Порядок прийняття спадщини

К правильно оформити спадщину та який порядок оформлення спадщини?

22.06.2012

Відповідно до чинного законодавства України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Туди входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент її відкриття і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, таким днем є день смерті спадкодавця.

Не успадковуються права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1. особисті немайнові права;

2. право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3. право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4. права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5. права та обов'язки особи як кредитора або боржника, що нерозривно пов’язані з особою померлого.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Це фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України встановлює особливості спадкування окремих категорій нерухомого майна, зокрема, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Особливості спадкування за заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Він має бути посвідчений нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування (у окремих випадках, іншими службовими особами).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Незалежно від змісту заповіту малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Особливості спадкування за законом.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Встановлені наступні черги спадкування за законом:

1. діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;

2. рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

3. рідні дядько та тітка спадкодавця;

4. особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;

5. інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому вони усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Спадкування встановлюється й за правом представлення: внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Порядок прийняття спадщини.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву на спадкування.

Для її прийняття встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, належна йому частка, крім обов’язкової, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Із заявою про прийняття спадщини слід звертатись до будь-якого державного чи приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини (останнім місцем проживання померлого).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У випадку спадкування земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до Свідоцтва про право на спадщину.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який видав Свідоцтво, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

Вартість оформлення

У випадку видачі Свідоцтва про право на спадщину, державним нотаріусам сплачується державне мито у розмірі 34 грн. Якщо ж Свідоцтво видається приватним нотаріусом, оплата за вчинення нотаріальної дії встановлюється за згодою Сторін.