ІЛІАДА» ГОМЕРА – ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Питання для обговорення
1. Поняття й походження епосу. Поетична техніка епосу. Гекзаметр. Своєрідність епічної фабули та епічного героя. Поняття «епічної етики» (О.Ф. Лосєв [1]).
2. Сюжетна основа поеми Гомера «Іліада». Специфіка інтерпретації «троянського» міфологічного циклу.
3. Своєрідність композиції поеми. Сюжетотворче та ідеологічне значення «гніву Ахілла».
4. Принципи епічної характеристики героїв «Іліади». Індивідуалізація і метод зображення життєвих деталей. Люди та боги в поемі Гомера. Людина і доля.
5. Особливості епічного стилю. Об`єктивність, живописність, пластичність і монументальність епосу. Антипсихологізм Гомера.
Практичні завдання:
1. Ознайомтесь з роботою О.Ф. Лосєва [1]. Поясніть, що означає «універсалізм олімпійських богів» в поемі Гомера. Наведіть власні приклади олімпійського універсалізму.
2. Орієнтуючись на положення роботи О.Ф. Лосєва [1], поясніть, в чому полягає «пластичність» епосу. Наведіть власні приклади. Зверніть увагу на акцентування естетики слухових, зорових та дотикових вражень.
3. Орієнтуючись на положення роботи О.Ф. Лосєва [1], дайте визначення «антипсихологізму» Гомера. Охарактеризуйте своєрідність зовнішнього зображення внутрішніх переживань в епосі. Наведіть власні приклади.
4. Орієнтуючись на дослідження А.А. Тахо-Годі [3], виділіть ознаки міфологічного мислення в «Іліаді»? Які групи міфо-поетичних образів поеми Гомера встановлює автор статті?
5. Як в дослідженні А. Боннара [6] визначаються засоби створення характерів в поемі «Іліада»? Які типи поведінки героя-воїна розглядає вчений?
6. Сформулюйте сутність основних методологічних підходів до вивчення «Іліади», запропонованих в статті С.М. Пригодія [9]. Яка інтерпретація здається вам найбільш прийнятною?
? Творчі завдання:
1. Визначте функції стилістичних засобів в одній з пісень «Іліади» Гомера. Зверніть увагу на характер постійних епітетів, епічних формул, прийомів бурлеску, гіпербол, простих та розгорнутих порівнянь.
2. Проілюструйте такі прийоми гомерівського стилю: об`єктивність, ретардація, ретроспекція, пластичність, монументальність, гіперболізація, архаїзація.
3. Випишіть прикметники на позначення кольору в поемі «Іліада». Визначте особливості кольористики Гомера.
4. Порівняйте варіанти перекладів фрагменту гомерового тексту, що належать Б. Тену та М.І. Гнедичу. Зверніть увагу на характер передачі художніх засобів.
| Пісня перша. Моровиця. Гнів Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея, Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв: Душі славетних героїв навіки послав до Аїду Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу Псам і птахам. Так Зевсова воля над ними чинилась Ще відтоді, як у зваді лихій розійшлись ворогами Син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий. Хто ж із безсмертних богів призвів їх до лютої сварки? Син то Зевса й Лето. Владарем тим розгніваний тяжко, Пошесть лиху він на військо наслав, і гинули люди Через те, що жерця його, Хріса, зневажив зухвало Син Атреїв. Той до ахейських човнів бистрохідних Доньку прийшов визволять, незліченний підносячи викуп. Жезл золотий у руках, на чолі ж мав вінок Аполлона Далекострільного, й всіх почав він благати ахеїв, А щонайбільше – Атрея синів, начальників війська: «О Атрея сини й в наголінниках мідних ахеї! Хай вам боги, що живуть на Олімпі, дадуть зруйнувати Місто Пріама й щасливо додому усім повернутись. Любу ж дочку відпустіть мені, викуп багатий прийнявши, Далекострільному синові Зевса на честь – Аполлону». Криком загальним дали на те свою згоду ахеї, – Зважить на просьбу жерця і викуп од нього прийняти. Тільки Атрід Агамемнон душею цього не вподобав, – Згорда прогнав він жерця і лайкою тяжко зневажив: «Діду, щоб більш я тебе між глибоких човнів цих не бачив! Тож не барися тут нині і вдруге сюди не вертайся – Не допоможуть ні жезл золотий, ні вінок божественний. Доньки не дам я тобі, – аж поки й постаріє зовсім, В Аргосі, в нашій оселі, від