Документальне оформлення процесу виробництва

Облік процесу виробництва

Відповідно до чинного законодавства виробництво — діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.Головна складова виробничого процесу — технологічний процес.

За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі.

Основне виробництво — це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства. Основні процеси в ряді виробництв поділяються на стадії: обробну, випускну (складальну) тощо. Разом вони складають основне виробництво [15,c.157].

До допоміжних відносять процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення основного виробництва. До допоміжних виробництв можна віднести ремонтне, інструментальне, енергетичне та ін.

Обслуговуючі процеси забезпечують оптимальні умови здійснення основних і допоміжних виробництв. До них належать складські, транспортні та інші процеси.

З бухгалтерської точки зорупроцес виробництва — це сукупність господарських операцій, пов’язаних із виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Процес виробництва займає центральне місце в схемі кругообігу господарських засобів. Під цим процесом розуміють виготовлення продукції на підприємстві, виконання робіт та надання послуг. Здійснення процесу виробництва можливе лише за умов поєднання засобів праці з предметами праці та при активній ролі у цьому процесі робочої сили.

Завданням обліку процесу виробництва безпосередньо є [16]:

- облік матеріальних і трудових витрат, пов’язаних із процесом виробництва;

- розмежування здійснених витрат між кількістю готової продукції та виробами, що перебувають у незавершеному виробництві;

- визначення собівартості одиниці готової продукції, а також аналіз динаміки зміни структури собівартості продукції у розрізі елементів витрат.

Облік затрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг здійснюється на спеціально відведеному у плані рахунків рахунку 23 “Виробництво”, на якому по дебету показуються затрати, пов’язані із виробництвом, а по кредиту — оприбуткування готової продукції на склад підприємства.

Рахунок 23 “Виробництво” по дебету кореспондує із кредитами рахунків: 20 “Виробничі запаси” (на суму спожитих у виробництві сировини, матеріалів і т. ін.), 66 “Розрахунки за виплатами працівникам” (на суму нарахованої оплати праці працівникам, зайнятим безпосередньо на виробництві), 13 “Знос (амортизація) необоротних активів” (на суму нарахованої амортизації по основних засобах і нематеріальних активах, які задіяні безпосередньо в процесі виробництва), 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” (на суму пов’язаних із виробництвом виконаних для підприємства робіт сторонніми організаціями) та ін. Всі ці витрати, а також інші, в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг [10,c.205].

По кредиту рахунок 23 “Виробництво” кореспондує із дебетами рахунків: 26 “Готова продукція” (на суму оприбуткованої із виробництва на склад готової продукції), 25 “Напівфабрикати” (на суму отриманих відходів, які придатні для подальшого використання у виробничих цілях), 90 “Собівартість реалізації” (на суму виконаних робіт і наданих послуг стороннім споживачам) та ін.

Поряд з цим треба зауважити, що не всі витрати, які пов’язані із виробництвом продукції можна відразу віднести на собівартість конкретного виду продукції.

Виробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг вимагає певних витрат, пов'язаних із споживанням капіталу, праці та матеріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на одиницю продукції за нормою і за фактичним витрачанням за певний період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство отримує економію, що позитивно впливає на формування прибутку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією використовуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробляти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну годину роботи устаткування, норми загально-виробничих,адміністративних, збутових та інших витрат.

Порівняння фактичних витрат з нормами дозволяє організувати контроль за рівнем собівартості. Така система контролю попереджує апарат управління про небезпеку для підприємства.

Різниця між фактичними і нормативними витратами називається відхиленням (позитивним чи негативним, що означає економію або перевитрати) або дисперсією. Аналіз дисперсії дозволяє використати дані для уточнення ціни на готову продукцію, визначення впливу відхилень на прибуток тощо.

Якщо діючі нормативи не дозволяють успішно вести бізнес, то необхідно переглядати нормативи, особливо в тих підрозділах, де є значна дисперсія. Норми переглядаються при зміні організації виробництва, впровадженні нової техніки й технології. Вони повинні бути націлені на майбутнє, а не відображати минулий досвід роботи.

