Коефіцієнт β (бета) – показник вимірювання систематичного ризи- ку
Коефіцієнт чистого – частка від ділення чистого прибутку після
прибутку сплати податків на виручку від продажу товарів.
Короткострокові – інвестиції терміном до одного року задля вигі-
інвестиції дного розміщення тимчасово вільних грошових коштів.
Критерій – кількісний показник або правило, відповідно до якого варіанти досягнення мети розташову-ються в порядку їх переваги; критерії не є виміром мети діяльності.
Критерії прийняття – норми, у відповідності з якими можуть прий-
рішень матися альтернативні рішення.
Купонна ставка – відсоткова ставка, яка сплачується щокварта-
тально, кожне півріччя або щорічно власникові облігації.
Ланцюжок цінностей – оцінка основних видів діяльності підприємст-ва щодо створення продукції та вплив на процес виробництва допоміжних видів діяльності.
Ліквідаційна вартість – ціна продажу активів, що повністю амортизо-
зовані.
Ліквідність – готовність грошових коштів (інших активів) до платежу, коли перевага віддається готівці перед її інвестуванням надією на майбутній прибуток.
Майбутня вартість – вартість інвестиції через визначений період з урахуванням певної відсоткової ставки.
Маржинальний метод – врахування змінних і постійних витрат.
Обліку
Метод аналізу витрат – визначена діяльність, функції і процеси з роз-
ланцюжка цінностей робки, виробництва, доставки, маркетингу про-дукції або послуг.
Метод аналізу – визначення змін чистої теперішнього вартості
чутливості реагування проекту залежно від зміни факторів обсягу про-дажів товарів, матеріальних витрат, витрат на оплату праці, ставки дисконту та інших.
Метод відсотку від – метод прогнозування, що грунтується на при-
продажу пущенні про стійке співвідношення різних ста-
тей звіту про фінансові результати та балансу до обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Метод групувань – науково обгрунтована обробка зібраних в про-цесі спостереження матеріалів, спрямована на узагальнення індивідуальних даних з метою виявлення характерних рис і закономірностей, властивих досліджуваному явищу (процесу).
Метод Дельфі – метод прогнозування, що базується на досягне-нні згоди групою експертів.
Метод економічного – науково поставлений дослід, активне втручан-
експерименту ня в економічний процес і спостереження за результатами. Межа покриття постійних витрат і прибутків – ціна продажу товару за вирахуван-ням змінних витрат.
Метод експертних – врахування суб’єктивних думок експертів про
оцінок майбутній стан підприємства.
Метод екстраполяції – статистичні спостереження за динамікою трендів певного показника, визначення тенденції його
розвитку й продовження його в майбутньому, тобто виявлення закономірності минулого розвитку в майбутньому.
Метод комісії – організація “круглого столу” чи інших подіб-них заходів для узгодження думок експертів.
Метод “мозкових атак” – колективна генерація ідей та творче вирішення поставлених проблем.
Метод оцінки конкуре- – аналіз галузі (ринку певного товару) й оцінка
нтоспроможності конкурентів за основними критеріями, що забезпечують конкурентні переваги.
Метод середньої – розрахунок вартості, витрат як добутку серед-
вартості ньої ціни одиниці товару, продукції цінних па-перів і кількості одиниць.
Метод системного – дослідження різних об’єктів за допомогою їх
аналізу представлення як систем і аналіз цих систем.
Метод участі у капіталі – один з методів обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується із збільшенням, зменшенням частки інвестора у власному капіталі об’єкта
інвестування.
Методи визначення – розрахунок ефективності, результативності:
продуктивності натуральний, трудовий, вартісний.
Мінливість – коливання значень певного показника навколо визначеної величини, такої, як середньоариф-метичне значення цього показника.
Місія – послання, адресоване зовнішнім і внутрішнім користувачам.
Моделювання – використання гіпотетичних ситуацій, схожих на реальні.
Модель динамічна – модель, що описує розвиток явищ або проце-сів у часі через встановлення залежності внутрішніх змінних (параметрів) об’єкта, що моделюється, від внутрішніх та зовнішних (параметрів) попереднього періоду.
