ТЕМА: КУРСОВА, ДИПЛОМНА, МАГІСТЕРСЬКА РОБОТИ: НАПИСАННЯ ОФОРМЛЕННЯ, ЗАХИСТ
Завдання для самостійної роботи студентів:
Підготувати: електронну презентацію в PowerPoint для захисту науково-дослідницької роботи (тема курсової роботи з дисципліни «Теорія держави і права»).
7. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Написання самостійної (індивідуальної) наукової роботи з аналітичним оглядом наукових публікацій за визначеною тематикою.
Мета наукової роботи студента: напрацювання самостійних творчих навичок з підготовки письмової роботи, яка представляє собою загальний огляд (аналіз) наукових публікацій та розгорнуте і аргументоване викладення власного погляду студента, з можливістю критичного підходу до деяких наукових теоретичних підходів за визначеною темою наукового дослідження.
Вимоги до змісту самостійної (індивідуальної) наукової роботи:
– структура роботи складається з титульного аркушу (Додаток 1), плану, вступу, основної частини, загальних висновків, списку використаних наукових та нормативних джерел;
– вступ повинен містити загальний аналіз актуальності проблематики теми дослідження;
– основний зміст роботи повинен містити детальний аналіз проблематики визначеної теми наукової роботи з оглядом наукових підходів та власних аргументованих ідей до вирішення проблеми, можливий аналіз нормативного матеріалу та матеріалів юридичної практики;
– загальні висновки по роботі – коротке викладення чітко сформульованих ідей і належно обґрунтованих пропозицій основної частини, які мають науково-практичне значення і є самостійним здобутком студента;
– посилання на використані джерела.
Оформлення роботи:
– загальний обсяг роботи не має перевищувати 10-15 сторінок друкованого тексту;
– поля: верхнє, нижнє – 2 см, ліве – 2,5 см, праве – 1,5 см;
– шрифт – 14 Times New Roman, інтервал – 1,5;
– нумерація сторінок.
Оцінювання:рівень аналізу наукових (нормативних) джерел, повнота розкриття теми, послідовність і правильність аргументації власних думок, якість оформлення та презентації, тощо.
Тематика самосамостійної (індивідуальної) наукової роботи затверджується викладачем.
Участь у науковому студентському гуртку, конференціях, круглих столах, тощо.
ГЛОСАРІЙ
Автореферат дисертації (від грец. autos – сам і лат. referre – доповідати, повідомляти) – наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного їм дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня. Одне з джерел наукової інформації на етапі аналізу стану питання в науці.
Актуальність дослідження (від лат. actualis – діяльний, дійсний, важливий, істотний для дійсного часу) – методологічна характеристика дослідження. Обґрунтування актуальності припускає відповідь на питання: чому дану проблему потрібно в даний час вивчати? Варто розрізняти актуальність наукового напрямку в цілому й актуальність самої теми усередині даного напрямку. Актуальність напрямку, як правило, не має потреби в складній системі доказів. Інша справа – обґрунтування актуальності теми. Дослідження можна вважати актуальним лише в тому випадку, якщо актуальний не тільки даний науковий напрямок, але і сама тема актуальна в двох відносинах: її наукове рішення, по-перше, відповідає насущної потреби практики, а по-друге, заповнює пробіл у науці, що у даний час не має у своєму розпорядженні наукових засобів для рішення цієї актуальної наукової задачі.
Аналіз (від грец. analysis – розкладання, розчленовування) – метод дослідження, уявне чи практичне розкладання досліджуваного предмета чи явища на характерні для нього складені елементи, виділення в ньому окремих сторін, вивчення кожного елемента чи сторони явища окремо як частини одного цілого. Аналіз дозволяє виявити будівлю досліджуваного об’єкта, його структуру, відокремити істотне від несуттєвого, звести складне до простого, раскласифікувати предмети і явища. Ціль аналізу – пізнання частин як елементів складного цілого. Процедура, зворотна аналізу, – синтез.
Аналогія (від грец. аnа1оgіа – подібність, відповідність, домірність) –
1) подібність у якому-небудь відношенні між предметами, явищами чи поняттями;
2) загальнонауковий метод дослідження, вид умовиводу, що дозволяє виявити властивості одного предмета на підставі його подібності з іншим. Знання, отримане при розгляді якого-небудь об’єкта («моделі»), переноситься на інший об’єкт (предмет, явище, процес), що менш вивчений чи доступний для дослідження.
