МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ
Базова
1. Різун В. В. Теорія масової комунікації: підруч. для студ. галузі 0303 “Журналістика та інформація” / В.В. Різун.— К.: Видавничий центр “Просвіта”, 2008.— 260 с.
2. Тимошик М. Історія видавничої справи: Підручник. – 2-ге вид., виправлене. – К.: Наша культура і наука, 2007. – 496 с.
3. Тимошик М. С. Її величність – книга: історія видавничої справи Київського університету. 1834-1999: Моногр. / Передм. В. В. Скопенка. - К.: “Наша культура і наука”, 1999.- 306 с.
4. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: Наша культура і наука, 2005. – 560 с.
5. Масова комунікація: Підручник / А. Москаленко, Л. Губерський, В. Іванов, В. Вергун. – К.: Либідь, 1997. – 216 с.
6. Малхазов О.Р. Психологія праці: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літера тури, 2010. – 208 с.
7. Москаленко А. та ін. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник. – К.: Київський національний університет імені Т.Шевченка, 1999. – 627 с.
Допоміжна
8. Засорина Т., Федорова А. Профессия – журналист. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 318 с.
9. Зернецька О. Нові засоби масової комунікації (соціокультурний аспект). – К.: Наукова думка, 1993. – 131 с.
10. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебн. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:Академический Проект, Фонд «Мир», 2005. – 336 с.
11. Боженко О. М. Підготовка фахівців для видавничо-поліграфічного комплексу в українській академії друкарства: досягнення, проблеми, перспективи / О. М.Боженко. - С. 198-203
12. Видавнича галузь і кадри : досягнення, проблеми, перспективи : Науково – практичний збірник / Упоряд. Е. Огар .- Львів : Аз-Арт, 2002.- 276 с.
13. Грабельников А. Работа журналиста в прессе: Учебное пособие. – М.: РИП-холдинг, 2004. – 273 с.
14. Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. – К.: Інститут лінгвістики і права, 2000. – 340 с.
15. Дмитрів Л. Англійські часописи з видавничої справи і редагування у сучасних комунікаційних процесах / Л. Дмитрів // Діалог: медіа-студії: збірник наукових праць / За заг. ред. Александрова О. – Вип. 8. – Одеса: Астропринт, 2008. – С. 250-256.
16.
Жирун О.А. Моральна свідомість у професійній діяльності редактора. – Режим доступу: archive.nbuv.gov.ua/portal/...3/03_Gurin.pd
17. Журналист в поисках информации: Сборник материалов для работников СМИ и будущих журналистов / Отв. ред. А. Симонов. – М.: Галерея, 2000. – 111 с.
18. Зелінська Н. В. Сучасний редактор: проблеми професійного вишколу / Н. В. Зелінська, Е. І. Огар, Ю. Е. Фінклер. – С. 203-209
19. Кафедра видавничої справи і редагування: 40 років діяльності : бібліографічний покажчик / упор. Н. В. Зелінська. — Львів : Українська академія друкарства, 2007. — 138 с.
20. Киричок О.П. Відкриття в НТУУ «КПІ» підготовки магістрів за спеціальністю 8.03030301 «Видавнича справа та редагування / О.П. Киричок, Ю.П. Мамонов, О.В. Тріщук, Н.М. Фіголь // Технологія і техніка друкарства: [Текст] : зб. наук. пр. / "Київ. політехн. ін-т", нац. техн. ун-т України, Вид.-полігр. ін-т; [редкол. : П. О. Киричок (голова) та ін.]. - К. : ВПІ НТУУ "КПІ", Вип. 1 (31), Київ, - 2011. – С . 230-236.
21. Національна спілка журналістів України: Практичний довідник / Ред., упоряд. Ю. Михайліченко. – К.: НСЖУ, 2004. – 80 с.
22. Лазутина Г. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для вузов. – М.: Аспект-Пресс, 2004. – 240 с.
23. Макуха М. Часопис «Друкарство»: створення та становлення / Макуха М. // Редактор і видавець: науково-практ. журнал; Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. - К., 2012. – Вип.1(2). – С. 131-138.
