Koziol Band. Історія успіху 2012
Кожьол завжди був, є і буде. Кожьол ні з чого виникає і нікуди не зникає – він просто переходить з одного виду в інший. Про це свідчать давні письмена майя, язичницькі легенди та перекази мольфарів з позахмарних Карпатських гір. При одній лиш згадці про Кожьола Чак Норріс починає нервово курити в стороні. Кожьол справедливий, але водночас жорстокий суддя. Його краще не злити, бо навіть при мінімальному непослуху він може розбити комусь губу.
Кожьол є тотемом та оберегом великого братства Koziol Band, названого в його честь. Члени даної спільноти - відважні та мудрі хлопці з Галичини. Протягом року вони мають підтверджувати свій статус та задобрювати Кожьола своїми діями, адже в інакшому випадку будуть покарані неминучим гнівом.
Яким став цей фатальний 2012 рік для Koziol Band? Отож, почнімо розповідь…
Місто року - Славськ. Місто-дєман, де з незапам’ятних часів знаходився в полоні Кожьол, і звідки його визволили браві хлопці з Галичини. Протягом року Koziol Band має мінімум тричі навідатись в це демонічне гірське селище, щоб зустрітись у двобої із ворогом братства – каварною водою. Так повеліває їм внутрішній голос. А його, як всім відомо, треба слухатись.
Досягнення року – Спижджений залізничний знак в демонічному місті Славське. Полювання відбувалось після довгих боїв з ворогом, ледь не усі учасники мали поранення, проте браві хлопці з Галичини впорались. Во ім’я перемоги знак встановлений на одній з гір селища, де знаходиться й до наших днів. Вважається однією з святинь Славська, в літній період до нього організовується масштабне паломництво вірян.
Знайомство року – Віталій Кличко. Деякі учасники братства настільки заприятелювали з цим богатирем, що навіть взяли участь в його передвиборчій агітації. Натомість український велетень поблагословив Koziol Band на звитяжні бої з їх основним ворогом – каварною водою. На радощах учасники братства підняли келихи за «Неньку-Галичину» в посольстві Респуліки Німеччина і випили за неї разом з Віталієм Кличком.
Страва року– пєльмєні. Вони є символом милосердя бравих хлопців з Koziol Band, адже саме цю страву вони залишили в Києві, аби поділитись з друзями людини – з мусульманами. Три кілограми відбірних пєльмєнів не дали загинути з голоду поміщику Абдулахману та його сім’ї. Відтепер в традиції ісламу в останній день літа прийнято споживати пєльмєні на знак вдячності за те милосердя, що його проявили браві хлопці з Галичини. Цей день називають Ібн Пєльмєньхасід.
Подія року – визволення Кожьола із довгого карпатського полону. 18 червня 2012 року могутній тотем було виборено. Звісно, не без втрат – була і кров, і гематоми, і розбиті губи… Учасників Koziol Band намагались спинити правоохоронні органи, злі місцеві мешканці, що погрожували вилами, собаками та намагались наслати прокльони. Замішана в підступній боротьбі навіть Укрзалізниця – в Стрию були спроби перехопити Кожьола, проте безуспішно. Браві хлопці з Галичини відбили атаку електрички, прийнявши її удар на свої могутні груди і тим самим зупинивши цього залізного дракона.
Подорож року – Підкамінь. Після визволення Кожьол побував багато де – підкорив найвищу точку України Говерлу, скупався на узбережжі стародавнього півострова Насебр, змагався із воїнством Аллаха в Стамбульській мечеті та навіть повалив ратушу в Івано-Франківську під кінець року. Але ніде він так не охуївав, як на Підкамені. Там він зіткнувся з феноменальною жіночою логікою, яку навіть він, сам Кожьол, не зміг осилити. При чому логіка проявлялась кілька разів і з декількома дівчатами, одна з яких найменувала себе як «Дочка Священика», а друга - як «Маленька красуня». Там він вперше після свого довгого сну осягнув усю людську підступність та нечесність, яку проявили до нього вірменський кухар та двоє нікчемних підприємців. Там він ахуєл з того, як можна на болоті та в дощ стрибати і тащитись під музику Оратанії. Там він вперше побачив пірсинг у жіночих персах… Там він вперше відчув себе дальнобойщіком.
