Міська поліція Єлисавєтграда
Поліція в Єлисаветграді була створена у 1784 році. На утримання поліції міська казна виділяла щороку 580 рублів, а нижчі поліцейські чини, яких називали будочниками, утримувалися за рахунок податку з домовласників.
Всього у місті налічувалося 11 поліцейських будок, в кожну з яких наймали по 2 будочника. Штат же міської поліції був Височайше затверджений лише 14 червня 1841 року. По затвердженому штату склад поліції, крім нижчих чинів, налічував: поліцмейстера, два приватних пристава, чотири квартальних наглядача, писара, його помічника і вісім канцелярських службовців.
Перші поліцейські розмістилися у дерев'яному будинку на розі вулиць Невської та Преображенської, який згодом згорів.
Підпорядковувалась поліція міському голові і Херсонському губернському поліцейському управлінню. Першим городовим став колезький асесор Стогов.
Згодом штат поліції, за клопотанням міської думи, був розширений. Додався третій помічник пристава, в обов’язки якого входило стежити за порядком на ринку. Число ж нижчих поліцейських чинів спочатку налічувало 80, а потім 110 чоловік.
Утримання міської поліції того часу Єлисаветграду обходилося в 32910 рублів на рік.
Будочники в основному відповідали за порядок на вулицях. Інколи домовласники не вчасно сплачували податки, до чого їх зобов'язувала міська дума, і саме поліція мала їх збирати. До функцій будочників відносилися : нагляд за міським ринком, збір інших податків, охорона порядку на вулицях.
Багато роботи у поліції було під час пожежі 1798 року, інших стихійних лих. А коли існувала потреба у більшій кількості правоохоронців, їм завжди могли прийти на допомогу військові частини, юнкерські підрозділи, яких у Єлисаветграді в дорадянський час завжди було чимало. З першого дня існування єлисаветградська поліція почала користуватись "Уставом благочиния или полицейским", який був виданий імператрицею Катериною II в 1782 році. У ньому фактично було синтезовано діяльність поліції, правову сферу, мораль. Згодом документ перетворено на "Устав предупреждения и пресечения преступлений", виданий в 1842 році.
Серед перших приватних приставів Єлисаветграда був титулярний радник Йосип Алтєв. У 32 роки він, виходець із дворян, турок, грецької віри, мав у Єлисаветградському повіті 104 кріпаки, пройшов службу підканцеляриста, канцеляриста, губернського реєстратора, вахмістра, кадета, корнета, ротмістра, колезького асесора. Його колезі Петрові Калниболтському було 44 роки. Хоч і був дворянином, але селян не мав. Служив у піхоті капралом, вахмістром, прапорщиком. Із 1786 року - квартальний наглядач, з 1795 - титулярний радник. Мав двох доньок (Настю і Марію) та двох синів. Титулярний радник Пантелеймон Сакільківський був українцем. Прийшов до поліції теж після служби в армії, мав синів Олександра, Павла, Андрія, Федора.
У XIX сторіччі апарат поліції було переведено до кам'яного будинку на Великій Перспективній. 1829 року замість городових поліцією керували поліцмейстери, що було пов'язано із передачею Єлисаветграда до управління військових поселень. До цього городовими служили прем'єр-майор Альвінцев, секунд-майор Степанов, секунд-майор Лазарєв, колезький асесор Алєєв, надвірний радник Стратомирович, штабс-ротмістр гвардії Цветкович, приватний пристав Рожницький. Першим поліцмейстером став майор Тіньков, його замінили підполковник Халтурін, майор Іванов, підполковник Тигерстет. 1836 року було створено будівельний комітет, до якого за посадою входив поліцмейстер. Діяв комітет до 1862 року. Серед його рішень було будівництво мосту через річку Інгул, житлових кварталів на Ковалівці, приміщення пожежного обозу (1850 рік). Важкими випробуваннями для поліцейських була найбільша повінь в місті у 1841 році. Вони попереджували населення про небезпеку, захищали людське майно від мародерів. Поліцейські врятували багато людей, за що деяких із них було нагороджено. Під час епідемії чуми 1813 року і холери 1848 року поліція розшукувала хворих, їхнє майно, яке могло бути зараженим. В особливі обов'язки правоохоронців входив контроль за ринками, за продажем лише свіжих, дозволених продуктів, предметів першої необхідності.
Література
Исторический очерк г. Елисаветграда. Составил и издал А. Н. Пашутин, 1897; 1992.- С.108
Карасьова Н. Яку зарплату отримував поліцейський? // Єлисаветградские ведомости.- 2003. - 10 квітня. – С. 2
Шевченко С. Із життя поліції // Вечірня газета. - 2009. - 3 липня. С. 8