24. Матвієнко О.В. Підготовка спеціалістів з інформаційної діяльності в галузі віртуальних комунікацій / О. В. Матвієнко // Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні : зб. наук. пр. – 2000. – № 2. – С. 46-54
25. Мелещенко О. Комп'ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір. – К.: Київський університет імені Т.Шевченка, 1998. – 200 с.
26. Піскозуб Л. Проблеми і перспективи ринку українськихперіодичних видань з видавничої справи / Л. Піскозуб // Вісник Дніпропетровського університету. Серія літературознавство. Журналістика. – 2006. – №.1. – С. 355–358.
27. Піскозуб Л. Часописи з видавничої справи та редагування у Польщі: тематико-типологічний аспект / Л. Піскозуб // Збірник праць науково-дослідного центру періодики: збірник / НАН України, Львівська наукова б-ка ім. В. Стефаника, Науково-дослідний центр періодики. – Львів, 2006. – Вип. 14. – С. 388-397.
28. Піскозуб Л. Російські журнали з видавничої справи / Л. Піскозуб // Поліграфія і видавнича справа. – 2007 – № 46. – С. 186-193.
29. Побідаш, І. Л. Часописи галузі видавнича справа та редагування / І. Л. Побідаш, Г. Борисовська. - Технологія і техніка друкарства [Текст] : зб. наук. пр. / "Київ. політехн. ін-т", нац. техн. ун-т України, Вид.-полігр. ін-т; [редкол. : П. О. Киричок (голова) та ін.]. – К. : ВПІ НТУУ "КПІ", Вип. 2 (28). – 2010. – С .171-175.
30. Приступенко Т. Правові засади функціонування сучасних засобів масової комунікації України. – К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, - К., 2000. – 250 с.
31. Проник М. Р. Термінознавча компетенція як основа мовної культури сучасного видавця / М.Р. Процик. – С. 212-217.
32. Поліграфіст : газета колективу УАД. — Львів, 2007. — № 11.
33. Рибалка В.В. Психологія праці особистості: Навчально-методичний посібник. – Кременчук: ПП Щербатих, 2006. – 76 с.
34. Свитич Л. Профессия: Журналист: Учебное пособие. – М.: Аспект-Пресс, 2003. – 255 с.
35. Тимошик М. С. Види видавничої продукції. Книга як основний предмет видавничої діяльності: Текст лекції для студентів Інституту журналістики з курсу „Видавнича справа та редагування”. – К.: Інститут журналістики, 2002. – 20 с.
36. Тимошик М.С. Кафедра видавничої справи та редагування Інституту журналістики: історія та сьогодення / М.С. Тимошик // Редактор і видавець: науково-практ. журнал; Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. - К., 2012. – Вип.1(2). – С. 7-16.
37. Тимошик М. С. Спеціальність „Видавнича справа та редагування”: данина моді чи потреба часу? // Друкарство. – 2003. - №2. – С. 34-37.
38. Тимошик М. С. Редагування як вид професійної діяльності та як складова редакційно-видавничого процесу // Друкарство. – 2003. - №4. – С. 32-35.
39. Тимошик М. С. Сучасна видавнича справа та місце Інституту журналістики в її розвитку // Наукові записки Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Т. У: Факультет соціології та психології, Інститут журналістики. – К., 2004. – С. 148-157.
40. Тимошик М. С. Редакторські посади: фахові вимоги та функціональні обов’язки їх носіїв // Друкарство. – 2005. - №1. – С. 44- 48.
41. Тимошик М. С. Особливості редагування текстів за допомогою комп’ютерних програм // Друкарство. – 2005. - №5. – С. 52-56.
42. Тимошик М. С. Спеціальність „Видавнича справа та редагування”: проблеми і реалії // Імідж сучасного педагога: Наук.-практ. журнал Полтавського пед. ун-ту. – 2006. – С. 5-9
43. Толочек В. А. Современная психология труда: Учебн. пособие. – СПб.: Питер, 2005. – 479 с.
44. Україна: інформація і свобода слова. Збірник законодавчих актів / Упор. А. Задворний. – К.: Молодь, 1997. – 831 с.
45. Українське законодавство: Засоби масової інформації. – К.: IREX Промедіа Україна, 2000. – 256 с.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ТА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ
Написання і захист реферату є важливою формою індивідуальної навчальної діяльності студентів. Для отримання заліку з кредитного модуля студент повинен мати зарахований реферат. Тому кожний студент групи готує до відповідної теми реферат і захищає його на практичному занятті, отримує відповідні бали. З пропонованого переліку рефератів вибирається один за бажанням студента.
