Регіональний контроль і мотивація. Диспропорції в розвитку економіки та втілення інновацій в трансформаційний період

МОДУЛЬ 1

Теоретичні основи та сутність ринкової трансформації економіки регіонів.

Тема 1.

Становлення та функціонування ринкової економіки. Поняття про регіональний господарський комплекс ( РГК).

1. Господарство - це сукупність певних складових, що утворюються в результаті суспільного поділу та інтеграції праці, а саме: галузі, види економічної діяльності та основні виробничі ланки (підприємства, фірми, організації ).

2. Регіон— певна територія з притаманними їй специфічними природно-кліматичними, економіко-географічними, демографічними, історичними, етнічними, соціально-побутовими та іншими особливостями.

3. Система - це ціле, що складається з частин;система утворює множину елементів, що знаходяться у певних відношеннях один з одним і утворюють єдність, цілісність.

4. Інвестиції– грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення в розвиток виробництва чи невиробничу сферу.

5. Регіональний господарський комплекс - це регіональне поєднання об'єктів, тісно взаємозв'язаних у процесі виробництва й транспорту­вання до споживачів продукції і/або послуг.

6. Факторами трансформації РГК - це ті рушійні сили, які викликають якісні зміни або так звані трансформаційні переходи (зникнення певних суб'єктів господарювання, перехід від одного якісного стану до іншого).

7. Умови трансформації господарства регіону – це сили зовнішнього (по відношенню до нього) впливу, вони можуть посилювати або послаблювати дію факторів трансформації, але самі безпосередньо на виробничу підсистему господарства регіону не впливають.

8. Трудовий потенціал - це кількісно і якісно визначені ресурси живої праці, які має регіональний господарський комплекс.

Фізичний капітал - це сукупність засобів виробництва (основних фондів) і предметів праці (оборотних фондів або матеріальних ресурсів - сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо), яка відповідно формує потенціал матеріально-технічних ресурсів.

10. Регіональний ринок — це регіональна сфера обміну між виробниками й споживачами певних товарів, параметри якої залежать від попиту, пропозиції, ціни тощо.

11. Управлінський потенціал - ефективність управлінських рішень, з одного боку, підприємців (на підприємствах із приватною й колективною формами власності), а з другого - державних службовців (на підприємствах із державною формою власності та у державних органах управління промисловістю).

12. Інновація - прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру;

13. Інфраструктура– це сукупність різних обслуговуючих об’єктів загального користування.

14. Виробничий потенціал територіального комплексу - сума виробничих потужностей підприємств, які утворюють його, за відрахуванням втрат, викликаних невідповідністю наявності окремих виробничих ресурсів потребі в них.

15. Ринкова кон'юнктура - означає постійну зміну співвідношення між попитом і пропозицією на регіональному ринку товарів, або зростання чи скорочення обсягів виробництва загалом і його зосередження в регіоні і в конкретному місці .

16. Регіональною інтеграцією виробництва – це взаємодія та взаємозв'язки у певному регіоні економічних об'єктів, завдяки чому у РГК з'являються нові суттєві властивості, які і свідчать про його формування.

17. Комплексність РГК - це прояв регіональної цілісності, яка передбачає взаємопов'язане, взаємододатнє сполучення й розміщення виробництв і елементів інфраструктури у межах регіону.

18. Стійкість РГК - це його спроможність повертатися до збалансованого стану за рахунок нагромадження власного потенціалу після відхилення, викликаного негативним впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

19. Регіональне зосередження промислового виробництва - означає не тільки розміщення його у певному регіоні, але й зростання його частки у певній (по відношенню до регіону) суперсистемі.

20. Споживчий попит – це показник, що характеризує будь-який товар, що пропонує ринок.

21. Інфраструктура — це сукупність підприємств і установ господарського комплексу, що обслуговують основні галузі виробничої сфери та сфери послуг, а також безпосередньо людей.

22. Технологічні уклади — це комплекси, що відображають історичний рівень розвитку індустріального та переходу до постіндустріального технологічного способу виробництва.

