Розірвання трудового договору 3 страница

У довідці-виклику навчального закладу повинні Нуга зазначені такі дані:

♦ форма навчання;

♦ рівень акредитації навчального закладу;


 

♦ клас (курс), у якому навчається працшник;

♦ період навчання, проведення сесії, випускних або перевід­них іспитів у школі, вступних іспитш, державних іспитш, за­хисту дипломного проекту тощо;

♦ підстава для надання відпустки.

Зразок довідки-виклику поданий у додатку 3.27.

Відповідно до заяви працівника і довідки-виклику власник ви­дає наказ про надання навчальної відпустки або встановлення скороченого робочого часу (див. додаток 3.17).

Оскільки навчальним закладом на підставі статті 17 Закону України «Про освіту» [39] тривалість навчальної відпустки розпо­діляється протягом усього навчального року, власник зобов'яза­ний надати цю відпустку у період, що визначений навчальним закладом. На час надання навчальних відпусток за працівником за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата (ст. 217 КЗпП). Заробітна плата працшникам за час відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні до її початку.

При визначенні тривалості навчальної відпустки враховують­ся такі критерії: форма навчання; ршень акредитації навчального закладу; курс навчання.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які одержують другу вищу освіту за заочною формою навчання в навчальних закладах післядипломної освіти та закладах, які ма­ють у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому та наступ­них курсах ВНЗ відповідного рівня акредитації.

Згідно із законодавчими актами працшникам, окрім оплачу­ваних, можуть надаватися частково оплачувані та неоплачувані навчальні відпустки (без збереження заробітної плати).

Навчальна відпустка без збереження заробітної плати надаєть­ся в обов'язковому порядку:

♦ працшникам, які навчаються у середніх загиішноосвітніх ве­чірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, у період навчального року;

♦ працшникам, допущеним до вступних іспитів у ВНЗ та на підготовчі відділення навчальних закладів;

♦ працівникам, які навчаються на підготовчих відділеннях;


 




♦ працівникам, допущеним до вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва;

♦ працівникам, які навчаються в аспірантурі без відриву від виробництва;

♦ працівникам, які навчаються в аспірантурі протягом четвер­того року навчання.

При наявності виробничих обґрунтувань власник має право, відмовити у наданні працівникові відпустки без збереження заро­бітної плати: працівникам, які навчаються в середніх загальноос­вітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання 1-2 дні на тиждень (ст. 210 КЗпП) та працівни­кам протягом 10 місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів, які навчають­ся у ВНЗ, 1-2 дні на тиждень (частина третя ст. 218 КЗпП).

Понад дні відпустки без збереження заробітної плати власник, відповідно до статті 214 КЗпП, зобов'язаний надати час, необхід­ний для проїзду до місцезнаходження ВНЗ та назад, а також оп­латити такий проїзд один раз на рік у розмірі 50 % вартості проїз­ду. Оплата проїзду повинна провадитися відповідно до правил оплати проїзду при відрядженнях [4].

Для завершення дисертації, написання підручника, наукової праці тощо працівникрві може бути надана творча відпустка.

Творча відпустка для завершення дисертації надається праців­никам, які успппно поєднують основну роботу з науковою. Під­ставою для надання творчої відпустки є заява працівника і реко­мендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу, виконавчої влади або вченої ради ВНЗ ПІ-ІУ рівнів акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про до­цільність надання творчої відпустки. Після цього видається від­повідний наказ.

Творча відпустка для написання підручника, наукової праці на­дається працівникові на підставі його заяви та довідки видавниц­тва про включення підручника або наукової праці до плану ви­пуску видання цього року. Якщо підручник або наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Зразок заяви на надання творчої відпустки наведений у додат­ку 3.8.


3.4. Складання розпорядчої документації

Коло Щтань: загальні вимоги до підготовки чака ,к. і исоош.о-ї&іскладу; підготовка наказів про прийняття нащібопп, пик и-піїй$$інаказів про переведення на іншу посаду та персчішснпн. тагіїшіїїка наказів прозвільнення з роботи, підготовка нака­зів Т[Щпоряджень) про> надання}^відпустки та відрядження, підгощШка наказів про ШдхоченнШщіЩпгягнення, підготовка розпоряджень та вказівок і

ІІІІІІІІІІІІІІІІІПІІІІ І Щ II І (ІіЧіІІІІІІІІ II ІИНІІІІІІ III

Розпорядчими документами щодо особового складу оформля­ються: прийняття на роботу, переведення, заохочення, стягнення, відпустки, відродження, звільнення тощо. Кожна із цих дій регла­ментується відповідними законодавчими та нормативними актами.