отчого краю далеко, Ходячи кросен довкола і ділячи ложе зі мною. Йди ж відсіля і не гнівай мене, щоб цілим вернутись!» Так він сказав, і старець злякався й, послухавши слова, Мовчки побрів по піску уздовж велешумного моря. А, відійшовши далеко, почав владаря Аполлона, Сина Лето пишнокосої, старець в молитві благати: «Вчуй мене, о срібнолукий, що Хрісу і Кіллу священну Обороняєш, обходячи, та й над Тенедом пануєш. Якщо, Смінтею, на втіху тобі колись храм я поставив Чи для священної жертви гладкії спалював стегна Кіз і биків, то тепер мені сповни єдине благання: Хай за сльози мої відомстять твої стріли данаям!» Так він молився, і вчув його Феб-Аполлон срібнолукий: Із верховин олімпійських зійшов, розгніваний серцем, Маючи лук за плечима й тугий сагайдак, геть закритий. Стріли у гнівного бога за спиною враз задзвеніли, Щойно він рушив, а йшов од темної ночі хмурніший. Сівши оподаль швидких кораблів, тятиву натягнув він – Дзенькіт страшний від срібного лука луною розлігся. Спершу-бо мулів почав та бистрих собак улучати, Потім уже й на людей він кидати став гіркосмольні Стріли. Скрізь похоронні вогні безустанно палали. <…> Переклад Б. Тена | Песнь первая. Язва. Гнев Гнев, богиня, воспой Ахиллеса, Пелеева сына, Грозный, который ахеянам тысячи бедствий соделал: Многие души могучие славных героев низринул В мрачный Аид и самих распростер их в корысть плотоядным Птицам окрестным и псам (совершалася Зевсова воля), — С оного дня, как, воздвигшие спор, воспылали враждою Пастырь народов Атрид и герой Ахиллес благородный. Кто ж от богов бессмертных подвиг их к враждебному спору? Сын громовержца и Леты — Феб, царем прогневленный, Язву на воинство злую навел; погибали народы В казнь, что Атрид обесчестил жреца непорочного Хриса. Старец, он приходил к кораблям быстролетным ахейским Пленную дочь искупить и, принесши бесчисленный выкуп И держа в руках, на жезле золотом, Аполлонов Красный венец, умолял убедительно всех он ахеян, Паче ж Атридов могучих, строителей рати ахейской: «Чада Атрея и пышнопоножные мужи ахейцы! О! да помогут вам боги, имущие домы в Олимпе, Град Приамов разрушить и счастливо в дом возвратиться; Вы ж свободите мне милую дочь и выкуп примите, Чествуя Зевсова сына, далеко разящего Феба». Все изъявили согласие криком всеобщим ахейцы Честь жрецу оказать и принять блистательный выкуп; Только царя Агамемнона было то не любо сердцу; Гордо жреца отослал и прирек ему грозное слово: «Старец, чтоб я никогда тебя не видал пред судами! Здесь и теперь ты не медли и впредь не дерзай показаться! Или тебя не избавит ни скиптр, ни венец Аполлона. Деве свободы не дам я; она обветшает в неволе, В Аргосе, в нашем дому, от тебя, от отчизны далече — Ткальный стан обходя или ложе со мной разделяя. Прочь удались и меня ты не гневай, да здрав возвратишься!» Рек он; и старец трепещет и, слову царя покоряся, Идет, безмолвный, по брегу немолчношумящей пучины. 35 Там, от судов удалившейся, старец взмолился печальный Фебу царю, лепокудрыя Леты могущему сыну: «Бог сребролукий, внемли мне: о ты, что, хранящий, обходишь Хрису, священную Киллу и мощно царишь в Тенедосе, Сминфей! если когда я храм твой священный украсил, Если когда пред тобой возжигал я тучные бедра Коз и тельцов,— услышь и исполни одно мне желанье: Слезы мои отомсти аргивянам стрелами твоими!» Так вопиял он, моляся; и внял Аполлон сребролукий: Быстро с Олимпа вершин устремился пышущий гневом, Лук за плечами неся и колчан, отовсюду закрытый; Громко крылатые стрелы, биясь за плечами, звучали В шествии гневного бога: он шествовал, ночи подобный. Сев наконец пред судами, пернатую быструю мечет; Звон поразительный издал серебряный лук стреловержца. В самом начале на месков напал он и псов празднобродных; После постиг и народ, смертоносными прыща стрелами; Частые трупов костры непрестанно пылали по стану. <…> Переклад М.І. Гнедича |
"Основні поняття: епос, епічний герой, епічний стиль, епічна етика, гекзаметр, антипсихологізм, пластичність, ретардація, ретроспекція, монументалізм.
