Частина перша. Сплюндрована країна

Віталій Прокопович

 

 

Червоні сльози України

 

Хмельницький

Видавець Стасюк Л.С.

2016

УДК 821.161.2

ББК 84(4УКР)

Д

 

Прокопович В.А.

Д36 Червоні сльози України – Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2016. – с.

 

ISBN 978-617---

 

Редактор: Анжела Дзицюк

Художник: Інна Самуляк

 

Збірка видана за сприяння

Василя Васильовича Мельника,

голови Білогірської районної ради,

Сергія Петровича Іващука,

депутата Хмельницької обласної ради, генерального директора ТОВ НВА «Перлина Поділля»

 

 

Поетична збірка «Червоні сльози України» – перша книга Віталія Прокоповича, в якій автор висловлює свої тривоги та душевний біль за долю рідної України, яка переживає доленосні події. Думки і відчуття автора знайшли своє відображення на папері, як у майбутньому, сподіваємося, і у серцях читачів.

Книга розрахована на широке коло читачів.

 

Видавництво подає твори у редакції автора, мовою оригіналу.

 

УДК 821.161.2

ББК 84(4УКР)

 

Обкладинка:

Дизайн: Мамука Бачилава

Малюнок: Інна Самуляк

 

© Прокопович В.А., текст, 2016

ISBN 978-617-7299-00-2 © ФО-П Стасюк Л.С., друк, 2016

 
 

Вірші Віталія Прокоповича — ковток свіжого повітря. Вони випромінюють гармонію, сповнюють позитивною енергією. Кожен свій вірш Віталик пропускає крізь призму чутливого вразливого серця й унікальної душі.

Про таких як Віталій кажуть, що їхнє покликання служити Богу і людям, бо прагне залишити добрий слід – свій творчий доробок, любов, тепло і доброту, музику сонця, білих гір і вітрів, музику ніжного тонкого серця.

Взагалі, творчість – це дивовижна сфера людського життя. Це спосіб виразити себе. Не дивно, що Віталій не зміг залишатися спокійним, коли його країну рвуть на шматки круки війни. Свій біль, свою тугу він вилив на папері й так, у такий скрутний для України період історії, народилися поезії, від слова до слова пронизані любов’ю до Батьківщини, щирим патріотизмом і віри, що темні часи обов’язково минуть. І засіяє сонце над країною!

Читаючи творчі доробки Віталія Прококоповича, ми не змогли залишитися осторонь й дозволити, щоб вони так і залишилися скарбом його комп’ютера. Спільно вирішили, що поезії нашого земляка гідні того, щоб їх читали, а потім перечитували білогірчани, подоляни, українці від Заходу до Сходу. Бо слово – це міцна зброя. Відомий геній поезії Іван Франко не помилився. Тож маємо надію, що й слова глибокої патріотики, котрі вийшли з під пера Віталія Прокоповича допоможуть нашому народу в боротьбі за незалежність та суверенітет.

Тож нехай летить перша ластівка, його невеличка збірочка, яку Віталик назвав «Червоні сльози України» у світ. Нехай доля його творчого дітища буде щаслива!

А ми бажаємо тобі, Віталику, творчих успіхів, безграничного натхнення та розуміння!

 

Василь Мельник,

Голова Білогірської районної ради

 

 

Сергій Іващук, депутат Хмельницької обласної ради, генеральний директор ТОВ НВА «Перлина Поділля».

Вступ:

Війна – це страшне слово, яке змушує здригнутися тіло, відчути, наче тисячі голок проштрикують твоє тіло і душу. Тисячі років людство воює за незалежність, за свободу, за землі, за релігію. Або, що банально, через різні світогляди на деякі речі. Хтось спить в своєму теплому ліжку, п’є смачну гарячу каву і не підозрює, що вже зовсім близько інша ситуація. Мокрі, сирі окопи та свист снарядів й куль над головою. Люди воюють, бо це їхня сутність – доводити одне одному хто правий, а хто ні. І цього, на жаль, не змінити.

В дану збірку увійшла повість про ті нелегкі часи, які довелося пережити нашій Україні та її народові, а також вірші, що були написані в різні періоди тих страшних подій. Саме поезії передають весь жах і біль того горя, яке покрило голови українців. Своїми творами я хочу донести людям ту біду, яку народжує війна. А ще хочу, щоб люди не були байдужими один до одного, щоб в будь-якій життєвій ситуації залишалися в першу чергу людьми! Збірка умовно поділена на періоди часів Майдану, захоплення Криму та початок неоголошеної війни, ворожого вторгнення ще донедавна такого близького і братнього народу.

Непотрібно здаватися! Боріться! Хапайтесь за останню соломинку. Це ваше життя! Ваша країна! І ніхто у вас її не зможе відібрати, допоки вона у вашому серці!

 

Це майбутнє ваших дітей та рідних. Цініть свою незалежність і пам’ятайте, що інколи воля цінніша за життя…

 

Щиро ваш Віталій Прокопович.

 

Червоні сльози України

Частина перша. Сплюндрована країна

 

Горить і плаче моя сплюндрована країна. Вона, ніби й незалежна, та, ближче придивившись, видно, що повисло ярмо на її стомлених плечах. Нікому її вберегти, захистити, прикрити білим крилом від ворожої нечисті. Вона така самотня…..

З останніх сил намагається вона битись за своє майбутнє, за свою незалежність, мов та голубка, яку закрили в золоту клітку й стережуть чорні ворони, які намагаються роздерти на шмаття її між собою. Ділять її біднесеньку на Захід і Схід, ділять її довгостраждалий народ на чорних і білих за мовою і думками. І ніхто їй не подасть руку допомоги, лише лукаво посміхнеться за спиною.