Консервативне лікування хронічного гнійного середнього отиту
Препарати, що нормалізують реактивність організму, поліпшують трофічні процеси (вітаміни, елеутерокок, пантокрин, китайський лимонник тощо), біостимулятори, препарати кальцію, антигістамінні препарати. Антибактеріальне лікування показано тільки в період загострення процесу.Важливе значення має санація носової порожнини, при-носових пазух та горла.Санація складається з двох етапів: механічного видалення гною з вуха (туалет вуха); уведення в барабанну порожнину лікарських речовин.
Туалет вуха проводять за допомогою зонда та вати. Перед тим закапують у вухо 3% розчин перекису водню для розм'якшення гною. Для вимивання гною з барабанної порожнини широко застосовують дезінфікуючі розчини (за допомогою шприца Жане). Для промивання надбарабанного простору використовують канюлю Гартмана. Для промивання барабанної порожнини використовують: фурацилін, етакридину лактат, калію перманганат, 0,5-1% розчин формаліну, протеолітичні ферменти – трипсин, хімотрипсин тощо. Розчини мають бути підігрітими до температури 37-38 °С. Після промивання вухо слід висушити за допомогою вушного зонда з ватою або шляхом аспірації рідини за допомогою канюлі, що підключається до електровідсмоктувача. Далі в барабанну порожнину вводять: розчини, порошки, мазі. Більшість розчинів готують на 70% етиловому спирті: 3% борний спирт, 5% сульфациловий спирт, 5% саліциловий спирт, спиртові розчини антибіотиків – 2,5% розчин граміцидину, флавофунгіну; екстракти та соки рослин – спиртові розчини часнику, цибулі, хлорофіліпту. У деяких хворих спиртові розчини спричиняють біль у вусі, у зв'язку з чим слід використати водні розчини антисептиків. У вухо можна уводити соки алое, ромашки, чистотілу. Використовують 1%, 5% та 10% розчини сульфаніламідів. Розчини антибіотиків призначають після визначення чутливості флори. Групу ототоксичних антибіотиків не використовують. Успішно використовують в'яжучі засоби: 1-2% розчин нітрату срібла, протаргол, коларгол, трихлороцтову кислоту.
Гнійний середній отит грибкової природи (отомікоз) лікують антимікотичними препаратами: генціанвіолет, рідина Кастелляні, брильянтовий зелений, нітрофунгін, резорциновий спирт," флавофунгін, ністатинова мазь, конестенова мазь (клотримазол), амфотерицин В.
Грануляції в барабанній порожнині припікають 20-50% розчином нітрату срібла. Великі грануляції або поліп видаляють за допомогою конхотома, кюретки або петлі (мал. 61).
Якщо в запальному процесі є алергічний компонент, то для місцевого лікування використовують 5% розчин димедролу, дексаметазон, суспензію гідрокортизону, мазі, що вміщують кортикостероїди, - оксикорт, лоринден, преднізо-лонову мазь тощо.
Лікарські речовини можна уводити в барабанну порожнину за допомогою ендаурального електрофорезу, а також через слухову трубу. З фізіотерапевтичних процедур:УВЧ, електрофорез ендоназально (для санації слухової труби).
Фізіологія гортані
Гортань має дихальну, голосову і захисну функції.
Дихальна – проведення повітря в бронхи і в легені. При подиху голосова щілина відкрита. Відкриття голосової щілини відбувається рефлекторно. Голосова функція полягає не тільки в роботі голосових складок. У ній беруть участь як відділи гортані, так і розташовані вище порожнинні органи (гортанні шлуночки, вхід угортань, глотка і носоглотка, порожнина рота і порожнина носа). Захисна - рецептори, закладені у слизової оболонці гортані, мають усі види чутливості: тактильну, температурну, хімічну. За наявності пилу, газівта інших шкідливих домішок повітря голосова щілина звужується, тон повітря до легенів сповільнюється.
Проявом захисної функції є рефлекторний кашель. З кашлем виштовхуються сторонні домішки до повітря.