Анкета (від фр. еnquetе – буквально: розслідування) – зв’язана єдиним дослідницьким задумом система питань; опитувальний лист, самостійно заповнюваний опитуваним по зазначеним у ньому правилам. Питання анкети поділяються по змісту: питання про факти, дії в минулому, у сьогоденні, а також про продукти діяльності, питання про мотиви діяльності, оцінках і думках індивідів; за формою: відкриті (не визначають ні зміст, ні форму відповіді) і закриті (альтернативні, із множинним вибором, у яких людина що відповідає вибирає один чи кілька відповідей із запропонованих) і ін.
Анкетування – метод одержання інформації, заснований на опитуванні людей для одержання зведень про фактичне положення речей (наприклад, думок різних груп учнів і вчителів про різні сторони навчально-виховного процесу, методі навчання). Метод анкетування використовується у випадках, коли досліджувану проблему важко вивчити іншими методами (наприклад, мотиви вибору вчительської професії, ступінь задоволеності цією діяльністю).
Анотація (від лат. аnnоtatio – примітка, позначка) – коротка роз’яснювальна чи критична примітка, що випливає за бібліографічним описом якого-небудь твору (на звороті титульного листа книги, на каталожній картці і т.д.); розгорнута анотація – стиснута характеристика ідеї, змісту, призначення книги, статті чи рукопису.
Анотування – процес створення анотації. Анотуючи джерело інформації, звичайно виписують назви найбільш великих його розділів чи глав зі змісту. Анотування – найбільш поверхневий і загальний метод фіксації змісту тексту.
Аргумент (від лат. argumentum – логічний довід, який є підставою доказу) – думка, істинність якої перевірена і доведена практикою і яка тому може бути приведена в обґрунтування істинності чи хибності іншого положення. Аргумент є складовою частиною всякого доказу. Як аргументи можна виставляти аксіоми, прийняті в даній системі, визначення, судження про вірогідно відомі факти.
Аргументація – раціональний спосіб переконання, що спирається на ретельне обґрунтування й оцінку доводів у захист визначеної тези; сукупність аргументів на користь чого-небудь.
Бесіда – метод одержання інформації на основі словесної (вербальної) комунікації дослідника і респондента, що відповідає на питання, які передбачені програмою дослідження. Організується з метою з’ясування індивідуальних особливостей особистості (мотиваційної та емоційної сфер, знань, переконань, інтересів, переваг, установок, відносин до середовища, колективу і т.д.).
Бібліографічний огляд– огляд, що містить характеристику джерел інформації, що з’явилися за визначений час чи об’єднаних по якій-небудь іншій загальній ознаці.
Бібліографічний опис – опис книги, статті і т.д. відповідно до Державного стандарту.
Бібліографія (від грец. biblion – книга, grapho – пишу) – досить вичерпний для даної мети список літератури по визначеному питанню; спеціальні видання (покажчики, каталоги, огляди), що містять такі списки.
Вступ в наукову працю– особлива частина роботи, виклад основних понять, умов і обмежень, прийнятих при постановці основного питання наукової праці. У вступі викладаються основні методологічні характеристики дослідження: актуальність, проблема, тема, об’єкт, предмет, мета, задачі, гіпотеза, що захищають положення, новизна, значення для науки і практики.
Версія (лат. versio – видозміна) – одне з декількох відмінних друг від друга можливих пояснень визначеної ситуації, якої-небудь події. Версія, підтверджена фактами, стає вірогідністю.
Відгук – текст інформаційно-критичного жанру; система суджень, що містять оцінку наукового дослідження. Готується (у випадку дипломної роботи) науковим керівником, містить характеристику роботи з усіх розділів. У відгуку відзначаються позитивні сторони, недоліки, ступінь самостійності виконання роботи автором, наявність у нього навичок роботи з науковою літературою і організації експериментального дослідження, обґрунтованість і значимість результатів, можливість їх застосування у подальшій науковій та практичній діяльності і висновок про допуск студента чи співшукача до захисту.
Видання наукове – видання, призначене для наукової праці та містить теоретичні чи експериментальні дослідження.
Видання періодичне (від грец. periodikos – що повертається) – видання, що виходить через визначені терміни часу постійним для кожного року числом номерів, що не повторюються по змісту, і представляє собою однотипно оформлені нумеровані і (чи) датовані випуски, які мають однакову назву і, як правило, фіксований обсяг і формат (журнал, газета і т.д.).
Виноска – додатковий текст, поміщений у самому низу сторінки під основним текстом і відділений від нього прямою рисою. Звичайно це повний бібліографічний опис джерела (так називані посторінкові бібліографічні посилання) або примітка, коментар до якого-небудь фрагмента тексту.
Вивчення документів (від лат. documentum – доказ, свідчення) – метод одержання первинної інформації на ранніх стадіях дослідження для попереднього знайомства з об’єктом. Використовуються рукописні чи друковані тексти, теле-, кіно-, фотоматеріали, звукозаписи і т.д. Розрізняють традиційні і формалізовані методи вивчення документів. Традиційні методи аналізу допускають велику частку суб’єктивності, що позначається на отриманих результатах. Формалізовані методи головним чином зв’язані з контент-аналізом.
