ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

 

Альтернативні дивіденди —варіант реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання, формування доходу власників його корпоративних прав у формі, відмінної від грошових дивідендних виплат (cash dividends). Під альтернативними дивідендами розуміють виплати корпоративними правами, поділ корпоративних прав та викуп корпоративних прав.

Аутсайдер (outsider) — фізична або юридична особа — власник корпоративних прав, яка, у зв’язку з певними обставинами, передусім через величину її частки у статутному капіталі, не може суттєво впливати на прийняття управлінських рішень суб’єкта господарювання. До аутсайдерів найчастіше відносять дрібних акціонерів, а також акціонерів інституційних інвесторів (див. інсайдер).

Власний капітал (equity) — частина активів суб’єкта господарювання, яка залишається після погашення усіх його грошових зобов’язань, тобто це ті джерела фінансових ресурсів підприємства, що були внесені засновниками (учасниками) товариства, а також сформовані на підприємстві у процесі його фінансово-господарської діяльності, переважно за рахунок тезаврації.

Грошові дивіденди (cash dividend) —частина чистого прибутку (EAIT) підприємства, розподілена між його учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивіденд (dividend) — частина прибутку підприємства — емітента корпоративних прав, що розподіляється між учасниками такого підприємства відповідно до величини їх внеску до статутного (пайового) капіталу підприємства-емітента відповідно до умов емісії корпоративних прав (розподілу часток), які засвідчують такий внесок.

Дивідендна політика (dividend policy) — частина корпоративної стратегії суб’єкта господарювання, яка спрямована на формування доходу власників корпоративних прав такого суб’єкта господарювання.

Дроблення акцій (stock splits) — корпоративна операція з цінними паперами власної емісії, яка передбачає зменшення номінальної вартості акцій відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням загальної кількості всіх випущених емітентом акцій. Дроблення не призводить до зміни сумарної номінальної вартості акцій, а отже, операція дроблення акцій не може викликати зміну величини статутного капіталу акціонерного товариства.

Інсайдер (insider) — фізична або юридична особа — власник корпоративних прав, яка через певні обставини може суттєво впливати на прийняття управлінських рішень суб’єкта господарювання. До інсайдерів підприємства найчастіше відносять великих акціонерів (як правило, з контрольним пакетом), а також вищий менеджмент підприємств (інколи і його працівників).

Консолідація (об’єднання) акцій (reverse stock splits) — корпоративна операція з цінними паперами власної емісії, яка передбачає зменшення загальної кількості акцій відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості всіх випущених емітентом акцій. Консолідація не веде до зміни сумарної номінальної вартості акцій, а отже, операція консолідації акцій не може змінити величину статутного капіталу акціонерного товариства.

Корпоративні операції з цінними паперами власної емісії — це операції, пов’язані з анулюванням, змінами номінальної вартості іменних цінних паперів, а також інші операції емітента, які пов’язані зі зміною умов випуску іменних цінних паперів.

Максимізація добробуту акціонерів (Shareholder Value Maximization) — це одна із основних відповідно до сучасної теорії корпоративних фінансів, цілей діяльності суб’єкта господарювання, яка передбачає забезпечення максимізації доходів власників корпоративних прав такого суб’єкта господарювання (акціо­нерів) шляхом досягнення оптимального співвідношення між грошовими дивідендами (cash dividend) та капітальним доходом (приростом ринкової вартості корпоративних прав суб’єкта господарювання — capital gain).

Нерозподілений прибуток (retained profit) — це частина чистого прибутку підприємства за попередні періоди, що не була розподілена між власниками корпоративних прав чи спрямована на формування інших фондів, передбачених статутними документами такого суб’єкта господарювання.

План реінвестування дивідендів (Dividend Reinvestment Plan — DRIP) — це опціонний план, який дає змогу акціонерам (власникам корпоративних прав) спрямувати грошові дивіденди у джерела їх отримання на придбання додаткових акцій (нової емісії чи на вторинному ринку) на встановлених таким планом умовах.

Політика дивідендних виплат (payout policy) — складова дивідендної політики суб’єкта господарювання, яка визначає ефективні з погляду менеджменту підприємства пропорції розподілу чистого прибутку у формі грошових виплат на користь власників корпоративних прав та формування нерозподіленого прибутку.

Резерв дивідендів — частина власного капіталу (нерозподіленого прибутку минулих років) підприємства, яка резервується в роки з високим обсягом чистого прибутку з метою забезпечення стабільного рівня дивідендних виплат у роки з недостатнім рівнем прибутковості; резерв також використовують для забезпечення дивідендних виплат за привілейованими акціями.

Сигнальна модель дивідендних виплат (dividend signaling) — це теоретична модель обґрунтування грошових дивідендних виплат, що вимагає від менеджменту формування позитивних (уникнення формування негативних) ринкових сигналів для учасників ринку капіталу з метою підтримання ринкового курсу власних корпоративних прав.

Тезаврація прибутку — спрямування частини чистого прибутку (EAIT) на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився у розпоряджен

 


 

 

Аутсайдер (outsider) — фізична або юридична особа — власник корпоративних прав, яка через певні обставини, насамперед незначну величину її частки у статутному капіталі, не може суттєво впливати на прийняття управлінських рішень суб’єкта господарювання. До аутсайдерів найчастіше відносять дрібних акціонерів, а також акціонерів інституційних інвесторів.

Банківський консорціум — тимчасове об’єднання банків, яке створюється для координації дій під час проведення різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але великої та ризикованої угоди. Банківський консорціум організовується банками на паритетних засадах.

Варант (warrant) — опціон на купівлю (call option), який дає право їх власникові на придбання базового активу (корпоративних прав або корпоративних облігацій) емітента на визначених при емісії варанта умовах. Використовується для підвищення інвестиційної привабливості ринкових інструментів емітента і розміщується, як правило, у пакеті з корпоративними облігаціями, іншими борговими інструментами ринку капіталу, інколи разом із привілейованими або простими акціями, а також окремо.

Вартість капіталу (cost of capital) — плата за користування залученими фінансовими ресурсами, у тому числі сплата процентів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць, та інші затрати.

Державний реєстр застав рухомого майна — єдина комп’ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про заставу рухомого майна, її видачу і захист від несанкціонованого доступу. Держатель Державного реєстру — Міністерство юстиції України, що забезпечує функціонування Державного реєстру, надає завірені витяги з нього, які свідчать про внесення запису до Державного реєстру або про його відсутність.

Ефективна ставка процента (effective interest rate) — ставка процента, що визначається діленням суми річного процента та дисконту (або різниці річного процента та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов’язання) та вартості її погашення.

Застава (pledge) — засіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами договору застави терміни.

Комерційний кредит (commercial credit) — форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів.

Кредитор (creditor) — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, у тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків та інших обов’язкових платежів тощо.

Облігація (corporate bond) — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.

Рефінансування дебіторської заборгованості— специфічна форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в більш ліквідні форми оборотних активів, насамперед у грошові кошти. Рефінансування дебіторської заборгованості здійснюється шляхом факторингу, форфетингу, обліку комерційних векселів.

Факторинг (factoring) — господарська операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

Фінансовий кредит — позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, чи резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Фінансовий кредит — позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законо­давством у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Форфетинг — спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає у купівлі в експортера експортних вимог комерційним банком чи спеціалізованою компанією з виключенням права регресу (зворотної вимоги).