Література
Основна:
1. Лосев А.Ф. Гомер. – М.: ГИХЛ, 1960. – 351 с.
2. Сахарный Н. Гомеровский эпос. Ч. 1 «Илиада». – М.: Худ. лит., 1976. – 357 с.
3. Тахо-Годи А.А. Мифологическое происхождение языка «Илиады» Гомера // Античность и современность. – М.: Наука, 1972. – С. 196-215.
4. Шталь И.В. Гомеровский эпос. Опыт текстологического анализа «Илиады». – М.: Наука, 1975. – 245 с.
5. Шталь И.В. Синкретизм эпического мышления и принципы эпической характеристики предметов и явлений (На материале «Илиады» Гомера) // Античность и современность. – М.: Наука, 1972. – С. 215-222.
6. Боннар А. «Илиада» и гуманизм Гомера // Боннар А. Греческая цивилизация. Т. 1 – М.: Искусство, 1995. – С. 26-50.
7. Флоренсов Н. Троянская война и поэмы Гомера. – М.: Наука, 1991. – 143 с.
8. Герцик О. Гомерова «Іліада» – енциклопедія життя стародавніх греків // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1998. – № 6. – С. 29-31.
9. Пригодій С. Поліметодологічні підходи до прочитання «Іліади» Гомера // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 7. – С. 35-38.
10. Катеренчук Н. Безсмертні герої поеми Гомера «Іліада» // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. – № 9. – С. 6-11.
11. Вихрист Н. Втілення в образах Ахілла та Гектора античного ідеалу воїна-героя // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. – № 9. – С. 34-37.
Додаткова:
1. Шалагінов Б.Б. Гомерівський епос // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2002. – №4. – С. 38-43.
2. Онищенко Є. Щит Ахілла як символ уявлень стародавніх греків про світ та моральні закони в ньому // Зарубіжна література. – 2004. – № 5. – С. 5-6.
3. Ковбасенко Ю. «Іліада»: міфологічна основа // Тема. – 2001. – № 4. – С. 14-15.
4. Ковбасенко Ю. «Іліада»: художні особливості // Тема. – 2001. – № 4. – С. 22-32.
5. Вейль С. «Илиада», или Поэма о Силе // Новый мир. – № 6. – 1990. – С. 250-260.
6. Тахо-Годи А.А. Структура поэтических тропов в «Илиаде» Гомера // Вопросы античной литературы и классической филологии. – М.: Наука, 1966. – С. 45-59.
7. Гордезиани Р.В. Илиада и Одиссея – памятники письменности // Античность как тип культуры. – М.: Наука, 1988. – С. 146-166.
8. Содомора А. Жива античність // Газ. Зарубіжна література. – 2002. – № 22. – С. 3-10.
9. Гаспаров М.Л. Занимательная Греция: Рассказы о древнегреческой культуре. – М.: Новое литературное обозрение, 2006. – 432 с.
Заняття 4.
Класична лірика Еллади
Питання для обговорення
- Походження давньогрецької лірики: соціально-історичні та світоглядні передумови виникнення ліричних жанрів.
