Виховання —процес цілеспрямованого формування особистості людини

Педагогічний словник

Акселерація —прискорений інди­відуальний розвиток, за якого середньофізичні та психофізіологічні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні.

Бесіда —метод навчання, що передбачає запитання-відповіді.

Викладання —діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні но­вих знань, організації спостережень, лабораторних і практичних за­нять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у пе­ревірці якості знань, умінь та навичок.

Виправлення —складний психічний процес перебудови особис­тості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці.

Виховання —процес цілеспрямованого формування особистості людини.

Відставання —невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасо­вою межею для визначений успішності.

Вікова періодизація (класифікація) —поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.

Вправи —багаторазове повторення певних дій або видів діяль­ності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжу­ється свідомим контролем і коригуванням.

Гендерна педагогіка —галузь педагогіки, що функціонує як сукупність підходів, спрямованих на ус­пішну підготовку дітей до статеворолевої поведінки в суспільстві.

Групова навчальна діяльність —форма організації навчання в об'єднаних загальною навчальною метою малих групах учнів за опосе­редкованого керівництва вчителем і його співпраці з учнями.

Демонстрування —використання приладів, дослідів, технічних ус­тановок та ін.

Дидактика —галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання.

Дитячий колектив —об'єднання дітей, згуртованих спільною корис­ною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Диференційоване навчання —органі­зація навчально-виховного процесу з урахуванням типових індивіду­альних особливостей учнів.

Діяльність —спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дій­сність зміни.

Дослідницький метод у навчанні —метод залучення учнів до са­мостійних пошуків, на основі яких вони встановлюють зв'язки між предметами, явищами і процесами об'єктивної дійсності, роблять вис­новки, пізнають закономірності.

Духовна педагогіка —-галузь педагогічних знань і досвіду з вихо­вання і навчання особистості засобами релігії.

Екологічне вихован­ня —систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Економічне виховання —організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Естетичне виховання— складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за закона­ми краси в усіх сферах діяльності людини.

Етика— наука про мораль, її при­роду, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і відповідних взаємовідносин між людьми в суспільстві.

Етнізація— наповнення виховання національним змістом, що забезпечує формування в осо­бистості національної самосвідомості.

Загальна освіта— сукупність знань основ наук про природу, су­спільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.

Задатки— вроджені анатомо-фізіологічні якості індивіда, природ­на передумова його розвитку.

Закон— необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами об'єктивної дійсності.

Закономірність— упорядкованість подій, відносна постійність де­термінованих чинників, регулярність зв'язку між певними речами.

Закономірності навчання— об'єктивні, стійкі й істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Закріплення знань, умінь і навичок— спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу.

Засоби виховання— вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі.

Засоби навчання— допоміжні матеріальні засоби школи з їх спе­цифічними дидактичними функціями.

Звичка— схильність людини до відносно усталених способів дій.

Здібності — психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності.

Зміст освіти— система наукових знань, умінь і навичок, оволодін­ня якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібнос­тей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці.

Знання— узагальнений досвід людства, що відображає різні галу­зі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Ідеал—- уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що ґрунтуються на розумінні мети життя.

Ідея— вища форма пізнання зовнішньо­го світу, яка відображає об'єкт і спрямована на його перетворення.

Ілюстрування— оснащення ілюстраціями статистичної наочності, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.

Індивідуальність— цілісна характеристика окремої людини, оригінальність, самобутність її психіч­ного складу.

Інспектування — система держав­ного контролю за виконанням закладами й установами освіти поста­нов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчальних планів і прог­рам, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Інструктаж— ознайомлення зі спосо­бами виконання завдань, використання інструментів, приладів і мате­ріалів, дотримання техніки безпеки, показ трудових операцій та органі­зації робочого місця.

Інтерес— спрямованість людини на певний об'єкт чи певну ді­яльність, зумовлена позитивним, зацікавленим ставленням до чо­гось, когось.

Колектив— організова­на форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Лабораторні роботи— вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.

Лекція— усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

Мета виховання— сукупність властивостей особистості, які прагне виховати вихователь.

Метод навчання— спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, вихо­вання і розвитку в процесі навчання.

Метод науково-педагогічного дослідження— шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами форму­вання особистості, встановлення об'єктивної закономірності вихован­ня і навчання.

Методи виховання— способи взаємопов'язаної діяльності вихо­вателів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців погля­дів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Методологія педагогіки— вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання педагогічної дійсності.

Мислення— процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'яз­ках і відносинах.

Модульно-рейтингове навчання— послідовне засвоєння на­вчального матеріалу рівними, цілісними, логічно впорядкованими і обґ­рунтованими частинами (модулями), результати якого є підставою для визначення місця (рейтингу) учня серед однокласників.

Моральне вихо­вання— виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведін­ки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у прак­тичній діяльності.

Навичка— психічне новоутворення, завдяки якому індивід спро­можний виконувати певну дію, раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

Навчальна програма— документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засво­їти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальний план— документ, що визначає структуру навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення в конкретному нав­чальному закладі, тижневу й річну кількість годин, відведених на кож­ний навчальний предмет.

Навчальний посібник— книга, матеріал якої розширює межі під­ручника, містить додаткові, найновіші довідкові відомості.

Навчальний предмет— педагогічно обґрунтована система науко­вих знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки.

Навчання— цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Народна педагогіка— галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засо­би і методи виховання танавчання.

