Професійно важливі якості особистості
Психологам, які займаються вивченням суб'єкта праці, необхідно знати особливості вимог професії до психічних якостей працівника, що надалі дозволяє визначити ступінь психологічної відповідності людини певній професії.
Важливим поняттям в психології праці є психограма, що розуміється як виділення і опис якостей людини, необхідних для успішного освоєння конкретної трудової діяльності та її ефективного виконання. Дані якості називаються професійно важливими якостями (ПВЯ). Як професійно важливих можуть виступати не тільки психічні, але й позапсихічні властивості суб'єкта (конституціональні, соматичні, нейродинамічні і т. п.). На думку В. Д. Шадрикова, ПВЯ виступають в ролі тих внутрішніх умов, через які переломлюються зовнішні впливи і вимоги діяльності. Вони є вузловим моментом формування психологічної системи діяльності.
ПВЯ є окремі динамічні риси особистості, окремі психічні та психомоторні властивості (виражаються рівнем розвитку відповідних психічних і психомоторних процесів), а також фізичні якості, що відповідають вимогам до людини будь-якої певної професії і сприяють успішному оволодінню цією професією. З одного боку, ПВЯ є передумовою професійної діяльності, а з іншого боку – вони самі удосконалюються, шліфуються в ході діяльності, будучи її новоутвореннями; людина в ході праці змінює і саму себе.
Поняття ПВЯ увійшло в категоріальний апарат психології праці ще на початку ХХ ст. При цьому створювалася деяка модель найбільш важливих, задіяних у досліджуваній роботі психічних функцій узагальненого суб'єкта праці – успішного професіонала. Такого роду модель служила основою для підбору психодіагностичних методик і прогнозування з їх допомогою успішності майбутньої професійної діяльності претендентів на конкретну вакансію (вважалося, що успішна робота визначається в першу чергу наявністю психічних функцій, здібностей певного рівня і якості). Контекст практичного завдання (профвідбір, або кар'єрне консультування) ставив рамки вимог до ПВЯ. В даному випадку мова йшла про виявлення стійких ПВЯ, що погано піддаються тренуванню властивостей особистості (здібностей), які дуже істотні для досягнення професійного успіху.
У психограмах психотехніків 1930-х рр.. виділялися ще два види ПВЯ (або характеристик психічних функцій), які могли бути метою при складанні моделі успішного професіонала. Так, при дослідженні професійної працездатності, втоми, з метою діагностики ступеня зниження психічних функцій під впливом виконаної роботи слід було виявити ПВЯ як найбільш мінливі, тимчасово порушувані в даній професії під впливом стомлення психічні функції. Саме ці функції і їх властивості слід вимірювати для судження про ступінь професійного стомлення. Ще один вид ПВЯ – це треновані психічні функції, які забезпечують успішну роботу і можуть стати предметом розвитку, вправи.
Сучасні дослідження ПВЯ (Є. А. Климов, В. Д. Шадриков, А. В. Карпов) проводяться на основі системного підходу. Будь-яка діяльність реалізується на базі системи ПВЯ. Це означає, по-перше, що кожна діяльність вимагає певної сукупності ПВЯ, а по-друге, остання є не «механічною» сумою якостей, а їх закономірно організованою системою. Між окремими ПВЯ встановлюються функціональні взаємозв'язки компенсаторного і сприяючого типів. Сама система ПВЯ виступає як певний симптомокомплекс суб'єктних властивостей, специфічний для тієї чи іншої діяльності. Вона не задана в готовому вигляді, а формується у суб'єкта в ході освоєння ним діяльності. Більш того, не тільки для діяльності в цілому, але і для її основних компонентів (ключових дій, основних функцій та ін.) також формуються специфічні підсистеми ПВЯ. Тому з внутрішньої – власне психологічної сторони – процес діяльності являє собою динамічну зміну цілісних підсистем ПВЯ, що забезпечують кожен її основний етап (дію, завдання, функцію).
Формування підсистеми ПВЯ – досить складний психологічний процес. Суть його А. В. Карпов визначає як функціональне об'єднання окремих ПВЯ, коли вони починають проявляти себе в режимі взаємодії. До цього є окремі внутрішні передумови, так як основні психічні функції онтологічно пов'язані одна з одною. Цей зв'язок в ході освоєння професійної діяльності починає проявлятися в своїй позитивній ролі. Таким чином, «в процесі формування психологічної системи діяльності відбувається своєрідна функціональна настройка психічних функцій на досягнення цілей діяльності».
Провідною тенденцією розвитку підсистем ПВЯ є значуще зростання ступеня інтегрованості – когерентності окремих якостей (когерентний – взаємозв'язаний). Характерно при цьому, що на різних етапах освоєння діяльності підсистеми ПВЯ, що лежать в основі її реалізації, можуть істотно різнитися між собою. Тим самим у ході освоєння діяльності має місце перебудова підсистем ПВЯ.
