Здоровий спосіб життя і його складові
Здоровий спосіб життя – спосіб життя людини, який спрямований на профілактику хвороб і зміцнення здоров’я. Здоровий спосіб життя є передумовою для розвитку різних сторін життєдіяльності людини, досягнення нею активного довголіття та повноцінного виконання соціальних функцій. [30]
Культура здорового способу життя - це інтегративна якість особистості, що включає когнітивний, мотиваційно-ціннісний, поведінковий компоненти і характеризується певним рівнем володіння системою знань в області здоров'я, мотивів, потреб бути здоровим, ціннісного ставлення до здоров'я свого та оточуючих людей, до здорового способу життя, умінь і навичок їх дотримання. [15]
Молодший шкільний вік одна із найвідповідальніших періодів у житті людини у формуванні особистості. Відомо, що 40% психічних і фізіологічних захворювань дорослих закладаються у дитячому віці. Саме тому шкільне виховання має формувати рівень здоров'я і підвалини фізичної культури майбутньої дорослої людини.
Складові здорового способу життя :
1. Раціональне харчування.
2. Фізична активність.
3. Загальна гігієна організму.
4. Загартовування.
5. Відмова від шкідливих звичок. [1]
Раціональне харчування. Велику роль у формуванні здорового способу життя грає раціональність харчування молодшого школяра. У основі раціонального харчування лежать 5 принципів: регулярність, розмаїтість, адекватність, безпека продукції та задоволення.
Регулярність. Усі процеси, які відбуваються всередині нас (подих, биття серця, розподіл клітин, скорочення судин), носять ритмічний характер, і регулярність – неодмінна умова ефективного функціонування складної біологічної системи.
У дошкільному і молодшому шкільному віці – 4-5 прийомів через кожні 3-4 години (саме стільки часу потрібно те що, щоб їжа переварилася). Дослідження учених засвідчили, що в дітей, мають "вільний графік" приймання їжі, відзначається вищого рівня тривожності, стомлюваності, вони частіше виникають конфлікти із однолітками і педагогами, їм складніше вчитися. Вже в дошкільника має бути сформований уявлення у тому, що щоденна їжа – це обов'язково сніданок, обід, полуденок, вечерю. У 6-7 років дитини можна навчити самостійно визначати щогодини час основних прийомів їжі. У молодшому шкільному віці вона може приймати посильну у створенні свого режиму харчування.
Розмаїття. Білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини – те, що потребує людський організм щодня. В кожного з перелічених речовин своїх функцій: білки – основний будівельний матеріал, з яких формується і "ремонтується" (у разі виникаючих несправності) тіло, вуглеводи і жири беруть участь у енергозабезпеченні систем органів, вітаміни - найважливіший регулятор біологічних процесів, що відбуваються в організмі й т.д. Нестача кожного з них може призвести до виникнення серйозних збоїв у роботі організму. Ось чому такими важливо формувати в дитини різноманітний смаковий кругозір, щоб подобалися різні продукти і страви. Раціон дитини повинен охоплювати всі групи продуктів – м'ясні, молочні, рибні, рослинні.
Безпека. Безпека харчування забезпечують три умови – дотримання дитиною правил особистої гігієни, вміння розрізняти свіжі і несвіжі продукти, обережне поводження з незнайомими продуктами. Шлунково-кишкові розлади – одне з поширених захворювань у дитячому віці. Останніми роками дедалі більше відзначаються спалахи гепатиту, основною причиною – недотримання елементарних гігієнічних правил. Саме тому навчання правильному харчуванню має включати й завдання формування основних гігієнічних навичок.
Задоволення. Важливо, щоб дитина вміла описувати запах, смак страви, не обмежуючись простим «смачно - не смачно». Тому потрібно, щоб за обіднім столом дорослі разом із обговорювали страви. Адже лише таким чином дитина зможе зрозуміти, який смак називають "м'яким", "кисло-солодким", "гірко-солодким" тощо. І ще задоволення від їжі безпосередньо залежить від атмосфери, що панує за одним столом. Тут не має бути сварок, з'ясовування стосунків і виховні розмови! Хай із найбільш раннього віку в дитини сформується уявлення – сімейний стіл - це місце, де всім затишно, тепло, й, звісно, смачно!