23. Природні ресурси-це компоненти і сили природи, які безпосередньо використовуються у виробництві і є сировиною або джерелом енергії.

24. Капітал— один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому .

25. Матеріальні ресурси - основні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та є матеріальною базою підприємства чи галузі.

26. Ринок послуг - складна система відносин між виробниками та споживачами послуг, їх господарських зв'язків, соціально-економічних контактів з різними цільовими аудиторіями в процесі організації виробництва та реалізації послуг.

27. Конкурентоспроможність виробництва оцінюється споживачем з точки зору положення виробництва на ринку (відоме / невідоме, чи давно працює, яку частку ринку займає, які гарантії дає, який ступінь довіри підприємству у інших споживачів, які відгуки про якість його продукції).

28. Кластер – група розташованих у регіоні взаємозалежних або доповнюючих одна одну промислових компаній і організацій, які діють в певній сфері і характеризуються тим, що вироблений ними продукт однієї галузі використовується для потреб декількох інших.

29. Ринкова економіка — вид організації економіки, за якого продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.

30. Фінансова система — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди.

Тема 2.

Поняття про регіональний менеджмент. Теоретичні основи регіонального менеджменту. Визначення рівня економічного розвитку регіону.

 

1. Регіональний менеджмент – це наука, що вивчає складові системи управління розвитком території, взаємозв’язок між ними при врахуванні дії об’єктивних економічних законів.

2. Системний аналіз – це процес дослідження регіональних об'єктів управління за допомогою представлення їх як підсистеми й аналізу цих підсистем.

3. Регіональна економічна політика – це сукупність напрямків, які розробляють і приймають органи державної влади для ефективного розвитку регіонів на основі раціонального використання їх ресурсного потенціалу.

4. Регіонально-адміністративний менеджмент - одна з найважливіших галузей економічних знань, що тісно пов'язана з багатьма науковими дисциплінами, такими як статистичні методи аналізу економічної політики, державні фінанси і бюджетна політика, мікроекономіка та макроекономіка, філософія управління.

5. Децентралізація— принцип, що означає процес передачі частини функцій і повноважень центральних органів виконавчої влади органам місцевого самоуправління.

6. Регіональне управління - звичайно розуміють управління будь-якою територією незалежно від існуючих політичних та адміністративно- територіальних кордонів.

7. Регіональні фінансові ресурси – це сукупність коштів, створених і використовуваних на економічний і соціальний розвиток територій.

8. Зовнішньоторговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту товарів чи послуг за певний проміжок часу (як правило за рік ).

9. Принцип наукової обґрунтованості управлінських рішень - передбачає розробку якісних управлінських рішень, заснованих на об'єктивних економічних законах і результатах попереднього аналізу рівня регіонального розвитку.

10. Принцип погодженості всіх елементів системи регіонального управління- полягає у формулюванні адекватних цілей діяльності й розвитку регіону, виконанні для їх реалізації основних функцій регіонального управління, а також використанні необхідних методів управління при відповідному ресурсному забезпеченні.

11. Принцип раціоналізації діапазону регіонального управління- полягає в розробці та функціонуванні ефективних організаційних структур управління, що забезпечують суб'єкту управління відповідну керованість об'єктом управління.

12. Принцип оптимізації співвідношення централізації та децентралізації в процесі регіонального управління- повинен забезпечити раціональне об'єднання єдиноначальності й делегування повноважень, дозволяє приймати якісні управлінські рішення і реалізовувати їх у запланований термін.

13. Принцип формування та використання адекватної і достовірної управлінської інформаціїна основі ефективної організації інформаційних потоків - полягає в одержанні та використанні необхідної управлінської інформації про стан об'єкта регіонального управління.

14. Принцип максимізації результату регіонального управління при мінімізації ресурсних витрат, заснованого на одержанні запланованого результату управління при використанні необхідного обсягу природних, матеріально-технічних, фінансових, трудових і інформаційних ресурсів.

15. Державна регіональна політика представляє собою комплекс заходів, які повинні забезпечити, з однієї сторони, унітарність і цілісність Української держави як єдиного політичного, соціально-економічного і правового простору, розвиток міжрегіональних відносин, ефективну реалізацію функцій місцевого самоуправління.

