З'єднання деталей з паперу і картону

Методика навчання склеюванню в початкових класах

 

Рекомендована література:

1. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з трудового навчання (останнє видання).

2. Вермійчик І.М. Майстрик і Майстринка. 1 клас. – К: Освіта, 1997. – 128 с.

3. Вермійчик І.М. Майстровиті руки. 2 клас. – К: Освіта, 1997. –128 с.

4. Вермійчик І.М. Майстровиті руки. 3(2) клас. – К: Освіта, 2001.– 128 с.

5. Вермійчик І.М. Майструй і твори. 3 клас. – К: Освіта, 1998. – 128 с.

6. Міщенко І.Т. Трудове виховання в 1-2 класах. – К: Рад. Шк., 1982. – 92 с.

7. Міщенко І.Т. Трудове навчання в 3 класі. – К: Рад. Шк., 1988. – 64 с.

8. Тименко В.П. Художня праця 1-4 класи. – К.: Спалах, 1999. – 95 с.

9. Хорунжий В.І. Практикум в навчальних майстернях з методикою трудового навчання. Тернопіль: Астон, 2001. – 230 с.

З'єднання деталей з паперу і картону

Виробничий процес майже завжди завершується складальними операціями, які передбачають виготовлення виробів з'єднанням окремих деталей. При картонажних роботах використовуються різні способи з'єднання.

До­сить часто застосовується безклейовий спосіб з'єднання за допомогою скла­деного шва.

Наприклад, шляхом згинання і складання виготовляються деякі види коро­бочок з розгорток, пакети для насіння, стаканчики, кораблики, іг­рашки тощо.

З'єднання деталей за допомогою клапанів та язичків зручне в багатьох випадках, оскільки дозволяє з'єднувати різні за конфігуроацією де­талі.

За допомогою клапанів виготовляють об'ємні геометричні фігури, з'єднують циліндричні та конічні деталі з площиною, нарощують трубчасті деталі.

При з'єднанні кількох смужок або площин під кутом використовують щільові замки, які є досить зручним і міцним з'єднанням іноді на­віть незамінним, наприклад, при виготовленні коробочок для колекцій, яли­нкових прикрас і ін.

Виготовляючи об'ємні вироби з картону, досить часто для з'єднання застосовують різного виду шипи.

При виготовленні закладок для книжки, паперових килимків тощо використовується перепле­тіння, як спосіб з'єднання деталей.

 

На практиці доводиться з'єднувати паперові і картонні деталі за допомогою ниток, дротяних скобок, тканини або тясьми.

Основним способом з'єднання деталей при-виготовленні виробів з папе­ру і картону є склеювання.

 

Склеюванням називають операцію з'єднання окремих деталей між собою за допомогою клеючих розчинів-речовин, що дають при висиханні міцну плівку, яка з'єднує між собою деталі.

 

Клеї повинні відповідати таким вимогам:

- буди досить липкими,

- міцно склеювати деталі виробу,

- рівномірно наноситись на склеювану поверхню,

- не псувати склеюваний матеріал,

- не змінювати зовнішній вигляд, колір, блиск, не залишати плям.

 

В картонажних та палітурних роботах здебільшого засто­совуються клейстери, столярний, полівінілацетатний (ПВА) та карбоксіме-тілцелюлозний (КМЦ) клеї.

Для виготовлення виробів вчителеві досить знати і вміти готувати три-чотири клеї та клейстери.

Крохмальний клейстер готують з картопляного, кукурудзяного або пше­ничного крохмалю. Кращим з них є картопляний. Готують клейстер так. В посудину наливають холодну воду, всипають заздалегідь зважений крохмаль і ретельно розмішують. Потім тонкою цівкою при неперервному помішу­ванні вливають в кип'яток і продовжують помішувати, поки клейстер не загусне. При довгому зберіганні клейстер псується і втрачає свою клеючу здатність. Тому рекомендується користуватись лише свіжовиготовленим клейстером, заварюючи його в кількості, потрібній для поточної роботи. Готувати клейстер кожний раз, коли треба щось склеїти, не дуже зручно. Тому бажано мати клей, що не гусне і може зберігатися довгий час. Такими клеями є декстриновий і ПВА.

В палітурній справі для скріплення корінця книжки і прикріплення до блоку палітурок застосовується столярний клей. Столярні клеї бувають міз­дряний, кістковий та казеїновий. Міздряний і кістковий клеї випускаються промисловістю у вигляді гранул або стружки. Щоб їх приготувати для робо­ти на одну частину клею беруть півтори-дві частини води. Замочують клей на 24 години. Розбухаючи, клей, як правило, повністю вбирає воду. Якщо ж вона залишається, її зливають. Отриману масу варять у клеєварці (рис? 32), що являє собою дві посудини, вставлені одна в одну. При цьому дно і стінки меншої посудини не повинні доторкуватись до дна і стінок більшої. Простір між стінками заповнюють водою, яка повинна нагрівати клейову масу в меншій посудині. Клей варять при температурі 80°С. Періодич­но його помішують, не допускаючи закіпання. Клей не можна варити довгий час, бо при три­валому нагріванні втрачаються клеючі власти­вості. Клей вважається готовим, якщо він не­перервним струмочком стікає із вмоченої в нього палички.

