Психологічні аспекти сексуальності в інволюційному періоді

Якщо вікові періоди статевої активності здебільшого мають чіткі межі (пубертатний – вік пробудження лібідо, що співвідноситься з віком першої еякуляції та початком статевого життя; період статевої зрілості – встановлення стабільного рівня статевих стосунків у шлюбі, особливо після пережитих ексцесів«медового місяця»), то інволюцій­ний період не має чіткого початку. Для його визначення потрібні спеціальні критерії.

Пов'язане з віком фізіологічне зниження сексуально­сті визначають, за Г.Васильченком, беручи до уваги такі критерії:

1)зміна характеру лібідо, тобто втрата ним відтінків наполегливості і нестриманості;

2)необхідність певних зусиль для пробудження всіх ос­новних проявів, потрібних для здійснення статевого акту. Це пов'язано з прирівнюванням емоційного настрою до ерекції або ерекції до емоційного настрою (якщо в пубертатному періоді та періоді статевої зрілості навіть спонтан­на ранкова ерекція супроводжувалася еротичними фанта­зіями, а обговорення з привабливою жінкою буденних тем провокувало ерекцію і в не інтимній обстановці, то з почат­ком інволюційного періоду чоловік може виявляти, на­приклад, вдячність ланці, вдаючись до пестощів і поцілун­ків, без виникнення ерекції);

3)зміна характеру статевих абстиненцій. Об'єктивно вона проявляється в переході від парціальних (часткових) абстиненцій до абсолютних (тотальних), суб'єктивно – у втраті дискомфорту у зв'язку з вимушеними абстиненціями.

Останнім часом у зв'язку із збільшенням у суспільстві питомої ваги літніх людей проблема їх сексуального жит­тя набуває особливої актуальності. Сучасне суспільство орієнтоване на молодих; у суспільній думці превалює уяв­лення, що в похилому віці люди не цікавляться і не займа­ються сексом, не мають сексуальних потреб. На обговорен­ня цих питань молодь реагує з недовірою та відразою. Причиною цього є ототожнення сексуальності з дітонароджен­ням, тому вихід людини з репродуктивного віку сильно впливає на уявлення про її сексуальність. Негативізм сус­пільства стосовно кохання і сексу в похилому віці певною мірою пов'язаний з агеїзмом – упередженим ставленням до людей через те, що вони старі.

Молоді люди не замислюються, що сексуальна потреба не завжди залежить від віку, а підвищена сексуальна ак­тивність у молоді роки має певне продовження і в інволю­ційному періоді, бажання літньої людини реалізувати свою пристрасть не є ознакою відхилення. У похилому віці сексуальні радощі можуть бути не менш важливими, ніж у юнацькі роки. Молодь сприймає зміни сексуального жит­тя як дуже віддалену і не головну проблему. З віком одні люди сприймають зміни у своїй сексуальності як належне, інші відчувають тривогу та неспокій.

Оскільки сексуально активною вважають людину, яка бере участь у статевому акті, займається оральним або анальним сексом чи мастурбує навіть один раз на місяць, можна стверджувати, що приблизно 50% людей, старших 60 років, є сексуально активними. А 15% населення про­довжує активне статеве життя до 80 років. Звичайно, літні люди рідше займаються сексом, але вони з успіхом можуть пристосуватися до вікових фізичних змін.

На сексуальне життя людини похилого віку впливають передусім її індивідуальні особливості. Ще А.-Ч. Кінзі встановив існування зв'язку між рівнем сексуальної актив­ності людини в ранній зрілості та в подальші роки. Люди, які в молоді роки виявляють значний інтерес до сексуаль­ного життя, зберігають його і в похилому віці. Іншим чин­ником підтримання сексуальної активності є регулярний секс (з партнером або мастурбація), який підтримує задо­вільні сексуальні можливості у зрілому і похилому віці.

Необхідною умовою для продовження сексуального життя в похилому віці є здоров'я. Адже не вік сам по собі, а погане здоров'я, хвороби спричинюють відмову від сек­суальних стосунків. Хвороба змінює не лише сексуальну, а й всю поведінку партнерів. У похилому віці часто відбувається втрата супутника життя. Спочатку овдовіла людина відкидає будь-які дум­ки про відновлення статевого життя, можливість нового зв'язку її лякає, видається огидною. Із часом вона адаптується до нової ситуації, і сприйняття багатьох життєвих питань змінюється. Пошук нового партнера, з одного боку, викликає острах («Що подумають діти, родичі, друзі?»), однак бажання весь час нагадує про себе. Тривала відсут­ність статевих контактів зумовлює виникнення синдрому детренованості – невідповідності ерекції та емоційного настрою.