- Архілох як засновник античної лірики. Жанрові характеристики ямбів. Автобіографізм ліричного «Я», етичний кодекс поета.
- Жанрові ознаки монодичної меліки. Провідні теми поезії Алкея. Поняття алкеєвої строфи.
- Сапфо як реальна та міфологізована особистість. Естетичні характеристики поезії Сапфо. Поняття сапфічної строфи.
- Концепція кохання в поезії Анакреонта. Поняття анакреонтики.
- Жанрові ознаки хорової меліки. Особливості змісту і композиції од Піндара.
Практичні завдання:
1. Спираючись на положення статті О. Фрейденберг [2], визначте своєрідність вияву авторського «я» в давньогрецькій ліриці. Чи можна погодитися з дослідницею в тому, що «ліричний автор продовжує функції божества»?
2. Сформулюйте основні положення статті В.М. Ярхо [3]. Як дослідник вирішує проблему співвідношення автора та його ліричного «я» в давньогрецькій поезії?
3. Як в есе А. Боннара [7] інтерпретується природа любовної пристрасті в ліриці Сапфо?
4. Поясніть значення терміну анакреонтика. Підтвердіть прикладами з поезії Анакреонта твердження про те, що його поезія є символом грайливого, шляхетного й витонченого еротизму.
5. Орієнтуючись на статтю М.Л. Гаспарова [5], виділіть основні жанрові різновиди хорової лірики. Якою є роль чотирьох поколінь давньогрецьких поетів, представників хорової меліки.
6. Прокоментуйте висловлювання А. Боннара про поезію Піндара: «Щоб його зрозуміти треба, виходячи з обраного ним ремесла, взяти кілька од і подивитися|поглянути,глянути|, як він в «ліричному безладі», що насправді є парадоксальним, але струнким порядком – змішує міфічні теми епосу, що трактуються ним по-своєму, з темами, навіяними ліричним самовираженням, в яких він говорить про себе і свою поезію. Зрозуміти його – означає|значить| наблизитися до його дивної манери виражатися, дуже заплутаної і одночасно прямої, до властивого йому стилю, незвичайно і разом з тим природно метафоричного [8]. Поясніть, що має на увазі дослідник, говорячи про «ліричний безлад» та «дивну манеру» висловлення Піндара. Наведіть приклади з ліричних творів поета.
? Творчі завдання:
1. Здійсніть інтерпретацію одного ліричного твору Архілоха. Визначте жанровий різновид, основні мотиви, специфіку відображення світогляду автора, засоби художньої виразності.
2. Сформулюйте естетичне кредо Алкея. Підтвердіть цитатами.
3. Ознайомтеся з міфами про життя Сапфо. Співставте їх зміст зі зразками її лірики.
4. Напишіть есе-роздум на тему: «Особистість Сапфо у ХХІ ст.: досвід кінематографічного осмислення». За мотивами художнього фільму «Сафо» (Україна-США, 2008. Режисер Р. Кромбі).
5. Прочитайте поезію П. Верлена «Сапфо». Якому факту біографії поетеси присвячена поезія? Яким є бачення легендарної Сапфо у творі П. Верлена? Поясніть всі міфологічні імена і назви, які зустрічаються у вірші.
Сафо
С тугими персями, с запавшими глазами
Вдоль хладных берегов волчицей Сафо бродит.
Ей распирает грудь желаний томных пламя,
И о Фаоне мысль до бешенства доводит:
Все слезы презрел он! Забывши об обряде,
Она густых, как ночь, волос терзает пряди.
О, если б вырваться из тягостного плена
В те времена, когда свои любви напевам
Ей нравилось вверять, чтобы в стихах нетленно
Их память сберегла в усладу спящим девам!
И вот, окликнута из моря Мойры зевом,
Она бросается в него белей, чем пена,
Меж тем как в небесах, пылая правым гневом,
Отмстительницею Подруг встает Селена.
