Нормативні акти з охорони праці на окремих
Види робочих місць
Залежно від рівня механізації праці виконавців розрізняють три види робочих місць:
робочі місця ручної праці, де один або декілька виконавців виконують операції за допомогою різних знарядь праці;
механізовані робочі місця, де виконавець впливає на предмет праці за допомогою механізованого інструмента або машини, праця котрих визначається і спрямовується робітником;
автоматизовані робочі місця, де робота здійснюється механізмами, виконуючими усі технологічні операції у заздалегідь встановленій послідовності. Роль виконавця тут – регламентувати робочий процес згідно із заданою технологією.
Організація робочого місця
Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення їх в певному порядку. Продуктивність праці робітника залежить і від правильної організації його робочого місця.
Планування робочого місця
5.1.1 В приміщеннях видавництв, де робота пов’язана з нервово-емоційним напруженням, параметри повітря мають бути оптимальними за ГОСТ 12.1.005-88.
Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень видавництв наведені в таблиці 4.
5.1.2 Концентрації шкідливих речовин в повітрі приміщень видавництв не повинні перевищувати гранично-допустимих норм, наведених в таблиці 5.
5.1.3 Працюючі ВТП інтенсифікують аероіонїзацію повітря. Оптимальним в зоні дихання працівника вважається вміст легких аероіонів обох знаків від 1,5х100 до 5х1000 в 1 см2.
Освітлення
5.2.1 Освітленість виробничих і побутових приміщень у видавництвах має відповідати вимогам СНиП II-4-79. Усі приміщення видавництв, за винятком фотолабораторії, мають бути забезпечені природним освітленням.
5.2.2 Природне та штучне освітлення у виробничих приміщеннях має забезпечувати сприятливі умови для зорової та загальної працездатності. Норми мінімальної освітленостї виробничих дільниць (на робочих місцях) у видавництвах наведено в таблиці 6.
Освітленість проходів на рівні підлоги не менше 25% освітленості робочих місць, але не нижче 75 лк (при газорозрядних лампах).
5.2 3 При природному освітленні для захисту від прямого та відбитого світла з поверхні екранів і клавіатури необхідно передбачити сонцезахисні пристрої та правильне розташування робочих місць відносно вікон (природний потік світла має попадати на робочу поверхню з лівого боку).
5.2.4 Штучне освітлення досягається системою загального освітлення. Для окремих робочих місць застосовується система комбінованого освітлення — загальне плюс місцеве.
5.2.5 В світильниках слід використовувати переважно газорозрядні люмінесцентні лампи типу ЛБ чи типу ЛХБ, в світильниках місцевого освітлення допускається використання ламп розжарювання.
Застосування відкритих ламп для загального та місцевого освітлення не допускається.
Найбільш раціональними для загального освітлення є світильники розсіяного світла.
5.2.6 Для місцевого освітлення передбачаються світильники з відбивачами, що не просвічуються і розташовані нижче рівня очей працівника та мають захисний кут не менше 30O.
5.2.7 3 метою обмеження відбитого та прямого блиску робочої поверхні світильники загального та місцевого освітлення необхідно розміщувати так, щоб дзеркальне відображення світної поверхні від робочої поверхні не співпадало з лінією зору працівника та не створювало відблиску на поверхні екрану.
5.2.8 Для зниження пульсацій світлового потоку газорозрядних джерел світла слід використовувати багатолампові люмінесцентні світильники, вмикати лампи в різні фази мережі змінного струму.
5.2.9 В полі зору працівника має бути забезпечений рівномірний розподіл яскравості. Нерівномірність освітленості на робочому місці допускається не більше 1,3, а в проходах 1,5.
5.2.10 У видавництві має бути організоване своєчасне очищення світильників і заміна перегорілих та застарілих джерел світла.
Перегорілі газорозрядні лампи треба зберігати в спеціальних ємкостях або на відкритих майданчиках з підвітряної сторони на відстані не менше 100 м від споруд і періодично партіями вивозити для знешкодження та демеркуризації на спеціальних підприємствах у відповідностї з ДНАОП 0 03-1 43-88.