Вивчення літератури – один з найбільш широко розповсюджених методів одержання первинної інформації на ранніх стадіях дослідження для попереднього знайомства з об’єктом. Служить для аналізу історії і сучасного стану проблеми, дає можливість відокремити відоме від невідомого, вивчити мало розроблені і дискусійні положення, різні точки зору, створити первинне уявлення про проблему і шляхи її вирішення, знайти «білі плями» в розробці питання. Методи аналізу можуть бути традиційними (розуміння, інтуїція, осмислення) і формалізованими.
Визначення поняття (дефініція, від лат. definitio – визначення) – логічна операція, що дозволяє розкривати зміст поняття, відрізняти предмет, відбиваний поняттям, від подібних з ним предметів, установлювати значення того чи іншого слова (терміна). Розкрити зміст поняття – значить перелічити його істотні ознаки, тобто ознаки, необхідні і достатні для відмінності даного предмета від подібних з ним предметів.
Вірогідність – властивість інформації, що встановлює ступінь відповідності істині. Перекручування може бути природним і навмисним (дезінформація).
Висновки – стиснутий узагальнений виклад самих істотних, з погляду автора, результатів, отриманих у результаті дослідження.
Висновок наукової праці – частина наукової праці, у якій показується, з яких основних передумов і яких допоміжних результатів випливає основний результат. Містить також перелік найбільш цікавих і важливих висновків, що випливають з результатів і загального змісту роботи. У висновку не слід приводити результати, що не були обґрунтовані в змісті роботи, чи висновки, що не випливають з цього змісту, не треба вдаватися в докладні роз’яснення й обґрунтування яких-небудь положень. Висновок повинний бути коротким.
Гіпотеза дослідження (від грец. hypothesis – підстава, припущення) –методологічна характеристика дослідження, наукове припущення, висунуте для пояснення якого-небудь явища і потребуюче перевірки на досвіді і теоретичному обґрунтуванні для того, щоб стати достовірним науковим знанням. Від простого припущення гіпотеза відрізняється декількома ознаками. До них відносяться:
а) відповідність фактам, на основі яких і для обґрунтування яких вона створена;
б) можливість перевірки;
в) відносна простота.
У гіпотезі органічно зливаються два моменти: висування деякого положення та наступний логічний і практичний доказ. Задача дослідника, що розробляє гіпотезу, полягає в тому, щоб показати, що не наявне в об’єкті, що він бачить у ньому такого, чого не бачать інші.
Гістограма (від грец. histos – тканина) – один із засобів графічного представлення кількісних даних.
Глава – структурно-композиційна одиниця тексту, розділу книги, статті. У більшості випадків має тематичний заголовок, якій передує родовому найменуванню «глава» і її номер.
Глосарій (від лат. glossarium – словник перекладів чи тлумачень слів і виразів) – тлумачний словник термінів чи виразів до якого-небудь тексту.
Дедукція (від лат. deductio – виведення) – вид умовиводу і метод пізнання; перехід від загальних суджень до частки, від деяких пропозицій-посилок до їх наслідків; застосування встановленого загального положення до частки.
Демонстрація (від лат. demonstratio – показування) – логічне міркування, у процесі якого з аргументів (доводів) виводиться істинність чи хибність тези. Демонстрація є третя складова частина всякого доказу.
Дипломна робота (фр. diplome від грец. diploma – лист; документ, складений удвічі) – самостійна письмова кваліфікаційна робота, що представляється студентами при закінченні університетів і інших навчальних закладів. Виконується студентом на останньому році навчання і служить однієї із форм перевірки його підготовленості до самостійної роботі за спеціальністю. Керівництво дипломною роботою здійснює кафедра навчального закладу, захист відбувається перед спеціальною комісією чи на засіданні кафедри.
Дискусія (від лат. discussio – розгляд, дослідження) – обговорення якого-небудь проблемного питання на зборах, у публікаціях, бесіді; суперечка. Один з етапів процедури захисту кваліфікаційної роботи.
Дисертація (від лат. dissertatio – міркування, дослідження) – кваліфікаційна наукова праця, представлена на здобуття вченого ступеня і захищена привселюдно здобувачем (дисертантом). Одне з джерел інформації з досліджуваного питання. Роботі з дисертацією передує знайомство з авторефератом, що дозволяє зрозуміти, наскільки зміст дисертації може допомогти досліднику в більш глибокому вивченні проблеми.
