Докуметальне оформлення та облік розрахунків за депонованою заробітною платою

Депонована заробітна плата — це готівкові кошти, отримані підприємствами (підприємцями) для виплат, пов’язаних з оплатою праці, і не виплачені у встановлений строк окремим фізичним особам. Первинні документи по обліку праці і заробітної плати, що надходять до бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за ідентифікаційними номерами працівників і використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей (ф.№П-49). Для складання розрахунково-платіжних відомостей використовують дані накопичувальних карток виробітку і заробітної плати (ф.№П-55 і ф.№П-56).

Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей служать:

· табель використання робочого часу (для нарахування заробітної плати та всіх інших оплат, в основу яких покладено час - доплати за роботу в нічний і понадурочний час, оплата простоїв, за час непрацездатності тощо);

· накопичувальні картки виробітку і заробітної плати (для робітників-відрядників);

· довідки-розрахунки бухгалтерії (за всіма видами додаткової заробітної плати і допомоги по тимчасовій непрацездатності);

· розрахункові відомості за минулий місяць (для розрахунку сум утримань прибуткового податку з доходів громадян);

· рішення судових органів (на утримання за виконавчими листками);

· заяви працівників на різні види перерахувань;

· платіжні відомості (на раніше виданий аванс за першу половину місяця) тощо.

Підприємства замість розрахунково-платіжних відомостей як єдиних документів можуть складати окремо розрахункові відомості (ф.№П-50), які містять повний розрахунок належної заробітної плати і утримань з неї, і окремо — платіжні відомості (ф.№П-53), які використовуються тільки для виплати заробітної плати.

Платіжна відомість закривається двома сумами: видано готівкою і депоновано. На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати (ф. № П-ІІ). Виплачена за платіжною відомістю сума заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером (ф. № КО-І). Суму депонованої заробітної плати касир вносить в банк для зарахування на поточний рахунок. При цьому в об'яві на внесення готівки зазначається «Депонентські суми». Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав підприємству за його першою вимогою. В подальшому кожна виплата депонованої заробітної плати здійснюється за реєстром (або книгою) невиданої заробітної плати й оформляється видатковим касовим ордером.

Депоновану заробітну плату підприємство зберігає на своєму рахунку в банку протягом трьох років, після чого вона підприємствами всіх форм власності підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця. За несвоєчасне перерахування до бюджету зазначених депонентських сум стягується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за субрахунками:
661 «Розрахунки за заробітною платою»,662 «Розрахунки з депонентами».При відображенні депонованих сум в бухобліку, відповідно до вимог Інструкції № 291, необхідно використовувати субрахунок 662 «Розрахунки з депонентами» рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». По кредиту 662 субрахунку в кореспонденції з дебетом суб­рахунку 661 «Розрахунки за зарплатою» відображається заборгованість підприємства за виплатами працівникам зарплати. Але тільки у випадку одержання підприємством готівкових коштів (у вигляді виручки, з банку) для виплати зарплати через касу і неотримання їх працівниками. У наступній публікації ми розглянемо конкретний приклад, а також питання, пов’язані з веденням податкового обліку при здійсненні депонування зарплати на підприємстві.