Тема: Система управління охороною праці на підприємстві

Основи охорони праці

Практична робота

Тема: Система управління охороною праці на підприємстві

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які спрямовані на забезпечення здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Система управління охороною праці – це сукупність суб’єкта та об’єкта управління, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

Відповідно до ст. 13 Закону «Про охорону праці» роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Він керує роботою з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві.

СУОП, як підсистема загальної системи управління виробництвом, повинна передбачати такі функції:

· організацію і координацію робіт (обов'язки, відповідальність, повноваження керівників різного рівня, осіб, які виконують та перевіряють виконання роботи);

· облік, аналіз та оцінювання ризиків;

· планування, контроль та коригування показників стану умов та безпеки праці відповідно до обставин, які змінюються;

· заохочення працівників за активну участь та ініціативу щодо здійснення заходів з підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.

Завдяки цій системі повинно бути забезпечене вирішення таких основних завдань:

· професійний добір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки з урахуванням стану їхнього здоровя та психофізіологічних показників;

· навчання та пропаганда з охорони праці;

· безпека обладнання;

· безпека технологічних процесів;

· безпека будівель та споруд;

· забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці;

· наявність засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);

· оптимальні режими праці та відпочинку;

· лікувально-профілактичне обслуговування працюючих;

· санітарно-побутове обслуговування.

Для забезпечення ефективності функціонування СУОП необхідно розробити і затвердити відповідний нормативно-правовий акт - Положення про СУОП, який би регулював усі питання, пов’язані з підготовкою, прийняттям та реалізацією управлінських рішень. При цьому треба пам’ятати, що СУОП є складовою загальної системи управління виробництвом (якістю продукції, що виробляється) і спрямована не тільки на створення оптимальних умов праці, але й на використання резервів виробництва, підвищення продуктивності праці та значне покращання якості продукції.

СУОП організовують таким чином, щоб здійснювалось адекватне та постійне управління з урахуванням усіх чинників, що впливають на стан охорони праці, і орієнтують на проведення запобіжних дій, що унеможливлюють виникнення небезпечних ситуацій.

Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:

▫ умови праці на кожному робочому місці;

▫ безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва;

▫ стан засобів колективного та індивідуального захисту;

▫ санітарно-побутові умови.

У Положенні про СУОП, а також у посадових інструкціях та інструкціях з охорони праці визначаються загальні й конкретні обов’язки кожного працівника, його повноваження у сфері охорони праці.

В організаційних заходах, що забезпечують функціонування СУОП, необхідно передбачити можливість впливу громадських об’єднань працівників підприємства (комісії з питань охорони праці, уповноважених найманими працівниками, профспілок тощо).

СУОП має містити документально оформлену методику, яка описує порядок дій керівництва у разі виникнення необхідності змін у структурі та змін взаємозв’язків між її ланками. Управління структурою СУОП охоплює визначення структурних ланок та взаємозв’язків між ними, облік стану та перевірку ефективності їх роботи.

Для розробки і впровадження СУОП бажано створити координаційну раду за участі вищого керівництва, представників служби охорони праці, профспілок або осіб, уповноважених найманими працівниками.

Запроваджуючи СУОП необхідно:

o визначити закони та інші нормативно-правові акти, що містять вимоги щодо охорони праці та які розповсюджуються на діяльність організації;

o виявляти небезпечні та шкідливі виробничі чинники та відповідні ризики, що можуть виникнути під час здійснення професійної діяльності;

o визначити політику керівництва в галузі охорони праці;

o визначити завдання в галузі охорони праці та встановити пріоритети;

o розробити організаційну схему та програму для реалізації політики та досягнення її завдань.

Структура, завдання СУОП, порядок взаємодії структурних ланок з питань охорони праці, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників мають бути викладені в Положенні про СУОП підприємства, затвердженому наказом або розпорядженням.

Впровадження СУОП здійснюють за наказом або розпорядженням керівника підприємства.

У зв’язку з тим, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за стан умов та безпеки праці, для офіційного розподілу обов’язків, прав та відповідальності в галузі охорони праці між усіма учасниками виробничого процесу необхідно призначити посадових осіб, які повинні забезпечити вирішення конкретних питань охорони праці. Якщо у підпорядкуванні роботодавця є інженерно-технічні працівники, то у їхніх посадових інструкціях повинні бути відображені обов’язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій з охорони праці.

Крім того, необхідно визначити порядок взаємодії всіх осіб, які беруть участь в управлінні виробництвом, а також порядок підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень (накази, розпорядження, приписи тощо).