Фізична активність.Молодший шкільний вік - це, коли в дитини особливо виражена потреба у рухової активності. Говорячи про оптимальний руховий режим, треба враховувати стан здоров'я, частоту і систематичність застосовуваних навантажень. Заняття мають базуватися за принципами поступовості і послідовності, повторності і систематичності, індивідуалізації і регулярності. Доведено, що найкращий оздоровчий ефект (у плані тренування серцево-судинної і дихальної систем) дають циклічні вправи аеробного характеру: ходьба, легкий біг, плавання, лижні і велосипедні прогулянки. До комплексу щоденних вправ необхідно включити також вправи на гнучкість.
Нині програма фізичного дітей молодшого шкільного віку, передбачаючи лише 2-х фізкультурних уроки (заняття) на тиждень, забезпечує руховий режим всього на 14,5%. Запровадження третього уроку оздоровчої спрямованості, саме плавання, дозволить як збільшити рухову активність дитини, так й сприяти активізації обмінних процесів, вдосконаленню систем терморегуляції, зміцненню опорно-рухового апарату, поліпшенню роботи кардіореспіраторної системи, підвищенню розумової працездатності, загартовуванню організму. Плавання, як вид рухової діяльності, сприяє розвитку координаційних здібностей, просторових і силових параметрів рухів, почуття ритму.
Фізичні вправи входять до системи здорового життя, оскільки без фізичної активності стан людини значно погіршується, але не тільки фізичне, а й психічне здоров`я, знижуються інтелектуальні можливості людини.
Загальна гігієна організму. Гігієна організму пов'язана, перш за все, з підтриманням чистоти шкірного покриву. Проблема чистоти шкірного покриву досить актуальна для людини, так як приблизно 2,5 млн. потових і сальних залоз виділяють близько 0,5 л поту і близько 20г сала на добу, в поверхневих шарах шкіри йде безперервне оновлення клітин, на брудній шкірі можуть матися шкідливі для здоров'я людини мікроорганізми. При забрудненні шкіри засмічуються вивідні протоки потових залоз, і порушується здатність організму до терморегуляції. На брудній шкірі легко розвиваються грибкові захворювання, лікування яких вимагає багато часу. Отже, дитині варто весь час нагадувати про засоби і способи змісту шкірного покриву в чистоті.
Загартовування.Це досить широке поняття також входить в загальну концепцію здорового способу життя. Раніше під загартовуванням розуміли насамперед або навіть виключно звикання організму до холоду. Зараз це поняття тлумачать ширше - загартовування - це зміцнення опірності організму до будь-яких чинників зовнішнього середовища, що викликає стан стресу, тобто напругу. Під впливом високих або низьких температур в організмі людини відбуваються фізіологічні зрушення. Завдяки загартовуванню активізується центральна нервова система, знижується збудливість периферичної нервової системи, посилюється діяльність залоз внутрішньої секреції, зростає активність клітинних ферментів. Все це підвищує стійкість організму до умов зовнішнього середовища.
Способи загартовування : повітря, вода і сонце. Під час повітряних ванн на шкіру діють температура і рух навколишнього повітря, а в літню пору – ще й розсіяна сонячна енергія. Під впливом цих факторів в організмі виробляється здатність до розширення і звуження кровоносних судин залежно від потреб тепловіддачі. Усе це захищає дитину від різкого охолодження і простуди.
Необхідним засобом загартовування є обов’язкові прогулянки на свіжому повітрі. Бажано, щоб влітку прогулянки відбувалися на спеціально обладнаному майданчику, де є чистий пісок, іграшки, відерця, кубики. У теплу пору року дитині корисно ходити босоніж. У зимову пору прогулянки бажано проводити на спеціально обладнаному майданчику, де дитина також мала б змогу активно рухатися (ліпити зі снігу грудочки, качати кулі, разом з дорослими прочищати доріжки).
Під час прогулянки треба дотримуватися основного правила: поперемінно проводити спокійні та рухливі ігри, поступово нарощувати фізичне навантаження і так само поступово його зменшувати.
Способом водного загартовування можуть бути обтирання. Корисною процедурою, що сприяє загартовуванню дітей, є купання. Уперше купання можна починати в теплий безвітряний день при температурі води і повітря близько 33 градусів. Дітей у відкритому водоймищі можна купати з 2 років, морські ж купання рекомендовано здійснювати тільки з 3 років.
Сонячне проміння порівняно з іншими природними факторами загартовування діє найсильніше.
Ефект загартовування недовговічний, він триває тільки під час загартовування організму і недовго після нього, тому загартовування має бути постійним і послідовним, їм слід займатися щодня.