Другим принципом раціональної організації обліку витрат є виділення підрозділів підприємства - цехів основного і допоміжного виробництва, відділів та служб заводоуправ­ління тощо. Таке виділення необхідне для локалізації витрат у розрізі структурних підрозділів з метою визначення дисперсії та оперативного прийняття управлінських рішень із питань управління собівартістю й прибутком [2,c.289].

Витрати узагальнюються в розрізі виділених структурних підрозділів (окремо за кожним із них) у спеціальних відомостях із подальшим їх зведенням у журналі № 5 в цілому по підприємству.

Процес виділення структурних підрозділів залежить від технологічних особливостей галузей промисловості, масштабів виробництва, організації праці, рівня економічної грамотності менеджерів, інформаційної системи та інших факторів.

Третім принципом є групування витрат за окремими статтями калькуляції в розрізі деталей, вузлів, виробів, операцій, робіт, послуг та інших носіїв витрат [1].

Віднесення тих чи інших витрат на деталі, вузли, вироби є складною справою, оскільки одні витрати можна віднести безпосередньо на окремі види продукції, а інші - розподіляються опосередковано - пропорційно до певної бази. У зв'язку з цим виникає необхідність класифікації витрат за різними ознаками, використання різних критеріїв розмежування витрат із метою вивчення закономірностей формування собівартості продукції залежно від поведінки окремих груп витрат.

Витрати операційної діяльності за економічним змістом поділя­ються на елементи. До таких елементів, які в своїй основі далі не діляться, відносяться: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальне страхування; амортизація; інші операційні витрати.

Така класифікація відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки за її допомогою складаються кошториси витрат на виробництво, здійснюється планування необхідних факторів виробництва, визначаються запаси, необхідні для виробництва, розробляються калькуляції витрат, проводиться аналіз динаміки і структури витрат, визначається національний доход тощо.

До складу матеріальних включаються витрати на вироб­ництво за таким переліком: сировина; матеріальні витрати; куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби; паливо; енергія; вода на технологічні та господарські потреби; будівельні матеріали; запасні частини; тара і тарні матеріали; допоміжні матеріали; відходи виробництва; інші види матеріальних ресурсів.

До складу витрат на оплату праці відносять заробітну плату за тарифами і розцінками, премії та заохочення, компенсаційні витрати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату.

До складу відрахувань на соціальне страхування відносять витрати на пенсійне забезпечення, страхування на випадок безробіття, соціальне страхування персоналу підприємства, страху­вання від нещасних випадків на виробництві, медичне страхування та інші види в установленому порядку за тарифами у процентах до фонду оплати праці.

До складу елемента «амортизація» відносяться витрати з нарахованої амортизації основних засобів, необоротних матеріаль­них активів, нематеріальних активів за обраним методом і нормами відрахувань.

До інших відносять такі витрати, котрі не відображені у попередніх елементах (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, матеріальна допомога, плата за розрахунково-касове обслугову­вання в банках, орендна плата, податки тощо).

За статтями калькуляції витрати поділяють на: прямі мате­ріальні, прямі трудові витрати, та інші прямі (сировина й основні матеріали, заробітна плата працівників, втрати від браку, витрати на освоєння нової продукції, загальновиробничі витрати).

Склад статей калькуляції визначає підприємство-виробник продукції з таким розрахунком, щоби можна було контролювати формування собівартості продукції й отримати максимальний обсяг корисної інформації для менеджерів. Для промислових підприємств класифікація витрат за статтями дозволяє взяти під контроль витрачання ресурсів, організувати збір даних про витрати за центрами і сферами відповідальності.

Інші наведені класифікації також мають певне локальне значення і використовуються в міру необхідності.