16. Соціально-економічна система регіону - це сукупність взаємозв’язаних складових економічної та соціальної підсистем.

17. Територіальне управління – це управління, яке визначається політичним та адміністративно-територіальнім устроєм країни і спрямоване на успішне виконання функцій території.

18. Адміністративно-територіальний устрій – це законодавчо закріплена система поділу держави на територіальні утворення, відповідно до яких здійснюється організація та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування.

19. Концепція соціально-економічного розвитку регіону — це цілеспрямований комплексний документ, який включає систему найважливішої політики розвитку регіону в стратегічній перспективі на основі необхідної і достатньої економічної самостійності (стратегічні пріоритети, цілі, пропорції і механізми).

20. Баланс трудових ресурсів – система показників, що характеризують кількість і склад трудових ресурсів, їх розподіл та використання і є складовою частиною балансу народного господарства.

21. Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції (МГБ) — це економіко-математична структурна модель, яка відображає існуючі функціональні зв'язки між галузями і сферами економіки, а також взаємозв'язок між загальноекономічними пропорціями та пропорціями розвитку окремих галузей.

22. Бюджет- грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

23. Ме́неджмент (управління) — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.

24. Місцевий бюджет — бюджет адміністративно-територіальної одиниці — області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування.

25. Економічний розвиток – це процес еволюції економічної системи в довгостроковому періоді, що характеризується зміною ринкової та виробничої кон’юнктури за тривалий час, впродовж якого значну роль відіграють інвестиційні, інноваційні, технічні та технологічні фактори розвитку економіки.

26. Соціально-економічний розвиток – це процес безупинної зміни матеріального базису виробництва, а також усієї сукупності різноманітних відносин між економічними суб'єктами, соціальними групами населення.

27. Економічне зростання є однією з головних макроекономічних цілей будь-якої країни, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу в порівнянні із зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

28. Виробничі фонди - основа будь-якого підприємства є найбільш активним фактором виробництва: техніко-технологічний рівень основних фондів, вартість, вік і зношеність, відповідність екологічним вимогам і інші характеристики.

29. Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань.

30. Джерела економічного зростання – приріст обсягу виробництва може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел: приросту праці, приросту капіталу, технічних нововведень.

 

 

Тема 3

Формування ринку капіталу в умовах ринкової економіки.

1. Капіталізація ринку – визначається ринковою вартістю всіх акцій публічних компаній, тобто акцій, випущеною компанією помноженою на поточну ринкову ціну.

2. Організовані ринки капіталу – це ринку на базі фондових бірж і позабіржові ринки в межах яких брокери спілкуються за допомогою телефонного зв’язку та комп’ютерних мереж.

3. Неорганізовані ринку капіталу -ринки , депокупці налагоджують контакти з продавцями і кладають угоди з продажу акцій.

4. Банківські позички –це джерело позичених засобів для фінансування проектів з реструктуризації виробництва.

5. Ринкове середовище –це елементи суверенного ризику і політична стабільність і обмеження на репарацію капіталу та прибутку.

6. Фінансові вигоди –це прибуток на інвестиції і диверсифікація їх портфеля.

7. Депозитні розписки –це права власності на акції, які зберігаються в депозитарії або установі зберігачі в країні місцезнаходження компанії, в ролі якого часто виступає відділення іноземного банку.

8. Організації саморегулювання –це біржі, елементи, організації інвесторів, професійні організації постачальників фінансових послуг, що фіксують як офіційні організації та неофіційні групи лобіювання.

9. Законодавці –парламент, Президент або суверенітет джерела державо творчості.

10. Діяльність первинного ринку –це мобілізація нового інвестиційного фінансування, що відбувається шляхом продажу нових акцій або інших цінних паперів.

11. Закон про компанії у країнах з розвинутою економікою – це закон, що має за мету врегулювання конфліктів інтересів між сторонами(керівництвом і кредиторами) у всіх країнах з ринковою економікою.

12. Директиви ЄС про компанії – документи, що охоплюють всі найважливіші положення відповідних національних законів.

