ТЕМА 2. Грошовий оборот і грошова маса
Грошовий оборот– безперервний рух грошей у процесі виробництва,
розподілу, обміну і споживання національного продукту, який
здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки.
Суб’єктамигрошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які
беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні
національного продукту.
На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот
індивідуального капіталу.
На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот
усього суспільного капіталу.
Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап
процесу розширеного відтворення. Кількість грошових платежів, які
здійснюються економічними суб’єктами, становлять у сукупності
грошовий оборот.
Грошовий обіг – сектор грошового обороту, рух грошей, що обслуговує
сферу обміну.
Фінансово-кредитний сектор – частина грошового обороту, пов’язана з
процесами розподілу вартості ВНП, за якого рух грошей відбувається
нееквівалентно (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує
реального еквівалента у формі товарів чи послуг).
Грошова маса – сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які
перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний
визначений момент часу (кінець року, кварталу тощо).
Грошовий агрегат – специфічний показник грошової маси, що
характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.
Грошова база – гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та
грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення.
Швидкість обігу грошей – частота переходу грошей від одного суб’єкта
грошових відносин до іншого при обслуговуванні процесу реалізації
товарів та послуг за певний період.
Закон грошового обігу : протягом даного періоду для обігу необхідна
лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.
Грошово-кредитна мультиплікація – процес створення безготівкових
грошей при кредитуванні банками клієнтури на основі вільних резервів,
що надійшли до банку ззовні.
Вільний резерв – сукупність грошових коштів комерційних банків, які в
даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для
здійснення активних операцій.
ТЕМА 3. Грошовий ринок
Грошовий ринок –сектор ринку, на якому здійснюється купівля-продаж
грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на
цей товар.
Купівля грошей – форма одержання суб’єктами ринку в своє
розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові інструменти.
Продаж грошей – форма передачі грошей їх власниками своїм
контрагентам у тимчасове користування в обмін на фінансові інструменти,
які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити
право розпорядження ними та одержати процентний доход.
Фінансові інструменти – боргові або неборгові зобов’язання покупців
перед продавцями грошей.
Пряме фінансування – направлений рух грошових коштів безпосередньо
від власників цих коштів до позичальників.
Опосередковане (непряме) фінансування – направлений рух грошових
коштів від їх власників до позичальників через фінансових посередників.
Фінансові посередники – особливі підприємства, які акумулюють
тимчасово вільні грошові кошти економічних суб’єктів і передають їх
позичальникам на комерційних засадах.
Ринок грошей – сегмент грошового ринку, на якому купують
короткострокові грошові кошти (до 1 року).
Ринок капіталів - сегмент грошового ринку, на якому купують
середньо- та довгострокові грошові кошти (більше 1 року).
Ринок банківських кредитів здійснює акумуляцію тимчасово вільних
грошових коштів та передачу їх у кредит за принципами кредитування.
Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ акумулює
заощадження і розміщує їх у доходні активи.
Фондовий ринок здійснює переміщення небанківського позичкового
капіталу, який приводиться у рух за допомогою фондових цінностей.
Ринок позичкових зобов’язань охоплює відносини банків з їх клієнтами
щодо формування та розміщення кредитних ресурсів.
Валютний ринок охоплює відносини між економічними суб’єктами з
приводу купівлі-продажу валюти на основі попиту та пропозиції.
Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини
співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними
паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.
Відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж державних цінних паперів
Центральним банком.
Міжбанківський ринок забезпечує проведення банківських операцій
щодо розміщення тимчасово вільних грошових коштів у формі
міжбанківських депозитів і кредитів.
Попит на гроші – запас грошей, який прагнуть мати економічні суб’єкти
в своєму розпорядженні на певний визначений момент часу.
Трансакційний мотив нагромадження грошей – потреба в запасі
грошей для здійснення поточних платежів.
Мотив обачності – створення запасу грошей на не передбачувані потреби
в майбутньому.
Спекулятивний мотив – створення запасу грошей для перетворення їх у
високодохідні фінансові інструменти.
Пропозиція грошей – бажання економічних суб’єктів позичити певну
частину своїх грошових коштів заради одержання доходу.