Взагалі вважається, що такий об'єкт обліку, як собівартість, вимагає всебічного контролю, оскільки фінансові результати значною мірою залежать від політики адміністрації щодо формування витрат і націленості колективу на їх зниження. Існує закономірність: зниження витрат за інших рівних умов призводить до зростання прибутку. Отже, основним фактором збільшення прибутку є зниження собівартості, а зусилля виробничого персоналу спрямовуються на найбільш раціональне використання ресурсів.

Прямі витрати відносяться безпосередньо на виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), оскільки вони є технологічно необхідними і за допомогою документування фактів витрачання ресурсів завжди можна визначити, на який виріб вони списані.

До прямих витрат відносять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати [9].

Витрати виробництва підлягають групуванню та віднесенню на центри витрат (цехи, дільниці, бригади), а всередині центрів - на окремі види продукції, що забезпечує повне і достовірне визначення фактичної собівартості, аналіз використання ресурсів та результатів діяльності структурних підрозділів підприємства, ефективність заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції.

Контроль за формуванням собівартості є центральним завданням економічних служб підприємства, оскільки в ринкових умовах виживають лише ті суб'єкти підприємництва, у яких нижча собівартість і, відповідно, вищий прибуток. Завдяки зниженню собі­вартості продукції можна знизити ціну і розширити ринок збуту.

Найбільшу питому вагу в собівартості продукції мають матеріальні витрати (60-80%, а в окремих галузях харчової промисловості до 98%), що й визначає актуальність їх обліку. Завдання полягає в тому, щоби правильно оцінити матеріальні витрати (сировину, матеріали, куповані напівфабрикати, паливо та енергію на технологічні цілі тощо) та віднести їх на окремі види продукції.

Досить часто неможливо відразу визначити, на які вироби потрібно віднести витрачені матеріали. Це пов'язано з характером технологічного процесу в тих випадках, коли з одного вихідного матеріалу отримують декілька видів продукції, які є окремими об'єктами калькулювання [36, с. 355].

Відходи виробництва повинні утилізуватися за цінами можливого використання на даному підприємстві або за цінами можливої реалізації - при відпуску на сторону. Відходи вироб­ництва зменшують собівартість продукції, тому при кальку­люванні вони мінусуються із загальних витрат на виробництво. При цьому складається запис:

Д 209 «Інші матеріали»;

К 23 «Виробництво».

Оплата праці виробничих робітників-відрядників здійсню­ється на основі первинних документів на виробіток, а тому такі витрати завжди можна віднести на той чи інший виріб безпосередньо. У рапортах на виробіток, нарядах, актах та інших документах вказується, яке замовлення (виріб) виготовляє робітник (бригада) та яка сума нарахована.

Заробітна плата робітників із погодинною оплатою і робіт­ників, зайнятих на підсобних роботах у цехах основного і допоміжного виробництва, розподіляється пропорційно до основної заробітної плати чи її кошторисної ставки на одиницю окремих видів продукції.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників розпо­діляється також пропорційно до основної заробітної плати робіт­ників окремих видів продукції.

На суму заробітної плати складається запис:

Д 23 «Виробництво»;

К 66 «Розрахунки з оплати праці з оплати праці».

Відрахування на страхування є прямими витратами, оскільки вони прямо залежать від фонду оплати праці та встановлених державою розмірів нарахувань на різні види страхування.

Між окремими об'єктами калькулювання відрахування на страхування розподіляються пропорційно до нарахованої основної і додаткової заробітної плати робітників. В обліку на суму нарахувань на страхування, які прямо відносяться на собівартість, робиться запис:

Д 23 «Виробництво»;

К 65 «Розрахунки за страхуванням».

Нарахування на страхування в інших випадках відносяться в дебет рахунків: 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністра­тивні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати опера­ційної діяльності».

Організація виробничого процесу та його регулювання має не менше значення ніж забезпечення необхідними ресурсами, тому ці функції покладаються на апарат управління, який здійснює контроль за формуванням собівартості продукції, ефективністю використання ресурсів, організацією праці та ін.