13. Фондова біржа– це організаційно оформлений ринок (постійно діючий) на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

14. Акціонерне товариство– товариство статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат, який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчують акції.

15. Банківська система– це сукупність взаємопов’язаних фінансово – кредитних установ,які функціонують в межах єдиного фінансового механізму певної країни у визначений історичний період .

16. Портфельні інвестиції– західні фінансові установи, такі як позичкові або пенсійні фонди, що купують акції у діючих компаніях.

17. Пряма інвестиція– це коли корпорація інвестує безпосередньо в місцеву компанію або створює нові підприємства.

18. Ефективність капіталу– ринок вважається ефективним, якщо ціна акцій відображає всю наявну інформацію про майбутню прибутковість.

19. Інвестиційний фонд– спосіб інвестування грошей для групи інвесторів за якого вартість інвестування цільових об’єктів розподіляється поміж всіх них.

20. Диверсифікація- означає скорочення промислового ризику шляхом включення до портфеля цінних паперів, що комплектується на ринках, де коливання цін безпосередньо не залежить від стану інших ринків.

21. Банківський кредит– грошова система, що подається банком на певний строк і на певних умовах.

22. Біржове котирування- встановлення курсу цінних паперів та фондових біржах і цін на товари, що представлені на товарних біржах.

23. Організація самоврядування– включає біржі, аліменти, організації інвесторів, професійні організації постачальників фінансових послуг.

24. Кліринг — отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

25. Картель– найпростіша форма монополістичного об’єднання

Тема 4

Фондовий ринок регіону: стан та перспективи розвитку.

1. Біржа - це некомерційна ринкова структура, або частка організованого, регулярно діючого ринку товарів і послуг, у рамках якого здійснюється ряд операцій (перерозподіл капіталу, товарів та інших цінностей).

2. Фондовий ринок(ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів.

3. Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

4. Емітенти - юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

5. Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

6. Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

7. Дилерська діяльність- укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

8. Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

9. Кліринг- отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

10. Емісія — вливання грошових коштів у грошовий потік (обіг), який використовується при фінансуванні (інвестуванні) підприємства.

11. Котирування- це визначення курсів цінних паперів, яке здійснюється шляхом зосередження попиту та пропозиції, співставлення лімітів ціни замовлень на купівлю і продаж цінних паперів та встановлення оптимальної ціни (курсу дня), при якій виконується найбільша кількість замовлень, здійснюється найбільший обіг цінних паперів.

12. Ліквідність– спроможність окремої установи чи системи в цілому забезпечувати своєчасність, повноту та безперервність виконання усіх свої грошових зобов’язань.

13. Інвестори - суб´єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об´єкти інвестування.

14. Інвестиційна діяльність - це послідовна сукупність дій її суб´єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку.

15. Ці́нні папе́ри - грошові документи, що визначають взаємовідносини між особою, компанія яка їх випустила (емітувала, відтак називається емітентом), та їх власником: засвідчують право володіння корпоративними правами (як акції) чи відносини позики (як облігації), і здебільшого передбачають виплату доходу увигляді дивідендів абопроцентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

16. Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна підприємств державного та земельного фонду.

17. Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним.

18. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів та підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений термін із виплатою фіксованого відсотка.

19. Андеррайтинг- розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

20. Конкурентоспроможність — це відносна величина, адже товар даного рівня якості може бути цілком конкурентоспроможний на одному ринку (українському) і неконкурентоспроможний на іншому (приміром, німецькому)..

21. Публічно-правова організація - це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем.

22. Приватні фондові біржі - приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі.

23. Змішані фондові біржі - створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі.

24. Корпоративне управління – система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов’язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління ним.

25. Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника (що розміщується на добровільних засадах серед населення), які засвідчують внесення власником коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу.

МОДУЛЬ 2

Регіональний контроль і мотивація. Диспропорції в розвитку економіки та втілення інновацій в трансформаційний період.

Тема 5

Аналіз регіонального економічного розвитку. Регіональний контроль і мотивація. Регіональне прогнозування і планування.