Працівник кадрової служби, до обов'язків якого належать під­готовка і оформлення цих документів, повинен неухильно дотри­муватися всіх чинних вимог до їх складання. До того ж, необхід­но подбати і про різні особливості, які часом не передбачені нор­мативними документами або ігноруються виконавцями. Нап­риклад, реалізація заохочення повинна відбуватися вчасно («вдвічі дає той, хто дає вчасно» — свідчить народна мудрість) і в урочистій обстановці (потужний виховний момент для нагород­женого і для присутніх).

Загальні вимоги до підготовки наказів з особового складу

Накази з особового складу — це розпорядчі документи, що рег­ламентують прийняття громадян на роботу, переведення і перемі­щення працівників на інші посади, відрядження та звільнення. До розпорядчих документів також належать накази про заохочення, стягнення, присвоєння розрядів і категорій, надання відпусток. Складають накази на підставі заяв громадян, службових записок та заяв працівників, протоколш колегіальних органів тощо.

Розрізняють прості (цздивідуальні) і складні (зведені) накази з особового складу. В індивідуальних — міститься інформація тіль­ки про одного спшробітника, в зведених — про кількох, незалеж­но від того, під які управлінські дії вони підпадають.


 




Пункти в розпорядчій частині зведеного наказу розміщують у такій послідовності: призначення на посаду, переведення, звіль­нення з займаної посади, зміна прізвища тощо.

Складаючи зведені накази, необхідно враховувати, що в одно­му документі не повинна міститися інформація з різними термі­нами зберігання. Тому рекомендується виділяти накази про на­дання відпустки, відрядження і т. Зя., які мають короткий (3 роки) термін зберігання, на відміну від наказів щодо кадрових перемі­щень, які зберігаються 75 років.

Накладення дисциплінарних стягнень і оголошення заохо­чень також оформлюють, переважно, окремими наказами.

За формою накази повинні бути однаковими. Це полегшує їх використання для отримання довідок. Накази друкують, зазви­чай, на бланках наказів формату А4.

Основні реквізити наказу з особового складу:

♦ Назва виду документа.

♦ Дата.

♦ Реєстраційний індекс (номер).

♦ Місце складання або видання.

♦ Заголовок до тексту документа.

♦ Текст документа та додатки (за необхідністю).

♦ Підстава видання.

♦ Підпис керівника організації.

♦ Іриф погодження (проставляється у проекті документа).

♦ Візи.

♦ Прізвище виконавця.

Порівняно з наказами з основної діяльності, складання і • оформлення наказів з особового складу має певні особливості:

1. До номерів наказів з особового складу долучають індекс «к» (кадри) або «вк» (відділ кадрів), наприклад: № 134-вк. Слово НА­КАЗ друкують великими літерами напівжирним шрифтом з ви­рівнюванням по центру.

2. У заголовку до тексту складного наказу зазначають «По осо­бовому складу» або «З особового складу», а до простих наказів — «Про прийняття», «Про зарахування», «Про переведення на іншу посаду», «Про звільнення» тощо. Заголовок оформлюють за пра­вилами складання реквізиту «Заголовок до тексту».

3. Слово НАКАЗУЮ: відокремлюється від попереднього та
послідуючого текстів двома міжрядковими інтервалами, друку­
ється великими літерами з вирівнюванням по лівому краю.


 

4. У наказах з особового складу констатуючої частини може не бути. Кожен пункт розпорядчої частини Ййіадного наказу може починатися з дієслова, яке означає дію: ПРИЗНАЧИТИ, ПРИЙ­НЯТИ, ПЕРЕВЕСТИ, ЗВІЛЬНИТИ, ВІДРЯДИТИ тощо (друку­ють великими літерами з вирівнюванням по лівому краю).- Після них ставлять двокрапку. В наступному рядку з абзацу друкують прізвище (великими літерами), ім'я та по батькові особи; щодо якої видається наказ, її посада, структурний підрозділ та іншу ін­формацію, яка залежить від виду наказу (див. додаток 3.10).

5. Текст кожного пункту розпорядчої частини наказу друкують з абзацного відступу через 1-1,5 міжрядкові інтервали. Якщо текст пунктів друкується через один міжрядковий інтервал, то між ними варто робити додатковий інтервал — відступ (порожній рядок), що дорівнює 2-4 пт.

