Мал. 1.11.4. Елементи Пельтье
1.12 Оперативна пам’ять
Оперативна пам'ять, разом з набором системної логіки (чіпсетом) і центральним процесором, складає основу будь-якого персонального комп'ютера, оскільки в ній зберігаються необхідні для вирішення поставленого завдання дані, які можуть бути у будь-який момент прочитані або змінені. Мало того, від типу встановленої в комп'ютері оперативної пам'яті залежить швидкодія системи в цілому, що в першу чергу пов'язане із швидкістю передачі даних від оперативної пам'яті до процесора.
Оперативна пам'ять (Random Access Memory, RAM) – один з пристроїв, від об'єму і швидкості роботи якого залежить швидкодія комп'ютера в цілому.
Пам'ять – це другий по швидкодії пристрій після центрального процесора. Її завданням є своєчасне надання процесору необхідної інформації, тому вимоги до швидкості пам'яті дуже високі.
Модулі пам'яті випускають багато виробників, основними з яких стали SEC (Samsung), Corsair, Winbond, Kingston.
Тип оперативної пам'яті SDRAM (мал. 5.1) з'явився досить давно і набув широкого поширення. Операції в мікросхемах пам'яті синхронізовані з тактовою частотою центрального процесора (пам'ять і процесор працюють одночасно).
DDR SDRAM
Пам'ять DDR SDRAM стала наслідком поліпшень архітектури SDRAM, тому інша назва цього типу пам'яті SDRAM II. Лідерство в розробці DDR SDRAM належить корпорації Samsung.
DDR SDRAM
Пам'ять типу DDR SDRAM за один такт може передавати два пакети даних (звідси і абревіатура DDR), що і дозволило збільшити пропускну спроможність в два рази.
DDR2 SDRAM
Цей тип пам'яті дозволяє працювати на високих частотах, що забезпечує велику швидкість передачі даних. Ця пам'ять багато в чому нагадує свою попередницю – DDR SDRAM. Дані передаються в двох напрямах паралельно, використовуючи для цього 64-бітову шину даних. Завдяки синхронності досягається подвоєна швидкість передачі даних по співвідношенню з частотою.
На сьогодні найновішою памяттю є DDR3 SDRAM.
|
1.13 Накопичювачі інформації
У всі часи інформація, особливо цінна, грала дуже велику роль. Проте ще важливіше було зберегти її.
На сьогодні існує досить багато пристроїв, які дозволяють ефективно зберігати інформацію і забезпечувати швидкий до неї доступ.
Накопичувачі інформації бувають різні, і функціонують вони також по-різному. З найбільш "ходових" пристроїв можна відмітити жорсткий диск, DVD -привод і USB -накопитель (flash -технология).
Жорсткий диск
Жорсткий диск (Hard Disk Drive, HDD), або вінчестер, призначений для постійного зберігання інформації, використовуваної при роботі з комп'ютером. Ця інформація може носити різний характер: документи, бази даних, відео, аудіо і багато що інше.
Зовні жорсткий диск виглядає як металева коробка заввишки 1,5-4 см, яка встановлюється у вільний 3,5 - або 5,25-дюймовий відсік корпусу.
Чим вище швидкість обертання, тим вище швидкість зчитування інформації. На сьогодні найбільш поширеними є вінчестери із швидкістю обертання дисків 7200 про/мін для IDE - і SATA -дисков і 10000–15000 об/хв для SCSI -дисків.
CD/DVD -привод
Сучасний комп'ютер не може обійтися без CD/DVD -привода, оскільки практично уся інформація поширюється саме на оптичних носіях, які
USB –накопичувач. Flash -накопичувач - яскравий представник переносних пристроїв малого розміру, які дозволяють переносити досить великий об'єм інформації. Мало того, на такий накопичувач можна встановити операційну систему і використовувати його для завантаження комп'ютера.
1.14 Відеокарта
Від відеокарти в 90 % випадках залежить швидкість роботи комп'ютера для сучасних ігор, хоча багато хто наївно вважає, що усьому голова – процесор.
Зовнішній вигляд відеокарт (Мал. 1.14.1).
Мал. 1.14.1. Відеокарти
Відеокарта формує і виводить на монітор як 2D – (двомірні, плоскі), так і 3D-изображения (об'ємні).
Від відеокарти залежать якість цього зображення, що виводиться, і швидкість його відтворення. Особливо критична швидкість роботи з тривимірною графікою, оскільки усі сучасні ігри і графічні програми для обробки складних 3D-объектов використовують саме 3D-можливості відеокарти.
На продуктивність графічної підсистеми комп'ютера впливає багато показників:
- Швидкість шини даних, по якій передається відеоінформація.
- Швидкість встановленої на відеокарті відеопам'яті.
- Об'єм встановленої відеопам'яті.
- Швидкість графічного процесора і співпроцесора.
- Апаратні технології роботи з 3D-графикой.
Свій внесок в швидкість роботи відеокарти, природно, вносить і центральний процесор. Проте сучасні графічні адаптери використовують його ресурси украй слабо, оскільки у них на озброєнні є свій власний графічний процесор, який по продуктивності нічим йому не поступається. Мало того, графічний процесор по складності електронної начинки перевищує центральний процесор у декілька разів.
Відеокарта з графічним співпроцесором – це високоінтелектуальний пристрій, основу якого складає арифметико-логічна система (мікропроцесор, що працює з мікроінструкціями у власній відеопам'яті).
Сучасні ЦП у своїй структурі містять вбудований графічний процесор.
1.15 Звук і акустика
Будь-який сучасний комп'ютер обладнаний засобом відтворення звуку, яким виступає інтегрований звуковий контроллер, звукова карта у вигляді встановленої карти розширення або зовнішній звуковий комплекс.
Єдине, що вимагається для відтворення звуку, – акустична система. Після цього комп'ютер можна вважати мультимедійним оснащеним і готовим до подальшої роботи із звуком.
Звукова карта– пристрій, до складу якого входять звуковий процесор і інші допоміжні компоненти, за допомогою яких формується звуковий сигнал необхідного рівня і забарвлення.
Звукові карти бувають в різному виконанні. Найчастіше вони інтегруються в материнську плату або встановлюються в PCI -слот у вигляді плати розширення. Крім того, досить часто зустрічаються зовнішні рішення, що є професійними високоякісними звуковими пристроями. Зовнішній вигляд звукової карти (мал. 1.15.1).
