Система керівництва роботою школи у досвіді В.О. Сухомлинського

Слід зазначити, що педагогічні погляди В.О. Сухомлинського сформувалися в ході й унаслідок натхненної копіткої учитель­ської праці (розпочав викладати рідну мову і літературу у Ва­сильківській, потім Зибківській школах Онуфріївського району в 1935 р. і скінчив свій шлях 2 вересня 1970 року на посту ди­ректора Павлиської середньої школи), творчої діяльності вчено­го (кандидат педагогічних наук з 1955 p.), заслуженого вчителя України, члена-кореспондента кількох педагогічних академій. Тож основні праці відомого і визнаного у світі педагога увібрали в себе і частку його практичної діяльності, в якій, як зворотний зв'язок, апробувалися провідні теоретичні висновки В.О. Сухо­млинського як вченого, педагога-експериментатора, учителя-но­ватора.

Володіючи неабияким даром слова, Василь Олександрович розповів про свої педагогічні пошуки, ідеї і знахідки в статтях, брошурах і книгах, присвячених найрізноманітнішим питанням педагогічної теорії і практики. У своїй сукупності вони дають уяву про цілу педагогічну систему, на формування якої впливали філософські і поетичні традиції українського народу. За 34 роки напруженої роботи його погляди еволюціонували від окремих сторін навчально-виховного процесу до створення цілісної педагогічної системи формування всебічно розвиненої особистості. Наприкінці 40-х — на початку 50-х рр. він шукав нові підходи до підвищення грамотності і успішності учнів та вдосконалення форм навчання, досліджував взаємозв'язок умов і результатів навчання, атакож хвилювали і проблеми організації керівництва навчальною і виховною роботою ("Замітки директора", "Наша робота з батьками", "З практики директора школи", "Директор на уроці" та інші). Колектив він розумів як багатство індивідуальностей, у якому дозріває особистість. Василь Олександрович збагатив і систематизував теорію і методику виховання шкільного колективу, розробив форми його організації, мету і мотиви діяльності. У своїй практиці він застосовував індивідуальне виховання, у якому враховувалися співвідношення суспільних, колективних і особистих інтересів. В центрі його уваги перебувають питання організації і керівництва всією навчально-виховною роботою школи. В 1955 р. Василь Олександрович за­хищає кандидатську дисертацію на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка «Директор школи — керівник навчально-виховної роботи».

За висловлюванням самого В. О. Сухомлинського, з того часу, як його призначили директором школи, він дедалі більше почав задумуватись про необхідність наукового управління розумовою працею учнів. Дослідження поглядів В. О. Сухомлинського на проблему управління процесом шкільного навчання не було ще предметом спеціального вивчення, хоча фрагментарно до аналізу цього аспекту в спадщині павлиського вченого зверталися В. І. Бондар [1], А. М. Луцюк [3], І. Є. Остапйовський [4], Н. М. Островерхова [5]. Однак недостатньо представленим залишається внесок В. О. Сухомлинського в науково-практичну розробку цієї актуальної проблеми. Тому метою статті є роз-

криття сутності трактування вченим поняття „управління процесом навчання”, висвітлення його поглядів на зміст і характер управлінської діяльності вчителя, керівників шкіл.

Управлінська діяльність — це праця творча, яка мало піддається чітким вимірам.

Приділяючи серйозну увагу проблемі управління процесом шкільного навчання, В. О. Сухомлинський у неопублікованій статті „Про управління процесом навчання” зазначає: „Наукове управління школою повинно полягати, на мій погляд, в тому, щоб, виділивши непередбачене — те, що не можна передбачити, спланувати, розрахувати, знайти в навчально-виховному процесі найбільш важливе, найбільш головне; визначити те, що не тільки входить до сфери наукового передбачення, а й немислиме без передбачення”.

У поглядах В. О. Сухомлинського, уміння й грані гуманістичного управління навчанням полягають і залежать від того, наскільки глибоко розуміє вчитель найтонші деталі педагогічного процесу, його глибинні джерела — духовний світ школяра, особливості його розумової праці, процес опанування знаннями, формування переконань. Кожен учитель, директор школи та його заступники покликані бути знаючими, досвідченими педагогами й психологами, майстерними дидактами та вихователями дітей.

Результати проведеного дослідження дозволяють дійти висновку, що найважливішим в управлінні процесом навчання з боку вчителя, директора та його заступників В. О. Сухомлинський вважає всебічне знання дитини, передбачення, моделювання активної розумової праці учнів, турботу про самостійне добування ними нових знань і способів діяльності. Правильне, глибоко продумане управління працею дитячої думки на уроках — передумова успішних навчальних досягнень школярів, шлях до усунення перевантаження їх домашніми завданнями.

Міністр освіти і науки України, Президент Академії педагогічних наук України В. Кремень вважає, що в основу формування особистості мають лягти передусім ідеї гуманістичної парадигми особистісно-орієнтованої освіти та виховання, метою якої є не сформувати й навіть не виховати, а знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в ній механізм самореалізації. Ці й суголосні з ними підходи В. Сухомлинського варто покласти в основу теорії та практики управління процесом шкільного навчання, гармонійного розвитку молоді.

Питання 75