Існують дві найважливіші категорії ПВЯ. По-перше, ПВЯ, які характеризуються найбільшим безпосереднім зв'язком з параметрами діяльності. Вони позначаються поняттям провідних ПВЯ. По-друге, ті ПВЯ, які мають найбільше число внутрішньосистемних зв'язків з іншими якостями, тобто характеризуються найбільшою структурною вагою і, отже, займають центральне місце у всій системі якостей. Вони позначаються поняттям базових ПВЯ. Ці якості можуть не корелювати значимо з параметрами діяльності, проте вони не менш, а часто – більш – важливі для її реалізації. «Саме базові ПВЯ є основою для формування підсистем ПВЯ в цілому. Навколо них і на їх базі об'єднуються, структуруються і співпрацюють всі інші якості суб'єкта, необхідні для забезпечення діяльності і (або) її основних дій, функцій »(А. В. Карпов). Тому ПВЯ є структуротворними для тієї чи іншої діяльності.
Одні і ті ж ПВЯ в різних випадках можуть виступати або як провідні, або як базові, або як ті й інші одночасно. В останньому випадку значимість ПВЯ для забезпечення діяльності є найвищою.
Будь-яка діяльність характеризується певними основними параметрами, насамперед продуктивністю, якістю та надійністю. У психологічних дослідженнях встановлено, що для їх забезпечення необхідні різні індивідуальні якості суб'єкта, тому прийнято виділяти ПВЯ якості та ПВЯ продуктивності (А. В. Карпов). Вони частково перекриваються, проте значно частіше не збігаються одна з іншою, а нерідко вступають в антагоністичні стосунки. В останньому випадку одні й ті самі ПВЯ є такими в плані забезпечення якості діяльності і антиПВЯ в плані забезпечення продуктивності. При цьому спостерігається складна картина: одні якості можуть входити в різні підсистеми ПВЯ, що відповідають за продуктивність, якість, надійність, інші впливають тільки на один параметр діяльності.
Не всі ПВЯ пов'язані з параметрами діяльності простою, лінійною залежністю, тобто залежністю типу «чим вище рівень розвитку ПВЯ, тим ефективніша діяльність». Ряд ПВЯ пов'язаний з параметрами діяльності нелінійної залежністю типу оптимуму: параметри діяльності беруть найбільші значення не на максимальних і не на мінімальних, а на деяких середніх, оптимальних, рівнях розвитку ПВЯ. Крім того, найбільший розвиток деяких ПВЯ нерідко веде до ослаблення інших професійно важливих якостей.
Опис системи ПВЯ є основою професійної діагностики. Імпліцитно (неявно, приховано) в рамках психодіагностики ПВЯ витає переконання, що чим краще розвинена та чи інша якість особистості, тим вищий результат її професійної діяльності. Нерідко це так і є. Наприклад, чим точніше слух у музиканта, тим вище за інших рівних умов результати його професійної діяльності. Чим вище інтелект, професійні знання, тим вище (за інших рівних умов) результати професійної діяльності вченого і т. п. Проте ефекту «інших рівних умов» практично не буває: всі люди дуже різні і більш оптимальний рівень розвитку однієї якості поєднується, як правило, з менш високим рівнем розвитку іншого. Наприклад, особи з більш високим інтелектом з дитинства звикають покладатися на свій інтелект, у багатьох з них підвищується самооцінка, формуються індивідуалістичний стиль діяльності, невміння працювати в колективі, самовпевненість і т. п. І в процесі реальної професійної діяльності вже ці накопичені негативні якості стають гальмом професійного прогресу особистості відповідно до рівня розвитку її інтелекту. Одним словом, в індивідуальному стилі професійної діяльності дивно діалектично переплітаються, акумулюються численні якості особистості, які роблять спробу спрогнозувати її успішність по одному або навіть декількох якостям малоперспективною.
Для деяких видів діяльності актуальним є виділення ПВЯ, які виступають такими в нормальних умовах її виконання, і ті, які необхідні в ускладнених або екстремальних умовах. Останнє пояснюється тим, що екстремальні умови часто пов'язані з підвищеною небезпекою, загрозою і вимагають від людини інших якостей і властивостей, ніж ті, які необхідні в нормальних умовах. Для екстремальних умов не тільки характерні інші ПВЯ (в порівнянні з нормальними), а й інші системи ПВЯ в цілому.
Таким чином, структура ПВЯ – це складне і внутрішньо диференційоване системне утворення, яке детермінує успішність освоєння та виконання трудової діяльності.
