Види та способи зрошення в розсадниках 3 страница

· з ростучих дерев і чагарників;

Збір насіння з водної поверхні. За допомогою цього способу, головним чином, збирають насіння вільхи чорної, що зростає в понижених сирих місцях. Весною, насіння, що взимку випало на сніг, під час сніготанення пливе по воді, яка стікає до невеликих, як правило, заболочених річечок. Упоперек таких потоків облаштовують прості загати з пагонів, хмизу або соломи. Насіння, яке затримується загатами вибирають сачками. Слід пам’ятати, що зібране з водної поверхні насіння необхідно одразу висівати, оскільки воно дуже погано зберігається.

Зібраний, очищений від сторонніх домішок, відсортований на грохоті або вручну, здоровий насіннєвий матеріал (плоди, насіння, шишки) формують в окремі партії насіннєвої сировини або насіння. Приймають насіннєву сировину по масі чи за об’ємом. Однією з головних умов, яку слід виконувати під час заготівлі, приймання та зберігання насіннєвої сировини і насіння, є доведення її до певної вологості шляхом просушування. Тому прийняту сировину, яка одразу не переробляється, обов’язково підсушують під наметом або у добре провітрюваному приміщенні з регулярним перемішуванням. З цією метою дрібні плоди розсипають шаром 3 – 5 см, великі (каштан, горіхи, жолуді) шаром 8 – 10, а шишки 30 – 50 см. Дрібні плоди та насіння підсушують 3 – 5 днів, насіння в’язів, лип, кленів і ясенів – 5 – 7, а жолуді, горіхи та каштани - 10 – 15 днів.

Технологічні режими переробки насіннєвої сировини та умови зберігання насіння не повинні порушувати природного, нормального біологічного стану основних складових насіння – зародку та ендосперму. З моменту досягнення урожайної стиглості насіння впадає в стан відносного спокою, упродовж якого фізіологічні процеси його життєдіяльності суттєво уповільнюються. Стан спокою дозволяє насінню зберігати життєздатність упродовж часу з несприятливими для його розвитку умовами (в природному середовищі) та під час вимушеного тривалого або тимчасового штучного зберігання. З відносного спокою в збуджений стан біологічна система насіння може бути переведена внаслідок підвищення його вологості, температури, дії на нього інших подразників оточуючого середовища (світлової енергії, перемінної температури тощо). Тому стан спокою насіння важливо підтримувати упродовж переробки насіннєвої сировини та всього періоду його зберігання до передпосівної підготовки.

Переробка насіннєвої сировини здійснюється двома способами: тепловим і механічним. Тепловим способом вилучають насіння з шишок багатьох шпилькових порід (сосен, ялин, модрин). Процес вилучення насіння відбувається в спеціальних сушильних камерах стаціонарних і пересувних шишкосушарок різних марок і типів під впливом підвищеної температури повітря, внаслідок дії якої іде інтенсивне випаровування вологи з шишок, яке супроводжується їх розкриттям і випаданням з них насіння з крилатками.

При цьому на якість, отриманого таким чином насіння, впливає не тільки температура сушіння, а і вологість повітря. Збільшення останньої негативно впливає на посівні якості насіння. Температурний режим сушіння шишок сосни не повинен перевищувати + 55^оС, а ялини - +45^оС.

Суть механічного способу переробки насіннєвої сировини полягає у дробленні, подрібненні, перемелені плодів і шишок з наступним відділенням насіння з отриманої маси. Його використовують для вилучення з шишок, які важко відкриваються (сосни кедрові, модрина європейська) шляхом дроблення насіннєвої сировини на спеціальних машинах.

Обезкрилювання, очищення (відсіювання) та сортування насіння шпилькових порід проводять окремо по кожній партії з допомогою насіннєочисної машини МОС -1А.

Вилучення насіння з сережок берези, коробочок тополь та верб здійснюють вручну, протираючи їх на металевих ситах з отворами, відповідно 2 і 1 мм.

Отримання насіння з плодів деяких порід обмежується просушуванням упродовж 2 – 15 діб і видаленням домішок вручну або з допомогою віялок та грохотів. До таких порід належать: в’язові, клени, липи, каштани, горіхи, жолуді дубів і горішки бука та ліщини.

