Норматив оборотних коштів – мінімальна, але достатня для забезпечення безпе6ребійної роботи підприємства потреба в оборотних коштах

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які заборгували підприємству певні суми грошових коштів.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів на певну дату.

Грошові кошти – кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для здійснення поточних операцій.

Норматив оборотних коштів – мінімальна, але достатня для забезпечення безпе6ребійної роботи підприємства потреба в оборотних коштах.

Методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний (до­слідно-статистичний), метод прямого рахунку та коефіцієнтний.

Аналітичний (до­слідно-статистичний) метод передбачає аналіз наявних необоротних активів із наступним коригуванням їх окремих елементів.

Метод прямого рахунку — це роз­рахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів.

Види запасів на підприємстві: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, резервний (страховий).

Транспортний запас створюється на період від моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Поточний запас створюється на період між двома черговими поставками. Величина поточного запасу приймається у половинному розмірі від домовленого із постачальниками періоду поставок.

Підготовчий (технологічний) запас створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання.

Резервний (страховий запас) формується на випадок можливих перебоїв у постачанні.

Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового пе­ріоду нормативів власних оборотних коштів за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються відповідно до змін в цьому періоді умов діяльності підприємства, що впливають на величину цих коштів.

Коефіцієнт оборотності – результат ділення чистого доходу від реалізації продукції за певний період на середній залишок оборотних активів за той самий період.

Коефіцієнт завантаження – показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта обо­ротності.

Тривалість одно­го обороту (швидкість обороту) оборотних активів – співвідношення кількості днів у розрахунковому пер­іоді (для кварталу — 90 днів, року — 360 днів) і коефіцієнта обо­ротності за той самий період.

 

5. Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи - збільшення активів внаслідок виробництва і продажу товарів чи послуг в рамках основної діяльності підприємства.

Витрати – зменшення активів та/чи збільшення зобов’язань, пов’язане із веденням основної діяльності підприємства.

Витрати – це прямі і непрямі, фактичні і можливі виплати або упущена вигода, необхідні для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах певного напряму діяльності.

Фінансові результати діяльності підприємства визначаються як:

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Зовнішні (явні) витрати – грошові платежі постачальникам факторів виробництва.

Внутрішні (неявні, імпліцитні, упущена вигода) витрати – упущена вигода, на яку йде фірма, обравши даний варіант використання виробничих ресурсів.

Постійні витрати – це витрати, які залишаються незмінними незалежно від обсягів виробничої діяльності.

Змінні витрати – це витрати, які змінюються залежно від обсягів виробництва.

Точка беззбитковості – це обсяг продажу, при якому доходи почнуть перекривати понесені постійні і змінні витрати.

Прямі витрати – витрати пов’язані виключно з певним конкретним продуктом, або виникають в межах конкретного структурного підрозділу і їх можна віднести на цей центр витрат.

Непрямі витрати – витрати, які відносяться на більш ніж один продукт чи підрозділ.

Витрати операційної діяльності підприємства себе включають: 1) собівартість реалізованої продукції; 2) адміністративні витрати; 3) витрати на збут; 4) інші операційні витрати.

Собівартість реалізованої продукції включає: 1) виробничу собівартість продукції; 2) нерозподілені постійні загальновиробничі витрати; 3) наднормативні виробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції включає усі прямі та змінні витрати, які можна віднести до витрат на продукцію:

Елементами витрати операційної діяльності: 1) матеріальні затрати; 2) витрати на оплату праці; 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація; 5) інші операційні витрати.

Управління витратами — це процес прогнозування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

6. Планування діяльності підприємства

Планування – процес визначення цілей підприємства та обґрунтування найоптимальніших способів їх досягнення.+

План – це кількісний вираз цілей та обґрунтування шляхів їх досягнення.

Метод планування – спосіб визначення планових показників.

Бізнес-план підприємства — це письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

7. Основи управління персоналом підприємства

Кадровий потенціал підприємства – здатність персоналу підприємства забезпечувати досягнення цілей довгострокового розвитку підприємства.

Управління персоналом підприємства включає в себе три основні функціональні блоки: 1) формування персоналу; 2) використання персоналу; 3) розвиток персоналу.

Організація праці – упорядкування процесу праці в просторі і часі.

8. Основи організації оплати праці

Організація оплати праці – порядок, який встановлює взаємозв'язок між мірою праці і мірою її оплати.

Структура заробітної плати: 1) основна заробітна плата; 2) додаткова заробітна плата; 3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Елементи тарифної системи: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка – шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників в залежності від їх кваліфікації. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації – вищий розряд тарифної сітки.

Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного наступного розряду кваліфікації робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.

Тарифна ставка – норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості ви­робленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості і визначається на основі по­передньо установлених розцінок за одиницю продукції (роботи).

Розмір розцінки залежить від норм затрат праці на виконання одиниці продукції (роботи) і враховує складність та умови праці.

Суть почасової форми оплати праці полягає в тому, що її розмір залежить від кількості відпрацьованого часу.

9. Підприємство як виробнича система

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий обсяг випуску продукції або переробки си­ровини у встановленій номенклатурі та асортименті при по­вному використанні виробничих площ і устаткування.

Виробничий процес – сукупність взаємопов’язаних трудових, технологічних, не технологічних та природних процесів, внаслідок яких вхідні предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Технологічний процес – це частина виробничого процесу яка складається з дій, спрямованих на зміну та (чи) визначення стану предмету праці. Технологічний процес складається з технологічних операцій.

Технологічна операція – закінчена частина технологічного процесу, яку виконують на одному робочому місці.

Основні виробничі процеси – виробничі процеси, які перетворюють сировину і матеріали на готову продукцію, на випуску якої спеціалізується дане підприємство.

Допоміжні виробничі процеси – виробничі процеси, які забезпечують безперебійне проходження основних виробничих процесів.

Обслуговуючі виробничі процеси – виробничі процеси, які забезпечують обслуговування основного і допоміжних процесів.

 

10. Матеріально-технічне забезпечення на підприємстві

Матеріально-технічне постачання – це процес повного і своєчасного забезпечення підприємства засобами та предметами праці (матеріальними ресурсами).

Матеріальні ресурси – сукупність елементів виробництва (переважно предметів праці), які підприємство використовує для виробничого та невиробничого споживання (сировина, матеріали, напівфабрикати і комплектуючі).

Виробнича програма – визначений обсяг виробництва продукції у плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю плану продажів.

Матеріальні запаси – це сировина, матеріали, напівфабрикати та готова продукція, призначені для виробничого споживання або продажу.

Поточний запас – створюється для безперебійного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами на період між двома черговими поставками. Величина поточного запасу береться у половинному розмірі від домовленого із постачальниками періоду поставок.

Транспортний запас – створюється на період від моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Підготовчий (технологічний) запас – створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання.

Резервний (страховий запас) – формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин).

Сезонні запаси — це запаси матеріальних ресурсів і готової про­дукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань по­питу або характеру виробництва, транспортування.

11. Маркетинг та збут на підприємстві

Маркетинг – максимізація прибутку через обмін на основі цілеспрямованого вивчення потреб та попиту потенційних покупців для їх найповнішого задоволення.

Потенціал ринку – це теоретично можливий обсяг продажу товару на певному ринку.

Обсяг ринку – це фактичний обсяг продажу товару на певному ринку.

Сегмент ринку – сукупність покупців, які мають близькі мотиви для купівлі певного товару та приблизно однаково реагують на маркетингові дії підприємства (варіант продукції, рекламу, ціну тощо).

Сегмент ринку – група покупців з однаковими потребами.

Сегментування ринку – процес розподілу споживачів на групи на основі відмінностей у потребах, характеристиках і/чи поведінці.

Позиціонування товару – виділення тих особливостей товару, які б чітко відрізняли його від інших подібних чи товарів-замінників, і відводили йому бажане місце на ринку та у свідомості цільової групи покупців.

Дилер – підприємство, яке закуповує продукцію оптом і торгує нею вроздріб або малими партіями.

Дистриб’ютор – оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок.

12. Ціни та ціноутворення

Ціна — це економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити товар.

Функції ціни: інформаційна, розподільча та регулююча.

Оптова (відпускна) ціна підприємства – це ціна, за якою підприємство-виробник реалізує вироблену продукцію.

Оптові ціни гуртової торгівлі – ціна підприємства оптової торгівлі.

Роздрібна ціна – ціна підприємства роздрібної торгівлі чи громадського харчування.

13. Основи фінансів підприємства

Фінанси – частина науки про економіку підприємства, яка вивчає процеси всередині підприємства та відносини із зовнішнім середовищем через призму руху грошей.

Мета роботи фінансистів – забезпечити поточну прибутковість діяльності підприємства та максимізувати його вартість у майбутньому.

Платоспроможність – здатність платити за своїми зобов’язаннями.

Ліквідність – короткострокова платоспроможність, тобто здатність платити за своїми поточними зобов’язаннями.

Фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи і нагромадження, які формуються у процесі господарської діяльності за рахунок власних, позикових і залучених джерел і використовуються для фінансування діяльності підприємства.

