Тема 3: Б. Констан про свободу

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ СВОБОДИ» 2012-13 н.р.

Тема1: Проблема свободи у філософії Аристотеля

Свобода у філософії Аристотеля це:

пізнана необхідність;

вроджений стан будь-якої людини;

вільний вибір, обумовлений ментальним рішенням;

стан душі, дарований від природи;

стан розуму, обумовлений знанням необхідності.

 

Аристотель вважає, що свобода – це:

стан, однаково притаманний усім мешканцям полісу;

стан, притаманний усім мешканцям демократичного полісу;

вільний вибір, нічим не обумовлений;

Вільний вибір, обумовлений мовленням, спрямованим на усвідомлення

блага;

вільний вибір, обумовлений природними потребами.

 

За Аристотелем, свобода людини визначається:

під впливом природних сил;

під впливом колективу;

під впливом богів;

у сфері ментального рішення;

під впливом демократичного врядування;

 

Значення свободи людини у філософії Аристотеля:

має універсальний характер;

визначається політичним режимом;

стосується стану вільнонародження;

має випадковий характер;

визначається природним станом.

 

За Аристотелем, найвища міра свободи дії людини стосується:

сфери мистецтва;

сфери політики;

сфери природи;

сфери ремесла;

сфери науки.

 

Думка про те, що «ніхто не робить зла з власної волі» належить:

Геракліту,

Платону,

Аристотелю,

Сократу,

Сенеці.

 

Згідно з Аристотелем, найповніша міра свободи людини може проявлятися – між названих – у такому політичному режимі:

олігархічному;

тиранічному,

монархічному,

аристократичному,

Демократичному.

 

Найповніша міра свободи людини, згідно з Аристотелем, проявляється у політичному режимі:

політії,

монархічному,

олігархічному,

аристократичному,

демократичному.

 

Згідно з Аристотелем, соціальний стан людини-громадянина античного полісу обумовлений:

лише походженням,

сукупністю набутих чеснот,

волею володаря,

лише спадковістю,

природним правом.

 

Свобода людини античного полісу:

поширювалася на приватну сферу життя,

стосувалася публічної сфери,

обумовлювалася винятково соціальним статусом особи;

стосувалася господарської діяльності,

поширювалася на все суспільство.

 

На думку Аристотеля, існування людей, що перебувають у рабському стані пояснюється з причин:

природного становища людини,

відсутності чеснот, притаманних для громадянина,

відсутності бажання бути вільним,

загарбницьких війн,

тиранічної влади.

 

Людина античного полісу, в залежності від його державного ладу:

могла змінити всій соціальний статус і стати вільною,

не могла змінити свого статусу і стати вільною,

завжди залишалася в одному й тому ж статусі,

могла з власної волі змінити свій статус.

Тема 2. Свобода в середні віки

Згідно з С. Боецієм, вільна воля людини можлива тому, що:

вона вроджена,

вона є самодостатня,

Бог наділив людину здатністю розуму,

тому, що людина народжена вільною.

 

Згідно з християнським вченням Августина Блаженного, основою зв’язку з Богом є:

вільна воля,

розум,

Віра.

 

У християнській доктрині «вільна воля», як дарунок Всевишнього,:

пов’язана з цінністю гідності людини,

незалежна від гідності людини,

визначається гідністю людини.

 

У християнській філософії вільна воля людини і свобода людини:

мають рівноцінне значення,

мають відмінне значення,

є синонімами.

 

У християнській філософії Августина Блаженного проблематика свободи людини:

стосується політичного життя,

стосується господарського життя,

стосується особистого життя.

 

Поняття «вільної волі» вперше стає предметом усвідомлення і дискусії:

у філософії античності,

філософії середньовіччя,

у філософії Нового Часу.

 

Ідея свободи не відігравала ніякої ролі у філософії до Августина Блаженного тому, що:

вона була винятково політичним поняттям,

вона була пов’язана з чуттєвістю і бажаннями,

вона була пов’язана з необхідністю і випадковістю,

вона стосувалася господарської сфери.

 

Філософія відкрила інтерес до свободи тоді, коли:

свобода переживається у діях та взаєминах з Іншими,

свобода стає явищем політичної активності,

свобода переживається через бажання у взаєминах з власним «я».

 

Тема 3: Б. Констан про свободу

Відмінність між свободою в античному полісі і свободою в Новий Час полягає в тому, що

людина Нового часу більше зайнята політичною активністю;

людина Нового часу володіє правом на приватну свободу;

людина Нового часу має меншу частку приватної свободи, ніж в античності;

людина Античності має більшу частку приватної свободи;

в Античності чоловік і жінка володіли рівним правом на свободу.

 

Свобода у Модерний час, за Б. Констаном, визначається:

масовою політичною активністю;

рівними правами між жінками і чоловіками;

«зануренням» людини в індивідуальну приватну свободу;Д

відмовою індивіда від приватної свободи на користь політичної.

 

Свобода в античному полісі, за Б. Констаном, полягає:

в публічній активності громадян;Д

в приватній активності громадян;

в господарській активності населення;

у праві бути громадянином;