5.2.11 Віконне скло необхідно чистити від пилу і бруду не менше двох разів на рік. Для очищення вікон необхідно використовувати спеціальні пристрої (пересувні вишки, драбини).
Шум
5.3.1 Рівень шуму в приміщеннях видавництв не повинен перевищувати норм, встановлених ГОСТ 12.1.003-83, СН 3223-85.
Допустимі рівні шуму в приміщеннях і на робочих місцях у видавництвах наведено в таблиці 7.
5.3.2 В приміщеннях, в яких рівень шуму перевищує допустимі значення, слід проводити будівельно-акустичні, віброакустичні заходи та застосовувати засоби індивідуального захисту для зниження рівня шуму.
Будівельно-акустичні заходи:
— встановлення підвісних акустичних стель з акустичної плити;
— облицювання стін вбирною гіпсовою перфорованою плитою, перфорованими азбестоцементними листами;
— покриття підлоги килимовим покриттям;
— ізоляція робочих місць деревом (дуб, береза), склом, плексигласом, шкірою, поролоном.
Віброакустичні заходи:
— встановлення обладнання на прокладки з повстини чи поролону;
— встановлення обладнання на гумові чи пружинні віброопори.
Випромінювання
Робота ВТП супроводжується комплексом електромагнітних випромінювань (електростатичне поле, радіочастотне інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове, рентгенівське випромінювання) низьких рівнів. Інтенсивність випромінювання зменшується пропорційно квадрату відстані від екрану. Оптимальною при роботі з ВТП є відстань 50 см.
42. Триступеневий контроль за охороною праці на підприємстві, їх функції, періодичність проведення.
1. Щоденний проводиться майстром або бригадиром, який мінімум 1 раз на день повинен обійти кожне роб. місце
2. Щотижневий проводиться начальником цеху або структурного підрозділу, який мінімум раз на тиждень повинен обійти кожне робоче місце
3. проводиться директором, який мінімум раз на місяць повинен обійти кожне роб. місце.
А функція, здається, перевірка обладнання, особливо на місцях однотипної роботи, адже при однотипній роботі дії людей доходять до автоматизму і якщо десь буду несправне обладнання людина може автоматично ним скористатися і тим самим травмувати себе.
43. Охарактеризуйте фактори, які визначають тяжкість наслідку дії електричного струму на організм людини.
До даних факторів належать: сила, тривалість дії струму, його рід (постійний, змінний), шляхи проходження, а також фактори навколишнього середовища та індивідуальних властивостей людини.
Сила струму і тривалість впливу. Збільшення сили струму приводить до якісних змін впливу його на організм людини. Зі збільшенням сили струму чітко проявляються три якісно відмінні відповідні реакції організму: відчуття, судорожне скорочення м'язів (неотпусканіе для змінного і больовий ефект для постійного струму) і фібриляція серця. Електричні струми, викликають відповідну реакцію організму людини, отримали назви відчутних, неотпускающих і фібрілляціонного, а їх мінімальні значення прийнято називати граничними.
Експериментальні дослідження показали, що людина відчуває вплив змінного струму промислової частоти силою 0,6-1,5 мА і постійного струму силою 5-7 мА. Ці струми не становлять серйозної небезпеки для організму людини, а так як за її вплив можливе самостійне звільнення людини, то допустимо їх тривале протікання через тіло людини.
У тих випадках, коли нищівну силу змінного струму стає настільки сильним, що людина не в змозі звільнитися від контакту, виникає можливість тривалого протікання струму через тіло людини. Такі струми отримали назву неотпускающих, тривалий вплив їх може призвести до ускладнення та порушення дихання. Чисельні значення сили неотпускающего струму не однакові для різних людей і знаходяться в межах від 6 до 20 мА. Вплив постійного струму не призводить до неотпускающего ефекту, а викликає сильні больові відчуття, які в різних людей наступають при силі струму 15-80 мА.
