Зберіть матеріали і до роботи
Якщо попередні етапи підготовки вже за нами, то приступаємо до найважливішого етапу – до етапу збирання матеріалів.Ви можете зауважити, що тут немає чого збирати, адже знаєте власну редакцію і вистачить тільки сісти і писати. Нічого більш помилкового, застерігаю Вас. Треба всіма можливими методами знайти дистанцію до того, що Ви вже знаєте. Треба подивитися на власну редакцію і на себе самих як на тему і спеціально зібрати до цієї теми матеріал, тобто провести інтерв’ю, а можливо зібрати документи і зробити фотографії. Варто також на початку визначити для себе чим є редакція? Хто Ваш герой? Редакція – це завжди якась спільнота. Яка? Репортаж – це культ деталі, конкретного, це віра, що через деталі покажемо ввесь світ, що створимо істотну метафору. Пам’ятайте, що чим ближче до деталі – тим ближче до правди. Маєте такі деталі? Одне – це фабула, а друге – це те, що Ви хочете через цю фабулу сказати. Маєте свідомість цих двох функцій тексту? Коли ствердите, що матеріал вже зібрано, то пишіть. Пишіть під впливом емоцій, пишіть так як пишеться лист до друга. Тоді пишеться швидко і найчастіше вдало. Потім відкладіть текст на 2,3 дні і прочитайте ще раз, найкраще вголос. Всі надмірні екзальтації і фальшивість вийдуть на верх і їх можна буде закреслити. Тоді текст «малюємо пензлем». Шліфуємо, ополіскуємо. Конструкція тексту, драматургія?
Конструкція – це нічого іншого як будова, а драматургія – це напруження між елементами композиції. І ще одне на кінець. Кожні півсторінки (більш менш) повинно бути записане словосполучення: «а тут несподівано». Якщо немає «а тут несподівано», то погано, бо в житті завжди є «а тут несподівано», а репортаж – це саме життя.
3. Звіт як інформаційний жанр.
Журналістський звіт — жанр журналістики, повідомлення, що передає предмет обговорюваних питань, характеризує мови ораторів, повідомляє про вжиті заходи та рішення.
Історія жанру [ред.]
Звіт, як і замітка, по праву вважається найстарішим жанром друку, що має глибоке коріння. Він друкувався ще на сторінках перших газет і журналів, що виходили в 17 столітті в Німеччині, в Англії, Франції і давав відомості про прийоми при королівських та князівських дворах. Пізніше звіти давалися про парламентські засіданнях та дебатах в них. Звіт широко використовується пресою і сьогодні. Поряд з інформацією про найважливіші політичні події, зборах, демонстраціях і т.д.
Журналістський звіт як жанр сформувався на основі репортажів — публікацій, що сповіщали читача про хід судових засідань, парламентських дебатів, різних зборів тощо. Пізніше такого роду «репортажі» стали називати «звітами»[1].
Жанрові особливості звіту [ред.]
Специфіка звіту як інформаційного жанру полягає у тому, що в ньому завжди акцентується увага на учасниках події, їхніх виступах, висловлюваннях, вчинках, мотивації поведінки тощо, а не на обставинах події, атмосфері, у якій вона відбувалася. Журналіст повинен представити подію, давши аудиторії максимум інформації про її наповнення, її розвиток, зробити докладний, розгорнутий опис заходу, використовуючи хронологічну послідовність викладу. [2].
Основні жанрові особливості звіту можна сформулювати так:
· в основі його лежить максимально повна розповідь про конкретну окрему подію, яку журналіст спостерігав особисто;
· розповідь обмежена визначеними просторово-часовими рамками, які охоплюють дану подію;
· суттєвим змістовим елементом звіту є деталізація події, виклад подробиць, причому в цій якості виступає, як правило, не опис ситуації, а репліки дійових осіб;
· намагаючись впливати на аудиторію і при цьому бути максимально об’єктивним, автор звіту демонструє свою позицію, власне ставлення до описуваної події та висловлювань дійових осіб.