Для приготування казеїнового клею одну частину казеїну розміщують в двох частинах води. Наливши в посуд трохи більше половини необхідної для розведення казеїну води, засипають її порошком, ретельно перемішую­чи. Після декількох хвилин помішування добавляють останню веду і розмі­шують поки суміш не стане однорідною.

Із синтетичних клеїв найбільш широко використовується полівінілаце-татна дисперсія, яка має дуже високі клеючі властивості, хорошу еластич­ність клейової плівки, майже без запаху, з часом не псується.

Синтетичний карбоксіметілцелюлозний клей випускають для наклею­вання шпалер. Клей безбарвний, легко розчиняється у воді. Для приготуван­ня клею порошок всипають в емальовану або пластмасову посудину і зали­вають холодною водою кімнатної температури у співвідношенні 1:15. Замо­чують протягом доби, після чого ретельно розмішують до утворення одно­рідної маси.

 

 

Робота з клеєм.

Процес склеювання виконується різними прийомами залежно від поставленого завдання. Для роботи з клеєм бажано мати два-три пензлика різних розмірів: один великий (краще флейц) для нанесення клею на великі площі, другий з більш цупкою щетиною для густого клею, третій маленький для нанесення клею на дрібні деталі.

Папір наклеюють на картон клейстером або розведеним клеєм ПВА: (три частини клею і одну частину води) і лише в особливих випадках, коли панір дуже товстий, столярним клеєм. Як правило, клей наносять на папір, а не на картон. На практиці виробились певні прийоми намазування матеріалу клеєм. Папір, що наклеюється, кладуть на аркуш паперу значно більшого розміру. Спочатку пензликом наносять клей на праву половину аркуша, притримуючи ліву половину рукою. Наносять мазки клею спочат­ку горизонтально від середини до краю, починаючи зверху. Потім розрів­нюють нанесений клей мазками, що йдуть похило від середини аркуша вгору і вправо, а потім - мазками, направленими від середини донизу і направо. Намазавши праву половину аркуша, переставляють пальці на праву полови­ну аркуша. Кінці пальців при цьому треба змочити водою, щоб вони не приклеїлись до паперу. Для того, щоб краї і кути аркуша паперу бу­ли добре змащені, пензлик в усіх випадках повинен виходити за межі арку­ша на підкладку. Якщо наклеюють декілька аркушів паперу підряд, їх скла­дають купкою. Притримувати папір при намазуванні треба міцно, щоб він не зсунувся з місця. Наносять клей плавними рухами пензлика тонким шаром. Під час роботи пензлик необхідно тримати майже вертикально і при цьому бажано трохи повертати в різні боки.

Намазаний клеєм аркуш не можна одразу приклеювати до картону. Змо­чений папір змінюється в розмірах, до того ж не рівномірно. Дуже зміню­ються розміри в поперечному напрямі і трохи менше в поздовжньому. Якщо аркуш паперу відразу ж після нанесення клею перенести на картон, то в ре­зультаті процесу набухання волокон, який буде продовжуватись, на поверхні паперу утворюються складки. Ці дефекти залишаться і тоді коли папір висо­хне. Ось чому аркуш паперу, покритий клейовим розчином, обов'язково необхідно витримати до тих пір, поки він рівномірно не зволожиться. Чим товший і щільніший папір, тим більше не­обхідно часу на цей процес. Тільки після цього аркуш переносять на картон. При наклеюванні промазані аркуші треба відразу накладати на необхідне місце. Для цього спочатку суміщають. Верхню кромку аркуша з розміткою, а потім опускають весь аркуш, слідкуючи за тим, чи точно співпадають бокові кромки з розміткою. Покладений аркуш про­гладжують і притирають через підкладку спочатку ребром долоні, а потім м'якою ганчіркою. Притирати необхідно від середини до країв, слідкуючи, щоб папір щільно пристав до картону і ніде не залишилось пухирців з повітрям. Якщо такі пухирці будуть, їх треба видалити прогладжуванням до країв або в місці пухирця лезом гострого ножа зробити над­різ, а папір притерти. При висиханні папір знову буде деформуватись, але вже в зворотному напрямі. Щоб цьому запобігти, треба із зворотного боку картону наклеїти аркуш паперу, за своїми властивостями такий же, як і на­клеєний на лицьовому боці. Висихаючи, обидва аркуші будуть діяти на кар­тон в протилежних напрямках і тим самим протидіяти коробленню.

Склеюючи два аркуші картону, їх попередньо слід обробити наждачною шкуркою, щоб вони були шорсткі. Для склеювання картону їй використовувати в'язкий клей (столярний).

Таблиці, картини, карти наклеюють не лише на картон, а й на тканину. Перед наклеюванням тканину рівномірно натягують на щит, прибиваючи цвяхами. Намазані клейстером таблиці трохи витримують для набухання паперу і переносять на тканину. Після висихання таблицю знімають з щита і обов'язково обрізають краї ножем під лінійку.