При протіканні струму в декілька десятих доль ампера виникає небезпека порушення роботи серця. Може виникнути фібриляція серця, тобто безладні, некоординовані скорочення волокон серцевого м'яза. При цьому серце не в змозі здійснювати кровообіг. Фібриляція триває, як правило, кілька хвилин, після чого слід повна зупинка серця. Процес фібриляції серця незворотній, і струм, що викликав його, є смертельним. Як показують експериментальні дослідження, проведені на тваринах, порогові фібрілляціонние струми залежать від маси організму, тривалості протікання струму і його шляху.
Електричний струм чинить на організм людини термічне, електролітичне і біологічну дію.
Термічна дія струму проявляється в опіках окремих ділянок тіла, а також в нагріванні до високих температур інших органів.
Електролітична дія струму проявляється в розкладанні органічних рідин, викликаючи значні порушення їх фізико-хімічного складу.
Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні живих тканин організму, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів
44. Техніка безпеки при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт.
Експлуатація транспорту, як правило, супроводжується вантажно-розвантажувальними роботами (ВРР). На вантажно-розвантажувальних роботах типовими ситуаціями, при яких відбуваються нещасні випадки, є перевищення допустимої вантажопідйомності пристрою, застосування саморобних, без випробування на вантажопідйомність механізмів і машин, порушення правил при роботі механізмів в охоронній зоні повітряних ліній (ПЛ), правил стропування, укладання труб, лісу, проведення робіт вручну, робіт з тарою.
Для організації безпечних ВРР передбачена класифікація вантажів не тільки за ступенем їх небезпеки, а й за масою. За ступенем небезпеки розрізняють дев'ять класів вантажів (ДСТ 19433-81); за масою - три категорії:
І - вантажі (одне місце) масою менше 80 кг, включаючи дрібно-штучні й сипкі;
П - вантажі масою від 80 до 500 кг,
Ш - вантажі масою понад 500 кг.
Чоловіку дозволяється виконувати ВРР при масі вантажу до 50 кг, жінці - до 7 кг, підліткам чоловічої статі - до 16 кг. Піднімання і переміщення вантажу масою понад 50 кг проводять за допомогою механізмів і приладів. Роботи з небезпечними й особливо небезпечними вантажами виконують особи, що пройшли спеціальне навчання; інструктаж цих осіб повторюється через кожні 3 місяці.
Для безпечної експлуатації виробничої тари необхідно:
• утримувати тару в справному стані;
• переміщати її вантажопідіймальними кранами відповідно до вимог "Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" і ПУЕ;
• переміщати тару за допомогою інших засобів механізації відповідно до вимог ДСТу 12.3.010-82 і ПУЕ;
• організовувати і проводити технічний огляд тари з веденням відповідного журналу;
• вести контроль стану площадок для штабелювання тари;
• призначати осіб, відповідальних за безпечну експлуатацію тари і забезпечення пожежної безпеки.
Часто при ВРР використовують покаті. У цьому випадку необхідно дотримуватися ряду умов. Так, кут нахилу покатів не має перевищувати 30°, відстань між покатами приймається такою, щоб труби чи колоди виступали за похилі не більш ніж на 1 м. Варто також передбачати пристрій, що запобігає зворотному скочуванню вантажу.
При ВРР до управління вантажопідйомними механізмами (лебідками, домкратами, підйомниками і кранами) допускаються особи, старші 18 років, що мають відповідні документи та обов'язково виконують "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" та "Інструкцію по безпечному проведенню робіт з переміщення вантажів стріловими і пересувними кранами й автонавантажувачами". Для створення безпечних умов роботи вантажопідйомних пристроїв і механізмів необхідно, насамперед, забезпечити міцне захоплення вантажу, що виключає його зісковзування і падіння. Для цього застосовують спеціальні гаки з запобіжними пристроями (замки, засувки, карабіни тощо). Для підйому і переміщення великогабаритних і довгомірних вантажів застосовують стропи і траверси.
