Організація сховищ для для цибулевих, горшечкових та зрізаних квітів
1. Теплично-квіткові комбінати служать для масового випуску садивного матеріалу (розсади), горшечковї продукції та квітів на зріз. Крім цього, вони повинні забезпечувати лише свої потреби в насінні, цибулинах, бульбах, пагонах, але й реалізувати їх населенню, виконувати замовлення організацій зеленого будівництва для озелення міст і селищ.
1) Ділянку під теплично-квітковий комбінат вибирають з південним схилом і поздовжнім уклоном з півночі на південь, який би не перевищував 0,01 м. При більшому уклоні проводять терасування ділянки. Грунтові води не повинні підніматися вище ніж на 1,5 м. від рівня землі. При необхідності ділянку розчищують від непотрібної рослинності й робдять планування; зрізають горби й засипають впадини. Наступний етап полягає в детальному збереженні території й складанні грунтової карти, згідно з якою планується проведення агротехнічних заходів.
2) Грунти підбирають суглинисті, структурні, водопрониклі, які легко прогріваються. Зо юють на глибину 30 см й більше залежно від призначення ділянки, вносять необхідну кількість органічних і мінеральних добрив.
3) проектуючи квіткове господарство, територію розбивають на ділянки під культиваційні приміщення ( закритий грунт ), куди входять оранжереї (теплиці), парники і підвали, в яких вирощують, утримують або зберігають в зимовий період рослини : пллощі для вирощування рослин у відкритому грунті , а також спеціальну територію (госпдвір), яка б займала 20-25 % загальної площі, для розміщення підсобних приміщень квіткового господарства.
На території теплично-паркового господарства оранжереї розміщують у північній, найвищій частиніділянки. Між межею ділянки (з північного боку) та оранжереєю планують влаштування господарського дворуНа південь від теплиць , на відстані не менше 20 м., закладають парники. На цьому майданчику складують парникову землю та біопальне. Кількість та характер парників (ранні чи пізні) в кожному окремому випадку визначають за обсягом і характером робіт самого господарства. Далі на південь від парників закладають ділянку для культур відкритого грунту і перехідних горщечкових рослин.
Уся територія має бути оснащена мережою доріг і доріжок з відповідним покриттям для безперебійної роботи транспорту. Господарство повинне бути забеспечене водою, електроенергією, теплом і каналізацією. Територія захищається від шкідливої дії переважаючих вітрів ( головним чином північних і північно-східних) за допомогою швидкоростучих зелених насаджень, які розташовують у потрібних місцях.
2. Оранжереї – культиваційні приміщення для вирощування та утримання субтропічних і тропічних рослин, а також проведення вигонок, живцювання, щеплень протягом усього року Каркас сучасних оранжерей виготовляють із металоконструкцій з ординарним і подвійним (тільки стін) заскленням або плівковим покриттям – залежно від району будівництва У південних районах поширені більш економічні теплиці – стаціонарний дах змонтований на стовпах, а замість стін – легкі простінки, які з настанням теплої погоди забирають. Залежно від вимог рослин до тепла оранжереї поділяють на : холодні із температурою 2-8 С – для утримання маточників та деяких видів вічнозелених субтропічних рослин із температурою 8-14 С- для субтропічних і не дуже вимогливихдо тепла тропічних рослин; теплі з температурою 14-22 С – для утримання тропічних і квіткових рослин
За типом конструкції даху розрізняють теплиці односхилі, півторасхилі, двосхилі,багатосхилі та ангарні.
1) Односхилі теплиці й досі не втратили свого значення й досить широко застосовують в дошкільних закладах і школах. ЇХ будують зверненими на південь з похилом даху 30-45 градусів, устатковують стелажами й полицями, використовують для вигонки, а головне – для зберігання в зимовий період маточників та утримання рослин.
2) Півтора схилі теплиці займають проміжне місце між односхилими та двосхилими. Сьогодні вони майже повністю втратили виробниче значення.
3) Двосхилі - найбільш поширений вид теплиць. Ширина їх 6-12 м, висота до гребеня 3-4 м. Довжина залежить від планування і конфігурації ділянки. Найзручнішими для експлуатації вважають теплиці завдовжки 40-60 м. Планують їх розміщення на майданчику у напряму з півночі на південь. У середній смузій на півночі для зручності експлуатації двосхилі теплиці будують в один ряд і з торця обʼєднують спільним заскленим коридором, що служить для зʼєднання, а також підсобним приміщенням. Від двох попередніх типів теплиць двосхила відрізняється тим, що 1 м2 її корисної площі коштує значно дешевше і дає змогу вирощувати ширший асортимент рослин, оскільки такі теплиці обладнуюють не лише, як стелажі, але і як грунтові.
4) Багатосхилі – обʼєднані в один комплекс двосхилі теплиці без внутрішніх перегородок. Орієнтування до сторін світу таке саме, як у двусхилих. Пристосовані в основномудля вирощування рослин у грунті.
аграрного типу грунтові оранжереї розраховані на вирощування промислово-зрізних квіткових культур і відрізняється від усіх попередніх значно більшими шириною і висотою. Собівартість продукції у них значно нижча, ніж в інших теплицях. Завдяки значним розмірам, обробка грунту й догляд за рослинами тут механізовані й автоматизовані. Великий обʼєм повітря не допускає перегріву, що дає змогу в спекотні дні обійтися без затінення даху.
Теплиці всіх типів повинні бути обладнані системою водяного й парового опалення і не лише для обігрівання приміщень, а й для підігріву грунту у грунтових оранжереях; поливальним водопроводом з бачками або басейном для запасу води; системою ламп для додаткового освітлення в зимовий період; ...имусовою вентиляцією і стельовими вентиляторами.
