Специфіка карти як основного виду картографічного видання
Карта (від грец. Charter – лист, сувій) – картографічне видання, побудоване в картографічній проекції, зменшене, узагальнене зображення поверхні Землі, іншого небесного тіла або позаземного простору, що показує розташовані на них об'єкти у визначеній системі картографічних умовних знаків.
Карти поділяють на види за такими ознаками: зміст та широта охоплення матеріалу, охоплення території, масштаб, об’єкт дослідження, функціональне (цільове) призначення, рівень узагальнення та ін.
За змістом та шириною охоплення матеріалу карти поділяються на загально географічні та тематичні. Загальногеографічні карти узагальнюють сукупність основних елементів місцевості. Тематичні карти присвячені конкретній темі. В свою чергу вони поділяються на галузеві (зображення об’єктів, які використовуються якою-небудь галуззю науки або народного господарства вцілому) та приватні (присвячені окремим елементам галузевих карт). Наприклад, карта населення – галузева, карта розміщення населення та його склад – приватна.
За охопленням території карти підрозділяють на карти світу, що зображують поверхню всієї Землі, півкуль, океанів і морів, груп материків, окремих материків і їхніх частин, груп держав і карти, що охоплюють одну державу або його частину.
За масштабом карти поділяються на великомасштабні або топографічні (1:20000 і крупніші), середньомасштабні або оглядово-топографічні (від 1:200000 до 1:1000000), дрібномасштабні або оглядові (більш 1:100000).
За функціональним (цільовим) призначенням карти поділяються на наукові, виробничо-практичні, для проведення дозвілля, навчальні, науково-популярні, карти-схеми, статистичні, туристичні та ін.
За ступенем узагальнення виділяють аналітичні та синтетичні карти. Перші з них дають неузагальнені або малоузагальнені показники (карта температур, атмосферного тиску і т.ін.). Другі – характеризують явище, як єдине ціле, на основі об'єднання ряду показників.
До картографічних документів зараховуються всі види географічних карт. Серед видів географічних карт виділяються:
галузеві карти – карти окремої галузі підприємства, промисловості;
загальні карти – для загальної характеристики явища;
аналітичні карти – дають конкретні характеристики картографічних явищ – природних і соціально-економічних;
синтетичні карти поєднують риси аналітичних та загальних карт – наприклад, карти кліматичного районування з виділенням кліматичних областей за сукупністю кількох показників;
комплексні карти показують декілька взаємопов’язаних явищ, кожне за своїми показниками (багатогалузеві карти).
Карти видають окремими серіями. Єдність карт у серії може базуватися на двох ознаках: 1) серії першого виду утворюють карти різних територій із одноманітним змістом; 2) серії другого виду утворюють карти різного змісту, але однієї і тієї ж території.
При виданні карт серії першого виду передбачається, що кожна карта серії буде використовуватися незалежно від інших. Ця серія ділиться на два підвиди: до першого відносять "карти, побудовані в одному масштабі так, щоб вони утворили в сукупності неперервне зображення значної частини земної поверхні; до другого - карти, побудовані теж в одному масштабі, але в сукупності не дають суцільного зображення тієї території, частини якої показані на кожній із них.
Серії другого виду будуються за іншим принципом. Серію складають карти, на яких зображена одна і та ж територія, але кожна карта відрізняється змістом. В серії можуть бути і тематичні і загальногеографічні карти. Вони дають детальну і різносторонню характеристику території, яку не можна передати на одній карті. Тематичні карти цієї серії важливі не самі по собі, а у" співставленні між собою.
Карти серії, об'єднані єдністю території, будують в одній картографічній проекції, в одному масштабі, вони мають однакові рамки і однотипну компановку, як правило, однорідну географічну основу, а у тематичних карт - узгоджене спеціальне навантаження. Є серії карт, об'єднанні двома ознаками (і змістом, і територією) - серія настінних карт материків.
Крім традиційної карти існує фотокарта, яка містить фотографічне зображення місцевості; цифрова, яка містить цифрове зображення змісту карт, які записані на магнітній стрічці або на будь-якому іншому носії; блок-діаграма – трьохвимірний картографічний малюнок, що несе перспективне відображення якої-небудь поверхні з повздовжнім та поперечними вертикальними розрізами.
Для повного й оперативного отримання інформації необхідно знати основні конструктивні елементи карти: картографічне зображення, математичну основу, допоміжне оснащення і додаткові дані.
Картографічне зображення – це зміст карти, її головна частина. Воно містить у собі сукупність зведень про показані на карті об'єкти (явища), їхнє розміщення, властивості, зв'язки, іноді динаміку.
Математична основа, що визначає математичні закони побудови карти і геометричні властивості картографічного зображення, установлює координатний зв'язок між об'єктами в натурі і їхньому зображенні на карті.
До допоміжного оснащення, що полегшує роботу з картою, відноситься легенда карти – таблиця картографічних знаків із необхідними до них поясненнями, а також графіки для виміру по карті (відстаней, кутів, площ і т. ін.). До допоміжних даних відносять і назву карти, прізвище автора і редактора, довідкові дані про час створення карти, використані джерела й ін., а на виданих картах також вихідні дані – назва видавництва, місце й рік видання.
Нарешті, на полях карти або на її вільних місцях усередині рамки іноді вміщують додаткові дані – додаткові карти, профілі, діаграми, блок-діаграми, таблиці, тексти, фото та ін., що доповнюють, пояснюють і збагачують у тому або іншому відношенні основне картографічне зображення.
Найпростіші картографічні малюнки та плани були відомі уже в первісному суспільстві, ще до зародження писемності. Малюнки, виконані на пергаменті, папірусі слугували для орієнтації в просторі.
В 1569 р. картограф Герард Меркатор вперше почав супроводжувати картографічне видання настановами і вказівками по їх використанню. До 1700 р. картографічні видання називали не картами і атласами, а кресленнями та креслярськими книгами зважаючи на їх яскраву графічну самостійність.