Додатки до наукової праці – частина наукової праці, що містить додатковий матеріал, що не є істотним для розуміння проблеми, однак корисний із практичної точки зору, що розкриває технологію дослідження.
Досвід – засноване на практиці емпіричне пізнання дійсності. Синонім (застаріваючий): досвід як експеримент.
Доказ – логічна дія, у процесі якої істинність якої-небудь думки улаштовується за допомогою інших думок. Усякий доказ складається з трьох частин: тези, доводів і демонстрації. По способу ведення доказу бувають прямі і непрямі. За формою умовиводу, у якій відбуваються докази, останні можуть бути індуктивними і дедуктивними. Для того щоб доказ завершився успіхом, треба в процесі обґрунтування істинності тези дотримуватися правил доказу.
Дослідження – процес наукового вивчення будь-якого об’єкту (предмета, явища – матеріального чи ідеального) з метою виявлення закономірностей його виникнення, розвитку і зміни, і перетворення його в інтересах суспільства. Усяке справжнє дослідження є єдність накопиченого попереднього досвіду, наявних знань, застосування відповідних інструментів, знарядь і методів, засобів підходу до досліджуваного об’єкту. Підсумком дослідження повинне бути одержання нових наукових знань – об’єктивної істини, тобто відповідності знову сформульованого знання дійсному стану об’єкта, а також намічених програмою дослідження практичних результатів.
Експеримент (від лат. experimentum – проба, досвід) – метод дослідження, заснований на втручанні в хід явищ, процесів шляхом створення умов, що дозволяють виділити досліджувані зв’язки з усього їх різноманіття і багаторазово їх відтворити. Дозволяє штучним створенням умов викликати необхідну досліднику зв’язки, відтворювати їх, змінювати умови. Недолік полягає в тім, що природні умови досліджуваних експериментально зв’язків в «чистому» виді завжди більш різноманітні – експеримент завжди містить у собі елемент спрощення.
Експерт – (від лат. expertus – досвідчений) – фахівець у визначеній області, компетентний у даній сфері діяльності. На основі свого знання і досвіду дає мотивований висновок по тій чи іншій проблемі (дискусійному питанню, важкому, різноманітному рішенню).
Експертна оцінка– експертне судження, виражене в кількісній чи якісній формі (краще, гірше, більше, менше і т.п.). Можливі індивідуальні, групові і колективні експертні оцінки.
Експертний метод – комплекс логічних і математичних процедур, спрямований на одержання від фахівців інформації, її аналіз і узагальнення з метою підготовки і вибору раціональних рішень. Суть методу складається в проведенні експертами аналізу проблеми з якісною чи кількісною оцінкою суджень і формальною обробкою результатів індивідуальних думок.
Екстралингвістичні методи створення наукового тексту (від лат. extra – понад, поза і lingua – мова) – немовні засоби, способи представлення змісту: формули, графіки, ілюстрації, схеми, таблиці, діаграми і т.п., а також підкреслення, шрифтові виділення і т.д.
Екстраполяція (від лат. extra – понад і polire – робити гладким, обробляти) –
1) процедура перенесення властивостей, відносин і закономірностей з однієї предметної області на іншу;
2) метод наукового дослідження, що полягає в поширенні висновків, отриманих при вивченні одного предмета, на інший предмет, на підставі наявності загальних ознак.
Емпіричне дослідження – вид наукового дослідження; вивчення конкретних проблем, зв’язане з рішенням переважно практичних задач.
Етика досліджень (лат. ethica від грец. ethos – звичай, характер) – поширення моральних норм на процес дослідження (наприклад, вимога до спілкування дослідника і досліджуваних: «Не нашкодь») і на його результати (наприклад, вимога чіткого опису результатів: «Висловлюйся ясно»).
Задачі дослідження – методологічна характеристика дослідження. Намічаючи логіку свого дослідження, вчений формулює коло приватних дослідницьких задач, що у своїй сукупності повинні дати уяву про те, що потрібно зробити, щоб мета була досягнута.
Захист (дипломної роботи) – офіційна процедура представлення на засіданні спеціальної комісії виконаної кваліфікаційної роботи з метою її визнання і одержання автором відповідної кваліфікації.
Збірник наукових праць – науковий збірник, що містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів по найважливіших наукових і науково-технічних проблемах.
Знання – результат процесу пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини у виді представлень, понять, суджень, умовиводів, теорій; результат пізнання, перевірені практикою і засвідчені логікою. Знання мають різний ступінь вірогідності, відбивають діалектику відносної і абсолютної істини.