6. Порівняйте наведені варіанти перекладу ліричних творів Сапфо. Зробіть висновок стосовно майстерності передачі перекладачами психологічних відтінків почуття ліричної героїні.
| «Барвношатна владарко, Афродіто…» Дочко Зевса, підступів тайних повна, Я молю тебе, не смути мені ти Серця, богине. Але знов прилинь, як колись бувало: Здалеку мої ти благання чула, Батьківський чертог кидала й до мене, На колісниці Золотій летіла ти. Міцнокрила Горобина зграя, її несучи, Над землею темною, наче вихор, Мчала в ефірі. Так мені являлася ти, блаженна, З усміхом ясним на лиці безсмертнім: «Що тебе засмучує, тривожить, Чом мене кличеш? І чого бажаєш бентежним серцем, І кого схилити Пейто повинна У ярмо любовне тобі? Зневажив Хто тебе, Сапфо? Хто тікає – скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв – сам дари нестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро, Хоч ти й не схочеш...» О, прилинь ізнов, од нової туги Серце урятуй, сповни, що бажаю, Поспіши мені, вірна помічнице, На допомогу. Переклад Г. Кочура * * * До богів подібний мені здається Той, хто біля тебе, щасливий, сівши, Голосу твого ніжного бриніння Слухає й ловить Твій принадний усміх; від нього в мене Серце перестало б у грудях битись; Ледве я побачу тебе – і слова Мовить не можу. І язик німіє одразу, й прудко Пробігає пломінь тонкий по тілу, В вухах чути шум, дивлячись, нічого Очі не бачать. Блідну і тремчу, обливаюсь потом, Мов трава пожовкла, безсило никну; От іще не довго – й, здається, має Смерть надлетіти... Переклад Г. Кочура | Гимн Афродите Радужно-престольная Афродита, Зевса дочь бессмертная, кознодейка! Сердца не круши мне тоской-кручиной! Сжалься, богиня! Ринься с высей горних, - как прежде было: Голос мой ты слышала издалече; Я звала – ко мне ты сошла, покинув Отчее небо! Стала на червонную колесницу; Словно вихрь, несла ее быстрым летом, Крепкокрылая, над землею теиной Стая голубок. Так примчалась ты, предстояла взорам, Улыбалась мне несказанным ликом… «Сапфо! – слышу. – Вот я! О чем ты молишь? Чем ты болеешь? Что тебя печалит и что безумит? Все скажи! Любовью ль томится сердце? Кто ж он, твой обидчик? Кого склоню я Милой под иго? Неотлучен станет беглец недавний; Кто не принял дара, придет с дарами; Кто не любит ныне, полюбит вскоре – И безответно…» О, явись опять по молитве тайной Вызволить из новой напасти сердце! Стань, вооружась, в ратоборстве нежном Мне на подмогу! Переклад Вяч. Іванова * * * Богу равным кажется мне по счастью Человек, который так близко-близко Пред тобой сидит, твой звучащий нежно Слушает голос И прелестный смех. У меня при этом Перестало бы сразу же сердце биться: Лишь тебя увижу, уж я не в силах Вымолвить слова. Но немеет тотчас язык, под кожей Быстро легкий жар пробегает, смотрят, Ничего не видя, глаза, в ушах же – Звон непрерывный. Потом жарким я обливаюсь, дрожью Члены все охвачены, зеленее Становлюсь травы, и вот-вот как будто С жизнью прощусь я. Переклад Вяч. Іванова |
"Основні поняття: лірика, монодична меліка, хорова меліка, елегія, ямб, алкеєва строфа, сапфічна строфа, анакреонтика, автор, ліричний герой, ліричне «я», ритм, мотив, тема.
Література
Тексти
1. Античная литература. Греция: Антология / Сост. Н.А. Федоров, В.И. Мирошенкова. – Ч.1. – М.: Высшая школа, 1989. – 512 с.
2. Античная лирика. – М.: Худ. лит., 1968. – 623 с.
3. Антична література. Греція. Рим. Хрестоматія / Упорядники: Михед Т.В., Якубіна Ю.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 952 с.
