Збиральний див. складальний
ЗБИТКбВИЙ - ЗБИТОЧНИЙ, ЗБИТОШНИЙ
Збитковий.Який завдає матеріальних втрат; невигідний: збиткове господарство, збиткове виробництво, збиткове підприємство, збиткове видання.
Збиточний, збитошний,розм. Здатний на вчинки, які завдають комусь шкоди; пустотливий, який виражає лукавство. Попід парканом з-за хрещатих листочків уже голубів ніжний цвіт барвінку, сміявся, як збиточне дитя з-за маминого подола (Р.Іваничук); Мов птичка з гнізда, в цю мить збиточна ідея вривається в його розум (О.Кундзіч); В нього збитошне, веснянкувате лице (П.Козланюк).
ЗБІДНИТИ - ЗБІДНІТИ
Збіднити,-ню, -нйш, перех. Зробити когось, щось бідним, позбавити якихось рис, особливостей, зробити менш виразним тощо. З болем я думаю про те, як ми збіднили свої фільми, коли почали уникати в кіно напливу роздумів і спогадів (О.Довженко).
Збідніти,неперех. Стати бідним, біднішим. — Немає у мене нічого, збіднів я зовсім, розорився (М.Чабанів-ський).
ЗБІЖЖЯ. 1.Рослини та зерно хлібних злаків. Безкраї лани зеленого
ЗБР
збіжжя, що саме красувалось в той час, дрімали серед тихої ночі (М.Коцюбинський); Вродило того літа добре. Збіжжя звезли на тік (А.М'яс-тківський). Треба їй було раз збіжжя молоти. Мачуха злагодила збіжжя та й виправила пасербицю на ніч у млин (Н.Кобринська).
2. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки. Середина хати удови Моро-зихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (М.Кропивниць-кий); Ось рушає з двору віз; сусід везе збіжжя переселенців до залізниці (В.Потапенко); Чимало й збіжжя продавалось на базарі в ту суботу. Стояли вулиці возів — із сіном, з прядивом, з вівсом, із хмелем. І лантухи з борошном, і мішки з крупами, і камені жовтого цукру, і дупляники меду, і всього було багато (О.Ільченко).
ЗБІЛЬШУВАНИЙ - ЗБІЛЬШУВАЛЬНИЙ
Збільшуваний.Дієприкм. від збільшувати— якого збільшували, збільшують; також у значенні прикметника: збільшуваний обсяг виробництва, збільшувана доза ліків.
Збільшувальний,прикм. Який збільшує: збільшувальне скло, збільшувальний суфікс.
ЗБІРКА - ЗБІРНИК - ЗІБРАННЯ
Збірка.Однотомне (рідше кілька-томне) видання художніх творів одного автора та фольклорних записів: збірка лірики, збірка дум, збірка нарисів.
Збірник,-а. Посібник з математики, фізики, мови тощо; видання, в яке входять різні документальні матеріали, твори різних авторів: збірник задач, збірник диктантів, філологічний
збірник, збірник наказів і розпоряджень, збірник документів.
Зібрання,р. мн. -ань. 1. Переважно багатотомне видання, сукупність творів якогось автора; сукупність однорідних предметів: Повне зібрання творів Тараса Шевченка, зібрання лексики.
2. Спільне засідання членів організації, колективу: театральне зібрання, земське зібрання.
ЗБІРНІСТЬ. Збірні іменники не мають форм множини, бо форма однини в них виражає не один предмет чи істоту, а об'єднання багатьох предметів чи істот, які не підлягають лічбі: густе волосся, глибоке коріння, малярське приладдя, веселе жіноцтво. Деякі створені за аналогічними моделями слова не мають категорії збірності, тому вони вживаються і в однині, і в множині: учасник змагання і спортивні змагання, зі знанням справи і неабиякі знання, малярське знаряддя і переворот у знаряддях виробництва, без жодного зусилля і докладати зусиль.
ЗБбКУ - З БОКУ
Збоку,присл. З бічної сторони, осторонь; у знач, прийм. Збоку біля стіни недбало лежали й стояли прихилені лопати, кайла, свердла (О.Досвіт-ній); Збоку дивлячись — Христя не наймичка, а дочка рідна (Панас Мирний); Рідкодуб і Карась мовчки йшли збоку созівських гарб (І.Кириленко).