Наукове дослідження— особлива форма процесу пізнання, систе­матичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знань про досліджуваний об'єкт.

Науковий світогляд— цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переко­нань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дій­сності й до самої себе.

Національне виховання— виховання дітей на культурно-історич­ному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багато­віковій мудрості, духовності.

Неуспішність— невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).

Нові інформаційні технології навчання— методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів, передусім ЕОМ.

Норми оцінок— конкретні вимоги, які регулюють виставлення оці­нок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Освіта — процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування наїх основінаукового світогляду, мо­ральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Осмислення навчального матеріалу— процес мислительної діяль­ності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів.

Особистість— людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного.

Оцінювання знань— визначення й вираження в умовних одини­цях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм.

Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, нав­чання і розвитку особистості.

Педагогіка народознавства— напрям сучасної педагогіки, шкіль­ної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведін­ці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

Педагогічна технологія—- сукупність психолого-педагогічних настанов, які виз­начають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, при­йомів, засобів у навчально-виховному процесі.

Педагогічний досвід— сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Педагогічний процес — спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і ви­хованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особис­тості.

Перевиховання— виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятли­вих умов виховання.

Переконання— психічний стан особистості, який характеризуєть­ся стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, пог­лядів, це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину.

Підручник— книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначе­ними програмою і вимогами дидактики.

Пізнання— процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей.

Погляди— прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретич­ні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільс­тва, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках.

Позакласна робота— різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Позашкільна робота— освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Позашкільні навчально-виховні заклади— широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобут­тя знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистос­ті у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

Політехнічна— сукупність знань про головні галузі й наукові принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними вміннями, необхіднимидля участі в продуктивній праці.

Поняття— основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і відношення предметів та явищ.

Потреба— необхідність у чомусь, яка задовольняється переважно завдяки трудовій діяльності, у процесі якої створюються необхідні лю­дині предмети.

Почуття— психічні стани і процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб'єктивне переживання подій та емоцій­не ставлення до навколишнього світу.

Пояснення— словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів тощо.

Правове виховання— виховна діяльність школи, сім'ї, правоохо­ронних органів, спрямована на формування правової свідомості та на­вичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Предмет педагогіки— виховна діяльність, що здійснюється в за­кладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необ­хідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Принципи виховання— керівні положення, що відображають за­гальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до зміс­ту організації та методів виховного процесу.

Принципи навчання (дидактичні принципи)— основні положен­ня, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної ро­боти школи.

Проблемне навчання— один із типів розвивального навчання, суть якого полягає у формулюванні проблемних завдань, проблемному викладі й поясненні знань учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів.

Програмоване навчання— навчання з використанням програми управління процесом засвоєння знань, умінь і навичок і відповідного контролю за ним.

Професійна освіта— сукупність знань, практичних умінь і нави­чок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяль­ності.

Профільне навчання— одна з форм диференційованого навчан­ня, яке забезпечує диференційоване засвоєння, з урахуванням вимог вищих навчальних і професійно-технічних закладів освіти, групи спорід­нених навчальних предметів, і вивчення решти їх в оптимально інтегро­ваному режимі.

Процес виховання— система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Робота з підручником— організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Розвивальне навчання— спрямованість змісту, принципів, мето­дів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності роз­витку пізнавальних можливостей школярів.

Розповідь— послідовне розкриття змісту навчального матеріалу.

Розуміння— мислительний процес, спрямований на виявлення іс­тотних ознак, властивостей і зв'язків предметів, явищ і подій дійсності.

Розумове виховання— цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури ро­зумової праці.

Самовиховання— свідома діяльність людини, спрямована на ви­роблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Самостійне спостереження— безпосереднє сприймання явищ дійсності.

Свідомість— властива людині функція головного мозку, яка поля­гає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навко­лишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у поперед­ньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюван­ні відносин людини з людиною і соціальною дійсністю.

Середовище— комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на лю­дину і значною мірою впливають на її розвиток.

Соціалізація людини— перетворен­ня людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.

Спадковість— відновлення в нащадків біологічної схожості з батьками.

Сприймання— відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.

Статеве виховання— складова загального процесу виховної ро­боти школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Схильність— стійка орієнтованість людини на щось, бажання ви­конувати певну працю.

Темперамент— індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів.

Теоретичні знання— логічні узагальнення щодо практики реаль­ного людського буття, тобто поняття, системи понять, абстракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.

Теорія— система знань, що описує і пояснює сукупність явищ окремої галузі дійсності й зводить від­криті в ній закони до загальної основи .

Технологія навчання— шлях освоєння конкретного матеріалу в межах певного предмета, теми,питання.

Трудове виховання— процес залучення школярів до різноманіт­них педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Узагальнення— логічний процес переходу від одиничного до за­гального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Уміння— здатність на належному рівні виконувати певні дії, засно­вана на доцільному використанні людиною знань і навичок.

Управління процесом виховання—- діяльність педагогів, що за­безпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на вихо­ванців.

Урок— форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Учіння— цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, ово­лодіння вміннями і навичками.

Фізичне виховання— система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармо­нійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, форму­вання життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Форма організації навчання— зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Характер— комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе.

Школознавство— галузь педагогічної науки, що має своєю ме­тою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, роз­криття особливостей системи керівництва школою, організації її ро­боти.