4. Наша міні-хрестоматія. Із давньогрецької літератури. Тіртей. Архілох. Сапфо. Анакреонт // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1998. – № 8. – С.28-30.
5. Хрестоматійні матеріали. Тіртей, Архілох, Сапфо, Анакреонт // Тема. – 1998. – № 1.
6. Дератани Н.Ф., Тимофеева Н.А. Хрестоматия по античной литературе. Т.І.: Греческая литература. – М.: Просвещение, 1965. – 680 с.
Основна:
1. Федоров Н.А. Греческая лирика. Лекция. – М.: Издательство МГУ, 1963. – 42 с.
2. Фрейденберг О. Происхождение греческой лирики // Вопросы литературы. – 1973. – №11. – С. 101-123.
3. Ярхо В.Н. Поэтическое «Я» в древнегреческой лирике // Вопросы литературы. – 1988. – № 4. – С. 130-154.
4. Чистякова Н.А. Эллинистическая поэзия. Литературная традиция и фольклор. – Л.: Издательство ЛГУ, 1988. – 173 с.
5. Гаспаров М.Л. Древнегреческая хоровая лирика // Гаспаров М.Л. Об античной поэзии: Поэты. Поэтика. Риторика. – СПб.: Азбука, 2000. – С. 9-38.
6. Боннар А. Архилох – поэт и гражданин // Боннар А. Греческая цивилизация: В 3-х. – Т. 1 – М.: Искусство, 1995. – С. 66-81.
7. Боннар А. Сафо с Лесбоса – десятая муза // Боннар А. Греческая цивилизация: В 3 т. – Т.1. – М.: Искусство, 1991. – С. 97-134.
8. Боннар А. Пиндар, владыка поэтов и поэт владык // Боннар А. Греческая цивилизация. – Т. 2. – М.: Искусство, 1992. – С. 237-268.
9. Шалагінов Б.Б. Лірика ранньої класики // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2002. – № 6. – С. 45-48.
Додаткова:
1. Ковбасенко Ю. Давньогрецька лірика. Декламаційна лірика. Ямби. Архілох // Тема. – 2001. – № 4. – С. 47-48.
2. Ковбасенко Ю. Монодична (сольна) вокальна лірика. Сапфо // Тема. – 2001. – № 4. – С.54-56.
3. Чередник Л. На хвилях натхненної строфи. Вивчення поезії Алкея // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2000. – № 8. – С. 31-34.
4. Троцик О. «Не люблю я нудьгувати…» Вивчення творчості Анакреонта і анакреонтичних мотивів // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2000. – № 8. – С. 27-30.
5. Кононенко С. Муза кохання й краси. Матеріали до вивчення творчості Сапфо // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. – № 3.–С.21-24.
6. Дабо-Ніколаєв Б.І. Давньогрецька лірика (Тіртей, Архілох, Сапфо, Анакреонт) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999. – № 9. – С. 25-27.
Заняття 5.
Подолання архаїчної ідеології в трилогії Есхіла «Орестея»
Питання для обговорення
1. Походження грецької трагедії та її структура. Значення театру в грецькому суспільстві.
2. Міф про Атридів як основа сюжету трилогії Есхіла «Орестея». Сюжетотворче значення мотиву кровної помсти.
3. Значення і характер реалізації архаїчних ритуальних моделей в фабулі твору (заклання, принесення жертви, молитва, отримання пророцтва та ін.).
4. Співвідношення аспектів родової моралі та ціннісних категорій нового світогляду (поняття особистої провини та відповідальності).
Практичні завдання:
1. Знайдіть в тексті трилогії «Орестея» обґрунтування архаїчного закону кровної помсти.
2. Проаналізуйте партії хору в трилогії «Орестея». Зробіть висновок щодо його функції в реалізації авторського задуму.
3. Дослідіть, яку роль в трилогії «Орестея» відіграє світоглядна категорія Долі. Підтвердіть свої висновки прикладами.
4. На прикладі трилогії Есхіла поясніть твердження І.Ф. Аннєнського [1] про те, що «антична трагедія розроблювалася обов`язково в умовних формах: думка могла бути виражена лише приховано, за допомогою натяку; вимоги стилю, в широкому сенсі цього слова, були дуже суворі – і тому грецька п`єса не дозволяла індивідуальності поета виражатися надто яскраво».
