Міжнародна нормативно-правова база охорони праці у галузі
Міжнародна Організація Праці (МОП) була створена в 1919 році як Міжнародна комісія для вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства та покращення умов праці. МОП об'єднує представників урядів,роботодавців і працівників.
Відповідно до Статуту МОП, одним з основних завдань, покладенихна цю організацію, є захист працівників від нещаснихвипадків на виробництві та професійних захворювань. З більш 300 конвенцій і рекомендацій МОП більше третини прямо або побічно пов'язана з проблемами безпеки та гігієни праці, а більше 40 документів присвячені цим питанням.
Серед документів, безпосередньо пов'язаних з охороною праці, найбільш важливу роль відіграє Конвенція 1981 року про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище (№ 155). У нашій країні конвенція була ратифікована Федеральним законом від 11.04.98 № 58-ФЗ. Конвенція визначає основні принципи національної політики в галузі безпеки, гігієни та умов праці і передбачає, що кожна держава відповідно до національними умовами і за погодженням з найбільш представницькими об'єднаннями роботодавців і працівників розробляє, здійснює та періодично переглядає узгоджену політику в області безпеки і гігієни праці
Мета цієї політики - попередження нещасних випадків і професійних захворювань шляхом мінімізації виробничих ризиків.
Конвенція визначає основні напрями такої політики. Вона встановлює і детально описує серію заходів на національному рівні та рівні підприємства. Доповнює Конвенцію Рекомендація 1961 року (№ 164) про безпеку та гігієну праці. Ця рекомендація розширює перелік заходів щодо забезпечення охорони праці на національному рівні. Так, в ній більш докладно розглядаються аспекти законотворчої роботи, в тому числі регулярний перегляд законодавства у світлі накопиченого досвіду і досягнень науково- технічного прогресу; передбачається розробка спеціальних програм навчання і підготовки робітників-мігрантів на їх рідному мовою; розробка заходів з попередження аварій, заходи для працюючих інвалідів.
У рекомендації звернуто увагу на необхідність координації діяльності у галузі безпеки та гігієни праці, здійснюваної на національному, регіональному та місцевому рівні державними органами, роботодавцями та працівниками, їх об'єднаннями, іншими зацікавленими особами. Заходи на рівні підприємства, встановлені Конвенцією № 155, доповнені такими пунктами, як облік вимог охорони праці та гігієни праці в організації трудового процесу, зняття фізичної та психологічної втоми працівників. Підкреслюється, що засоби індивідуального захисту, спецодяг надаються працівникам безкоштовно.
А Рекомендація 1961р. (№ 164) встановлює можливість створення комітетів (або спільних комітетів) з безпеки та гігієни праці, розглядає права їх представників отримувати необхідну інформацію, консультації, мати гарантії захисту від звільнення, мати право доступу до всіх робочих місцях, звертатися до інспекції праці, брати участь у переговорах. Ряд правових норм охорони праці міститься в Конвенції 1977 року (№ 148), Рекомендації 1977 року (№ 156) про виробничу середовище (забруднення повітря, шум, вібрація), Конвенції 1985 (№ 161) та Рекомендації 1985 року (№ 171) про служби гігієни праці, Конвенції 1990 року (№ 170) і Рекомендації 1990 року (№ 177) про безпеки при використанні хімічних речовин на виробництві, Рекомендації 1929 року (№ 31) про запобігання нещасних випадків на виробництві, Конвенції та Рекомендації 1947 року (№ 81) про інспекцію праці, Конвенції 1978 року (№ 150) про регулюванні питань праці.
6. ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ШКІДЛИВОСТІ ТА НЕБЕЗПЕЧНОСТІ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА, ВАЖКОСТІ ТА НАПРУЖЕНОСТІ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності.
Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу ( далі - Гігієнічна класифікація) призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях з метою:
- контролю умов праці працівника (працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам та видачі відповідного гігієнічного висновку;
- атестації робочих місць за умовами праці;
- встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;
- створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни;
- розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;
- санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об'єктів;
- санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих та сільськогосподарських підприємств;
- застосування заходів адміністративного впливу при виявленні санітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та карної відповідальності;
- вивчення зв'язку стану здоров'я працюючого з умовами його праці (при проведенні епідеміологічних досліджень здоров'я, періодичних медичних оглядів);
- складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;
- розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;
- встановлення рівнів професійного ризику для розробки профілактичних заходів та обгрунтування заходів соціального захисту працюючих.
Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників (факторів).
Оцінка умов праці здійснюється на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:
1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.
2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються впродовж регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.
3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство; за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступені.
4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів чинників виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з гігієнічними нормативами. До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату; вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості та ін. Вищеназвані чинники розглянуто в наступних розділах підручника.
Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Важкість праці відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальною кількістю стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпуса, переміщенням у просторі тощо.
Напруженість праці відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника і оцінюється за показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.
Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обґрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема, за рахунок покращення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.