Явища ковзання у контакті котків фрикційної передачі

Робота навантаженої фрикційної передачі супроводжується яви­щами ковзання в контакті котків. Ковзання є причиною спрацьову­вання котків, зменшення ККД та мінливості передаточного числа. Розрізняють три види ковзання: буксування, пружне та геометричне ковзання.

Б у к c у в а н н я виникає під час перевантажень передачі. При обертанні ведучого котка відбувається його ковзання на поверхні надмірно навантаженого веденого котка, спричинюючи його місцеве спрацьовування та вихід з ладу. Тому при проектуванні фрикційної передачі треба передбачати достатній запас зчеплення котків для за­побігання буксуванню.

П p у ж н е к о в з а н н я пов'язане з пружними деформаціями котків у зоні їхнього контакту. (приклад циліндричної фрикційної передачі (рис. 20.3, а)).

Рис.20.3, а

Під дією зусилля Q притискання котків лінійний кон­такт котків перетворюється у контакт на площині, обмеженій точка­ми а і b. У навантаженій передачі моментами T1 та T2 ділянки робочої поверхні ведучого котка 1 наближаються до точки b стиснутими (по­значені більш щільними штрихами), а відходять від точки а розтягну­тими. Ha веденому котку 2, навпаки, ділянки робочої поверхні набли­жаються до точки b розтягнутими, а відходять від точки а стиснутими. У межах ab площинки контакту котків відбувається пружне видовжен­ня поверхні ведучого котка 1 і пружне стискання поверхні веденого котка 2, що спричинює пружне ковзання і відставання веденого котка від ведучого. Ha площині контакту котків є тільки одна лінія, де лінійні колові швидкості точок поверхонь двох котків однакові. Величина ε = (V1-V2)/V1 називається коефіцієнтом пружного ковзання котків. У співвідношен­ні V1 та V2 — колові швидкості точок, розміщених на циліндрич­ній робочій поверхні ведучого та веденого котків.

Коефіцієнт пружного ковзання ε залежить від пружних властивос­тей матеріалів котків і визначається дослідним шляхом. Для сталевих котків пружне ковзання незначне ε≈0,002; для текстоліту та сталі ε ≈ 0,01; а для гуми та сталі

ε ≈ 0,03.

Г е о м е т p и ч н е к о в з а н н я обумовлене різницею у зна­ченнях, а інколи і у напрямах швидкостей контактуючих точок веду­чого та веденого котків. Геометричне ковзання розглянемо на прикладі контакту котків (рис. 20.3, б).

Рис.20.3,б

Ведучий коток 1 і ведений коток 2 обер­таються у двох взаємно перпендикулярних площинах. При цьому циліндрична поверхня котка 1 контактує з плоскою торцевою площи­ною котка 2.

Колова швидкість точок на робочій поверхні котка 1 однакова на всій його ширині і дорівнює V1. Швидкість V2 різних точок поверхні веденого котка 2 змінюється пропорційно відстані цих точок від осі обертання (на краю котка V2 = V2max). Якщо буксування немає, то швидкості V1 та V2 на лінії контакту повинні бути рівними між собою. Однак у цьому прикладі рівність швидкостей можна дістати тільки для деякої однієї точки лінії контакту. Цю точку P називають полюсом кочення. Через полюс кочення проходить розрахункове коло котка 2 із діаметром d2. У всіх інших точках лінії контакту спостерігається ковзання із швидкістю Vs = V1 - V2. Швидкість ковзання у точках лі­нії контакту котків змінюється за модулем і напрямом (епюра Vs на рис. 20.3, б). Із зменшенням ширини котка 1 зменшується також і геометричне ковзання.

Полюс кочення P знаходиться на середині лінії контакту тільки при холостому режимі роботи. Під час роботи передачі з навантажен­ням полюс кочення зміщується від середини на деяку відстань. Найдосконалішими є фрикційні передачі, в яких немає геометрич­ного ковзання.