Зміст наукової праці – основна частина роботи, обґрунтування відповіді на її центральне питання, виражений заголовком даної роботи (тобто обґрунтування основного результату цієї роботи). Припускає: а) зведення основного питання до допоміжних питань, б) відповіді на допоміжні питання і на основі цих відповідей і передумов обґрунтування відповіді на основне питання. Процес зведення основного питання (заголовка) до допоміжного дає правильно побудований план наукової праці (виділення глав, параграфів, пунктів, підпунктів і т.д.).
Ідентифікація (від лат. identificare – порівняння) –
1) процес порівняння об’єкта з одним з відомих об’єктів, встановлення збігу чого-небудь з чим-небудь;
2) розпізнавання об’єктів.
Індивідуальна (первинна) інформація – інформація про ознаки окремих об’єктів, що є одиницями досліджуваної сукупності. Ця інформація індивідуальна на відміну від сукупної (вторинної) інформації, оскільки відноситься до окремих одиниць сукупності. Цей вид інформації збирається на етапі безпосереднього проведення дослідження.
Індукція (від лат. inductio – виведення) – вид умовиводу і метод дослідження. В індуктивному міркуванні йдуть від часток, одиничних суджень, фактів, положень до загальних висновків. Це форма руху пізнання від емпіричного до теоретичного рівня. Індуктивний висновок завжди має не достовірний, а лише ймовірний чи правдоподібний характер. У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією.
Інтерв’ю (англ. interview) – безпосередньо цілеспрямована, проведена по заздалегідь приготовленому плану бесіда інтерв’юера (особи, що проводить інтерв’ю) з респондентом. Однак, на відміну від бесіди, що носить характер взаємного обміну інформацією, в інтерв’ю один запитує іншого, утримуючись від власних висловлень по порушеному питанню.
Інтерв’ювання – емпіричний метод дослідження, збір первинної інформації шляхом інтерв’ю.
Інтерпретація (від лат. interpretatio – посередництво) – тлумачення, роз’яснення змісту явища, чи тексту знакової структури, що сприяє їх розумінню. Ціль інтерпретації – виявлення і фіксування комплексу характеристик обробленого матеріалу, на основі якого відкривається можливість знайти і пояснити основні тенденції і підійти щодо формулювання висновків.
Інформація (від лат. informare – давати відомості про що-небудь) –
а) сукупність відомостей, необхідних для активного впливу на керовану систему з метою її оптимізації;
б) набір вузькоспеціалізованих даних, що використовуються у всіх сферах діяльності суспільства. При цьому дані – це сигнали, кількісні чи якісні, про об’єкт, які необхідно перетворити таким чином, щоб витягти інформацію. Споживчі властивості інформації – вірогідність, змістовність, актуальність, приступність для сприйняття особою, яка приймає рішення, – визначає якісні характеристики інформації.
Кваліфікаційна робота (від лат. qualificare – визначати, встановлювати якість) – одна з форм представлення результатів дослідження; служить для того, щоб студент, чи аспірант, здобувач, надавши свою працю на суд експертів, одержав документ, що засвідчує рівень компетентності. До кваліфікаційних робіт відносять курсову роботу, дипломну роботу, дисертацію.
Класифікація(від лат. classis – розряд і facere – робити) – розподіл предметів якого-небудь роду на взаємозалежні класи (відділи, розряди) відповідно до найбільше істотних ознак, властивим предметам даного роду і, що відрізняє їх від предметів інших пологів, при цьому кожен клас займає в системі, що вийшла, визначене постійне місце і, у свою чергу, поділяється на підкласи.
Конкретизація (від лат. concretus – згущений, ущільнений) – один із прийомів, використовуваних у процесі пізнання, за допомогою якого абстрактне поняття включається в різноманіття дійсних властивостей, зв’язків і відносин. На противагу абстракції конкретизація вимагає по можливості всебічного обліку усіх фактів, на основі яких відтворюється повне знання про реальний, цілком визначеному, своєрідному предметі.
Конспект (від лат. conspectus – огляд) – скорочений письмовий виклад змісту розмови, тексту.
Конспектування – складання конспектів літературних джерел різного типу. У науковому дослідженні використовується на етапі аналізу стану досліджуваного питання.
Концепція(лат. conceptio) – система взаємозалежних поглядів, спосіб розуміння, трактування явищ, процесів; основна ідея якої-небудь теорії, єдиний визначальний задум, основна думка добутку, наукової праці і т.д.
Критерій (від грец. kriterion – ознака) – ознака, по якій класифікуються, визначаються, оцінюються явища, дії чи діяльність (зокрема, при їх формалізації).
Лонгітюднє дослідження (англ. longitude від long – тривалий) – різновид повторного дослідження; дослідження того ж самого об’єкту протягом тривалого часу. Застосовується при вивченні розвитку соціальних відносин, що складаються в групі людей, колективі протягом декількох років. У дослідженні цього типу зміна того ж самого об’єкту розглядається насамперед як функція часу. У економічному дослідженні об’єкт може зберегтися лише частково і зміни можуть бути інтерпретовані як зв’язані зі зміною зовнішніх факторів.