1. Державне регулювання регіонального розвитку — це цілеспрямована діяльність держави в особі відповідних законодавчих, виконавчих і контролюючих органів, які за допомогою системи різних підходів і методів забезпечують досягнення поставленої мети й вирішення намічених економічних і соціальних завдань, що відображають конкретний етап розвитку регіональної економіки .

2. Мотивація регіонального розвитку – це складне поняття, тому що воно включає в себе сукупність мотивів, які спонукують суб'єкт регіонального управління діяти в інтересах регіонального розвитку.

3. Контроль регіонального розвитку – це процес виявлення відхилень показників, що характеризують економічну та соціальну діяльність регіону, і прийняття рішень, спрямованих на усунення виявлених відхилень.

4. Концепція регіонального розвитку– це важливі структурні зміни в процесах соціально-економічного розвитку у формі важливих пріоритетів, цілей, що забезпечує їх реалізацію за допомогою економічних і організаційно-правових механізмів.

5. Процес регіонального контролю – це вплив суб'єкта контролю на об'єкт, реалізація управлінських рішень, прийнятих на основі інформації, яка отримана в результаті контролю, й обмін інформацією між суб'єктом регіонального контролю і об'єктом.

6. Мета регіонального контролю - забезпечення реалізації стратегії і програм економічного і соціального розвитку регіону.

7. Інструменти здійснення регіонального контролю - стратегія та програми економічного і соціального розвитку регіону, що містять прогнозні й планові значення основних показників, які підлягають контролю.

8. Функція регіонального контролю - забезпечення реалізації стратегії та програм економічного і соціального розвитку регіону, шляхом формування системи регіонального контролю, розробки стратегії регіонального контролю, планування контрольованих заходів, організації функціонування системи контролю, мотивації дій у межах регіонального контролю.

9. Соціальний розвиток регіону - це доходи населення, яке проживає на території регіону, витрати населення регіону та рівень розвитку соціальних галузей: охорони здоров'я, освіти, культури і мистецтва, фізкультури і спорту, стан регіонального ринку праці.

10. Мета стратегії соціально-економічного розвитку регіону - це орієнтація на діяльність в напрямі стабілізації та підвищення якості життя населення на основі підвищення ефективності економіки і забезпечення додаткових надходжень в бюджети всіх рівнів за рахунок активізації інноваційних й інвестиційних процесів.

11. Стимулювання регіонального розвитку – це один із засобів, за допомогою якого можна посилити мотивацію регіонального розвитку.

12. Удосконалення стратегічного регіонального планування - точне та обґрунтовае визначення основних довгострокових та поточних пріоритетів регіонального розвитку на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях,що враховується під час розробки відповідних розділів проектів загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку України, регіональних та місцевих програм та планів;

13. Стимулювання розвитку транскордонних та міжрегіональних економічних зв’язків - базується на основі виробничої кооперації та інтеграції та включає створення відповідних промислово-фінансових груп, інших сучасних форм господарювання; законодавчо розширює можливості місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування для розвитку транскордонного та міжрегіонального економічного співробітництва.

14. Доходи населення — це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

15. Регіональний ринок праці – це суспільно-економічна система, метою функціонування якої є нагромадження, використання та відтворення людських ресурсів.

16. Ринок праці – це складна система, структура якої визначається комплексом характерних ознак: територіальної, організаційної, виробничо-господарської, економіко-фінансової чи кон’юнктурної, професійно-кваліфікаційної, етнонаціональної тощ

17. Основні системо-утворювальні зв’язки формування регіонального ринку праці - це зв’язки трудовикористання і трудовідтворення, обумовлені специфікою та рівнем розвитку господарських комплексів і сформованою системою розселення.

18. Прогнозування — це науково обґрунтоване бачення перспектив розвитку певного соціально-економічного процесу чи явища, а також можливих шляхів та засобів досягнення визначених цілей.

19. База прогнозування соціально-економічного розвитку регіону – це система досягнутих макроекономічних показників, державні соціальні стандарти і нормативи забезпеченості населення, національно-етнічні особливості регіону, характеристика розвитку соціальної інфраструктури, можливості потенційних інвесторів та інвестиційна привабливість регіону.