6. Під текстом наказу (з вирівнюванням по лівому краю) заз­начають підставу, яку оформлюють так само, як і реквізит «Від­мітка про наявність додатка»). Підставою може бути заява, кон­тракт, доповідна записка тощо.

7. Погодження проекту наказу з особового складу оформлю­ють аналогічно до наказів із загальних питань. Проект наказу погоджується відповідними службами організації, наприклад, фі­нансовим відділом, юрисконсультом, начальником виробничого відділу. Погодження проекту наказу проводиться за прийнятими в організації правилами.

8. Візи в наказах проставляються за прийнятими в організації правилами. Зазвичай, віза складається зі слів: «З наказом ознайом­лений» або «З наказом ознайомлена», або «З наказом ознайомлені».

9. Після зазначених слів ставиться двокрапка, далі проставля­ються підписи праціїшиків, розшифрування підпису працівника (працівників), проставляються дати ознайомлення.

Оскільки пункти наказу стосуються різних структурних під­розділів і осіб начальник відділу кадрш зобов'язаний ознайомити зі змістом наказу всіх у ньому зазначених осіб, у чому вони роз­писуються в оригіналі.

10. Завізований проект наказу підписує керівник організації.
Реквізит «Підпис» розміщується після тексту наказу й оформлю­
ється згідно з вимогами чинного ДСТУ 4163-2003 [175].

Наказ вступає в силу з момен^ його підписання. Однак окре­мі параграфи можуть мати свої термпги вступу в силу. Наприклад,


 




призначення працівника на посаду може бути виконане з 1 жов­тня, тоді як наказ підписано 28 вересня. Якщо терміни чомусь не зазначені, вони обчислюються з моменту підписання наказу.

Дотримання чинних вимог, що висуваються до викладу тексту і оформлення наказів з особового складу, правильні й чіткі фор­мулювання пунктів розпорядчих документів гарантують трудові права працівників.

Зразки наказів з особового складу наведені в додатку 3.9-3.22.

Підготовка наказів про прийняття на роботу

У наказах про прийняття на роботу необхідно зазначати:

♦ ключове слово: «ПРИЙНЯТИ:» (для рядових працівників), «ПРИЗНАЧИТИ:» (на керівну виборчу посаду), «ЗАРАХУ­ВАТИ:» (на навчання);

♦ прізвище, ім'я, по батькові працівника в родовому відмінку (ПЕТРЕНКА Івана Івановича, ТАРАСЕНКО Ніну Данилівну);

♦ посаду (спеціальність, кваліфікацію, категорію, розряд), до складу якої входить назва структурного підрозділу (на поса­ду секретаря корпоративного відділу... електромонтажни-ком-налагоджувальником 3-го розряду механоскладального цеху № 12);

♦ дату початку роботи (оформляється з прийменником «з», наприклад: з 03.09.2009);

♦ вид роботи (постійна, за сумісництвом);

♦ умови оплати праці (повинно бути вказано і рівень оплати праці: не «згідно із штатним розписом», як нерідко пишуть, а вказані тарифна ставка чи оклад на час видання наказу, наприклад: з посадовим окладом 2210 (дві тисячі двісті де­сять) грн на місяць згідно зі штатним розписом / з оплатою відповідно до укладеного контракту).

У наказі або розпорядженні про прийняття працівника на ро­боту можуть зазначатися й додаткові умови, а саме:

♦ строк випробування з метою перевірки відповідності пра­цівника дорученій роботі;

♦ строк укладення трудового договору (на опалювальний се­зон..., на період відпустки для догляду за дитиною... тощо);

♦ тривалість робочого часу, якщо трудовий договір укладено на неповний робочий день або тиждень;


 

♦ відсоток ставки посадового окладу (0,5 ставки посадового окладу);

♦ матеріальна відповідальність (з повною (колективною) мате­ріальною відповідальністю);

♦ оплата витрат у зв'язку з переїздом працівника на роботу в іншу місцевість;

♦ звільнення працівника від направлення у відрядження при роз'їзному характері роботи тощо.

Відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці [164], у нака­зи про прийняття на роботу працівників, а також про переведен­ня на іншу роботу необхідно заносити відомості про проходження ними інструктажу з охорони праці. Крім того, запис про прове­дення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступ­ного інструктажу, який зберігається у службі охорони праці.