Модель ділової переваги – система стратегічного аналізу і контролю, елементами якої виступають стратегічні сфери і взаємозв’язок між ними (останні визначаються за допомогою так званої “імовірнісної логіки”). Призначена для періодичної перевірки результативності бізнесу і визначення змін, потрібно внести у системи планування й управління фірмою.
Модель оцінки – теоретична модель, що визначає необхідну
капітальних активів ставку доходу від певних активів, враховуючи чутливість реагування дохідності окремих активів на зміну показників, які відображають
загальну ринкову ставку доходу.
Моделювання – розробка моделей явищ і процесів, із можливі-стю обрахування поведінки (стану) таких за
змінності певних показників і критеріїв.
Мультиплікатор –коефіцієнт, який характеризує співвідношення між агрегатною величиною та її структурною частиною, ступінь позитивного зворотного зв’язку – впливу однієї величини (вхідної) на іншу (вихідну) у керованій системі.
Накладні витрати – додаткові до основних виробничі витрати, по-в’язані з господарським обслуговуванням виробництва, утриманням апарату управління підприємства, створенням належних умов праці, з організацією реалізації продукції (утримання складського господарства, збутових баз, транспортні витрати), що включаються до складу собівартості продукції.
Невизначеність – ситуація, коли майбутні події, які можуть сут-тєво вплинути на фінансовий стан підприємства та його результати, достовірно не передбачаються та не оцінюються.
Негативний гудвіл – перевищення вартості частки покупця у спра-ведливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання.
Нееластичність – незалежність або незначна змінюваність пев-ного показника за зміни вихідного показника, що аналізується.
Необігові (необоротні) – матеріальні, нематериальні та фінансові ре-
активи сурси, термін використання яких перевищує
календарний рік (або операційний цикл).
Необхідна ставка – мінімальний майбутній дохід, на який погод-
доходу жується інвестор, вкладаючі гроші.
Неоплачений капітал – заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капітала.
Неплатоспроможність – неспроможність сплатити борги.
Нерозподілений прибуток – сума прибутку, що реінвестується у підпри-ємство (сума прибутку, що є у розпорядженні підприємства до прийняття рішення про виплату дивідендів).
Нетто-активи – вартість капіталу компанії за її ринковою ці-ною з урахуванням її нематеріальних активів і боргових зобов’язань.
Нетто-вартість – різниця між активами і пасивами підприємст-
підприємства ва, яка становить її власний капітал.
Нетто-грошовий потік – різниця між нетто-прибутком і платежами підприємства плюс амортизаційні відрахування.
Нетто-дохід – дохід, який залишається у підприємства після всіх відрахувань.
Норма – максимально допустима величина матеріаль-них, трудових і фінансових ресурсів для виробництва одиниці продукції, встановлена для певних господарських умов.
Норма оборота – відношення річного обсягу продаж до обсягу товарів, що зберігаються на складі в середньому протягом року.
Норма прибутку – відношення додаткової вартості до всього аван-сованого капіталу, виражене у відсотках.
Норма рентабельності – показник ефективності економічної діяльно-сті підприємства, узагальнене відображення раціональності використання наявних ресурсів.
Норма трансформації – збільшення випуску товару, якого можна до-
гранична сягти скороченням випуску іншого товару на одиницю, або скороченням випуску товару, необхідним для збільшеннявипуску іншого товару на одиницю.
Нормативи – показники, що характеризують рівень вико-
ристання знарядь і засобів праці, предметів праці, живої праці, грошових коштів, їх витрат на одиницю продукції, площі, обсягу і т.ін.
Нормування – розробка нормативів і встановлення норм ви-трат певних видів ресурсів.
Нормування оборотних – встановлення оптимальних розмірів оборот-
засобів них засобів, необхідних для забезпечення безпе- рервного ефективного виробництва.
Обачність – принцип фінансової звітності підприємства, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються у процесі обліку, повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
Облігація – еміційний цінний папер, що являє собою зо-бов’язання щодо виплати підприємством-емітентом його власникові номінальної вартості облігації (та обумовлених відсотків).
Оборот –замкнутий цикл відтворення (у виробництві, при обміні тощо); рух товарів, грошових коштів