При цьому треба врахувати, що очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві роботодавець (керівник підприємства), а у цехах, службах, на дільницях -- керівники відповідних підрозділів і служб, відповідальні за стан умов та безпеку праці у підпорядкованих їм підрозділах.

Керівництво організації повинно регулярно проводити аналіз ефективності функціонування СУОП. Система контролю залежно від обсягів виробництва та чисельності працівників може передбачати внутрішній аудит, оперативний контроль керівників робіт та інших посадових осіб, контроль з боку служби охорони праці, а також громадський контроль.

Внутрішній аудит охорони праці- систематичний і незалежний аналіз, який дозволяє визначити відповідність діяльності й результатів у сфері охорони праці вимогам нормативно-правових актів з охорони праці й запланованим заходам, а також ефективність їхнього впровадження та придатність для поставлених цілей.

Аудити, як правило, мають одну або декілька цілей, зокрема:

· з'ясування справжнього стану охорони праці;

· визначення відповідності елементів СУОП вимогам до їхнього документального оформлення і практичної реалізації;

· встановлення того, наскільки ефективно наявна система дозволяє вирішувати прийняті у галузі охорони праці завдання;

· перевірку виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

· виявлення можливостей вдосконалення системи;

· полегшення проведення зовнішніх перевірок.

Аудити системи не є контролюючими заходами (наприклад, з боку Держнаглядохоронпраці України), а мають за мету об'єктивно й неупереджено (нейтрально) з'ясувати фактичний стан з охорони праці на цьому виробництві.

Відповідальність за систематичне проведення аналізу й оцінювання ефективності і відповідності встановленим вимогам наявної на підприємстві СУОП несе роботодавець.

За планування та опрацювання результатів внутрішнього аудиту відповідає служба охорони праці. Керівники структурних підрозділів несуть відповідальність за всебічне сприяння проведенню аудиту, надання аудиторам всієї інформації, яку вони запитують, своєчасне і якісне виконання коригувальних дій. Для перевірки керівників підприємства роботодавець призначає аудиторів з представників дирекції або запрошує сторонніх аудиторів.

За результатами проведеної перевірки призначають коригувальні дії або повторний аудит.

В організації потрібно регулярно виявляти загрози для працівників та проводити відповідні профілактичні заходи щодо їхнього запобігання. Для цього необхідно вибрати і обґрунтувати метод оцінювання загроз. У цьому розділі необхідно відобразити послідовність дій під час аналізу можливих загроз, а саме:

· врахування робочих місць і видів діяльності, які можуть становити потенційну небезпеку;

· виявлення наявних загроз, що діють на робочих місцях або ланках виробництва, та оцінювання ефективності вже проведених захисних заходів;

· оцінювання ступеня ризику виникнення небезпечної ситуації;

· розроблення і впровадження подальших заходів щодо зменшення ризиків, якщо це потрібно;

· залучення для вирішення цих питань необхідних фахівців, можливо, спеціалізованих організацій, що можуть надати необхідні консультації;

· консультації з представниками працівників щодо охорони праці;

· визначення шляхів повідомлення працівників про необхідні заходи і їхньої можливої реакції на них.

Достатньо простий та ефективний алгоритм виявлення, оцінювання та зменшення ризиків виникнення небезпечних ситуацій на виробництві ґрунтується на виявленні можливості виникнення небезпечних ситуацій для працівників під час здійсненні виробничої діяльності з урахуванням їх можливих дій.

Процедура передбачає всебічний розгляд технологічного процесу з погляду на безпечність та нешкідливість для працівників з урахуванням усіх аспектів, відображених у примірній структурі положення про СУОП та виявлення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, притаманних виробничому середовищу, що можуть призвести до небезпечної події.

Практична робота

Завдання. Визначити ступінь базового ризику виникнення небезпечних ситуацій та обґрунтувати план заходів щодо його зменшення за даними варіанту завдання.

Ступінь базового ризику виникнення небезпечної ситуації визначають за формулою:

у якій Р – ступінь ризику; Т – важкість та можливі наслідки небезпечної події; П – можливість нараження на небезпеку; – імовірність виникнення небезпечної події.

Експертне оцінювання здійснює група фахівців та пропонує план заходів щодо зменшення ризику. Після впровадження запланованих заходів необхідно провести оцінювання залишкового ризику та визначити, чи досягнутий припустимий ступінь ризику виникнення небезпечної ситуації, тобто чи досягли запроваджені заходи очікуваного ефекту.