Підготовка наказів про переведення та переміщення

Переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, а та­кож переведення в іншу місцевість, хоча б разом з підприємс­твом, у разі виробничої потреби, простою, заміни відсутнього працівника урегульовується статтями 32-35 КЗпП.

Якщо ініціатором переведення працівника на іншу роботу є власник або уповноважений ним орган, у наказі (розпорядженні) обов'язково зазначається; мотивація переведення, а працівник, ознайомившись із наказом (розпорядженням), повинен, окрім підпису, зазначити: «З переведенням згоден».

Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені і працівник не згоден на продовження роботи в Нових умовах, тру­довий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП.

Переміщення працівника на тому самому підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місце­вості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим до­говором, не вважається переведенням на іншу роботу, й не потре­бує згоди працівника. Водночас власник або уповноважений ним орган не мають права переміщати працівника на роботу, проти­показану йому за станом здоров'я.


 




На підставі розпорядження власника або заяви працівника кадровою службою готуються й оформляються накази про переве­дення працівників на іншу роботу на тому самому підприємстві. У розпорядчій частині наказу (розпорядження), крім прізвища, імені та по батькові працівника, його попередньої посади, квалі­фікації, повинні бути зазначені:

♦ посада (спеціальність, кваліфікація), структурний підрозділ (місце роботи), до якого він переводиться;

♦ дата і строк переведення (постійно чи тимчасово). У разі тимчасового переведення вказують його тривалість;

♦ причини переведення (у зв'язку з виробничою потребою; прос­тоєм; за станом здоров'я, вагітністю або неможливістю ви­конувати попередню роботу жінкою, яка має дитину віком до трьох років; для заміни відсутньоЩмрацівника);

♦ умови оплати праці, пільги й компенсації, передбачені чин­ним законодавством;

♦ підстави видання наказу (розпорядження).

Один примірник наказу залишається у відділі кадрш, другий — передається в бухгалтерію, третій — долучають до особової справи пращвника.

На підставі наказу (розпорядження) про переведення на шшу роботу відділ кадрів уносить відмітки в особову картку, трудову книжку та інші документи. На зворотнш стороні форми роблять­ся відмітки про нездані майново-матеріальні та інші цінності, що числяться за працівником на попередньому"місці роботи.

Зразки наказів про переведення на шшу роботу наведено в до­датках 3.13 та 3.14.

Підготовка наказів про звільнення з роботи

У розпорядчій частині наказу (розпорядження) про звільнення, окрім ключового слова «ЗВІЛЬНИТИ:», прізвища, імені та по батькові пращвника, слід зазначати:

♦ посаду (спеціальність, кваліфікацію), структурний підрозділ (місце роботи);

♦ дату й причину (підставу) припинення трудового договору (звільнення з роботи). Дату оформляють без прийменника «з», оскільки днем звільнення вважається останнії* день ро­боти, наприклад: 17 червня 2009 року;


 

♦ пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством;

♦ підстави та мотиви звільнення.

Підстави та мотиви звільнення мають бути викладені сшвло'і чітко відповідно до чинного законодавства.

Зразок наказу про звільнення працівника з ініціативи власни­ка поданий у додатку 3.22.

На великих підприємствах використовують уніфіковані фор­ми накази? (розпоряджень) про прийняття на роботу та припи­нення трудового договору (контракту)» — форма № П-1 і форма № П-4, які введені наказом Державного комітету статистики Ук­раїни від 5 грудня 2008 року № 489 [169].

Зразки зазначених уніфікованих форм наказів з особового складу наведеїгі у додатках 3.23 та 3.24.

Підготовка наказів (розпоряджень) про надання відпустки

Законодавством України передбачене право на відпустки всім громадянам України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності. Право на від­пустку реалізують оформленням наказу про надання відпустки.

Умови, тривалість надання відпусток, державні гарантії права на відпустку встановлені статтею 45 Конституції України, Зако­ном України «Про відпустки» РІ, д також КЗпП. Порядок надан­ня інших видш відпусток регулюється Законами України «Про статус суддш» [58], «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [58], «Про державну підтримку засобів масової шформації та соціальний статус журналіста» [Щ, «Про пожежну безпеку» [47] тощо.

