Збірка «Сонячні кларнети» Павла Тичини: традиції і новаторство
Істор. умови розвитку літ 20х
Липнева революція,жовтневий перевод, визвольні змагання 17-20р.,масове знищення укр.селянства й інтелігенції,29-34р.,Голодомор 32-33,1й з’їзд радянських письменників 34р.,друга світова 39-45,20й з’їзд КПРС.Розвиток літ. позначений боротьбою за нац.. самоствердження,власну незалежну державу. До позитивних прикмет українізації належить закріплення бодай на деякий час частини завоювань української революції 1917—1921 років, зміцнення позицій українства в місті, зокрема й коштом напливу до них сільського населення, якому українізація полегшувала влаштування в місті. Позитивними були також спроби (з ініціативи Миколи Скрипника) поширити українізацію поза кордони
, пресу, постачання української літератури тощо, як також (щоправда, ще менш успішні) домагання українізації армії. Зважаючи на все позитивне, що давала українізація, українська інтелігенція назагал схвалювала й підтримувала її, хоч, — особливо в академічних (УАН) і літературних (ВАПЛІТЕ, неокласики, Ланка-МАРС) колах, — сприймала її як тільки часткове задоволення природних прав українського народу, а то й перестерігала вже на самих початках перед небезпекою відродження російського великодержавництва й русифікації (див. М. Грушевський, «Ганебній пам'яті», 1926,; памфлети М. Хвильового, полемічні виступи М. Зерова).
Осн.літ. течіїї,стилі,організації 20х
Сформувалася ціла низка літ-мист. шкіл і напрямків:революц. Романтики,неокласики Рильський,Филипович;символісти Загун і Кобилянський;футуристи Семенко;ряд видавництв-«Шлях»,»Дзвін»,»Грунт»,часописи і альманахи.У літ.напрямі виділяють 2а напрями:укр..рад.літ. і літ. еміграції (Олесь,Самійленко,Грушевський).Активною була і робіт-сел. течія,що долучалася до 1х заходів рад влади (Хвильовий,Головко).В Зах.Укр. намітилися 2і орієнтації:-на рад. Укр (Ірчан,Бобинський); -на традиції нац.-виз. боротьби,січового стрілецтва.Оновлення форми і змісту укр.. мист. (Семенко,Колода,Щербак).У 2й пол. 20ї загостр. ідеолог. боротьба,ускладнилися процеси літ. і мист. життя.
«Ланка»(1924)-1926«Марс»(майстри револ. слова);Київ спілка «Жовтень»(1925) (критикували плужан і харківців Яновський,Якубовський);Вапліте(1929).Заслуга осягнення якості,а не кількості,завдання культ.піднесення країни;»Молодняк»(1926-32)орг..комсомольских письменників (Гусенко, Прервомайський).Зявляються нові жанри:пригодницька літ.філос.проза,мистець.фальєтон,написи.Тематика: воєнна,селянська,міська. Проблематика: проблема чужості ідей більшовизму,проблема станов.нової укр.
Поезія 20х:представники,жанри,теми
Криза в європ. культурі,відставання укр..літ. у форм.пошуках.-це спророкувало спектр поет.напрямів і теорій.В СРСР у 20ті був нечуваний розквіт літ. життя через:1)політика українізації; 2)досвід попередників.Це лірика Старицького,Щьоголєва,сатира і переклади Самійленка,творчість Українки і Франка. Письменники поділилися на пролетарських (підтер.комун.ідеологію) і попутників (намагалися дотрим. Об’єктивності мистецтва і не виступали відкрито проти рад.влади. Поч. століття ознамен. появою модернізму. Це перехід.явище між неоромантизмомі і символізмом. Станов.символізму сприяли поезії Філенського,Олеся,Чупринки,діяльність членів «Молодої музи» (Лепкого,Качовського). «Українська хата» (Чупринка,Тичина,Семенко,Вороний).У поезії тодішній переважав символізм.Символісти виступали проти натуралізму й побутовізму,закликали заглибитись у першооснови буття.
Збірка «Сонячні кларнети» Павла Тичини: традиції і новаторство
Перша збірка віршів "Сонячні кларнети" принесла йому заслужену славу і визнання. Вона стала значною подією в українській літературі, ознаменувавши появу нового таланту, яскравої художньої індивідуальності. Основу збірки становлять вірші, написані у дожовтневі часи. Більшість з них присв'чено темі природи, кохання. Поет не лишався байдужим і до суспільних явищ. Показовим для розуміння його ідейно-світоглядного і мистецького зростання є твори про революційні події 1917 року. В збірці відчутні імпульси громадянськоскі, що йшли від традицій демократичної літератури.
Для поета було іще багато неясного в суспільній боротьбі. В його світогляді проявлялись суперечливі риси. І, незважаючи на це, "Сонячні кларнети" відіграли важливу роль у розвитку української поезії. Поява "Сонячних кларнетів" сповістила світ про прихід у літературу Павла Тичини - видатного майстра слова, який з великою художньою силою виразив "красу нового дня" - красу соціалістичної дійсності. Не раз відзначався високий художній рівень цієї збірки, з появою якої відкрився для читачів новий "сонячнокларнетний" світ, сповнений буянням радісної природи, наскрізь пронизаний сонячною музикою. Талант П. Тичини, в якому геніально поєднані абсолютний музикальний слух, здатність до синестезично-асоціативного сприйняття дійсності і найтонше відчуття слова - явище рідкісне. У своїй музикальності поет настільки самобутній, що його неможливо наслідувати. Він недоступний для епігонів найвищої кваліфікації.
Крім того, музикальний талант П. Тичини - талант розвинений. Підхід автора "Сонячних кларнетів" до музики - це не підхід амтора (хай навіть і дуже здібного), а професіонала, який віддав музиці багато років життя. В ранньому дитинстві він був постійним учасником монастирського хору, в молодості - керівником і диригентом одного з кращих хорів Києва. П.Тичина грав на багатьох музичних інструментах, сам складав музику. Звідси, очевидно, і походило бажання ввести в поетичний тект музику, бажання, яке призвело до справжнього мистецького успіху.