Власні фінансові ресурси: статутний капітал, амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток.

Залучені фінансові ресурси – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Статутний капітал – це внесок засновників на момент заснування підприємства.

Прибуток – це різниця між доходами та витратами, понесеними на їх отримання.

Нерозподілений прибуток – частина прибутку, яка залишена для розширення діяльності підприємства.

Капіталізований прибуток – частка прибутку, спрямована на поповнення статутного капіталу.

Амортизаційні відрахування – це не грошова форма витрат підприємства, яка відображає враховану у витратах суму зносу основних засобів.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги.

Високо­­­ліквідні активи - грошові кошти і поточні фінансові інвестиції.

Швидко­ліквідні активи - дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів

Повільно­ліквідні активи - запаси (сировина й матеріали, незавершене виробництво тощо) та інші оборотні активи (зокрема, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув).

Важко­ліквідні активи - активи, які передбачено використовувати більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік).

Найбільш термінові зобов’язання – поточні зобов’язання за розрахункам.

Коротко­строкові зобов’язання – кредити та позикові кошти, термін погашення яких коротший одного року.

Довго­строкові зобов’язання – кредити та позикові кошти, термін погашення яких довший одного року.

Постійні зобов’язання – зобов’язання перед власниками.

14. Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Коефіцієнт загальної ліквідності – відношення оборотних активів до суми довгострокових та поточних зобов'язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) – відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності – відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності – відношення суми грошових коштів та їх еквівалентів до суми поточної заборгованості на дату проведення аналізу.

Чистий оборотний (робочий) капітал – різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) – відношення власного капіталу підприємства до суми пасивів балансу підприємства.

Коефіцієнт фінансування (концентрації залученого капіталу) – частка залучених коштів у загальному капіталі підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості – відношення власного капіталу до суми довгострокових та поточних зобов’язань.

Коефіцієнт заборгованості (фінансового важеля) – відношення суми довгострокових та поточних зобов’язань до власного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами – відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу – відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів (сукупного капіталу) – відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей – відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності запасів – відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості запасів.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) – відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу – відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт рентабельності активів – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів (пасивів) підприємства.

Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу – відношення операційного прибутку до середньорічної вартості пасивів (активів) підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності діяльності – відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг).

Коефіцієнт рентабельності реалізації – відношення операційного прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг).

15. Фінансове планування на підприємстві

Фінансове планування – це прогнозування та обґрунтування процесів створення, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства.

Довгострокове планування пов'язане із придбанням чи заміною необоротних активів і, зазвичай, пов'язане із залученням довгострокових джерел фінансування.

Короткострокове фінансове планування зорієнтоване на забезпечення фінансування поточної діяльності підприємства і ефективне використання тимчасово вільних грошових коштів.

Принципи фінансового планування: принцип відповідності, принцип постійної потреби в оборотному (робочому) капіталі, принцип надлишку грошових коштів

Принцип відповідності – полягає в тому, що придбання необоротних активів потрібно планувати за рахунок власного капіталу та довгострокових джерел.

Принцип постійної потреби в оборотному (робочому) капіталі – сума оборотних активів підприємства повинна перевищувати суму його поточних зобов’язань.

Принцип надлишку грошових коштів – передбачає постійну наявність певного запасу грошових коштів для забезпечення потрібних виплат на випадок, якщо який-небудь з платників прострочить свій платіж.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів

Чистий рух коштів – різниця між сумами грошових надходжень та грошових видатків, пов’язаних з тим чи іншим видом діяльності.

Операційний грошовий потік (прямий метод) = грошові доходи – грошові витрати

Операційний грошовий потік (не прямий метод) = операційний прибуток + амортизація – приріст дебіторської заборгованості – приріст запасів + приріст кредиторської заборгованості

Бюджет – розпис грошових доходів та витрат підприємства (підрозділу) за певний період (рік, квартал, місяць).

16. Оперативне фінансове планування та управління

Тривалість грошового циклу – це час за який вкладені гроші в закупку сировини та матеріалів після продажу виробленої продукції повернуться назад на підприємство.

Тривалість грошового циклу = тривалість обороту запасів + тривалість обороту дебіторської заборгованості – тривалість обороту кредиторської заборгованості = тривалість операційного циклу – тривалість обороту кредиторської заборгованості

Надлишок грошей / додаткова потреба в грошах = середньорічна потреба в грошах – середньорічний залишок грошей = тривалість грошового циклу × річний чистий дохід від реалізації продукції / 365 – середньорічний залишок грошей

17. Капітал підприємства