Відмова від шкідливих звичок.Однією з компонентів формування здорового способу життя у молодших школярів є відмова від шкідливих здоров'ю звичок, серед яких ми можемо назвати куріння, алкоголь, дорослим, в 9—10 років вважають для себе дорослими і прагнуть завоюванню авторитету серед товаришів. Це основні мотиви, чому молодший школяр починають курити. І хоча вони знають, що куріння шкодить здоров'ю, але це знання не усвідомлені ними. Тому дорослим необхідно розповідати дитині, що у дитячий організм нікотин впливає в 10—15 разів сильніше, ніж організм дорослого. До смерті можуть призвести 2—3 сигарети, випалені поспіль. Люди, що почали палити з 15-річного віку, помирають від раку легень у 5 раз частіше, ніж, хто став курити після 25 років. Як негативний приклад можна згадати людину, знайому дитині, який хворіє чи померла від тютюнопаління. Навіть якщо його батьки палять самі, вони мають наполягати на тому, що ця звичка шкодить здоров'ю, і у жодному разі не палити у будинку. Встановлено, що, що у сім'ях, де палять, частіше страждають на захворюваннями органів дихання. Вже через 5—9 років у пасивного курця порушується функція легень. З іншого боку, пасивне куріння дає підстави для погіршення пам'яті, зору.
Вживання алкоголю. За даними багатьох досліджень, діти 9—10 років, з яких половина хлопчиків і третина дівчаток вже знають смак спиртних напоїв. До того ж за власним бажанням спробували 3,5 %. На жаль, мало таких сімей, де святкове застілля обходиться без спиртного. Найчастіше саме під час їхньої проведення дітям пропонують спробувати “засіб для дорослішання”. Однак цього робити в жодному разі не можна. Навпаки, треба навчити дітей відмовитися від таких пропозицій. Дорослим треба зазначити, що смертельну дозу для молодших школярів становить 100—150 грам горілки, а дітей-дошкільників — 60-70 грам горілки.
Наркотики. Долучитися до наркотиків дитина може у ранньому віці. Відомі ситуації токсикоманії (вдихання клею, лаку) серед дітей 7—8 років. Особливо експериментують з наркотиками підлітки 12—15 років: вони починають палити марихуану, коноплю, вживати таблетки “екстазі”. Молодші школярі, зазвичай, наркотики не пробують, але цікавляться їхньою дією, способами вживання, а інформацію про наслідки вживання серйозно не сприймають. У молодшому шкільному віці закладається перше емоційне ставлення до наркотиків, і якщо перша інформація, отримана від допомоги когось з дітей (у дворі, у школі), є позитивною, то в дитини може виникнути бажання спробувати їх. Тому важливо, як можна раніше, ще в дошкільний період, формувати в дітей віком однозначно негативне ставлення до наркотиків. І тому батькам необхідно мати власні сформовані з урахуванням спеціальної літератури знання про небезпечність наркотиків. Для занять можна використовувати такі методи виховання, що відповідають віку: казки, ігри, лялькові сімейні спектаклі.
Комп'ютерна залежність. У спілкуванні дітей із комп'ютером існують як плюси, так й мінуси, які можуть призвести до негативних наслідків. Негатив завжди пов'язаний вони з неправильною організацією діяльності дитини. Через кожні 30—40 хвилин роботи за комп'ютером треба робити 10—15 хв. перерви, під час яких доцільно виконувати найпростішу гімнастику для очей: по черзі зосереджувати погляд то на близькій, то на далекій точці; здійснювати рух очей вліво-вправо без повороту голови. Час роботи за комп'ютером заздалегідь обговоріть із дитиною, ніж викликати в нього переляк і негативну емоційну реакцію.
Оскільки тривале сидіння за комп'ютером можуть призвести до погіршення постави, слід більше уваги приділяти активному способу життя: прогулянкам на свіжому повітрі, походам, плаванню, виїздам на природу. Необхідно учити і самих дітей самостійно турбуватися про своє здоров'я, правильно організовувати робочий час, раціонально розподіляти навантаження та відпочинок. Не рекомендовано використовувати комп'ютер як покарання або заохочення дітей.
Слід зазначити іще один компонент, який є особливо важливим у формуванні культури здорового способу життя молодшого школяра – це приклад педагогів та батьків. Для дитини слова вчителя, його приклад та вчинки мають величезне значення. Приклад – це персоніфікована цінність. Необхідно прагнути, щоб весь спосіб життя молодшого школяра був безліччю прикладів здорового способу життя. [26,45]