Обслуговування роботи цехів основного і допоміжного вироб­ництва та управління ними, організація та координація виробни­чого процесу в них вимагають певного управлінського апарату й витрат, які мають назву загальновиробничих.

Для обліку витрат на обслуговування та управління цехами призначений рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». Такі витрати збираються у відомостях № 12, де відображаються дані в дебет рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» з кредита рахунків:

Д 91 «Загальновиробничі витрати»;

К 13 «Знос необоротних активів» - на суму зносу основних засобів, інших необоротних активів, нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

К 20 «Виробничі запаси» - на суму витрачених на обслугову­вання та управління цехами матеріальних ресурсів;

К 23 «Виробництво» - на суму послуг наданих допоміжними цехами для загальновиробничих потреб (теплова енергія, водопостачання та ін.);

К 37 «Розрахунки з різними дебіторами» - витрати на оплату відряджень;

К 65 «Розрахунки за страхуванням» - відрахування на стра­хування від фонду оплати працівників цехів та дільниць;

К 66 «Розрахунки з оплати праці» - на суму заробітної плати працівників апарату управління та робітників, які обслуго­вують виробничий процес у цехах та дільницях;

К 68 «Розрахунки за іншими операціями» - на суму робіт і

послуг сторонніх організацій.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні [9]. Перелік постійних і змінних загальновиробничих витрат визначається підприємством, для чого треба вивчити характер зв'язку кожної статті із загальним обсягом виробництва. Якщо взяти інформацію про витрати за кожною статтею і обсяг продажу за останні 3 роки, то можна визначити, які з витрат є залежними (змінними) і незалежними (постійними). Такий поділ необхідний для обгрунтованого їх розподілу та включення до собівартості продукції.

Змінні загальновиробничі витрати списуються на собівартість продукції записом:

Д 23 «Виробництво»;

К 91 «Загальновиробничі витрати» (змінні). Постійні витрати списуються залежно від бази розподілу, яка визначається в якості нормальної потужності підприємства у машино-годинах роботи. Нормальною вважається така потужність, котра характеризує середній обсяг діяльності, досягнутий протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням заплано­ваного обслуговування виробництва.

Завершальним етапом обліку витрат на виробництво є узагальнення всієї інформації, яка міститься в регістрах, складених в розрізі цехів основного виробництва (відомості № 12). Дані з відомостей № 12 потрібно згрупувати за видами діяльності (це стосується диверсифікованих підприємств, котрі одночасно займаються багатьма видами діяльності і коли виникає потреба визначення економічної ефективності кожного з них методом порівняння витрат і доходів), за видами чи групами однорідної продукції, послугами основного виробництва, об'єктами будівництва, продукцією і послугами допоміжного виробництва тощо.

Попередньо згруповані дані відображаються у зведених відо­мостях витрат, побудованих відповідно до форми відомості № 12, які необхідні для узагальнення інформації та перенесення її у третій розділ журналу 5 (якщо підприємство не використовує рахунки класу 8 - витрати за елементами).

Якщо підприємство надавало послуги чи виконувало роботи , то виконується запис на фактичну собівартість реалізованих послуг:

Д 90 «Собівартість реалізації»;

К 23 «Виробництво».

В журналі 5 наводяться також дані з розшифровкою за окремими статтями загальногосподарських, адміністративних та збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності (витрат на дослідження і розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів, списання сумнівних та безнадійних боргів, втрати від операційної курсової різниці між національною та іноземною валютою, втрат від знецінення виробничих запасів, недостачі та втрат від псування цінностей, визнані пені, штрафи, неустойки та інші витрати).

Крім цього, в журналі 5 містить дані про надзвичайні витрати (збитки від стихійного лиха, збитки від техногенних катастроф і аварій та інші подібні збитки). Таким чином в журналі 5 відображаються дані по дебету рахунка 23 «Виробництво» та всіх рахунків дев'ятого класу (90, 91, 92, 93, 94 та 99), в кореспонденції з кредитом рахунків, які формують собівартість продукції (прямі та загальновиробничі), а також тих, що переносяться з інших журналів.