Матеріали наукової конференції (від лат. conferentia – збори) – науковий неперіодичний збірник, що містить підсумки наукової конференції (програми, доповіді, рекомендації, рішення).
Мета дослідження – методологічна характеристика дослідження; представлення про результат. Ставлячи перед собою ціль, дослідник уявляє собі, який результат він має намір одержати, яким буде цей результат.
Метод (від грец. methodos – шлях, спосіб дослідження, навчання, дії) – сукупність прийомів, операцій і способів теоретичного пізнання і практичного перетворення дійсності, досягнення визначених результатів. В основі будь-яких наукових методів лежать визначені принципи, теорії і закони.
Методика (грец. methodike) – сукупність приватних прийомів, засобів, процедур, що дозволяють застосовувати той чи інший метод до даної специфічної предметної області. Якщо метод дослідження, більш загальний чи більш приватний, характерний своєю застосовністю в межах визначеної науки чи групи наук, то методика вже не має більш чи менш загального характеру – вона є інструкцією діяльності по реалізації правил методу в умовах даного дослідження.
Методологія (від грец. methodos - шлях дослідження чи пізнання, теорія, навчання і logos – слово, поняття) –
1) система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності;
2) навчання про науковий метод пізнання;
3) сукупність методів, застосовуваних у якій-небудь науці.
Монографія (від грец. monos – один, єдиний; grapho – пишу) – наукова праця, що заглиблено розробляє одну тему, обмежене коло питань; наукове видання у виді книги чи брошури, що містить повне і всебічне дослідження однієї проблеми чи теми і приналежне одному чи декільком авторам. Відрізняється від інших форм наукових повідомлень глибиною і цілісністю розгляду питання.
Наука – сфера дослідницької діяльності, спрямована на виробництво нових знань про природу, суспільство і мислення і, що включає в себе всі умови і моменти цього виробництва: учених; наукові установи, експериментальне і лабораторне устаткування; методи науково-дослідної роботи, понятійний і категоріальний апарат, систему наукової інформації, а також усю суму наявних знань, що виступають у якості або передумови, або засобу, або результату наукового виробництва.
Наукова стаття – одна з форм представлення наукових результатів у періодичному науковому виданні (науковому журналі, збірнику наукових праць); публікація невеликого обсягу, де цілеспрямовано викладаються погляди автора по вузьких питаннях чи результати обмежених досліджень. Одне з важливих джерел інформації з проблеми дослідження, тому що це найбільш оперативна інформація про рух науки в рішенні її актуальних проблем.
Наукова доповідь – науковий документ, що містить виклад результатів науково-дослідної чи дослідно-конструкторської роботи, опублікований у печатці чи прочитаний в аудиторії.
Новизна дослідження – методологічна характеристика дослідження; припускає конкретну відповідь на питання: що зроблено з того, що іншими не було зроблено? Які результати були отримані вперше? Тут виявляється співвіднесеність основних методологічних характеристик: чим конкретніше сформульована проблема, виділений предмет дослідження, показана практична і наукова актуальність теми, тим ясніше самому досліднику, що саме він виконав уперше, який його конкретний внесок у науку.
Об’єкт дослідження – методологічна характеристика дослідження; процес чи явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Визначаючи об’єкт дослідження, варто дати відповідь на питання: що розглядається?
Опонент (від лат. opponentis – що заперечує) – особа, що виступає з критикою доповіді, дисертації і т.п. Як опонент на захисті дипломної роботи звичайно виступає рецензент.
Опитування– метод збору емпіричних даних про об’єктивні факти, думки, знаннях і т.д., заснований на безпосередньому (інтерв’ювання) чи опосередкованому (анкетування) взаємодії дослідника (інтерв’юера) з опитуваним (респондентом).
Первинна обробка даних – етап дослідження; містить у собі класифікацію фактів по їхній однорідності, індексування (кодування), проведення розрахунків (статистична обробка) і фіксування їхніх підсумків.
Первинні документи і видання – першоджерела, містять переважно нові, оригінальні ідеї, наукові зведення, нове осмислення відомих фактів, вихідні данні, що підлягають обробці. До них відносяться книги (крім довідників), періодичні і тривалі видання, наукові звіти і дисертації, переклади, депоновані рукописи.
План наукової праці (від лат. planus – плоский, рівний) – порядок, послідовність у викладі наукового добутку, статті і т.д. Результат зведення основного питання (заголовка) роботи до допоміжного (першої рівня – назви глав; другого рівня – назви параграфів; третього – пунктів і т.д.). У процесі зведення питання до підпитань використовується логічна операція розподілу поняття.