Соковиті плоди необхідно переробляти в дуже стислі терміни. Вилучення насіння з них доцільно здійснювати одночасно з отриманням харчових продуктів. При цьому насіння не повинне механічно пошкоджуватись і піддаватись високим температурам. Соковиті плоди подрібнюються шляхом перетирання, пресування або іншими способами, а з отриманої маси (мезги) насіння вилучають відмиванням. Насіння отримане після відмивання висушують: дрібне – на рамах, обтягнутих марлею або мішковиною, середнє та велике - на решетах з металевої сітки.

Багатонасінні плоди гледичії, робінії псевдоакації та інших порід, які не відкриваються після дозрівання насіння, перед відсіванням обмолочують на сільськогосподарських молотарках або вручну ціпами та палицями обгорнутими тканиною.

Переробка насіннєвої сировини надзвичайно важлива і трудомістка справа, особливо якщо врахувати, що вихід чистого насіння багатьох порід дуже незначний. В середньому вихід чистого насіння з насіннєвої сировини в процентах становить: сосни звичайної, груші та яблуні – 1; ялини сибірської – 2; ялини європейської та горобини – 3; модрини сибірської - 4; модрини європейської – 6; сливи, терену, – 10; сосни кедрової та ялиці сибірської – 20; вишні та черешні – 25; берези -30; липи серцелистої – 70 і дуба звичайного близько 95.

Вся насіннєва сировина як і насіння підлягають обов’язковій реєстрації в спеціальній книзі обліку насіння, що ведеться в підприємствах, які займаються заготівлею або використанням насіння посівного призначення.

6.1.4. Апробація посівних якостей, зберігання і транспортування насіння

В Україні завдяки інтродукційній роботі протягом останніх двох століть асортимент порід, що культивується, більш ніж у шість разів перевищив кількість видів аборигенної дендрофлори і на даний час налічує майже 2000 видів дерев, чагарників та ліан (Н.А.Кохно та ін., 1991). Деревні породи розмножуються переважно насінням, тому для штучного створення зелених насаджень щороку заготовляють значну кількість насіння посівного призначення. Як свідчить практичний досвід, насіння в різні роки має неоднакову схожість, на яку впливають різні фактори та чинники (дощова погода в період запилення, посушливе літо, часті дощі упродовж вегетаційного періоду та ін.). Висів насіння низької посівної якості призводить до великих економічних збитків. Тому насіння дерев і чагарників, яке заготовлене для висівання, підлягає обов'язковій апробації - перевірці на посівну якість.

Для перевірки користуються чинними державними стандартами та технічними умовами на насіння деревних і чагарникових рослин.

Насіння дерев і чагарників, яке заготовлене для висіву, підлягає обов'язковій паспортизаціїта перевірці на посівну якість. Перевіркою посівних якостей насіння займаються державні зональні (районні) насіннєві інспекції. Під час перевірки визначають такі показники якості насіння: чистоту, вологість, масу 1000 насінин, енергію проростання, схожість, життєздатність, доброякісність, зараженість грибними патогенами, пошкодження шкідниками. Посівну якість насіння партії оцінюють на основі аналізу відібраного від неї середньої проби.

Заготовлене насіння формують в окремі партії за ознаками однорідності, які визначені стандартом.

Партія насіння - певна за масою кількість однорідного насіння одного виду чи різновиду, засвідчена паспортом і етикеткою.

На партію насіння оформляють паспорт, встановленого зразка, де зазначають дату його складання, назву породи, назву господарства, яке зібрало дану партію насіння, та його поштову і телеграфну адресу, час збору насіння, плодів і шишок, масу партії, місце збору, таксаційні характеристики насадження, плантації або ділянки, селекційну цінність насіння та інші відомості. Паспорт завіряється підписом особи, яка відповідає за формування партії насіння, і печаткою організації, яка заготувала дану партію насіння. Паспорт складають у двох примірниках: перший залишається в організації, яка зібрала насіння, а копію паспорта разом з актом відбору, етикеткою та середньою пробою відправляють до насіннєвої інспекції. Відомості, вказані в паспорті, дають змогу правильно вирішувати питання щодо використання насіння.

Окрім згаданих документів складають "Етикетку", яка зберігається безпосередньо з насінням у кожному місті тари.