Виготовлені зі сталевих канатів стропи та інші такелажні пристрої випробують вантажем, що перевищує розрахунковий на 25%. Результати випробувань записують до журналу. Після перевірки кожен такелажний пристрій забезпечують біркою, на якій зазначають вантажопідйомність і дату випробування. Усі види знімних вантажозахоплювальних пристроїв періодично оглядають у терміни, встановлені підприємством-виготовлювачем.
Для забезпечення безпечних умов при ВРР використовують єдину систему знакової сигналізації.
45. Державні міжгалузеві, та галузеві нормативні акти з охорони праці.
Державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці – це нор-
мативні акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на
всі підприємства, установи, організації незалежно від їх форм власності
та відомчої (галузевої) належності (наприклад, «Правила монтажу і без-
печної експлуатації ліфтів» та ін.).
Державні галузеві нормативні акти про охорону праці – це нормати-
вні акти, дія яких поширюється на підприємства, установи і організації
незалежно від форм власності, що належать до певної галузі.
Галузеві нормативні документи з охорони праці підприємств та уста-
нов конкретної галузі (міністерства або іншої управлінської структури)
розробляються і затверджуються за встановленим порядком установами
цієї галузі за погодженням з профспілкою.
Затверджені у встановленому порядку нормативні документи для пра-
цівників реєструються службою охорони праці підприємства у відповідно-
му журналі та видаються керівникам підрозділів під розпис. Кожний керів-
ник підрозділу підприємства повинен мати комплект чинних інструкцій для
працівників усіх професій і видів робіт на даній дільниці.
Нормативні акти з охорони праці на окремих
Об’єктах
Крім державних нормативних актів з охорони праці існують і норма-
тивні акти, що діють на окремих об’єктах. Власники підприємств, уста-
нов, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі
Державних нормативних актів з охорони праці (ДНАОП) і затверджують
власні положення, інструкції або інші нормативні акти з охорони праці,
що діють в межах підприємства, установи, організації. До таких актів на-
лежать:
1. Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;
2. Положення про службу охорони праці на підприємстві;
3. Положення про комісію з питань охорони праці на підприємстві;
4. Положення про роботу уповноважених трудового колективу;
5. Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
6. Положення про організацію і проведення первинного і повторного інструктажу, а також пожежно-технічного мінімуму;
7. Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;
8. Положення про санітарну лабораторію на підприємстві;
9. Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видамиробіт;
10. Інструкції про заходи пожежної безпеки;
11. Інструкції про порядок проведення зварювальних та інших вогневих робіт на підприємстві;
12. Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
13. Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;
14. Наказ про організацію безкоштовної видачі працівниками певних категорій лікувально-профілактичного харчування;
15. Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;
16. Наказ про організацію безкоштовної видачі молока й інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, що працюють у шкідливих умовах.
Виходячи зі специфіки робіт та вимог чинного законодавства, керів-
ник об’єкта затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та
інші, що регламентують питання охорони праці.
46. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням.
Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені: в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдання нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці розробляється з урахуванням характеру потенційно небезпечних факторів, рівня їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.
Всі заходи по запобіганню виробничому травматизму можна поділити на організаційні та технічні.
Організаційні заходи, які сприяють запобіганню травматизму: якісне проведення інструктажу та навчання робітників, залучення їх до роботи за спеціальністю, здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою; організація раціонального режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання.
Технічні заходи: раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил; створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії; проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобіганню аваріям, вибухам і пожежам на виробництві; розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та інше.
Важливим у забезпеченні безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого характеру - знання керівником робіт особистості кожного працівника, його психіки і особливостей характеру, медичних показників і їх відповідності параметрам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задоволеності працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших робітників і всього колективу.
47. Вплив шуму на стан здоровя працівників, параметри звукового поля. ЗІЗ(заходи індивідуального захисту) від підвищеного рівня шуму.