20. Регіон— певна територія з притаманними їй специфічними природно-кліматичними, економіко-географічними, демографічними, історичними, етнічними, соціально-побутовими та іншими особливостями

21. Стратегічне планування регіонального розвитку – це послідовність стадій: розробки концепції регіонального розвитку; обґрунтування важливих пропорцій; формування системи цільових програм.

22. Мета прогнозу соціально-економічного розвитку регіонів -полягає в тому, щоб інформаційно забезпечити об'єктивність управлінських рішень щодо оптимальних шляхів розвитку регіональної економіки у майбутньому.

23. Соціально-економічний розвиток це процес безупинної зміни матеріального базису виробництва а також усієї сукупності різноманітних відносин між економічними суб'єктами, соціальними групами населення.

24. Валовий регіональний продукт (ВРП) - показник, що вимірює валову додану вартість, який обчислюється шляхом виключення із сумарної валової продукції обсягів її проміжного споживання.

25. Формування інфраструктури підтримки регіонального розвитку - це створення спеціальних інститутів, зокрема агентств регіонального розвитку, які є провідниками ефективної державної регіональної політики і власної політики розвитку окремих регіонів;

Тема 6.

Фінансово - кредитні посередники та їх роль у стимулюванні інноваційно- інвестиційної активності в трансформації економіки.

1. Фінансовий посередник — це господарюючий суб'єкт, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом проведення операцій з грошима або цінними паперами.

2. Брокерські фірми — це посередники між продавцями та покупцями цінних паперів на біржі. Крім того, вони надають клієнтам додаткові послуги, зокрема, у вигляді інформації про кон'юнктуру ринку, рекламу тощо.

3. Банківська система – це сукупність діючих банків, кредитних установ, економічних організацій, що виконують банківські операції. Крім цих організацій, банківська система має ще й спеціалізовані організації, які не здійснюють жодних банківські операцій, але забезпечують діяльність банків.

4.Комерційні банки - юридичні особи, яким на підставі ліцензії, що видається Центральним банком, надається право отримувати грошові кошти від фізичних та юридичних осіб і від свого імені розміщувати їх на умовах повернення і платності.

5. Ліквідність — це здатність швидко перетворити актив на гроші без втрат його ринкової вартості. Під час оцінювання ліквідності підприємства аналізу підлягає достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань, тобто короткострокової кредиторської заборгованості.

6. Коефіцієнт загальної ліквідності - здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів.

7. Трастові (довірчі) товариства – це товариства, що здійснюють управління майном підприємств або приватних осіб. Вони вкладають кошти клієнтів (за їхнім дорученням) у цінні папери, продаючи одні та купуючи інші з метою одержання прибутків.

8. Державне казначейське зобов'язання— вид цінних паперів на пред'явника, який засвідчує внесення його власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу. їх випускають строком на 5-25 років (довготермінові), від 1 до 5 років (середньої тривалості) і короткотермінові — до 1 року.

9. Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після певного терміну визначену суму грошей власникові векселя (векселеутримувачу).

10. Страхова компанія– це юридична оформлена одиниця підпри-ємницької діяльності, яка бере на себе зобов 'язання страховика і має на це відповідну ліцензію.

11. Акціонерне страхове товариство (корпорація)– це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток – акцій.

12. Лізинг - це вид інвестиційної діяльності, при якому спеціалізована лізингова компанія (яка виконує функції інвестора) купує вказане клієнтом майно та передає йому це майно в користування за оплату з можливістю переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоотримувача по закінченню строку лізингу.

13. Договір лізингу – договір, по якому лізингодавець зобов’язується придбати у власність предмет у продавця згідно з встановленими лізингоотримувачем специфікаціями та передати його лізингоотримувачу на строк не менший, ніж один рік за визначену плату (лізингові платежі).

14. Лізингодавець - це суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.

15. Лізингоодержувач - це суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу.