Визначення посівної якості насіння здійснюють насіннєві інспекції за результатами аналізу середньої проби насіння відібраного від партії у такій послідовності. Відбір середнього зразка починають з відбору виїмок– невеликої кількості насіння, взятої з однорідної партії за один прийом для формування вихідного зразка.

Вихідний зразок - сукупність усіх виїмок взятих від партії насіння.

Середню пробу насіння виділяють методом хрестоподібного ділення з вихідного зразка. Відібрана середня проба повинна у повній мірі характери­зувати посівну якість усієї партії насіння.

Для визначення певних показників якості насіння (чистоти, схожості, життєздатності, доброякісності, вологості) з середньої проби виділяють наважку насіння.

Відібрану середню пробу поміщають у чистий мішечок із цупкої тканини, попередньо продезинфікований в окропі. Проби та супровідні документи висилають в насіннєву інспекцію у фанерних ящиках або в іншій жорсткій тарі. На кожному мішечку зі середнім зразком зазначають видову назву породи, масу партії та номер паспорта.

Відбір середньої проби оформляють актом відповідної форми, де зазначають назву господарства, прізвища та ініціали осіб, котрі оглядали партію насіння і відбирали середні проби. Акт підписують усі особи, що брали участь у відборі насіння проби. Акт відбору середньої проби обов’язково підписує також особа, яка відповідає за зберігання даної партії насіння.

Акт відбору середньої проби складають у трьох примірниках: перший залишається в господарстві, де зберігається насіння; другий - одночасно зі середньою пробою відправляють в насіннєву інспекцію; третій - передають у бухгалтерію для списання насіння, взятого на аналіз.

Середню пробу насіння відправляють в інспекцію з актом, етикеткою та копією паспорта у термін, який не перевищує двох діб з часу його відбору.

Прийняті на аналіз зразки насіння зважують і реєструють у спеціальному журналі. Допустимо приймати на аналіз середні зразки з відхиленням від встановленої маси до 5%. Реєстраційний номер проставляють на мішечку, скляному посуді, а також на всіх документах, що стосуються даного середнього зразка. Порядкова нумерація починається з 1 січня і закінчується 31 грудня поточного року.

Посівні якості насіння (чистоту, вологість, масу 1000 насінин, схожість, доброякісність, життєздатність, ураженість грибковими захворюваннями та шкідниками) визначають за стандартизованими методиками працівники державних зональних насіннєвих інспекцій.

Усе зібране насіння посівного призначення підлягає реєстрації та обліку. Для цього ве­дуть "Книгу обліку насіння", де зазначають усі вихідні дані про заготовлене насіння, місце та спосіб зберігання, час від­правлення середнього зразка в насіннєву інспекцію та інші дані.

"Книга обліку лісового насіння" складається з двох частин: перша - "Облік насіння, заготовленого підприємством на власній території та друга - "Облік насіння”, отриманого з інших господарств". У ній обліковують витрату насіння і двічі на рік виводять залишок кондиційного насіння: на 1 червня поточного року та на 1 січня наступного року.Укнизі також реєструютьзаходи проведені під час зберігання насіння.

За один місяць до завершення терміну дії документа про якість насіння воно підлягає повторній перевірці (апробації). При цьому всі необхідні відомості у "Книзі" записують окремим рядком з поміткою "Повторно".

Зберігання насіння. Для безперебійного забезпечення потреб деревних розсадників у високоякісному насінні важливу роль має не тільки його заготівля, але і збереження високої посівної якості насіння до часу висівання. Потреба зберігати насіння протягом певного періоду зумовлена періодичністю плодоношення більшості видів деревних і чагарникових рослин. Крім цього, заготовлене насіння не завжди відразу висівається в ґрунт, і тому певний час повинно зберігатись. Період між збором і висівом насіння може тривати від декількох днів до декількох років. Зберігання насіння листяних порід до першої весни, а хвойних - до першої осені за роком збору називається короткочасним. Зберігання насіння протягом довшого терміну називається довгочасним. На таке зберігання закладають насіння 1-го і 2-го класу якості і переважно місцевого походження .

У процесі зберігання насіння потрібно попередити проростання зародка. Це досягається суворим дотриманням відповідних температури та вологості насіння. Умови зберігання повинні бути такими аби забезпечити збереження життєздатності зародка, але не стимулювати його проростання.

Тривалість періоду зберігання насіння, упродовж якого воно залишається життєздатним, залежить від:

· спадкових властивостей виду;