Люди старшого віку можуть переглянути свої погляди на сексуальні та любовні стосунки. Не сексуальні, това­риські міжстатеві стосунки не виключають можливості фі­зичного контакту та емоційної близькості, що може сприя­ти встановленню нових сексуальних зв'язків. Життєвий досвід, тривале самопізнання та прийняття самого себе до­помагають досягати високого рівня інтимності в стосун­ках. Кількість стресів, пов'язаних з роботою, дітьми та професійними досягненнями, у похилому віці зменшуєть­ся, і в партнерів з'являється більше часу для спілкування. З віком люди рідше вступають у генітальний контакт, од­нак з інтересом та задоволенням пестять одне одного, обій­мають, цілують. Для підвищення задоволення починають використовувати фантазійні або сексуальні матеріали, займаються мануальною та оральною стимуляцією, вико­ристовують вібратор, різні пози під час коїтусу тощо.

Багато жінок з приємною для себе несподіванкою від­криває відсутність тимчасового обмеження сексуальної здатності. Попри те що більшість фізіологічних реакцій поступово уповільнюється, задоволення від сексу, оргазм можна відчувати усе життя. Крім цього, зі зниженням ді­тородної функції жінки статеве життя залишається фізіо­логічно виправданим як нормальне явище. Однак підго­товка до статевого акту стає тривалішою, оскільки через зменшення еластичності стінок піхви та виділення секрету можливі неприємні відчуття під час статевого акту. Незва­жаючи на збереження здатності до оргазму та наявність вагінальної любрикації, сексуальний інтерес жінок знижу­ється, бажання послаблюється, а думки про секс із коха­ною людиною вже не збуджують.

Старіння більше позначається на сексуальності жінок, ніж чоловіків. Жіноча здатність до дітонародження згасає з настанням клімаксу, а чоловіча здатність до репродукції – повільніше. Фізичні характеристики привабливості жінки (м'якість шкіри, пружність грудей, стрункість тощо) зни­кають швидше, ніж у чоловіка. Сиве волосся чоловіка може бути ознакою сексуальної привабливості, у жінки – навпаки. Зморшки на обличчі надають чоловікові мужно­сті, у жінок – видають вік. Сексуальна цінність чоловіка більше визначається його соціальним статусом, ніж фізич­ними даними, а міру сексуальної привабливості жінки визначає саме зовнішність. Тому жінка у післяклімактеричний період, яка ще бажає кохати, подобатися, стає жертвою таких установок суспільства.

Жінки переживають клімактеричний період неоднако­во. Для одних – це час професійного розквіту, найвищої ділової активності, для інших – відчуття тяжкої душе­вної травми після розірвання шлюбу або розчарування в житті. Багатьом у цей період необхідно піклуватися про старих батьків. Усе це віддаляє сексуальне життя на дру­гий план. Однак бажання бути коханою, мати захисника з роками не лише не зникає, а й посилюється.

Більшість чоловіків в інволюційному періоді відчуває потребу жити спокійніше, без «пригод», починає сприйма­ти час не як абстракцію, а як залишок життя. Деякі з них можливість мати статеве життя вважають єдиною радістю. При затриманні ерекції у таких чоловіків найдоцільнішим є подовження періоду пестощів, їх інтенсивність та засто­сування інших збудливих факторів. Якщо за достатньої ерекції непросто дається переключення з побутових про­блем на сексуально-еротичний настрій, застосовують до­даткові стимули – читання еротичних видань, розглядан­ня порнографічних зображень, фільмів тощо. У багатьох чоловіків починають виникати побоювання за стан здо­ров'я, спонтанна ерекція майже не настає, інтерес до сексу послаблюється, еротичні фільми і порнографія вже не збу­джують, а вродливі жінки викликають швидше естетич­ний, ніж сексуальний інтерес. Такі чоловіки починають дозувати статеві акти або відмовляються від них, вважаю­чи, що секс забирає останні життєві сили, прискорює ста­ріння організму.