З боку,ім. з прийм. Візникова спина сонно хиталась з боку на бік (М.Коцюбинський).
ЗБРОЙНИЙ - ОЗБРОЄНИЙ
Збройний. 1.Який відбувається, здійснюється із застосуванням зброї: збройний виступ, збройний конфлікт, збройний напад, збройний опір, збройна
ЗБР
боротьба, збройне повстання, збройні сили, збройні сутички.
2. Те саме, що озброєний:збройний загін, збройний люд.
Озброєний.Дієприкм. від озброїти;у знач, прикм. — який має при собі зброю, забезпечений зброєю: добре озброєний, озброєний вогнепальною зброєю, озброєний до зубів, озброєний загін, озброєні люди.
ЗБРУЯ,-ї, ор. -єю. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж; заст. — спорядження воїна. Запорожці напували коней, лагодили збрую і зброю (В.Малик); [Маруся:] Буду тобі козацькую збрую готувати (І.Нечуй-Левицький).
ЗВАРЮВАНИЙ - ЗВАРЮВАЛЬНИЙ
Зварюваний.У техніці —дієприкм. від зварювати— якого зварюють, зварили; також у значенні прикметника: зварюване з 'єднання, зварюваний стик, зварюваний шов, зварювані рейки.
Зварювальний,прикм. У техніці — пов'язаний із зварюванням; призначений для зварювання: зварювальна дуга, зварювальний апарат, зварювальний електрод.
ЗВЕРТАННЯ - ЗВЕРНЕННЯ
Звертання,р. мн. -ань. 1.Дія за знач. звертати, звертатися:звертання з шляху, звертання дитини до дорослого.
2. Вислів, думка, прохання тощо, спрямовані до когось; у мовознавстві — слово або словосполучення, що називають особу чи предмет, до яких звертаються: епітетне звертання, риторичне звертання, займенникове звертання. Див. ще кличний відмінок.
Звернення,р. мн. -ень. 1.Дія за знач, звернути, звернутися:звернення до оперного жанру.
2. Сповіщення, розпорядження або заклик, привітальна промова тощо, адресовані народові, якомусь колективові, організації та ін.: звернення до народу, звернення до селян.
ЗВЕРХУ - З ВЕРХУ, З ВЕРХА
Зверху,присл. У верхній частині чогось; у напрямі вниз тощо; у знач, прийм. — Еге, "добре". А як дід зверху костуром? (М.Коцюбинський); Рожева зоря зайнялася над землею, зверху її простяглася чорна хмара (Панас Мирний); Три хлопці з кошиками йшли, Гранати в кошиках несли, А зверху кожної корзини — Лежали свіжі апельсини (І.Нехода).
З верху, з верха,ім. з прийм. Затремтіли окремі вогники, їхні сліпучі іскри, розбризкуючись у повітрі, перекидалися з верху на верх (М.Стельмах); Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І.Нечуй-Левицький).
звершуватидив. завершувати.
ЗВЕЧОРА - З ВЕЧОРА
Звечора,присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. — Я ще вчора звечора наказав Омелькові, щоб усе готово до відізду було (Панас Мирний); Густі хмари, що звечора вкривали небо, зникли (3.Тулуб); Тато з мамою ще ввечері говорили, на яке поле їм іти, що там робити. В них кожен день починається звечора (А.М'ястківський).
З вечора,ім. з прийм. — Ох, панно Замойська!.. Танцював би з тобою з вечора до ранку, а з ранку до вечора (І. Нечуй-Левицький).
звиклийдив. звичайний.
ЗВИНУВАЧУВАТИ - ОБВИНУВАЧУВАТИ,-ую, -уєш {кого, що в чому). Вживаються паралельно, проте в судочинстві — переважно обвинувачувати(також пох.: обвинувачення, обвинувальний).
зви
ЗВИТЯГА.Перемога в бою, у війні; героїчний подвиг, геройство. — Вперед, братове, я вже бачу Наступну радість в нас гарячу, Звитягу військ моїх кову/(Я.Шпорта); Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах!(Л.Костенко).Пор. навичка.
звичаєвий див. звичайний.
ЗВИЧАЙ - ЗВИЧКА
Звичай,-ю, ор. -єм. 1.Загальноприйнятий порядок, прийняті правила громадської поведінки; давній традиційно усталений порядок святкування, відзначення пам'ятних і урочистих подій: за старим українським звичаєм.
2. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, діях. Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила?(Т.Шевченко); [Хвесько Андибер:] Де ж козаку бідному звичаю навчитися?(О.Олесь).
Звичка.Певний спосіб дій, життя, манера поведінки або висловлювання, схильність до чогось, що стало звичним, постійним для кого-небудь; уміння, навики, набуті тренуванням, тривалим досвідом тощо: за звичкою, звичка до розкошів, взяти собі за звичку, проти звички, увійти в звичку.
ЗВИЧАЙНИЙ - ЗВИЧНИЙ -ЗВИКЛИЙ - ЗВИЧАЄВИЙ
Звичайний. 1.Який нічим не виділяється серед інших: звичайний лист, звичайний робітник, звичайна дівчина, звичайна селянська хата, звичайна зовнішність.
2. Те саме, що звичний2: звичайна плата, звичайна справа, звичайна річ,
звичайне явище, звичайні умови, у звичайному порядку.
3. Який звичайно відбувається або часто буває, повторюється тощо: звичайний в осінню пору туман, звичайний гомін, звичайне життя.
4. Вихований, ввічливий: звичайний хлопець. Якось вони собі гуляли Удвох на улиці, знайшли Дві палички та й понесли Додому матерям на дрова. Звичайні діточки!(Т.Шевченко); — Яка звичайна та слухняна дівчина! (Б.Грінченко); Пан сідає, просить господаря і господиню сісти, але ж звичайні, ніде правди діти, стоять перед паном, не сміють... (В.Коховський).Пох. звичайність. [Горнов:] Вони ж кажуть, що я хам; а від хама якої їмзвичайності? (М.Кропивницький).
Звичний. 1. Який став чиєюсь звичкою, до якого хтось привчився тощо: звична команда, звична праця (робота), звична точність, звична розкіш, звичне заняття, звичні дії. Люди на війні втрачають звичні уявлення і набувають нових нахилів та звичок (С.Голованівський).
2. Який не має в собі нічого нового, несподіваного для когось: звична форма, звична хвороба, звичне явище. Сагайдачний замовк, але цікавість переборола його звичну стриманість(3.Тулуб); Марія взяла плаща і пішла з двору.. Тікала од звичних кімнат, звичних стосунків, звичних речей (В.Дрозд); Була якась непевність і порожнеча... Щось схоже до кімнати, з якої повиносили старі і звичні меблі, а інших ще не занесли... (Вас.Шевчук).
3. Те саме, що звичайний 3: звичний рух, звичним жестом, звична поза, звичні думки. Щасливий той, кому пером дано Небачене у звичному відкрити,— Його словам судилось вічно жити, З
зви
роками лиш міцніти, як вино! (Л.За-башта).
4. Який звик, пристосувався до чогось: звичне око, звичні пальці, звичний до порядку, звичний до роботи, звичне вухо почуло далекий грім, звичні до моря рибалки.
Звиклий. Дієприкм.від звикнути;у знач, прикм. — до якого звик хтось; повсякденний, добре знайомий; призвичаєний до чогось, натренований. Раптом машина стала. Чого це ? Пасажири, очевидно звиклі вже до таких зупинок, заворушилися, дістаючи гроші (Ю.Мокрієв); Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги (М.Коцюбинський); Усе нібито було спокійно, але звикле козацьке око помітило, як зірвалися з болота дикі качки (З.Тулуб).
Звичаєвий.Який стосується звичаю: звичаєве свято. У словосп. звичаєве право(сукупність звичаїв, які стали нормами права внаслідок санкціонування їх державою).
Звичка див. звичай.
Звичний див. звичайний.
ЗВІДКИ-НЕБУДЬ - ЗВІДКИСЬ
Звідки-небудь,присл. З якогось місця; з якого-небудь джерела. Кожний раз, порівнявшися з Даркою, всміхалася [Юзя] або озивалася словом, тільки сторожко, бо стежку могло бути видко звідки-небудь панні Терезі (Леся Українка).
Звідкись,присл. З якогось точно не відомого місця; з невідомого джерела. Звідкись долинув верескливий юнацький сміх (О.Досвітній); Має пристрасть він до книжок рідкісних, звідкись чудом добутих (О.Гончар); [Аврелія:] Мама говорила, що незабаром припадуть їй гроші чималі звідкись (Леся Українка).
звільнятидив. визволяти.
