Передумови і особливості інвестиційного глобалізму
Глобалізація як всеохоплюючий і динамічний процес розвитку сучасної цивілізації включає політичну, економічну, науково-технологічну, соціальну і екологічну складові. Інвестиційна глобалізація інтегрує мотиваційні механізми та структурні компоненти економічної (виробничої та торговельної) глобалізації і розвивається випереджаючими темпами.
Основними передумовами виникнення інвестиційного глобалізму розвиток валютно-фінансових ринків, суб?єктів інвестиційно-інтеграційного процессу, взаємовигідних масштабних і водночас мобільних, міжнародних, інтегрованих відносин іноземних і національних суб?єктів інвестиційно процесу. Проблеми забезпечення усталеної національної конкурентоспроможності на сьогодні неможливо розв’язати без поглибленого аналізу інвестиційного глобалізму, його передумов, чинників, особливостей, позитивних і негативних проявів і впливів. Безперечним універсальним позитивом інвестиційного глобалізму є масштабний і швидкий міжнародний перелив капіталу в результаті уніфікації середовища і технологій інвестиційного бізнесу. Разом з тим скористатися перевагами глобалізації можуть країни — економічні лідери, тоді як інші зазнають її зростаючі негативні впливи. У міжкраїновому плані реалізуються фінансово-інвестиційні схеми, учасниками яких є практично всі дійові особи ринку – фізичні особи, корпорації, уряди, міжнародні організації. В результаті не тільки суттєво корегується інвестиційна практика, але й певним чином дискредитується традиційна інвестиційна теорія, Однак в орієнтації на іноземне інвестування слід враховувати зростання інвестиційного глобалізму, який впливає на економіки перехідного типу, в тому числі й економіку країни. У зв?язку з тим, державна інвестиційна політика повинна передбачати протекціонізм національних інтересів, включення в процес міжнародної інвестиційної діяльності економічних суб?єктів країни. Неправильне регулювання цього процесу призведе до інвестиційної інтервенції чи інвестиційної експансії, яка може спричинити поглинання національних галузей міжнародними потоками капіталу. Запобігти цьому можуть рішення, спрямовані на забезпечення взаємовигідних відносин іноземних і національних суб?єктів інвестиційно-інтеграційного процесу. Особливу руйнівну силу має спекулятивний капітал — безпрецедентний за обсягами, відірваний від реального сектору світової економіки, а у своїх віртуальних формах практично недоступний для регулювання. Ключовою тенденцією в регулюванні міжнародного інвестування є його лібералізація, яка здійснюється з використанням чисельних інструментів стимулювання і підтримки як на національому рівні, так і в межах дво- та багатосторонніх інвестиційних угод. Особливого значення в регулюванні глобальних інвестиційних потоків набуває діяльність міжнародних економічних організацій, зокрема, Світової організації торгівлі. Важливо, що через угоди у межах СОТ формуються механізми взаємопогодженого регулювання торгівлі товарами, послугами та інвестицій, хоча вони ще не стали універсально дієвими. Виходячи із критеріїв національного прагматизму, селективності, зваженості, кожна країна повинна орієнтуватись на підвищення ефективності іноземної інвестиційної взаємодії, використання зарубіжного досвіду регулювання інвестиційних потоків і врахування тенденцій інвестиційного глобалізму. Таким чином, для мобілізації інвестиційних факторів конкурентоспроможності української економіки, яка, на сьогодні, забезпечується ресурсами сировинно-індустріального типу, доцільно і необхідно: формувати сприятливі умови для внутрішнього та іноземного інвестування, орієнтуючи його на інноваційно-технологічні пріоритети розвитку; форсувати створення власних транснаціональних корпорацій, кластерів у традиційних та нових секторах економіки; інтенсифікувати і поглиблювати інвестиційне співробітництво з Європейським Союзом.