Вимоги до організації приміщення
Розширене використання комп'ютерної технології повинно супроводжуватись прагненням поліпшити обстановку на робочому місці, яка сприятиме збереженню високої працездатності та створюватиме благотворні умови для співпраці користувачів ПЕОМ.
Приміщення повинні мати змішане освітлення. Доцільно обирати орієнтацію вікон на північ або північний схід. На вікнах повинні бути жалюзі, що регулюються, або штори, що дають можливість їх повністю закривати.
Робочі місця з ПЕОМ повинні, як правило, розміщуватись в окремих приміщеннях. У випадку розміщення робочих місць у спеціальних залах або приміщеннях з джерелами небезпечних (шкідливих) виробничих факторів, вони повинні розташовуватись у повністю ізольованих кабінетах з природним освітленням та організованим повітрообміном. Площа, на якій розташоване одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше як 6,0 м2, об'єм приміщення – не менше як 20 м3.
Для оздоблення приміщень з ВДТ повинні використовуватись дифузно–віддзеркалюючі матеріали з коефіцієнтами відбиття:
- стелі – 0,7–0,8;
- стін – 0,4–0,5;
- підлоги – 0,2–0,3.
Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості.
Забороняється застосовувати для оздоблення інтер'єру полімерні матеріали, що виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. Вміст шкідливих хімічних речовин у приміщеннях з ВДТ не повинен перевищувати концентрацій, вказаних у ГОСТ 12.1.005–88 ”Общие санитарно–гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”.
4.4. Виробниче середовище
Висока температура повітря негативно позначається на функціональному стані людини.
Оптимальні та припустимі мікрокліматичні параметри у приміщеннях повинні враховувати специфіку технологічного процесу при використанні ПК. Зокрема, технічні умови експлуатації багатьох типів комп'ютерів містять допустимі робочі діапазони параметрів мікроклімату:
-температура повітря має знаходитись в межах від 10 до 40°C;
-відносна вологість має знаходитися в межах від 40 до 90 %.
За даними ВООЗ, оптимальні значення температури у приміщенні становлять 19–23 °C, відносна вологість повітря – 55 %, швидкість руху повітря не повинна перевищувати на рівні обличчя 0,1 м/с. При відчутному нагрівання поверхонь (більше 45°C), контрактуючих з людиною, передбачаються засоби охолодження або ізоляції. Особлива увага приділяється шляхом відводу повітря, щоб виключити перегрівання або протяг.
Згідно з діючими в нашій країні нормативними документами (ВСНиПРВЦ, СН 4088–86 ”Микроклимат производственных помещений” ГОСТ 12.1.005–88) у холодні періоди року:
-температура повітря повинна складати 22–24°C;
-швидкість його руху – 0,1 м/с;
-відносна вологість повітря – 40–60 %/
-В теплі пори року:
-температура повітря дорівнює 23–25 °C;
-швидкість його руху – 0,1–0,2 м/с;
-вологість – 40–60 %
Температура повітря може коливатися від 22 до 26 °C при збереженні інших параметрів мікроклімату у вкзаних вище межах.
Необхідно надати можливість індивідуального регулювання роздачі повітря в приміщеннях шляхом встановлення кондиціонерів.
В процесі роботи ВДТ змінюється концентація іонів у повітрі робочої зони. Нормалізуючий вплив на аероіонний склад повітря робочої зони справлють примусова вентиляція, захисні екрани та застосування іонізаторів.
Одним з основних забруднювачів повітря у приміщеннях, зокрема оксидами вуглецю, є тютюновий дим.
Слід зазначити, що у випадках, коли робота користувачів пов'язана з прийняттям відвідувачів у приміщеннях з ВДТ, вміст мікроорганізмів у повітрі приміщень значно зростає і досягає, залежно від числа і тривалості перебування відвідувачів, 7000 та більше мікробних тіл на 1 м3. Тому при такому режимі роботи необхідно залучати додаткові заходи оздоровлення повітряного середовища (застосовувати додаткову вентиляцію, обмежувати число та тривалість перебування відвідувачів, конструювати робочі місця).
Згідно з діючими нормативними документами повітря, що надходить у робочі приміщення має бути очищене від забруднень, в тому числі від мікроорганізмів (ВСНиПРВЦ). Запиленість повітря не повинна перевищувати вимог, викладених у СН 512–78.
Протипожежний захист
Пожежі в приміщеннях з оргтехнікою становлять особливу небезпеку, бо поєднані з великими матеріальними збитками. Пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин і джерел запалювання. Горючими речовинами є будівельні та опоряджувальні матеріали, пластмасові корпуси техніки, шнури тощо. Джерелами запалювання можуть бути електронні схеми комп'ютерів, принтерів, пристроїв елекроживлення, де внаслідок різних порушень виникає перегрівання елементів, утворюються електричні іскри та дуги, здатні спричинити займання горючих матеріалів.
При обслуговуванні, ремонтних та профілактичних роботах використовуються різні лейкозаймисті рідини, прокладаються тимчасові елекропровідники, здійснюється паяння. Виникає додаткова пожежна небезпека, яка потребує відповідних заходів пожежного захисту. До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих займань, належать вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри. Приміщення, в який встановлено комп'ютери і де немає необхідності влаштування систем автоматичного пожежогасіння, необхідно оснащувати переносними вуглекислотними з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м2 в приміщеннях. Звуковбирне облицювання стін, стель приміщень треба виконувати з незгорючих та важкогорючих матеріалів.
З метою виявлення початкової стадії займання необхідно використовувати пристрої систем атоматичного пожежогасіння там, де цього вимагають Правила пожежної безпеки.