16. Фіна́нсовий лі́зинг — договір лізингу, внаслідок укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єктлізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 75 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

17. Операційний лізинг - це особлива форма орендної угоди, згідно з якою ані юридичне, ані економічне право власності на предмет лізингу не переходить лізингоотримувачу. Це означає, що об'єкт лізингу залишається на балансі лізингодавця.

18. Лізингова компанія - юридична особа, яка передає право володіння і користування неспоживною річчю (предметом лізингу), визначеною індивідуальними ознаками та віднесеною згідно з законодавством до основних фондів, фізичній або юридичній особі (лізингоодержувачу) відповідно до договору лізингу.

19. Зворотний лізинг - це фінансовий (чи оперативний) лізинг, при якому Лізингоодержувач виступає також Продавцем.

20. Інноваційна політика— форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

21. Інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій фізичних юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

22. Мета інвестиційної діяльності— забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії держави.

23. Реінвестиції - інвестиції, які передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

24. Капітальні інвестиції - це інвестиції, які передбачають придбання будинків, споруд, машин та інших об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

25. Інвестор - юридична або фізична особа, яка здійснює вкладення коштів для створення основних засобів та інших активів.

 

Тема 7.

Інвестиційний менеджмент і ринкова економіка.

1. Інвестиційний менеджмент — процес управління інвестиційною діяльністю.

2. Інвестиції– грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення в розвиток виробництва чи невиробничу сферу.

3. Прямі інвестиції — безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування. Вони здійснюються у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодіння контрольним пакетом акцій компанії.

4. Непрямі портфельні інвестиції — інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

5. Капітальна інвестиція — це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв'язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємств, що будуються та ін.

6. Поєднані інвестиції — інвестиції в суміжні галузі народного господарства, які забезпечують основними і оборотними фондами будівництво (реконструкцію) і наступну експлуатацію об'єктів.

7. Супутні інвестиції — вкладення у інші об'єкти, будівництво або реконструкція котрих необхідні для нормального функціонування основного об'єкту.

8. Інвестиційний цикл - цестрок життя капіталовкладень, одним з основних джерел яких є фонд нагромадження, що створюється як частка національного доходу.

9. Загальний обсяг інвестицій – сума усіх витрат – прямі інвестиції, супутні інвестиції, івсестиції у НДДКР.

10. Фінансові ресурси — це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі.

11. Власні фінансові засоби- це усі власні фінансові засоби підприємства, тобто всі грошові кошти на рахунках та у касі, які належать підприємству.

12. Залучені фінансові засоби підприємства - грошові кошти на рахунках та в касі підприємства, що в подальшому призначені для сплати податків до бюджету, соціальних фондів, заробітної плати, та іншої поточної заборгованості.

13. Вартість капіталу — це такий річний темп приросту капіталу, який передбачає отримати власник капіталу, інвестуючи його.

14. Ресурси інвестиційного проекту - це фінансові, матеріальні та нематеріальні (інтелектуальні ресурси) активи, а також фахово підготовлені для роботи за проектом люди (трудові ресурси), що за планом інвестора мають бути використані для досягнення цілей інвестування.

15. Дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

16.Капітальні активи – майно платника податків (запаси матеріалів, незавершеного будівництва, готової продукції, нерухомість, дебіторська заборгованість тощо), за винятком грошових коштів.

17. Грошові кошти - поняття . яке відображає найліквідніші активи підприємства та включає готівку в касі, кошти на рахунках в банках,електронні гроші, які емітуються у відкрито циркулюючій системі, депозити до запитання та кошти в дорозі.

18. Позабюджетні фонди — кошти держави, що мають цільове призначення і не включаються до Державного бюджету, перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади та є складовою фінансових ресурсів місцевого рівня.

19. Іноземнимні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України.

20. Процентна ставка - це сума, зазначена у відсотковому вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним у розрахунку на певний період ( місяць, квартал, рік).

21. Вартість капіталу - ціна, яку підприємство платить за його залучення із різних джерел.

22. Перехідна економіка — це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).

23. Інерційність перехідної економіки — збереження у ній старих економічних форм, що свідчить про спадкоємність еволюційного процесу та інтенсивність розвитку нових форм як виявлення необоротності трансформаційних процесів у суспільстві.