Системний опис ПВЯ для конкретної професії можна знайти лише в спеціальних прикладних дослідженнях. Існуючі сучасні психограми просто перераховують ПВЯ, що входять в ті чи інші категорії для певного виду діяльності (найчастіше вказуються необхідні ПВЯ і антиПВЯ), вкрай рідко вказується характер внутрішньосистемних зв'язків ПВЯ та вагове значення ПВЯ, що пов'язано в першу чергу зі складністю проблеми, з великою варіативністю індивідуальних систем ПВЯ, пластичністю деяких ПВЯ і т. п.
Наприклад, в психограмі психолога-консультанта, що працює за телефоном довіри, розробленої О. С. Романовою, за категорією «Здібності» виділяють високі рівні розвитку концентрації та стійкості уваги, перемикання та розподілу уваги; гарний розвиток образної і словесно-логічної пам'яті; високий рівень розвитку образного, логічного мислення; гарний розвиток мнемічних, комунікативних здібностей та ін. Серед особистісних якостей, інтересів і схильностей потрібні висока ступінь особистої відповідальності; терпимість, безоціночне ставлення до людей; інтерес і повага до іншої людини; прагнення до самопізнання, саморозвитку; оригінальність, винахідливість, різнобічність; тактовність і вихованість, схильність до співпереживання; ініціативність; інтуїція, уміння прогнозувати події; винахідливість, вміння зберігати таємницю та ін. Як якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності (тобто антиПВЯ), розглядаються психічна й емоційна неврівноваженість, агресивність, замкнутість, нерішучість, відсутність схильності до роботи з людьми, низький інтелектуальний рівень розвитку та ін. Пред'являються вимоги і до особливостей емоційно-вольової сфери.
Будь-яка діяльність викликає до себе певне ставлення, емоційно переживається людиною – це так звані «загальні емоції у праці». Вони можуть бути позитивними і негативними. Виникаючи в процесі професійної діяльності, вони певним чином впливають на настрій людини, якість роботи, ставлення виконавця до власної праці і його результатів, ставлення людини до самої себе. Крім того, в психології праці необхідно враховувати також і деякі інші моменти емоцій: «настрій сьогоднішнього дня», «емоції колективної діяльності», «професійні емоції, що виникають в процесі самої роботи». Зокрема, «настрій сьогоднішнього дня» в роботі консультуючого психолога є серйозною перешкодою, тому йому необхідно опанувати спеціальними техніками, що дозволяють справлятися зі своїм настроєм і не переносити його на абонента.
Серед спеціальних вимог, що пред'являються до роботи психолога-консультанта, що працює за телефоном довіри, виділяють інтереси, широкий кругозір, ерудицію, вміння і бажання спілкуватися з людьми. Як необхідні професійно важливі якості розглядаються чутливість слухового аналізатора; відсутність порушень функцій мови, великий обсяг оперативної слухової пам'яті; емоційна стійкість, самоконтроль поведінки, стресостійкість; культура вербального спілкування.
Особливу значимість у роботі телефонного консультанта набувають такі професійно важливі якості, як знання (психологія, фізіологія, психотерапія кризових станів); соціальна поінформованість, високий загальний інтелектуальний рівень, а також вміння і навички (конструктивне спілкування по телефону; грамотна мова, спостережливість). Кваліфіковані вимоги: вища педагогічна або психологічна освіта.
Психограми, що визначають ПВЯ для інших представників професій типу «людина – людина», також включають в себе досить широкий діапазон ПВЯ. Так, наприклад, в психограмі юриста представлені такі якості, як різнобічні спільні і глибокі професійні знання, розвинений інтелект, гнучке, творче мислення, висока розумова працездатність, аналітичний склад розуму, прогностичні здібності, вміння виділити головне, активне сприйняття, ємна пам'ять, стійка увага , розвинену уяву, інтуїція, здатність встановлювати міжособистісні контакти з різними учасниками спілкування, комунікативна компетентність, нервово-психічна стійкість, адекватна самооцінка, висока мотивація досягнення успіху. Існують якості, знижують професійні можливості юриста: психопатичні риси і властивості характеру, емоційна нестійкість, пасивність, безвідповідальність, надлишкова помисливість, тривожність, низька розумова працездатність, знижені пізнавальна активність та інтелект, нерозвинена уява, слабка пам'ять.
Психограма педагога включає в себе наступні ПВЯ: професійні педагогічні та психологічні знання, комунікативну компетентність, нервово-психічну стійкість, розподіл уваги, оперативну пам'ять і мислення, адекватну самооцінку, повагу до людей, інтерес до них, педагогічну спостережливість, добре розвинену мову та ін. До числа антиПВЯ педагога слід віднести психопатичні риси характеру, емоційну нестійкість, безвідповідальність, аморальність, виражені фізичні каліцтва.
Таким чином, психограми представників трьох професій типу «людина – людина» пред'являють вимоги в основному до пізнавальної та комунікативної сфер особистості, а антиПВЯ пов'язані насамперед з емоційною сферою.