3 Парники, як і теплиці,- культиваційні приміщення, але значно дишевші у виготовленні і експлуатації. Сприяють зниженню собівартості квіткової продукції, оскільки на окремих етапах виролщування замінюють оранжереї (теплиці), що дає змогу паовніше й раціональніше їх використувати. У парниках вирощують розсаду з насіння, укорінюють пагони, утримують горщечкові рослини до закладання їх на вигонку. Парники виготовляють двох типів: переносні (наземного застосування), зроблених з обтягнутих плівкою деревʼяних або металевих рам, і стаціонарні (заглиблені), розраховані на тривалу експлуатацію. Залежно від конструкції вони можуть бути односхилими – з уклоном на південь, або двосхилими, - з обовʼязковою ( коробкою) із дерева, залізобетону або цегли, на яку ставлять парникову раму Розміри рам у всіх господарства стандартні – 160Х106 см. Таким чином, ширина парника розміром 160 см завжди постійна, а довжина залежить від кількості встановлених рам ( 1,06Х10=10,6 або 1,06Х29=21,2м і т. д.), яку вибирають залежно від потреб господарства.
Парники обігрівають одним із трьох способів: технічним, біологічним, а також тепловою енергією сонця. При технічному обігріванні використовують тепло котельних, скидні гарячі води промислових підприємств, ТЕЦ, АЕС та електроопалювання
Тепловою енергією сонця користуються при вирощуванні пізньої розсади. біологічний спосіб застосовують для обігрівання парників привирощуванні раньої розсади за допомогою біопалива Тип парника залежить від глибини котловану під ним : холодний –глибина котловану 30-35 см; напівтеплий 50-60 см, який забезпечує температуру 14-16 С; теплий – до 80 см із температурою 18-20С.
4.Біопаливо заготовляють протягом осені та зими . Зберігати його треба так, щоб воно передчасно не розігрівалось . Складають його стосами шарами завтовшки 20-25см, і кожен шар ретельно утрамбовують. Загальна висота стосу досягає 2,0-2,5 м Кращим біопаливом вважається кінський гній, який швидко розвиває необхідне для обігрівання тепло. У середньому його температура за весь час зберігання (два місяці) становить 35-40С Коровʼячий гній дає невисоку температуру обігрівання (25-30С) і розігрівається повільно, тому використовується для вирощування рослин, які не вимагають великої кількості тепла. Недолік коровʼячого гною – можливість розвитку на ньому гриба. Знищують його, посипавши тонким шаром свіжогашеного вапна і перемішавши після цього верхній шар гною. Добрі результати цей гній дає в суміші з кінським або пухкими органічними речовинами (тирса, стружки, торф). За 10-15 днів иеред набиванням парників біопаливо розпушують, щоб воно почало розігріватися. Для прискорення процесу запалювання у нього підкладають розпечені камені або залізо. Після того, як біопалево розігріте, розпочинають набивання парників. Якщо дно парника дуже промерзле, то спочатку перед набиванням кладуть шаром 10-12 см торф, тирсу або стружки. Укладаючи біопаливо, слід стежити аби грудки розподілялися рівномірно (в одних місцях не були більші, в інших менші). Мерзлі грудки відкидають або укладають зверху. Посередині парника біопаливо ущільнюють більше, ніж з країв, оскільки з часом середина осяде більшеі поверхня не буде горизонтальною. Під час набивання парника не слід робити перерв, щоб запобігти втраті тепла. Масу біопалива набивають таким чином, щоб до верху залишалося 25 см. Потім укладають 10-12 см живильної землі й закривають рами. Чепез кілька днів біопаливо розігрівається, і можна починати необхідні роботи. Переносні парники встановлюють без котлована. Роблять обвʼязку здощок заввишки 35 см, вкладають біопаливо ізасипають землею. Такі парники використовують як холодні.
Для вирощування пізньої розсади на сухих сонячних, добре захищених від холодного вітру місцяхвлаштовують теплі або холоднірозсадники,які на відміну від парників не мають рам. Каркас виготовляють із дощок. Теплі розсадники, як і парники, заправляють гноєм, а в холодних обходяться без обігрівального матеріалу.
Від нічних холодів і від сонячного перегріву вдень парники та розсадники накривають соломʼяними матами, рогожами, плівкою і т ін.
5.Для зберігання цибулевих, зрізаних квітів та вигоночних використовують підсобні приміщення: підвали, сараї, бокси.
Підвали регулюються температурою для зимового зберігання жоржин, гортензій, вигоночних троянд, бузку, і вони можуть бути наземними і заглибленими. Основні вимоги до них: добра теплоізоляція, вентиляція і електроосвітлення. В підвалах підтримують середню температуру 2-6̊С. Для збільшення виробничої площі в підвалах влаштовують багатоярусні стелажі.
Бокси – приміщення з холодильними установками, які призначенні для зберігання зрізаних квітів. Раньою весною, восени і зимою їх можна використовувати для зберігання рослин призначених для осінньої і пізньовесняної вигонки.
В великих господарствах, які займаються зрізочними декоративними рослинами, існує спеціальне пакувальне приміщення з столами, транспортерами, ванними для утримання зрізаних квітів і т.д.
Для сушки та зберігання цибулин, бульбоцибулин необхідно мати спеціальнеи сховище з центральним опаленням, активною вентиляцією і багатоярусними стелажами.
Для зберігання інвентаря, добрив, тари, горшків, та інших матеріалів використовують сараї.
Для літнього утримання і укорінення вічнозелених рослин облаштовують навіси.