У випадках коли підприємство використовує рахунки восьмого класу (80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати»), тобто веде облік витрат за елементами, необхідно використовувати для узагальнення витрат журнал 5А.

Документальне оформлення процесу виробництва

Документальне оформлення надходження матеріаль­них, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачан­ня — досить складний процес, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження не­обхідної інформації як для обліку, так і для контролю та операти­вного управління рухом виробничих запасів.

Інформація, яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського, об­ліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису. Крім того, для забезпечення своєчасного відображення госпо­дарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку на підпри­ємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі первин­них документів до бухгалтерії.

Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності. Відповідно до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у виробничих запасах. Вони можуть бути придбані, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані в результаті обміну тощо [15,c.179].

Первинні документи, якими найчастіше оформлюється надхо­дження виробничих запасів, перелічені в таблиці 1.

Таблиця 1

ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ, ЯКИМИ НАЙЧАСТІШЕ ОФОРМЛЮЮТЬ НАДХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

№ форми Назва форми Призначення документа
М-1 Журнал обліку надхо­дження вантажів Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням ванта­жів із залізниць, водних шляхів та оприбутку­ванням їх на склад підприємства
М-2 Доручення Призначено дія оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства під час отримання запасів
М-3 Прибутковий ордер Призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачаль­ників або з переробки. Заповнюється при від­сутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальника, а також при оприбуткуванні запасів з переробки. Викори­стовується для оперативного обліку на скла­дах, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів
М-5 М-6 Товарно-транспортна накладна Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Використовується для кількіс­ного та якісного обліку запасів
М-7 Акт про приймання ма­теріалів Застосовується для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіж­ності з даними супроводжуючих документів постачальника, а також при прийманні запа­сів, що надійшли без документів

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в це­хи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для перероблення чи реалізації як надлишкові чи не­потрібні. Під відпуском у виробництво розуміють відпускання вироб­ничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг. Відпускання виробничих запасів у комори цехів розглядається як внутрішнє переміщення запасів.

У ряді випадків для разового відпускання матеріалів на виро­бництво використовуються галузеві форми (наприклад, у пряди­льному виробництві — форма № 4-п, у ткацькому-форма № 4-мт тощо). Первинні документи, призначені для оформлення опера­цій по надходженню, внутрішньому переміщенню та відпускан­ню запасів, є підставою для ведення бухгалтерського і оператив­ного (складського) обліку. Виробничі запаси надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків). Особлива увага при цьому звертається на законність операцій.

В умовах механізації обліку перевірені документи з надхо­дження і витрачання виробничих запасів бухгалтер групує за ви­дами і за допомогою супроводжуючого ярлика передає на обчис­лювальну установку (ОУ) згідно із складеним графіком доку­ментообігу. Після оброблення первинної інформації про надхо­дження і витрачання виробничих запасів ОУ видають машино­грами узагальнених даних по заготівлі запасів підприємством, по цінностях, які знаходяться в дорозі, по невідфактурованих поста­вках, по оплаті платіжних вимог постачальників тощо. Машино­грами використовуються для відповідних бухгалтерських записів по заготівлі та придбанню матеріалів і, крім того, відділом мате­ріально-технічного постачання і фінансовим відділом — для опе­ративного управління і контролю за надходженням цінностей і розрахунками з постачальниками.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних групп [9]. Кожна з груп виробничих за­пасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розміра­ми. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний но­мер), яке записують до спеціального реєстру — номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру і, по можливості, облікову ціну запасу.