звірдив. тварина.
ЗВІРЯТИСЯ, ЗВІРИТИСЯ. 1.(кому в чому, з чого, з чим, про що, перед ким з чим). Повіряти комусь свої думки, таємниці, розкривати почуття тощо. Шукай розваги в творчій лірі, Та не звіряйся зразу їй (П.Грабовський); Про свій намір вона звірилась тільки Маринці (О.Донченко).
2. {на кого). Довіряти кому-небудь щось, покладатися на кого-небудь у чомусь. Роман Маркович цілком на громаду звіряється (К.Гордієнко); Викиньте все з голови і звіртесь на мене (О.Досвітній).
звітрюватисядив. обвітрюватися.
ЗВОЛІКАТИ. 1.(кого, що). Стягувати, збирати в одне, скидати з кого-небудь щось і т. ін. То вся троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (І. Котляревський).
2. (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити, не поспішати з чимсь; затягувати виконання, здійснення чогось: зволікати з відповіддю, зволікати пуск установки; зволікати сівбу.
ЗВ'ЯЗКІВЕЦЬ - ЗВ'ЯЗКОВИЙ
Зв'язківець,-вця, ор. -вцем. 1. Працівник зв'язку, телефоніст. Назустріч їм повзли зв 'язківці, шукаючи розриву в проводах (В.Кучер).
2. Те саме, що зв'язковий2. На сніжних наметах стояли темними статуями кінні зв'язківці (О.Довженко); Зустрівся один з батальйонних зв'язківців і вказав стежку, що нею недавно пройшла піхота (О.Гончар).
Зв'язковий.1. прикм. Який служить для підтримання зв'язку між сусідніми військовими частинами, здійснює такий зв'язок: зв'язковий літак, зв 'язковий офіцер.
ЗДІ
2. ім., р. -бго. Той, хто здійснює живий зв'язок між військовими частинами, підпільними групами, партизанськими загонами тощо; посильний. У кутку на околотах соломи спало троє зв'язкових від рот (Л.Дми-терко).
зв'язуватидив. пов'язувати.
згаятидив. гаяти.
ЗГОДНИЙ, ЗГОДЕН - ЗГІДНИЙ
Згодний, згоден,-дна, -дне. Який дає, виявляє згоду комусь, солідарний з кимсь тощо. — Ви будете зараховані на історичний факультет. Згодні?.. — "Згоден" (Григорій Тютюнник); [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка); — Я зо всім згодний (Б.Антоненко-Давидович).
Згідний. 1.(до чого, з чим). Відповідний до чогось. Головна річ: відповідно поставити питання і дати на нього відповідь, згідну зі звісними нам фактами (І.Франко). Пох. згідно(з чим).
2. Те саме, що згодний. Я не згідна з тим, щоб для розуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора (Леся Українка); — Я не згідний був ні з чим (Ю.Яновський).
ЗГОДбВУВАТИ,-ую, -уєш (кому що). Витрачати на годівлю худоби; віддавати комусь на їжу: згодовувати зерно худобі.
ЗГОРИ - З ГОРИ
Згори,присл. У напрямку вниз, з висоти тощо, а також переносно. Огонь палав, зоря не гасла, Проміння сиплючи згори (Г.Чупринка); Згори звісилась головою вниз дівчина (А.Хиж-няк); Невже для того, щоб усунути
будь-яку бодай навіть найменшу несправедливість, обов'язково потрібна вказівка зго/?и.?(С.Журахович); Гордій не був гарний товариш. Себто — не товариш, — бо він, звичайно, дивився на всіх трохи згори, але проводир (Б.Грінченко).
З гори,ім. з прийм. Нема куди прихилиться, — Хоч з гори та в воду (Т.Шевченко); Сірим змієм плазує шлях з гори в долину (Панас Мирний); Дорога йшла з гори на гору (3.Тулуб).
ЗДАТНИЙ - ЗДІБНИЙ
Здатний(на що, до чого і що робити). Який може, вміє здійснювати, виконувати, робити щось; придатний для когось, чогось: баржа здатна рухатися, гімнасти здатні домогтися високих результатів, тварина здатна жити в цих умовах, здатний на подвиг, здатний до будь-якої роботи.
Здібний.Який має здібності, обдарований: здібний математик, здібний музикант, здібний шахіст, здібний юнак, здібний до вивчення мов.
