Причини виникнення захворювання. До основних причин, які призводять до розвитку кіст селезінки, відносяться порушення розвитку селезінки
До основних причин, які призводять до розвитку кіст селезінки, відносяться порушення розвитку селезінки, травми та інші механічні пошкодження, паразитарні враження селезінки, тощо.
Основні прояви (клініка) хвороби.
Спіцефичних проявів кісти селезінки не мають. А тому скарги, які бувають в таких хворих, залежать переважно від кількості кіст, їхніх розмірів, та від того, розвинулись ускладнення цієї хвороби чи ні. Так, у випадках, коли кіст багато (полікістоз), або коли кіста велика, пацієнт може відчувати біль в лівому підребер’ї, епігастрії, біля пупка, інколи біль віддає в ліву руку, лопатку.
У випадку, коли вміст кісти нагноївся, в хворих крім больового синдрому спостерігається висока температура тіла, озноби, загальна слабкість. Коли відбувається розрив кісти з кровотечею в черевну порожнину (в живіт) хворий відчуває різкий біль, після чого наступає різка слабкість, втрата свідомості, холодний піт.
Основні ускладнення та перебіг хвороби.
Як правило, коли кісти невеликих розмірів та їх кількість невелика, а хвороба не розвивається далі, хворі не мають ніяких скарг, а тому хвороба ніяк себе не проявляє.
Інша ситуація виникає тоді, коли кісти великі та коли їх декілька. Так, до основних ускладнень кіст селезінки відносяться:
· ·Розрив кісти селезінки з витіканням вмісту кісти в черевну порожнину, внаслідок чого розвивається картина «гострого живота», важка інтоксикація, перитоніт, тощо.
· ·Кровотеча в порожнину кісти з наступним її розривом та відкритої профузною кровотечею в черевну порожнину, що безпосередньо загрожує життю людини
· ·Нагноєння кісти у випадку приєднання інфекції. В такій ситуації розвивається важка загальна інтоксикація організму, перитоніт, тощо.
· ·При розриві ехінококової кісти селезінки або навіть без нього паразити з током крові можуть розноситись та осідати в інших частинах селезінки або в інших органах, призводячи до більш важкого перебігу хвороби. Крім того, життєдіяльність та розмноження самих паразитів призводить до постійного росту кісти та зменшення тканини здорової селезінки.
Діагностика
В переважній більшості випадків кісти селезінки виявляють випадково під час планового УЗД або під час УЗД, яке виконується з приводу діагностики інших захворювань.
Тому на сьогоднішній день основним методом в діагностиці кіст селезінки являється ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини як найбільш доступне для пацієнтів. В переважній більшості випадків цього достатньо, але інколи для уточнення діагнозу, а особливо при виникненні ускладнень, використовують комп’ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію та інші прогресивні діагностичні методики.
С помощью компьютерной томографии в селезенке выявляют четко очерченное образование низкой плотности. В диагностике паразитарных кист селезенки, кроме вышеуказанных способов, применяют серологические пробы на эхинококкоз и альвеококкоз (реакции непрямой гемагглютинации и иммуноферментного анализа).
Лікування хвороби.
Лікування кіст селезінки залежить від їх розмірів та місця розташування. Так хворим, в яких є кісти розмірами до 3 см, показано виконання УЗД дослідження як мінімум один раз на рік для забезпечення постійного контролю за кістою.
В інших випадках хворим показано оперативне лікування. Оперативне лікування поділяється на традиційні (відкриті) методики та лапароскопічні операції.
До основних операцій при кістах селезінки відносяться:
o Видалення селезінки (спленектомія)
o Вилущування кісти з її оболонкою
o Видалення враженої частини селезінки
o Висічення стінки кісти
o Вскриття та випорожнення порожнини кісти з обробкою порожнини кісти різноманітними розчинами (96% етиловий спирт, тощо)
У всіх випадках потрібно намагатись виконати лапароскопічну операцію, хоча рішення приймається індивідуально в залежності від конкретного випадку.