Кодування номенклатури-цінника здійснюють за змішаною порядково-серійною системою, використовуючи семи- і восьми-значні коди. Перші два знаки вказують на синтетичний рахунок, третій — на субрахунок, один або два наступні знаки означають групу виробничих запасів, решта — знаки, які характеризують виробничі запаси. Інформація, що міститься в номенклатурах-цінниках, належить до умовно-постійної, її записують на машин­них носіях і багаторазово використовують для одержання необ­хідних вихідних даних.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бу­ти вказано не тільки найменування запасу, а й номенклатурний номер, щоб уникнути помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бу­хгалтерському обліку виробничих запасів. Аналітичний облік ви­робничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника.

На підставі залишків на перше число місяця, які виводяться по кожному номенклатурному номеру в картках складського обліку, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомо­сті), які використовуються для порівняння даних аналітичного і синтетичного обліку виробничих запасів. Облік виробничих запа­сів здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» [9]. При надхо­дженні виробничі запаси оцінюються і зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає всі затрати на придбання, об­роблення та інші затрати, що виникли під час їх доставки до міс­ця знаходження і доведення їх до необхідного стану. Запаси мо­жуть надходити на підприємство з різних виробничих джерел, серед яких: придбання в постачальника або підзвітною особою, внесок до статутного капіталу, безоплатне надходження, вияв­лення в результаті інвентаризації тощо.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Журнал господарських операцій

Зміст операції Д-т К-т Сума, грн.
Відображено розмір статутного капіталу пан Шаврін     46.1 46.2 46.3        
п\п «Альфа»
пан Колосов
Відображено виробничих матеріалів як внесок у статутний капітал (пан Шаврін) 46.1 60266,5
Відображено надходження автомобіля директора як внесок у статутний капітал (пан Шаврін) 46.1 30266,5
Автомобіль директора введено в експлуатацію 30266,5
Відображено надходження приміщення як внесок у статутний капітал (п\п «Альфа») 46.2
Приміщення введено в експлуатацію
Відображено надходження грошових коштів на поточний рахунок як внесок у статутний капітал (пан Колосов) 311.1 46.3
Отримали короткостроковий кредит 311.1
Отримали паливо від постачальника 2110,84
Відображено ПДВ 641.1 422,16

 

 

Отримали обладнання цеху від постачальника 17110,84
Відображено ПДВ 641.1 3422.16
Отримані послуги стороніх організацій (монтаж обладнання) 4610,84
Відображено ПДВ 641.1 922,16
Введення в експлуатацію обладнання цеху 21721,68
Отримані послуги стороніх організацій (будівельно-монтажні послуги в цеху) 916,67
Відображено ПДВ 641.1 183,33
На виробництво готової продукції передано матеріалів
Нарахована з/п робітникам цеху
Здійснено нарахування у фонди страхування (38 %) 5533*0,38 2102,54
Здійснено утримання у фонди страхування з з/п (3,6 %) 5533*0,036 199,19
Здійснено утримання ПДФО з з/п (5533 -3533*0,036)*0,15 641.2 800,07
Нарахована амортизація обладнання цеху 21721,68/5*12 362,03
На склад надійшло готової продукції
Відображен дохід від реалізації готової продукції
Відображено ПДВ 641.1 13755,5

 

 

Відображено собівартість готової продукції
Списується на фінансовий результат дохід від реалізації готової продукції 68777,5
Списується на фінансовий результат собівартість готової продукції
Нарахована з/п заступнику директору
Здійснено нарахування у фонди страхування (38 %) 8533*0,38 3242,54
Здійснено утримання у фонди страхування з з/п (3,6 %) 8533*0,036 307,19
Здійснено утримання ПДФО з з/п (8533 -8533*0,036)*0,15 641.2 1233,87
Нарахована з/п начальнику відділу маркетингу
Здійснено нарахування у фонди страхування (38 %) 5533*0,38 2102,54
Здійснено утримання у фонди страхування з з/п (3,6 %) 5533*0,036 199,19
Здійснено утримання ПДФО з з/п (5533 -5533*0,036)*0,15 641.2 800,07
Списуються на фінансовий результат витрати на збут 7635,54
Нарахована амортизація автомобіля 30266,5/10*12 252,22
Отримали кошти в касу з поточного рахунку 311.1