Тривалість щорічної основної відпустки наукових працівників визначена в додатку до Порядку надання щорічної основної від­пустки [ 125] й надається тривалістю до 56 календарних днів керш-ним пращвникам навчальних заклади* та установ освіти, навчаль­них (педагогічних) частин (підрозділи?) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним та науковим пращвникам.

Тривалість щорічної основної відпустки наукового (головно­го, провідного, старшого) спшробітника Національної академії


 




наук, Української академії аграрних наук, Академії медичних на-ЗЩ, Академії педагогічних наук, Академії правових наук, Академії мистецтв, які мають науковий ступінь доктора наук, становить 56 календарних днів; кандидата наук — 42 календарні дні; виймають наукового ступеня — 28 календарних днів. Інші наукові співро­бітники, незалежно від наявності наукового ступеня, — 28 кален­дарних днів.

У наказах (розпорядженнях) про надання відпустки слід заз­начити її вид (основна; додаткова (скажімо, за тривалий стаж ро­боти на одному підприємстві); навчальна; у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; без збереження заробітної плати; за сімейни­ми обставинами тощо), загальну кількість календарних днів, дату виходу у відпустку і повернення з неї, період роботи, за який на­дано відпустку, мотивацію (у разі потреби}»

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка.

На підставі затвердженого графіка відпусток або заяви праців­ника на підприємстві, в установі, Організації видається наказ або розпорядження про надання відпустки.

У наказі (розпорядженні) слід вказати гшізвище, ім'я, по бать-жаА, посаду працівника (або місце роботи), вид, дату початку та строк відпустки, а^також робочий рік, за який надається щорічна відпустка.

Наказ видається у двох примірниках. Один залишається у від­ділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Підписується наказ керівником підприємства, узгоджується з начальником відділу кадрів і керівником структурного підрозділу.

На підставі наказу про надання відпустки працівник відділу кадрів робить запис в особовій картці працівника за формою № П-2 у розділі «Відпустки» про вид відпустки, за який період, по­чаток відпустки і її закінчення, про підставу до наказу. Відповідні записи про надання відпустки заносять і в журнал обліку відпус­ток. Можливе оформлювання відпусток значної кількості праців­ників списком про надання відпустки.

Відпустка на роботі за сумісництвом відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підпри­ємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерс­тва праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства


фінансів України [153] надається одночасно з відпусткою за ос­новним місцем роботи.

Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законо­давства. Якщо тривалість відпустки за основним місцем роботи більша, ніж за сумісництвом, Ш бажанням працівника на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи надається відпустка без збереження заробітної плати.

Зразок наказу про надання відпустки наведено в додатку 3.16. Типова форма наказу (розпорядження) про надання відпустки № П-3 наведена в додатку 3.25.

Підготовка наказів (розпоряджень) про відрядження

Питання відряджень працівників установ, організацій та під­приємств усіх форм власності регламентовані Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердже­ною наказом Міністерства фінанов України від [140], розмір до­бових для працівників встановлено постановою Кабінету Мініс­трів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» [120].

Строки, на які можна направити працівника у відрядження, визначаються керівником підприємства. Загальний строк відряд­ження в межах України обмежений ЗО к^ендарними днями (за кордон — 60 днів), хоча можуть бути винятки для окремих кате­горій працівникш.

У наказах про відрядження зазначають:

♦ ключове слово «ВЩРЯДЙЇИ»;

♦ прізвище, імя та по батькові працшника;

♦ посаду (спеціальність, кваліфікацію, структурний пцфозділ);

♦ пункт відрядження (назву організації, місто, країну, якщо працшника відряджають за кордон);

♦ період відрядження (даі^лочатку та закінчення відряджен­ня), кількість днів відрядження (оформлюється за допомо­гою мовного штампа «зі.,. по....'іерміном на... днів).

Направлення працівника у відрядження, окрім наказу, супро­воджується оформленням таких первинних документів: завдання на відрядження, попередній кошторис витрат на відрядження,


 




посвідчення про відрядження із записом у журналі реєстрації від­ряджень, а також документів, що підтверджують зв'язок відряд­ження з діяльністю підприємства.

Зразок наказу про відрядження працівників наведений у до­датку 3.15.

Підготовка наказів про заохочення

До працівників організацій можуть застосовуватися, відповід­но до ст. 143 КЗпП, будь-які заохочення, що ьіісїятьея в затвер­джених трудовим колективом правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Заохочення можуть бути у вигляді подяк, нагород, премій, цінних подарунків, присвоєння звання найкращого працівника за фахом; нагородження нагрудним значком. За особливі трудо­ві «слуги тощо. Матеріали про заохочення працівників пода­ються у вищі органи: нагородження орденами, медалями, почес­ними грамотами, нагрудними значками, присвоєння почесних звань тощо.

