Наполеонівські війни та західноукраїнські землі
1807 року Наполеон ініціював процес створення Великого герцогства Варшавського – вагомого козиря в дипломатичній грі з Росією, Прусією та Австрією. Подальше збільшення його території не можливе було без боротьби з Росією і відторгнення України від Росії. Одночасно Варшавське герцогство могло розширюватися за рахунок володінь Габсбургів – колишніх територій Польщі. Серед цих володінь була й українська Галичина, яка справді стала розмінною монетою французької дипломатії.
Поступове загострення відносин Франції з імперією Габсбургів привело до початку в квітні 1809 р. війни – єдиної в історії наполеонівських війн кампанії, що велася на етнічних українських землях., імператор розраховував на підтримку Варшавського герцогства та організацію антиавстрійського повстання в Галичині. відновлення Польщі суперечило інтересам тодішнього союзника Олександра І.
Ще в березні 1809 р. російський імператор відверто заявив французькому послу в Росії Коленкуру, що будь-яке збільшення герцогства за рахунок Галичини суперечить його інтересам, і тому остання повинна бути цілком або частково приєднана до Росії. Але вже наприкінці квітня війська Варшавського герцогства під командуванням князя Ю.Понятовського вступили в Галичину і окупували її більшу частину. Тут вперше від часу поділів Речі Посполитої було повалено владу Габсбургів, Лише вступ військ Понятовського в Східну Галичину та загроза поширення тут польського повстання змусили Олександра І віддати наказ про похід російських військ у польські провінції Австрії.
Наполеон за Шенбрунським договором, що завершив австро-французьку війну, передав Великому герцогству Варшавському відібрані у Австрії території Західної Галичини,а передав Росії лише два округи Галичини – Тернопільський та Заліщицький. Таким чином, відбувся черговий поділ українських територій.
Угода Франції з Австрією (14 березня 1812 р.) передбачала територіальне збільшення останньої за її участь у війні проти Росії. Зокрема, у разі відновлення польського королівства і приєднання Галичини до Польщі, Австрія одержала б компенсацію за рахунок Правобережної України.
Пізніше Наполеон визнав, що навіть він не міг відкрито проголосити повне відновлення польського королівства в межах 1772 р. до вирішальної перемоги над Росією, оскільки цей крок одразу штовхнув би до табору його ворогів Австрію та Прусію.
7. Адміністративно-територіальний устрій українських земе.'::- в Австрійській імперії.
В Галичині прож найб українців (південно-східній частині колишньої Речі Посполитої, захопленої Габсбургами після першого поділу Польщі у 1772 р. Двома роками пізніше до Галичини була приєднана Буковина —у 1795 р., після третього й останнього поділу Польщі, до імперії були також включені землі, заселені поляками .Західна Галичина була головним чином польською. Закарпаття У XIX ст. воно лишалося в угорській частині імперії Габсбургів і було ізольованим від інших українських земель. Галичина разом з частиною польських земель була виділена в одну адміністративно-територіальну структуру — королівство Галіції і Лодомерії (Галичини і Володимирщини) з центром у Львові.Східний кордон нового австрійського краю проліг по р. Збруч,. У краї панувала австрійська бюрократична система управління і судочинства. Австрійський уряд призначав і членів магістратів, які керували соціально-економічним життям міст.«Королівство Галіції і Лодомерії» поділялось на 12 округів (дистриктів).» входила Буковина (пол. центр м.Чернівці.)
Закарпатська Україна поділялася на чотири Комітети (жупи). Призначені королем адміністратори (переважно з великих землевласників) прозивалися жупанами. Ідея приєднання Буковини до Австрії належала Йосифу ІІ, співрегенту Марії-Терези. Стратегія полягала в тому, щоб поєднати Галичину з австрійськими територіями через Буковину.
Таким чином, в історичному розвиткові Буковини у складі Австрійської імперії можна виділити 3-и періоди:
1775-1786 рр. – період військового управління; 1786-1849 рр. – період об'єднання Буковини з Галичиною; 1849-1918 рр. – Буковина, як (окрема провінція імперії) коронний край.
З 1775 р. на Буковині була впроваджена тимчасова військова адміністрація. Адміністративним центром краю стали Чернівці