5. Орієнтуючись на положення роботи В.М. Ярхо [2], поясніть, що означає поняття «фронтонної композиції» стосовно трилогії Есхіла.
6. Підтвердіть думку дослідника В.М. Ярхо [2] про те, що одним з провідних лейтмотивів трилогії «Орестея» є мотив батька і батьківства.
7. Познайомтеся з основними положеннями роботи Ф. Ніцше [10]. В чому сутність концепції апполонівського та діонісійського початків. Яким чином синтез цих двох тенденцій духу давніх греків зумовив виникнення трагедії?
? Творчі завдання:
1. Напишіть есе на тему «Засоби створення атмосфери психологічного напруження в трилогії Есхіла «Орестея».
2. Прочитайте фрагмент епісодія ІV ч. «Агамемнон». Вкажіть риси «вічного образу» Касандри. Охарактеризуйте ритуальну модель, що визначає своєрідність художньої образності наведеного уривку.
<…> Кассандра Так знай: ты смерть увидишь Агамемнона.
Предводитель хора Язык свой обуздай, молчи, несчастная!
Кассандра Не отвратишь того, о чем сказала я.
Предводитель хора Да, коль свершится. Но пускай не сбудется.
Кассандра Ты молишься, а там убить готовятся.
Предводитель хора Да кто ж пойдет на это злодеяние?
Кассандра Видать, и впрямь не понял ты пророчества.
Предводитель хора Да, я не понял, кто убьет и как убьет.
Кассандра Я слишком ясно говорю, по-гречески.
Предводитель хора И Пифия — по-гречески. Да как понять?
Кассандра
Ой, ой, какой огонь! Вот подступает вновь.
О, Аполлон Ликийский! Горе, горе мне!
От львицы от двуногой, той, что с волком спит,
Покуда на охоте благородный лев,
Погибну я. И для меня найдет она
Глоток в смертельной чаше — плату горькую.
Она на мужа точит меч и молится:
Пусть жизнь отдаст за то, что в дом привел меня.
К чему, к чему же я ношу, не на смех ли,
Венок и жезл — вещуньи знаки жалкие?
Нет, растопчу их, прежде чем сама умру.
В прах, побрякушки! Я за вами следом — в прах!
Сам Аполлон с меня убор провидицы
Срывает, увидав, каким посмешищем
Стал мой наряд, пока враги и недруги
Согласным хором надо мною тешились.
Меня бранили, называли нищенкой,
Кликушею голодной — все я вынесла.
И вот сегодня наконец пророчицу
Сюда на муку смертную привел пророк:
Передо мною не отцовский жертвенник,
А плаха. На нее прольется кровь моя.
Но уж за гибель нашу боги взыщут мзду!
Еще придет он, тот, кто отомстит нас:
Сын мать убьет и за отца расплатится.
Скиталец, из страны родимой изнанный,
Он явится, кровавый замыкая круг!
Так боги поклялись. Взывает к мстителю
Поверженный отец, и сын услышит зов.
О чем я плачу? Ах, о чем я слезы лью?
Ведь я же худший день родного города
Уже пережила. Сегодня вижу я,
Как губят боги погубивших город мой.
Довольно, решено. Теперь на смерть иду.
О, двери дома, о, врата Аидовы!
Молю лишь об одном: чтоб метко пал удар,
Чтоб сразу же, как хлынет кровь, без судорог,
Смогла навеки я закрыть глаза свои.
Предводитель хора
О женщина, в несчастье многомудрая,
Ты говорила долго. Но скажи, зачем,
Свою судьбу предвидя, агнцем жертвенным
Отважно ты и смело к алтарю идешь?
Кассандра Иного нет пути. Так что же медлить мне?
Предводитель хора Последние мгновенья ценят смертные.
Кассандра Мой день пришел. В увертках мало прибыли.
Предводитель хора Так знай же: ты отважна и в страдании.
