Історична довідка про об’єкт
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «ПРОЕКТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО РЕКОНСТРУКЦІЇ СКВЕРУ БІЛЯ ГОЛОВНОГО КОРПУСУ
СНУ ІМ. ЛЕСІ УКРАЇНКИ»
Виконав:
Студент СПГ - 52
Гуль Олександр Іванович
Керівник:
Сахарук Галина Антонівна
Дата захисту: __________
Оцінка:
007мир риємства: Жуковський О.В.Луцьк – 2015
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Передпроектне вивчення території садово–паркового об’єкту
1.1. Історична довідка про об’єкт………………………………………………………4
1.2. Паспорт об’єкту…………………………………………………………………….5
1.3. Натурне обстеження об’єкту………………………………………………………5
1.3.1. Аналіз містобудівельних умов…………………………………………………..6
1.3.2. Природні умови району розташування об’єкта ……………………………….7
1.3.3. Інвентаризація насаджень………………………………………………...…......8
Розділ 2. Комплексний аналіз і оцінка результатів вивчення об’єкту ……….10
Розділ 3. Проектні пропозиції з реконструкції
3.1. Реконструкція партерної частини обєкту………………………………………..13
3.2. Реконструкція зеленців…………………...………………………………………15
3.3. Реконструкція малих архітектурних форм ……………………………………..16
3.4. Реконструкція дорожньо-стежкової мережі ……………………………………17
Висновки ………………………………………………………………………….......19
Список використаних джерел………………………………………………………20
Додатки………………………………………………………………..........................21
Вступ
Зелені насадження відіграють важливу роль у формуванні навколишнього середовища, надають йому індивідуальні, своєрідні риси. Вони підкреслюють, виявляють найбільш цінні будівлі, елементи споруд, декорує стіни, огорожі, промислові об’єкти. За допомогою зелених насадженнь підкреслюються особливості або приховуються недоліки рельєфу. Об’єкти зеленого будівництва повинні бути самостійними витворами садово – паркового мистецтва.
В даний час спостерігаються чітко виражені тенденції підвищення містобудівельної ролі насаджень. В якості повноправного конструктивного містобудівельного елемента зелені насадження беруть участь в організації території міста, в оформленні міського ландшафту, може бути центром або віссю просторового вирішення міського ансамблю, його обрамленням.
Ландшафтна архітектура є мистецтвом дуже своєрідним, тому що має справу з живим будівельним матеріалом – рослинністю, яка постійно розвивається, змінюється, старіє, тому потребує належного професійного нагляду і підтримки. Якщо вони відсутні, то композиції втрачають характер витворів мистецтва і перетворюються просто в зелені насадження. Ця обстава стала однією з основних причин, із-за яких до нас дійшла відносно невелика кількість парків-пам'ятків садово-паркового мистецтва. На наш час ті сади і парки, що збереглися, вимагають найбільш дбайливого відношення при їх використанні, відновленні та адаптації в сучасних умовах.
РОЗДІЛ І ПЕРЕДПРОЕКТНЕ ВИВЧЕННЯ ТЕРИТОРІЇ САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ’ЄКТУ
Історична довідка про об’єкт
Майдан СНУ – неофіційний майдан із головним корпусом Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на проспекті Волі в Луцьку. Головний корпус із навколишніми будівлями становлять єдиний архітектурний ансамбль і є пам'ятками архітектури 1950-х років. У ранньорадянський час це був головний майдан міста. Протягом шістдесятирічної історії над ним працювали близько десяти архітекторів та скульпторів.
Теперішній проспект Волі почав активно забудовуватися у 1950-х роках, коли згідно з новим генеральним планом розвитку Луцька було вирішено утворити головну вулицю і головний майдан міста [7].
В другій половині 1950-х почали будувати головний майдан. Центральне місце займав адміністративний будинок обласного комітету та обласного виконавчого комітету Комуністичної партії. Проект виконаний архітектором Ю. Бородіним у 1954 році. Також були зведені дві пари житлових будинків-близнюків: поруч з обкомом (архітектор – В. Бабій) та навпроти через дорогу (архітектори К. Юровська, І. Рейтер). Як і більшість тогочасних головних вулиць радянських міст, будівництво було виконане у стилі сталінського ампіру, якому притаманні як риси класицизму, так і суто радянські архітектурні прийоми.
Майдан був відкритим на південь, де він рельєфно спускався донизу. Проект оформлення цієї південної частини був виконаний у 1956-1957 роках архітектором Р. Метельницьким. Згідно з планом був збудований фонтан, підпірні стінки, сходи та озеленено територію.
6 листопада 1967 року навпроти обкому через дорогу було відкрито пам'ятник Леніну. Над проектом працювали скульптор О. Олійник та архітектор І. Ланько. Обличчям пам'ятник повернений до домінанти ансамблю – будинку обкому. Це було негативним прийомом, оскільки погіршувало сприйняття пам'ятника. У сімдесятих роках замінили тиньк на цьому будинку на білий. У вісімдесятих було виконано реконструкцію південної частини майдану – було збудовано каскадний фонтан. В радянські часи в одному із будинків комплексу містився кінотеатр «Хроніка».
У 1990-ті роки пам'ятник Леніну прибрали. Фонтан розібрали ще раніше. Корпус обкому був переданий Університету. 1995 року біля нього на пожертви волинян був відкритий пам'ятник Тарасові Шевченку. Згодом на місці колишнього пам'ятника Леніну був збудований новий фонтан. У 2000-х була виконана невелика реставрація комплексу [10].
З часу побудови і до сьогодні архітектурний комплекс місця лише в незначних обсягах зазнав змін. Будинки, які утворюють його, є пам'ятками архітектури. Сьогодні це місце офіційно не є майданом, але за типом місцевості він таки є. Тут проводиться багато концертів, масових розважальних заходів.
Паспорт об’єкта
На основі архівних матеріалів та існуючої документації було проведено аналіз історичного розвитку об’єкту, результати досліджень занесено у паспорт об’єкту (Додатку А).
Паспорт на садово-парковий об’єкт містить наступні дані: категорія; назва; місцерозташування; площа; коли і яким рішенням оголошений; у якому відомстві знаходиться; переданий під охоронне зобов’язання; коротка характеристика; природно-історична цінність; відмітки про зміну меж; відмітки про виключення зі складу природно-заповідного фонду; фото загального виду; додаткові відомості; режим утримання; викопіровка з плану землекористування з позначенням меж території об’єкту природно-заповідного фонду; бібліографія; дата складання та підписи осіб, що складали паспорт.