Передзахист (дипломної роботи) – процедура попередньої оцінки готовності дипломної роботи до захисту. Проходить на спеціальному засіданні кафедри в присутності інших дипломників і наукового керівника.
Предмет дослідження – методологічна характеристика дослідження; усе те, що знаходиться в межах об’єкту дослідження. Якщо, визначаючи об’єкт дослідження, варто дати відповідь на питання «Що розглядається?», то предмет позначає аспект розгляду, дає представлення про те, як розглядається об’єкт, які нові відносини, властивості, аспекти і функції об’єкта розглядає дане дослідження.
Проблема дослідження – методологічна характеристика дослідження. З визначення проблеми починається дослідження. Ставлячи проблему, дослідник відповідає на запитання: що треба вивчити з того, що раніш не було вивчено? Вирішити практичну задачу засобами науки – значить визначити співвідношення цієї задачі з областю невідомого в науковому знанні і у результаті наукового дослідження одержати знання, що потім будуть покладені в основу практичної діяльності, спрямованої на рішення даної задачі. Ця область невідомого в науковому знанні, «біла пляма на карті науки» і є наукова проблема. «Знання про незнання» – у цьому суть наукової проблеми.
Резюме (фр. resume) – короткий виклад суті написаного, сказаного чи прочитаного; короткий висновок, підсумок закінченого відрізка тексту (параграфа, глави).
Рейтінг (від англ. rating – оцінка, положення, ранг) – числовий показник оцінки чого-небудь. Визначається на основі опитування, анкетування. Припускає побудову шкали, підбор і підготовку оцінюючих (суддів), проведення оцінювання; використовуються шкали порівняння, оцінні аркуші, графічні методи.
Респондент(від англ. respond – відповідати, реагувати) – опитуваний, що відповідає на питання анкети чи приймає участь в інтерв’ю як об’єкт дослідження.
Реферат (від лат. referre – доповідати, повідомляти) – короткий виклад змісту наукової праці, книги і т.п., що включає в себе основні фактичні зведення і висновки без перекручування сутності первинного документа.
Реферування – виклад основного змісту документа (статті, книги) у короткій формі чи складання резюме документа.
Рецензент – автор рецензії. На захисті дипломної роботи може виступати як опонент.
Рецензія(від лат. recensio – огляд, обстеження) – стаття, метою якої є критичний огляд якого-небудь наукового чи художнього твору; відкликання на наукову працю чи який-небудь добуток перед їх публікацією, захистом. Висвітлює зміст рецензуємого документа і дає критичну оцінку як його окремим положенням, так і документу в цілому.
Синтез(від грец. synthesis – складання, з’єднання) – метод дослідження; практичне уявне з’єднання частин властивостей (сторін) досліджуваного об’єкта в єдине ціле. Синтез нерозривно зв’язаний з аналізом і не існує без нього: синтетичне знання об’єкту ґрунтується на виділенні його складових частин чи приватних особливостей. Синтез тісно зв’язаний також з іншими розумовими процесами; без синтезу неможливі узагальнення, систематизація, порівняння, разом з якими він складає логічний апарат мислення.
Системно-структурний аналіз – метод, заснований на принципі системного підходу, що складається з декількох етапів: уточнення того, який науковий феномен береться для аналізу як ціле; виявлення можливо більшого числа елементів цілого; групування елементів у необхідне і достатнє число підструктур з узгодженням їх з наявними науковими теоріями; установлення різних зв’язків і відносин між елементами, підструктурами і цілим.
Системний підхід – дослідницький підхід, застосовуваний до аналізу об’єктів, що мають безліч взаємозалежних елементів, об’єднаних спільністю функцій і мети, єдністю управління і функціонування. Застосовується до тих явищ, що відносяться до категорії системи. Дослідник повинен виявити компоненти і системообразуючі зв’язки процесу чи явища, визначити основні фактори, що впливають на функціонування цієї системи, оцінити роль і місце даної системи як цілісного утворення в системі інших явищ, виявити окремі елементи чи групи, на котрі буде здійснений перетворюючій вплив, вивчити процеси управління, що забезпечують досягнення поставлених цілей, створити систему з поліпшеним функціонуванням, впровадити отримані результати в практику.
Спостереження – метод дослідження, цілеспрямований і планомірний процес збору інформації шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації дослідником процесів чи явищ. Дозволяє одержати дані, необхідні для подальших теоретичних побудов і наступної їх перевірки на досвіді, забезпечує теоретичне дослідження емпіричною інформацією, перевіряє адекватність і істинність теорії в практиці, дозволяє вивчити об’єкти в їх цілісності, у природному функціонуванні. Спостереження відрізняється від звичайної фіксації явищ систематичністю, цілеспрямованістю, опорою на визначену економічну концепцію.