Фраза року - «Ми єбанутиєєєє». Майстерно виконує один із учасників братства, супроводжуючи восьмиподібними коливаннями голови. Імітує голос Кожьола, проте не досконало. Ібо досконало повторити голос Великого Кожьола не може жодна жива істота. Фраза вперше пролунала у плацкартному вагоні поїзда «Львів – Київ», що зробило його стіни священними. Від того дня потяг № 91 вважається благословенним та обраним з-поміж усіх потягів. За номінацію «фраза року» змагались також крилаті вислови «Я ахуєнний», «Ти мене видиш?» та «Ми будем випускати буклетики», але вони виявились не настільки єбанутими.
Пісня року – “Ai se eu te pego”, більш відома як «Носса-Носса». Пісня супроводжувала братство ще задовго до героїчного визволення Кожьола. Вона була з хлопцями і під час зустрічі з богатирем Кличком, і у візиті, який в народі називають «першим мальчішніком», і протягом історичного Єврочемпіонату, і під час епохального «Підкаменя», і під час подорожі до Києва, більш відомій як «мальчішнік другий». Ця пісня з Koziol Band була всюди.
Транспорт року – плацкарт і тільки плацкарт. Так твердить гасло братства та його статут. В разі ж серйозних проблем допускається використання електрички або ж фури дальнобойщиків. Лише раз учасники братства їхали купе – бо їм компенсували за то гроші. Але до добра то не привело – в результаті конфлікту із замаскованою провідничкою їх ледь не висадили на наступній станції. Браві хлопці з Галичини зробили з цього уроку долі висновки і надалі їздили лише плацкартом.
Відкриття року– браві хлопці зламали закон тяжіння і довели, що можна затопити навіть сусідів зверху. Але цей ритуал можна відтворити лише за конкретних умов та належної атмосфери:
1. Проводити ритуал порушення закону тяжіння слід після заходу Сонця, а ще краще – після півночі.
2. В домі обов’язково має бути дух Аллаха.
3. Неодмінною є присутність як мінімум двох представників нетитульної нації (наприклад, уродженців Донецього краю).
4. Ритуал можна провести лише один раз в рік: в останній день літа, коли фаза місяця не досягла свого останнього стану перед переродженням небесного світила.
5. Потрібно знаходитись якомога ближче до Дніпра, адже магія черпає сили із могутніх вод цієї давньої та величної української ріки.
6. Акт слід супроводжувати магічними закляттями, які передавались з роду в рід з часів Другої Світової Війни: «Зенітка настроєна, цель апріділєна, агооонь!»
Лише за належного відтворення цих умов можна порушити закон всесвітнього тяжіння.
Піздєц року – під час останнього в 2012 році набігу братства на місто-дєман Славськ учасникам братства надзвичайно важко дався бій із каварною водою. Її воїнством керував полководець коньяк – могутній і страшний ворог. Незважаючи на тяжкі поранення, двоє учасників під покровом ночі вирішили піти в розвідку на вокзал Славська. І похєр, що в пораненому вигляді розвідники з них ніякі, бо один думає, що він ахуєнний юрист, а інший пиздить про то, що він їздить на своєму старому фольксвагені просто заєбісь. Отож, хлопці пішли в розвідку. І чи то тяжкі поранення дались взнаки, чи вони не змогли зорієнтуватись по зорях – попали хлопці в біду. Точніше, в рів. У відчайдушних намаганнях скоротити дорогу (а один учасник братства запевняв, що «я блять тою стежкою сто раз ходив!») вони втрапили в яму. Проте коли один з них просто впав, то другий впав по коліна у болото. Крім багна, у рові виявилось ще й повно кропиви та реп’яхів, що додавало неабиякої романтики цій пригоді. Та браві хлопці не розгубились – вони відчайдушно почали боротись із стихією та все ж вибрались з пекельної пащеки ненависного рову. Навіть природа Славська, цього міста-дємана, була проти них. Не що інше, як мольфари втрутились. Без сумнівів. Всі залишились живими, проте один з учасників Koziol Band і досі не може відмити свої кросівки від пекельного болота.
Напій року – водкопивоабсент. Цей напій – найлютіший ворог бравих галицьких хлопців та найсильніший представник страшного воїнства каварної води. Вперше та поки що востаннє Koziol Band зіткнувся з ним в двобої під час другого набігу на місто-дєман Славськ. Водкопивоабсент, заручившись підтримкою сидру та незрозумілого ананасового лікеру за 23 гривні, завдав серйозного удару по братстві Кожьола. Та браві хлопці не опустили рук – один учасник викликав на поміч дюжину карпатських собак-перевертнів, вибив двері бастіону, інший виламав таблицю «Продається мед» з надією на те, що на підмогу прилетить рій бджіл. Але нічого крім проблєм на свою скраку так і не прилетіло.