Заохочення — морального чи матеріального характеру — впливає на працівника, реалізовуючи потребу у визнанні та схва­ленні його діяльності. Тому заохочення повинне бути адекватним до приуроченої події чи дати та починатися з доведення інформа­ції до відома колективу.

Застосовуються заохочення власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням із профспілковим комі­тетом підприємства, установи, організації.

Про факт дострокового та якісного виконання завдання керш-ник підрозділу повідомляє адміністрацію поданням або службо­вою чи доповідною запискою. На підставі згаданого документа кершника підрозділу видається наказ (розпорядження), який ви­вішується на дошці оголошень, а учасників події ознайомлюють з цим документом під підпис. Оголошуються заохочення в уро­чистій обстановці.

Наказ готують пращвники кадрової служби, і він видається на підставі загальних вимог та положень, зазначених у цьому моду­лі. Цей вид номіїїалу документа може мати такі ключові слова: «НАГОРОДИТИ:», «ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ:» тощо.


Мотивація може набувати таких форм; «За тривалу і сумлінну працю та у зв'язку з 60-річчям від дня народження», «За успішне ви­конання/перевиконання планового завдання» тощо.

Варіанти наказів про заохочення працівників наведені в до­датках 3.18 та 3.19.

Заохочення за особливі трудові заслуги заносяться до трудових книжож працшникш відповідно до правил їх ведення на сторіїщі «Відомості про нагородження» (див. модуль 4). Для оперативно­го контролю за застосуванням заохочень і їх обліку у відділі кад­рів може вестися журнал обліку заохочень за формою, згідно з до­датком 4.27.

Підготовка наказів про стягнення

Трудова дисципліїїа на підприємстві, відповідно до ст. 140 КЗпП, забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної, високопродуктивної роботи.

Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані працювати чес­но і сумліїшо, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватися трудо­вої і технологічної дисципліни, вимог нормативних актш про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким ук­ладено трудовий договір.

У наказах про стягнення записуються ті стягнення, які перед­бачені законодавством про працю: догана, звільнення. Законо­давством, статутами та положеннями про дисципліну можуть бу­ти передбачені і записані для окремих категорій працівників й ін­ші дисциплшарні стягнення (ст. 147 КЗпП України).

Перед тим, як готувати наказ про стягнення, необхіднфзажа-дати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення, а в разі відмови скласти відповідний акт в установленому порядку із зазначенням присутніх при цьому свідків (див. додаток 3.34). Відмова працшника дати письмове пояснення не є перешкодою для застосування дисігигогінарного стягнення.

За порушення трудової дисципліїш до працшника може бути застосований тільки один із таких засобів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.


 




Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників і ін­ші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому на­дано право приймати на роботу (обирати, затверджувати і приз­начати на посаду) лрацівника.

Застосовується стягнення безпосередньо за виявленням прос-тупка, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не вра­ховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимча­совою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дис­циплінарне стягнення оголошується в наказі (наказ готується на підставі вимог загальних положень) і повідомляється працівни­кові під розписку (ст. 149 КЗпП України)*

Складовими тексту наказу є:

♦ прізвище, ім'я, по батькові працівника;

♦ посада (спеціальність), структурний щдрозднг (місце роботи);

♦ вид стягнення (догана, звільнення);

♦ мотивація та підстава накладення дисциплінарного стягнення. За кожне порушення дисципліни може бути застосовано лише

одне дисциплінарне стягнення. Протягом дії стягнення заходи за­охочення до працівника не застосовуються. Оскарження праців­ника в комісії по трудових спорах не припиняє виконання наказу.

На випадок відмови порушника трудової дисципліни ознайо­митись з наказом складається акт (див. додаток 3.35).

Зразок наказу про оголошення догани наведений у додатку 3.20.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дис­ципліни й сумлінно виконував свої обов'язки, стягнення може бути зняте до закінчення року. Дострокове зняття дисциплінар­ного стягнення провадиться керівником, який наклав його. Для зняття дисциплінарного стягнення, накладеного вищим керівни­ком, безпосередній керівник порушує перед ним відповідне кло­потання (зразок клопотання наведено в додатку 3.33).