Сукупна (вторинна) інформація – інформація про зведені властивості групи об’єктів, об’єднаних деякою ознакою в сукупність. Перехід від індивідуальної (первинної) інформації до сукупного – це стрибок зі сфери одиничного факту до зведеної характеристики класу фактів. Сукупна інформація є безпосередньою основою для теоретичних узагальнень і аналізу, а також для практичних висновків.
Структура наукового дослідження – загальний шлях (логіка) дослідження проблеми. Виділяються наступні основні загальні етапи дослідження:
1. Встановлення об’єкта вивчення.
2. Дослідження відомого про об’єкт дійсності.
3. Постановка і формулювання проблеми. Визначення предмета дослідження.
4. Визначення мети і задач дослідження. Висування гіпотези.
5. Побудова плану дослідження (вибір методів і процедур).
6. Перевірка гіпотези.
7. Визначення сфери застосування знайденого рішення.
8. Літературне оформлення результатів дослідження.
9. Перевірка й уточнення висновків дослідження в масовому досвіді, у широкому експерименті (впровадження в практику).
Структурно-функціональний аналіз – метод аналізу яких-небудь соціальних явищ як цілісних систем, що представляють собою визначене структурне з’єднання елементів, кожний з який виконує визначену функцію стосовно інших елементів і системи в цілому. Як метод пізнання припускає:
1) виділення щодо стійких елементів,
2) їх якісний і, по можливості, кількісний аналіз,
3) виявлення їхніх зв’язків, функцій усередині системи,
4) кількісне визначення сили, ступеню впливу кожного елемента, його впливу на інші елементи і систему в цілому,
5) синтез всього отриманого знання в єдину цілісну картину.
Судження – думка, що представляє собою твердження чи заперечення наявності в предметах чи явищах деяких властивостей чи відносин між ними. Об’єктивне судження може бути вірним або помилковим.
Тези доповідей наукової конференції – науковий неперіодичний збірник, що містить опубліковані до початку конференції матеріали попереднього характеру (анотації, чи реферати повідомлення). Одне з джерел інформації на етапі аналізу стану досліджуваного питання.
Текст науковий (від лат. textum – зв’язок, з’єднання) – авторський твір чи документ, відтворений на листі чи в публікації, основний спосіб фіксації наукового знання. Створюється за визначеними стандартами засобами наукового стилю літературної мови.
Тема дослідження (від грец. thema – предмет викладу, зображення, дослідження, обговорення) – методологічна характеристика дослідження; формулювання, що відбиває проблему дослідження. Тема повинна так чи інакше відбивати рух від досягнутого наукою, від звичного до нового, містити момент зіткнення старого з новим.
Термінологія (від лат. terminus – межа, границя і logos – поняття, навчання) – сукупність термінів, уживаних у якій-небудь області науки, техніки, мистецтва і т.д.
Тестування – метод дослідження, що використовує тести. Процес тестування може бути розділений на три етапи:
1) вибір тесту (визначається метою тестування і ступенем вірогідності і надійності тесту);
2) проведення тестування (визначається інструкцією до тесту);
3) інтерпретація результатів (визначається системою теоретичних допущень щодо предмета тестування).
Умовивід – розумова операція, що складається в одержанні нового висновку з декількох суджень. Умовивід є необхідним засобом пізнання, коли для встановлення істини потрібно провести дослідження: вивести наслідок, здійснити доказ, систематизувати наявні знання, перевірити гіпотетичне положення і т.п.
Форма наукового тексту – сукупність наступних аспектів тексту: композиція (побудова тексту, що поєднує всі його елементи в єдине ціле); рубрикація (розподіл тексту на структурні одиниці: частини, розділи, глави, параграфи); логіка (відповідність міркувань, висновків і визначень автора нормам логічно правильного мислення); мова і стиль (відповідність правилам, нормам наукового стилю, адекватність уживання термінології); графічне оформлення (якість таблиць, ілюстрацій і т.п.).
Фундаментальне дослідження (від лат. fundamentum – основний, головний) – має на меті розкрити сутність явищ, знайти глибинні, сховані підстави дійсності, дати їй наукове пояснення. У результаті таких досліджень створюється теорія (наприклад, теорія масового обслуговування – результат фундаментальних досліджень).
Функції науки – призначення, роль наукового пізнання. Виділяють описову, прогностичну, проективно-конструкторську (технологічну) і інші функції.
Цитата (лат. citatum від citare – приводити, проголошувати) – дослівна витримка з якого-небудь тексту, чи твору що приводяться дослівно, або окремі слова.
Додаток 1