Головна функція грошового ринку– балансування попиту і пропозиції
грошей та формування ринкового рівня процента як ціни грошей.
ТЕМА 4. Грошові системи
Грошова система –законодавчо встановлена державою форма організації
грошового обороту в країні.
Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх
взаємодією, які зумовлюють тенденції розвитку та закономірності
функціонування грошової системи.
Системи металевого обігу - грошові системи, за яких в обігу
використовуються повноцінні монети, а неповноцінні гроші вільно
обмінюються на дорогоцінний метал.
Системи паперово-кредитного обігу – грошові системи, за яких в обігу
використовуються грошові знаки, що не мають внутрішньої вартості (тому
держава забезпечує сталість емітованих грошей).
Ринкові – грошові системи, за яких регулювання грошового обороту
здійснюється переважно економічними методами.
Неринкові – грошові системи, за яких регулювання грошового обороту
здійснюється адміністративними методами.
Відкриті – грошові системи, в яких валютні операції здійснюються за
мінімальних обмежень (валюта повноконвертована, застосовуються
ринкові механізми регулювання валютного ринку).
Закриті – грошові системи, за яких використовуються валютні
обмеження, ізоляція національної економіки від світової.
Саморегульвані–грошові системи, в яких діє механізм стихійного
регулювання грошового обороту.
Біметалізм – грошова система, в якій законодавчо роль загального
еквівалента виконували два дорогоцінних метали – золото і срібло.
Система „паралельної” валюти – різновид біметалізму, коли
співвідношення між золотом і сріблом встановлювалось стихійно (на
ринку).
Система подвійної валюти – різновид біметалізму, коли співвідношення
між золотом і сріблом встановлювалось законодавчо державою.
Система „кульгаючої” валюти – різновид біметалізму, коли один із
видів дорогоцінного металу (як правило срібло) карбувався в закритому
порядку.
Закон Коперніка-Грешема:гірші гроші (срібло) витискують кращі
(золото).
Монометалізм – грошова система, в якій роль загального еквівалента
виконує один метал (золото, срібло, мідь), а паперові знаки вартості
обмінювались на грошовий метал.
Золотомонетний стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого
золото виконувало всі функції грошей, в обігу використовувались як
золоті монети, так і банкноти. При цьому неповноцінні паперові гроші
могли вільно обмінюватись на золото.
Золотозливковий стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого
в обігу відсутні золоті монети (та їх вільне карбування), обмін паперових
грошей здійснюється на золоті зливки.
Золотодевізний стандарт – різновид золотого монометалізму, за якого в
обігу відсутні золоті монети, обмін паперових грошей здійснюється на
іноземну валюту (девіз), яка в свою чергу розмінюється на золото.
Регульовані– грошові системи, в яких порядок регулювання грошового
обороту є окремим елементом грошової системи.
Паперово-грошова система – грошова система, за якої емісія грошових
знаків (казначейських білетів) здійснюється державним казначейством для
покриття бюджетного дефіциту.
Система кредитних грошей – грошова система, за якої використовується
кредитний механізм емісії грошей, що створює передумови для
забезпечення їх сталості шляхом регулювання пропозиції грошей
відповідно до потреб обороту в платіжних засобах.
Національна грошова система – законодавчо встановлена державою
форма організації грошового обороту в країні. Сучасна національна
грошова система України це грошова система ринкового типу.
Грошово-кредитна політика – комплекс взаємопов’язаних,
скоординованих на досягнення заздалегідь визначених цілей заходів щодо
регулювання грошового обороту, які здійснює держава через ЦБ.
Експансійна політика (політика „дешевих” грошей) - сукупність заходів,
націлених на розширення пропозиції грошей.
Рестрикційна політика (політика „дорогих” грошей) – сукупність
заходів, націлених на скорочення пропозиції грошей.
Інструменти грошово-кредитної політики – конкретні заходи ЦБ,
спрямовані на зміну маси грошей в обігу та рівня процентної ставки.
Монетизація бюджетного дефіцитуполягає в пошуку грошових коштів,
достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат
над бюджетними доходами.
Монетизація ВВПполягає в доведені маси грошей в обороті до рівня,
достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та
послуг і погашення боргових зобов’язань.