Міжнародно-правовий статус УСРР. Створення СРСР
Перша світова війна, національно-демократична революція 1917-1920 рр. – події, що на довгі часи визначили долю українських земель, які опинилися у складі ряду держав: УСРР, Польщі, Румунії, Чехословаччини.
| Основна частина земель (452 тис. кв.км., 25,5 млн. осіб) | УСРР |
| Західна Україна, Східна Галичина, Західна Волинь, частина Полісся | Польща |
| Північна Буковина | Румунія |
| Закарпаття | Чехословаччина |
Упродовж 1921-1922 рр. східна частина України, радянська, була самостійним об’єктом міжнародної політики.
Показники самостійності Української Соціалістичної Радянської Республіки:
· укладання УСРР 14 лютого 1921 р. мирного договору (міжнародний документ) з Литвою.
· заключення 18 березня 1921 р. Ризького мирного договору УСРР з Росією і Польщею.
· встановлення у 1921р. дипломатичних відносин з Латвією та Естонією, у січні 1922 – з Туреччиною.
· в кінці 1922 року УСРР серед запрошених до участі в Лозаннській міжнародній конференції, яка розглядала питання про статус чорноморських проток.
Та входження України до Радянського Союзу покликало за собою процес згортання її зовнішньополітичної діяльності, що проявило себе у закритті дипломатичних місій в балтійських республіках, а вже у вересні 1923 в структурі Раднаркому України перестав функціонувати Наркомат закордонних справ. Цей факт означає остаточне припинення зовнішньополітичної діяльності УСРР.
Конституція 1919 року візувала Українську Соціалістичну Радянську Республіку незалежною державою, та на практиці її суверенітет носив обмежений характер.
Основні причини обмеженості суверенітету УСРР:
· контроль над УСРР здійснювала Комуністична партія Росії, складовою частиною якої була КП(б)У;
· економічні зв’язки, успадковані від попереднього держаного досвіду, прив’язували УСРР до Росії і навпаки.
Упродовж 1919-1922 рр. заключено ряд угод, що призвели до остаточного об’єднання УСРР і РСФРР у 1922 році:
· воєнно-політичний союз радянських республік 1919 року передбачав єдиноначалля в доволі впливових сферах: оборонній, економічній, транспортній, фінансовій;
· 28 грудня 1920 р. РСФРР і УСРР укладають договір про воєнно-господарчий союз;
· упродовж 1921-1922 рр. посилюється інтеграційний процес на законодавчому рівні: від цього часу на УСРР поширювались законодавчі ініціативи РСФРР в питаннях земельних, продовольчих, охорони здоров’я, освіти;
· на початку 1922 року укладено міжреспубліканський договір про дипломатичний союз.
Стосунки між центром і республіками з цілого ряду причин набували ознак загострених. У середовищі партійно-радянського керівництва визріло два шляхи до розв’язання суперечностей, що мали визначити характер взаємозв’язків між республіками на довгу перспективу. Ідеологом першого був Сталін. Вироблена ним перспектива заключалась у створенні договірної федерації, автономізації, що неминучо вело до поглинання неросійських республік Росією.
Ідеологом другого шляху розвитку взаємовідносин між республіками, що наполягав на створенні нового союзу, був Ленін: федерація рівноправних республік. Це питання в Україні пройшло обговорення на VII Всеукраїнському з’їзді Рад (10 грудня 1922 р.), під час роботи якого ухвалено Декларацію про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік і проект Конституції СРСР. 30 грудня 1922 року на І з’їзді Рад СРСР означену Декларацію затверджено і заключено Союзний договір. Але, як показав досвід, Сталін та його прибічники у перспективі реалізували план на автономізацію статусу союзних республік.
В січні 1924 року на ІІ з’їзді Рад СРСР, у зв’язку з прийняттям Конституції СРСР (яка включала до свого змісту і Декларацію про утворення Союзу РСР, і Договір про утворення СРСР), відбулося юридичне оформлення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 1925 року до Конституції УСРР внесено зміни, які візували УСРР складовою частиною єдиної союзної держави. 1929 року затверджено нову Конституцію УСРР, в якій вже були прописані переваги союзних органів влади над республіканськими. Все разом означало затвердження плану Сталіна, спрямованого на автономізацію статусу республік. Конституція УСРР закріплювала прямі багатоступеневі, з відкритим голосуванням, вибори, позбавивши частину соціуму виборчого права за класовою ознакою. Все перелічене свідчить про втрату УСРР суверенітету, переродження в провінцію унітарної держави керованої політикою диктату.