Особистість у соціальному оточенні. ■/ міжособистісне — спілкування між окремими особами (наприклад, між студентами)
■/ міжособистісне — спілкування між окремими особами (наприклад, між студентами). Якщо партнери спілкування мають схожі ціннісні орієнтації, між ними може виникнути такий різновид міжособистісного спілкування, як резонансне спілкування. Воно особливо сприяє духовному зближенню людей;
S особистісно-групове — спілкування між конкретною особою і групою (наприклад, спілкування між викладачем і групою студентів);
S міжгрупове — спілкування між двома чи більше групами людей (наприклад, між двома делегаціями).
Залежно від спрямованості спілкування може бути:
S соціально орієнтоване — спрямованість на суспільні відносини (наприклад, спілкування оратора з аудиторією, викладача зі студентами);
■S предметно орієнтоване — спрямованість на сумісну діяльність (наприклад, спілкування студентів між собою під час навчальної діяльності, працівників при виконанні службових обов'язків);
■S особистісно орієнтоване — спрямованість на встановлення між-особистісних стосунків (наприклад, спілкування друзів під час вечірки).
За способом реалізації спілкування може бути:
S формальним — спілкування, зумовлене соціальним статусом партнерів і регламентовано як за змістом, так і формою;
■S неформальним — зумовлене особистісними стосунками, які виникли між партнерами. Таке спілкування розкриває внутрішній зміст особистості людини. Вищими ЇЇ виявами є дружба і кохання.
За тривалістю спілкування поділяють на:
•Ґ короткотривале— виникає ситуативно і обмежується розв'язанням конктерного завдання (наприклад, консультація викладача перед іспитом);
■/ довготривале — це регулярне спілкування щодо стратегічних завдань (наприклад, консультації між керівником дипломної роботи і дипломантом).
За залученістю у процес спілкування розрізняють:
■S безпосереднє — передбачає наявність каналів зворотного зв'язку, які інформують про ефективність спілкування;
S опосередковане — передбачає наявність проміжної ланки — технічних засобів (наприклад, телефон, електронна пошта тощо) чи сторонньої особи (наприклад, посередник).
За завершеністю процесу розрізняють:
S завершене спілкування передбачає повне вичерпання змісту теми з погляду обох сторін спілкування;
S незавершене спілкування передбачає продовження теми спілкування, яке припинене або з об'єктивних причин (наприклад, від'їзд людини, нестача інформації), або з суб'єктивних (наприклад, небажання продовжувати спілкуватися).
За домінуванням виду діяльності виокремлюють, наприклад:
■/ виробниче спілкування;
■S спортивне спілкування;
S педагогічне спілкування та інші види.
Педагогічне спілкування — це взаємодія викладача і студентів (або вчителя і учнів), змістом якого є обмін інформацією, здійснення навчально-виховного впливу та досягнення взаєморозуміння. Педагог має виступати ініціатором цього процесу. Педагогічне спілкування є одним із найважливіших компонентів педагогічної діяльності. У педагогічному спілкуванні вирізняють три стилі: демократичний, авторитарний та ліберальний, які за своєю суттю відповідають основним стилям лідерства.
8.4. Форми, засоби та стилі спілкування
Спілкування між людьми може відбуватися у різних формах. Кожній з них приписані свої правила та норми спілкування. За формоювирізняють:
■/ анонімне спілкування — спілкування між незнайомими чи не пов'язаними особистісними стосунками людьми (наприклад, між пасажирами транспорту);
S функціонально-рольове спілкування — між людьми, які виконують різні соціальні ролі і яких поєднують взаємні обов'язки (наприклад, між лікарем та хворим, викладачем та студентом).
Спілкування здійснюється за допомогою двох основних засобів:
•/ вербального (від лат. verbum — слово), яке забезпечує мова — система словесних знаків1. Під час мовного спілкування надзвичайно важливо, щоби обидві сторони спілкування в сказане і почу-
1 Детальніше див. тему 14. «Мовлення».
Розділ III