Шум справляє шкідливу фізіологічну дію на людський організм, зумовлює професійні захворювання. Шкідлива дія шуму на людину виявляється через пошкодження слухового апарату (140 дБ), травми нервовоїсистеми (150 дБ).
У людини, яка перебуває протягом 6-8 годин під дією шуму інтенсивністю 90 дБ, наступає помірне зниження слуху, яке проходить через годину після припинення його дії.
Шум, що перевищує 120 дБ, дуже швидко викликає у людини втому, головний біль, порушує серцевий ритм, змінює кров’яний тиск, погіршує роботу органів дихання, негативно впливає на психіку. Чим вищий рівень шуму, тим згубніше він діє на людину. При великій інтенсивності шум викликає вібрацію в кістках черепа і зубах, в м’яких тканинах носа і гортані.
Шум з інтенсивністю 160 дБ викликає смерть тварин протягом кількох хвилин, 180 дБ– втомуметалу, 190 дБ– вириває заклепки з конструкцій.
Тривалий та інтенсивний шум негативно відбивається на здоров’ї людини, її працездатності. Тривала дія шуму викликає загальну втому, може поступово призвести до втрати слуху і до глухоти.
При систематичній дії сильних шумів і при недостатньому часі на відпочинок, коли під час відпочинку не встигає повністю відновитись слухова сенсорна система, наступає стійке зниження слуху. При цьому послаблюється увага і гальмуються психофізіологічні реакції.
Параметри звукового поля
1) методы, в к-рых используются осн. параметры звукового поля - звуковое давление, колебат. смещение частиц, перем. плотность среды;
Фізичні параметри звукового поля:
На суб'єктивну оцінку луни впливають і інші фізичні параметри звукового поля. До ослаблення луни призводять досить інтенсивні проміжні відображення, розташовані (за часом запізнювання) між луною і прямим звуком. Як відзначає Сантон, проміжне відображення, рівне за рівнем прямому звуку і запізнюється на 15-30 мс, підвищує поріг луни для промови на 10 дБ. Це відзначають і іншими авторами. Важливою умовою для виникнення зха є і абсолютний рівень прямого звуку, при збільшенні якого поріг помітності (що заважає дії) луни зменшується. Істотне значення для формування луни має також спектр запізнілого відображення. Дослідження з використанням імпульсних сигналів дозволили встановити, що поріг луни при високочастотних імпульсів нижче, ніж при низькочастотних. Аналогічна тенденція спостерігалася і в результаті досліджень мовних сигналів. І, нарешті, важливим факторомвліяющім на поріг луни, надає напрям приходу пізнього звукового відображення. Дослідження заважає дії луни на мовний сигнал показали, що при бічному падінні звуку поріг луни примарний на 5 дБ нижче, ніж при фронтальному.
Крім перерахованих параметрів, які впливають зхообразованіе, необхідно враховувати критерії, які дозволили б оцінити помітність або що заважає, пізніх інтенсивних відбиттів. Існуючі критерії пов'язані, як правило, з тим чи іншим способом оцінки осцилограм імпульсних відгуків приміщень.
Найбільш ранній об'єктивний критерій запропонований Болтом і Доком у вигляді сімейства порогів заважає дії луни. Як критерій був узятий відсоток слухачів, яким луна заважало. Поєднуючи діаграму з осцилограми імпульсного відгуку, з перетинання найбільш характерних відображень з відповідним порогом можна визначити, якому відсотку слухачів буде заважати луна. Практичне застосування авторами цього критерію виявилося досить успішним. Проте критерій Болта і Дока, запропонований ще в 1950 р., до цих пір не отримав широкого розповсюдження. Це пов'язано з тим, що дані, покладені в основу критерію, отримані в приміщенні з часом реверберації Т = 0,8 с. Для використання критерію при Т> 0,8 с необхідно отримати відповідні пороги заважає дії луни. Крім того, критерій не враховує впливу проміжних відбитків, а також того факту, що група слабких відображень може сприйматися як чутне відлуння (наш слух інтегрує відображення)