ЗДІЙСНЕНИЙ - ЗДІЙСНЕННИЙ
Здійснений.Дієприкм. від здійснити;у знач, прикм. — якого здійснили; який здійснився, став дійсним. Немає в світі людини, яка б не надіялась, але мало є таких, що побачили свої надії здійсненими (С.Скляренко); Цього їй ніхто не подарує, коли задум не буде ефективно здійснений (В.Кучер).
Здійсненний.Якого можна здійснити або який може здійснитися. Всі оповідання про нього [Гарібальді] здавалися Ніно здійсненною казкою (Н.Ки-бальчич); Він почав діймати бригадира планами й пропозиціями, які зрештою
здо
виявилися здійсненними й прищеплювались на дільниці (Ю.Яновський); Все те, що Головацький вважав за хліборобські мрії, в устах бригадира звучало як цілком здійсненні речі(С.Жура-хович).
здобуватидив. діставати.
ЗДОГАДЛИВИЙ - ЗДОГАДНИЙ
Здогадливий.Який швидко про все здогадується; кмітливий. Пані була настільки здогадлива, що постелила так, щоб Дарчина отоманка стояла поруч таткового ліжка. Шепталася Дарка з татком аж запівніч(Ірина Вільде); Перехрестик вагався, не знаючи, з чого почати розмову. Це помітила здогадлива дівчина й заговорила перша (С.Добровольський).
Здогадний.Який ґрунтується на здогадах: здогадний результат.
ЗДОРОВИТИ - ЗДОРбВШАТИ, ЗДОРОВІТИ, ЗДОРОВІШАТИ
Здоровити,-влю, -виш, перех. Поздоровляти; вітатися. Нікого [Івоніка] не здоровив. Не бачив нікого. Його також ніхто не здоровив (О. Кобил я н-ська); Здоровлю родичів і сестру, тебе теж цілую (В.Стефаник).
Здоровшати,рідше здоровіти, здоровішати.Ставати здоровшим. Дьяко-нов ніби справді здоровшав за роботою(О.Гончар); Унизу по яру річечка бігла, невелика, ..вода у ній, як скло, чиста, а нап 'єшся було — так і чуєш, що здоровієш (Панас Мирний); Дівка росла, здоровішала (Ю.Яновський).
ЗЕЛЕНИТИ - ЗЕЛЕНІТИ -ЗЕЛЕНІШАТИ - ЗЕЛЕНИТИСЯ -ЗЕЛЕНІТИСЯ
Зеленити,-ню, -нйш, перех. Робити щось зеленим, фарбувати, забарвлювати в зелений колір. Так і він-то
[маляр] відтіля родом був, а в нас у селі зеленив нову дзвіницю (Г.Квітка-Осно-в'яненко); Блідий світанок зеленить просвіти між деревами, обличчя партизанів (М. Стельмах).
Зеленіти,неперех. Ставати зеленим, зеленішим; виділятися зеленим кольором, виднітися (про щось зелене). На осінь гори починають зеленіти, бо сонце вже не так їх випалює (Леся Українка); Трава надворі вже потроху зеленіє (Григорій Тютюнник); Великий лан буряків зеленів проти сонця(М.Коцюбинський); Кликав дядько Трохим, стоячи біля колодязя, над яким шатристим гіллям зеленів клен(Є.Гуцало).
Зеленішати.Ставати зеленішим.
Зеленитися. Тесаме, що зеленіти. Зеленися, дерево, розвивайся! (Марко Вовчок); Розпускалися магнолії, зеленилися обточені садівниками лаврові кущі (І.Ле); Зелениться хлібець серед поля (П.Грабовський).
Зеленітися.Виділятися зеленим кольором, виднітися (про щось зелене). Де-не-десь зеленілися блідо пасма озимини (О.Кобилянська); Над єриками й Конкою зеленяться очерети й верби (Ю.Яновський).
ЗЕЛЕНКА - ЗЕЛІНКА
Зеленка.Аніліновий барвник, що використовується в медицині як антисептичний засіб; брильянтова зелень.
Зелінка.Зелена (мідна) фарба.
ЗЕМ... - ЗЕМЛЕ...
Зем... Перша частина складних слів, що відповідає слову земляний;пишеться разом: земвідділ.
Земле... Перша частина складних слів, що відповідає слову земля;пишеться разом: землевпорядкування, землерийний.