Фільм року – «Спадок Борна». Інших кандидатур на цю номінацію навіть не розглядалось. Чудова історія, заплутаний сюжет, неперевершена гра акторів та божественна музика – усе це поєдналось в одній стрічці. Жаль тільки, що браві хлопці з Галичини цього не помітили, бо всі як один позасинали під час сеансу в кінотеатрі. Річ в тому, що їм потрібно було поновлювати сили після виснажливої боротьби в лігві Аллаха. Крім братства Кожьола в залі було ще кілька людей, і то не факт чи вони теж не задрихли. Коротко переповімо сюжет фільму: колишній військовий дізнається, що над ним ставили експерименти, далі вспишка, а потім корабель пливе по морю і головний герой цілується з якоюсь дамою. Дійсно неочікувана кінцівка, ніхто з хлопців й подумати не міг, що історія так заплутається. Чудовий фільм, більше просто й не скажеш.
Героїзм року – ним став великий вчинок, здійснений одним з учасників братства ще на початку лютого. В жахливі морози протягом цілого дня він зумів виносити в собі надзвичайно важливий вантаж цінних природніх добрив. Тримав бравий хлопець у собі цей скарб протягом п’ятьох годин і все-таки зумів донести до кінцевого пункту призначення. Фінал цієї епопеї можна порівняти із виверженням вулкану на Гаїті, що пробудився після довгого сну, проте ми не будемо вдаватись в деталі. Скажемо лише, що бравий хлопець залишився живим і увійшов в історію як найбільш витривалий учасник братства Кожьола.
Мрія року – підірвати сільський туалет за допомогою стародавнього феєрверку, що передавався з покоління в покоління. Як казав один з учасників братства – зробити «Бадабум». Існує давнє пророцтво мольфарів: «І прийдуть браві мужі під знаком Козла, і вкинуть у темінь вогонь. Знищать вони усю нечисть звідти на віки-вічні». Ідея-фікс втілити пророцтво в життя виникла після другого набігу на Славськ і не покидає Koziol Band й дотепер. На жаль, усі спроби зробити це були безуспішними. Одного разу на заваді встав господар бастіону, який не вважав за потрібне вибиратись кудись вночі, та ще й у пораненому каварною водою вигляді. Другого разу на заваді встав один з учасників братства Кожьола, який з особливо тяжкими пораненнями від полководця коньяка лежав у комі. Особливо ідеєю великого вибуху захопився інший бравий хлопець, який намагається її втілити в життя щоразу під час набігів на чужі міста, проте заспокоюється, коли чує, що зранку братство піде збирати грибочки.
Окрім вищезгаданих подвигів, Koziol Band славиться ще й іншими славними справами. Зараз спробуємо коротко їх перелічити.
Пророча дата – протягом 16-19-их чисел будь-якого місяця.
Пророча година – 01:53. Тоді в деяких учасників відкриваються чакри і їхня душа входить в астрал, тож може спілкуватись безпосередньо із іншими людьми. Як показує практика, душа спілкується переважно на теми футболу, поїздок та зарплати, яку видають «як коли».
Загалом поїздок здійснено – шістнадцять.
«Носків» забуто в готелі – дві пари.
Шапок пройобано – одна з половиною.
Знаків спижджено – два, ще одна спроба на теренах Львова була невдалою.
Фаєрів спалено – безліч.
Літрів алкоголю випито – безліч.
Крісел викинуто з балкону – два.
Дверей вибито – одні.
Буклетиків випущено – нуль.
Літрів пива продано – безліч.
Літрів «Ріо-де-мохіто» продано – нуль. Одну пляшку спиздив учасник братства.
Дрів спижджено – шістдесят сім.
Розлито пива в торбі – 0,5 л.
Роз пошито – тридцять. Ахуєнні рози.
Хат рознесено – чотири. Два екземпляри рознесено двічі. На ще одній хаті тепер гарно красується червоний напис «ХУЙ».
Людей на гроші розведено – одна. Учасники Koziol Band про це гірко жаліють, проте не мають змоги виправити ситуацію. Не питайте, чого. Просто не мають.
Мечетей осквернено – одна.
Єврейських районів осквернено – один.
Ратуш завалено – одна.
Текіли пройобано – 0,25 л.
Зіґуль запущено – безліч.
Козлів врятовано – один.
Років проведено ахуєнно – один.