 

 

Отримали кошти з розрахункового рахунку на карткові рахунки для виплати з/п 311.2 311.1 16059,42
Виплатили з/п заступнику директора 311.2 6991,94
Виплатили з/п начальнику відділу маркетингу 311.2 4533,74
Виплатили з/п робітникам цеху 311.2 4533,74
Перераховано у бюджет ПДФО 800,07+1233,87 + 800,07 641.2 311.1 2834,01
Перераховано ЕСВ у відповідні фонди 2102,54+199,19+3242,54+307,19+2102,54+199,19 311.1 8153,19
Нарахована амортизація виробничого приміщення 60533/5*12 1008,88
Списуються на фінансовий результат адміністративні витрати 12027,76
Списується фінансовий результат від операційної діяльності 1847,2

 

 

   
С.н.п. -     С.н.п. -     С.н.п. -  
-   21721,68 -   30266,5 -
Об. Об. -   Об. 21721,68 Об. -   Об. 30266,5 Об. -
С.н.к.     С.н.к. 21721,68     С.н.к. 30266,5  

 

   
  С.н.п. -   С.н.п. -     С.н.п. -  
- 362,03 252,22 1008,88   30266,5 17110,84 4610,84   30266,5 21721,68   60266,5
Об. - Об. 1623,13   Об. 112521,18 Об. 112521,18   Об. 60266,5 Об.
  С.н.к. -   С.н.к. -     С.н.к. 19733,5  

 

   
С.н.п. -     С.н.п.-     С.н.п. -  
2110,84 -   916,67 2102,54 362,03 1008,88    
Об. 2110,84 Об. -   Об. 50456,12 Об.   Об. Об.
С.н.к. 2110,84     С.н.к. 3189,12     С.н.к. -  

 

    311.1
С.н.п. -     С.н.п. -     С.н.п. -  
  -   16059,42   16059,42 6991,94 4533,74 4533,74 2834,01 8153,19     16059,42 2834,01 8153,19
Об. Об. -   Об. 92125,42 Об. 78639,04   Об. Об. 62579,62
С.н.к.     С.н.к. 13486,38     С.н.к. 13486,38  

 

311.2    
С.н.п. -       С.н.п. -  
16059,42   6991,94 4533,74 4533,74     -
Об. 16059,42 Об. 16059,42     Об. Об. -
С.н.к. -       С.н.к.  

 

   
  С.н.п. -     С.н.п. -     С.н.п. -
-   - 1847,2   60266,5 30266,5
Об. - Об.   Об. - Об. 1847,2   Об. Об.
  С.н.к.     С.н.к. 1847,2     С.н.к. -

 

46.1   46.2   46.3
С.н.п. -     С.н.п. -     С.н.п. -  
60266,5 30266,5      
Об. Об.   Об. Об.   Об. Об.
С.н.к. -     С.н.к. -     С.н.к. -  

 

   
  С.н.п. -     С.н.п. -     С.н.п. -
-   - 2110,84 422,16 17110,84 3422,16 4610,84 922,16 916,67 183,33     422,16 3422,16 922,16 183,33 2834,01 800,07 13755,5 1233,87 800,07
Об. - Об.   Об. - Об.   Об. 7783,82 Об. 16589,51
  С.н.к.     С.н.к.     С.н.к. 8805,69

 

641.1   641.2  
  С.н.п. -     С.н.п. -  
422,16 3422,16 922,16 183,33   13755,5   2834,01 800,07 1233,87 800,07  
Об. 4949,81 Об. 13755,5   Об. 2834,01 Об. 2834,01  
  С.н.к. 8805,69     С.н.к. -  

 

   
  С.н.п. -     С.н.п. -      
8153,19 2102,54 199,19 3242,54 307,19 2102,54 199,19   199,19 800,07 307,19 1233,87 199,19 800,07 6991,94 4533,74 4533,74   13755,5 68777,5
Об. 8153,19 Об. 8153,19   Об. Об.   Об. Об.
  С.н.к. -     С.н.к. -      