Кассандра О мой отец! О, доблести детей твоих!
Предводитель хора Да, людям легче умирать со славою.
Кассандра Но слов таких не говорят счастливому.
Предводитель хора Что там такое? Почему ты пятишься?
Кассандра Ой, ой!
Предводитель хора Чего ты стонешь? Страх какой привиделся?
Кассандра Дохнули стены кровью человеческой.
Предводитель хора Да нет же. Это дух от жертв заколотых.
Кассандра Как из могилы, на меня повеяло.
Предводитель хора Я слышу запах ладана сирийского.
Кассандра
Я в дом пойду, рыдая о своей судьбе
И Агамемнона. Вот жизнь и кончилась.
Увы, друзья!
Как вспугнутая птица над кустарником,
Я заметалась. Вы об этом вспомните,
Когда за гибель женщины, за смерть мою,
Жена заплатит, а за гибель мужа — муж.
Такого дара гостья ваша требует.
Предводитель хора Мне жаль тебя, несчастная пророчица.
Кассандра
Еще лишь слово. Это по себе самой
Плач поминальный. Я молю последний свет
Всевидящего солнца, чтоб врагов моих,
Моих убийц, такая же постигла смерть,
Как и меня, рабыню беззащитную.
(Уходит во дворец)
<…> Переклад С. Апта
"Основні поняття: трагедія, міф, культ, оргія, ритуал, архаїчний закон, аполлонічне, діонісійське, парод, стасім, епісодій, корифей, протагоніст, трагічна колізія, трагічна іронія.
Література
Основна:
1. Анненский И.Ф. История античной драмы. – СПб.: Гиперион, 2003. – 416 с.
2. Ярхо В.Н. Античная драма. Технология мастерства. – М.: Высшая школа, 1990. – 142 с.
3. Апт С. Античная драма // Античная драма. – М.: Худ. лит., 1970. – С. 5-37. (серия «Библиотека всемирной литературы». Том 5).
4. Гусейнов Г.Ч. «Орестея» Эсхила: образное моделирование действительности. – М.: Наука, 1982. – 246 с.
5. Каллистов Д.П. Античный театр. – Л.: Искусство, 1970. – 176 с.
6. Головня В.В. История античного театра. – М.: Искусство, 1972. – 287 с.
7. Шкаруба Л.М. Древнегреческая трагедия: от Эсхила до Эврипида // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2004. – № 11. – С. 9-19.
8. Шалагінов Б.Б. Афінська трагедія // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2004. – № 11. – С. 2-8.
9. Ковбасенко Ю. Драма – улюблениця демосу. Походження трагедії. Особливості еллінського театру. Есхіл. Софокл // Тема. – 2001. – № 4. – С. 64-82.
10. Ніцше Ф. Народження трагедії з духу музики // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – Львів: Літопис, 2001. – С. 55-73.
Додаткова:
1. Сахарный Н. Трагедии Эсхила // www.philology.ru/literature/saharny-71.htm
2. Боннар А. Трагедия, Эсхил, Рок и справедливость // Боннар А. Греческая цивилизация: В 3 т. – Т. 1. – М.: Искусство, 1991. – С. 135-178.
3. Ярхо В.Н. Древнегреческая литература. Трагедия: Сб. трудов. – М.: Лабиринт, 2000. –352с.
4. Радциг С.И. К вопросу о политической тенденции Эсхила в «Эвменидах» // Античное общество: Труды конф. по изучению проблем античности. – М.: Наука, 1967. – С. 312-318.
5. Бузукашвили И. «Отец трагедии» Эсхил // Человек без границ. – 2007. – № 2. – С. 22-26.
6. Гаспаров М.Л. Сюжетосложение греческой трагедии // Новое в современной класической филологии. – М.: Наука, 1979. – С. 126-166.
7. Гаспаров М.Л. Занимательная Греция: Рассказы о древнегреческой культуре. – М.: Новое литературное обозрение, 2006. – 432 с.
8. Берестовська Д. Великі Діонісії // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2001. – № 11. – С. 35-42.
Заняття 6.