24. Фінансовий менеджментце управління всім процесом відтворення на підприємстві за допомогою формування грошових ресурсів, розподілу і використання активів підприємства .

25. Ризикце небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоотримання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на ра-ціональне використання ресурсів у цьому виді підприємницької діяльності.

 

Тема 8.

Корпоративні структури їх типи та особливості створення.

1. Стратегічний альянс - співробітництво між компаніями, яке характеризується погодженим управлінням, загальними вигодами і створенням нової цінності для обох (усіх) партнерів.

2. Спільні підприємства — підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

3. Акціонерне товариство –це товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

4. Акціонерне товариство відкритого типу – товариство акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

5. Акціонерне товариство закритого типу– товариство , акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

6. Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

7. Командне товариство– товариство, в якому разом, з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.

8. Корпорація- виробничо-торгівельна структура, яка діє на партнерських відносинах, як акціонерна форма підприємництва, з метою забезпечення налагодження виробничо-торгівельних зв’язків між окремими фірмами, філіями та дослідно-конструкторськими та виробничими одиницями всередині корпорації.

9. Холдинг– це головна (материнська компанія) з групою дочірніх підприємств, з допомогою яких материнська компанія впроваджує стратегічні плани розвитку виробничо-торговельних відносин у всіх видах діяльності.

10. Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталів для досягнення спільної мети.

11. Індустріальний округ -це соціально-економічна одиниця на локальній територіальній основі, де взаємодіють спільності людей, що приймають участь в одному й тому ж виробничому процесі.

12. Синдикати — одна з форм капіталістичної монополії — договірне об'єднання підприємців, окремої галузі виробництва, що створювалося з метою захоплення ринку шляхом спільного збуту товарів за спільними цінами

13. Індустріальний кластер – це ліберальні відкриті організаційно-правові та виробничо-торговельні структури з високим рівнем координування функцій та стосунків, направлених на досягнення кінцевих позитивних результатів.

14. Фінансово-промислові групи - являють собою універсальні багатогалузеві комплекси, що включають у себе промислові підприємства, банки, торгові фірми, страхові, пенсійні інвестиційні й інші компанії, що забезпечують гарантований доступ до фінансово-кредитних і матеріально технічних ресурсів, а також найбільш надійне і прибуткове розміщення капіталу.

15. Спільні підприємства — підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

16. Картель - об'єднання незалежних організацій, що припускає координацію маркетингової діяльності його учасників і окремих елементів бізнес-планування на договірних засадах.

17. Концерн - об'єднання організацій, що мають обмежену самостійність, єдине ядро власності і контролюючий орган; до складу концерну звичайно включається фінансова організація, однак вона відіграє підпорядковану роль.

18. "Вертикальний" концерн - об'єднання організацій, що здійснюють послідовні стадії (етапи) виробництва чи збуту продукції.

19. Картель на умовах господарських угод - договірні стосунки розповсюджуються на певні умови укладання господарських угод і торгових операцій; головна увага в угодах надається, зазвичай, сфері витрат на транспортування та пакування продукції, торгових та інших знижок.

20. Субмісійний картель - створюється для усунення конкуренції між виробниками, що викликана державними чи громадськими замовленнями, які . пропонуються на конкурсних засадах.

21. Картель з розподілу прибутку - передбачає більш жорсткі договірні стосунки, ніж картель з узгодженням цій.;регулюються не тільки ціна та квоти виробництва, але й прибуток окремих підприємств розподіляється у встановленому порядку.

22. Транснаціональні компанії - це концерн, що функціонує на ряді національних ринків. ТНК не тільки реалізують продукцію на багатьох зовнішніх ринках, але і розмішують там свої виробничі потужності.

23. Трест -форма об'єднання підприємств, за якої здійснюється сильна централізація управління.

24. Декларовані цілі - технологічна чи економічна інтеграція для реалізації інвестиційних чи інших проектів і програм, спрямованих на підвищення конкурентноздатності і розширення ринків збуту товарів і послуг, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих місць.

25. Франчайзинг — це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою,ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.