 

   
               
7635,54 12027,76 1847,2 68777,5       3242,54 252,22   12027,76
Об. 68777,5 Об. 68777,5   Об. Об.   Об. 12027,76 Об. 12027,76
               

 

       
               
2102,54 7635,54            
Об. 7635,54 Об. 7635,54            
               

 

Оборотно-сальдова відомість

Рахунок С-до на п. Обороти за квартал С-до на к.
  Д-т К-т Д-т К-т Д-т К-т
- - - -
- - 21721,68 - 21721,68 -
- - 30266,5 - 30266,5 -
- - - 1623,13 - 1623,13
- - 112521,18 112521,18 - -
- - 60266,5 19733,5 -
- - 2110,84 - 2110,84 -
- - 50456,12 3189,12 -
- - - -
- - - -
- - 92125,42 78639,04 13486,38 -
- - - -
- - - -
- - - 1847,2 - 1847,2
- - - -
- - - -
- - - -
- - 7783,82 16589,51 - 8805,69
- - 8153,19 8153,19 - -
- - - -
- - - -
- - 68777,5 68777,5 - -
- - - -
- - 12027,76 12027,76 - -
- - 7635,54 7635,54 - -
Разом - - 1030710,05 1030710,05 269107,02 269107,02

 

Баланс (Звіт про фінансовий стан)  
на ____січень_____ 20ХХ р.  
                    у тис.грн.                                                                     Форма N 1 Код за ДКУД
                                                                                                 
                                                                                                                             
Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду    
   
I. Необоротні активи        
Нематеріальні активи    
первісна вартість        
накопичена амортизація        
Незавершені капітальні інвестиції        
Основні засоби      
первісна вартість      
знос   (2)    
Інвестиційна нерухомість        
Довгострокові біологічні активи        
Довгострокові фінансові інвестиції:        
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств    
інші фінансові інвестиції        
Довгострокова дебіторська заборгованість        
Відстрочені податкові активи        
Інші необоротні активи        
Усього за розділом I      
II. Оборотні активи      
Запаси    
Поточні біологічні активи        
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги      
Дебіторська заборгованість за розрахунками:        
за виданими авансами    
з бюджетом        
у тому числі з податку на прибуток        
Інша поточна дебіторська заборгованість        
Поточні фінансові інвестиції        
Гроші та їх еквіваленти      
Витрати майбутніх періодів        
Інші оборотні активи        
Усього за розділом II      
III. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття        
Баланс      
           
Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду    
   
   
I. Власний капітал      
Зареєстрований (пайовий) капітал    
Капітал у дооцінках        
Додатковий капітал        
Резервний капітал        
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)      
Неоплачений капітал ( ) ( )    
Вилучений капітал ( ) ( )    
Усього за розділом I      
II. Довгострокові зобов'язання і забезпечення        
Відстрочені податкові зобов'язання    
Довгострокові кредити банків        
Інші довгострокові зобов'язання        
Довгострокові забезпечення        
Цільове фінансування        
Усього за розділом II        
IІІ. Поточні зобов'язання і забезпечення      
Короткострокові кредити банків    
Поточна кредиторська заборгованість за:          
довгостроковими зобов'язаннями        
товари, роботи, послуги      
розрахунками з бюджетом      
у тому числі з податку на прибуток        
розрахунками зі страхування        
розрахунками з оплати праці        
Поточні забезпечення        
Доходи майбутніх періодів        
Інші поточні зобов'язання        
Усього за розділом IІІ      
ІV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами,        
утримуваними для продажу, та групами вибуття    
Баланс      
                                                                                                                             
Керівник                                                                                                
                                                                                                                             
Головний бухгалтер                                                                                                

 

 

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)

за _________січень____ 20ХХ р.

у тис.грн

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