Навчальний реферат– це самостійна творча робота студента, підготовлена на основі критичного огляду літературних та інших джерел з певної теми, проблеми, що засвідчує його знання літератури з даної теми, розуміння основних підходів до вирішення наукової і практичної проблеми, а також відображає власні професійні погляди майбутнього редактора, демонструє його вміння усвідомлювати явища у соціально-комунікаційній сфері на основі теоретичних знань.
У процесі роботи над рефератом можна виділити чотири етапи:
Вступний – вибір теми, складання списку літератури для опрацювання, початок її вивчення, розробка плану і написання вступу.
Основний – детальне опрацювання літератури, робота над змістом і висновками реферату.
Прикінцевий – оформлення реферату, самокритична оцінка його змісту і виправлення виявлених недоліків.
Захист реферату.
Текст реферату пишуть чи друкують з одного боку аркуша (формат А-4), сторінки пронумеровують вгорі праворуч.
Набір тексту здійснюється стандартним 14 або 12 шрифтом Times New Roman.
Міжрядковий інтервал – 1,5, відступ в абзацах – 1,25 см. Береги мають бути таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 15 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм. Обсяг реферату – 10-15 сторінок.
Структура реферату містить такі елементи:
– титульна сторінка;
– зміст (план);
– вступ;
– основна частина (розділи, пункти і підпункти);
– висновки;
– список використаних джерел;
– додатки.
На титульному аркуші реферату вказуються: офіційна назва навчального закладу, факультету і кафедри; прізвище та ініціали автора реферату, абревіатура навчальної групи; повна назва теми; прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад та рік написання реферату. Після титульного аркуша подається план реферату з точною назвою кожного розділу (пункту) і вказуванням його сторінок.
Складання плану реферату необхідно розпочати на етапі вивчення літератури. План – це точний і короткий перелік положень у тому порядку, в якому вони розташовуватимуться в рефераті протягом розкриття теми.
Існує два основні типи плану: простий і складний (розгорнутий). У простому плані зміст реферату поділяють на пункти, а в складному – на розділи і пункти та підпункти. Грамотно побудований план реферату відповідає сформульованій темі, меті і завданням роботи. Назва розділу (пункту) плану не повинна повторювати назву теми (частина не дорівнює цілому).
У вступі реферату обсягом 1 сторінки обґрунтовують актуальність обраної теми, оцінюють стан дослідження наукової проблеми, формулюють мету і визначають завдання реферату, дають короткий загальний огляд наявної літератури і використаних джерел.
Обґрунтування актуальності обраної теми передбачає відповідь на питання: чому вибрав цю тему реферату, чим вона цікава?
Оцінюючи стан дослідження наукової проблеми, треба коротко висвітлити ту низку відомих авторові наукових уявлень, яка склалася в науці з цієї проблеми.
У вступі реферату мету можна сформулювати за допомогою дієслів: вивчити, визначити, обґрунтувати, проаналізувати, систематизувати, висвітлити, розглянути, узагальнити тощо.
Завдання роботи – це конкретні етапи досягнення її мети. Завдання також починають формулювати за допомогою зазначених вище дієслів.
У короткому огляді літератури і джерел, з якими автор працював, треба оцінити їхню корисність, доступність, висловити своє ставлення до їхнього змісту.
Зміст реферату має відповідати його темі, меті і завданням. Кожний розділ (пункт) реферату слід починати з нової сторінки. Необхідно послідовно розкривати всі передбачені планом питання, обґрунтовувати, пояснювати основні положення, ілюструвати їх конкретними прикладами і фактами, формулювати думки чітко, просто, правильно і недвозначно.
Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторів. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні стилю наукових документів, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно уникати також незвичних термінів і символів або пояснювати їх при першому згадуванні в тексті реферату.
У наукових текстах не рекомендується викладати інформацію від першої особи однини, краще – в безособовій формі. При згадуванні в тексті прізвища обов'язково перед ним треба ставити ініціали.
Висвітлюючи різні погляди і наукові положення, цитати необхідно посилатися на використане джерело. У рефераті відомості про використане джерело подають після цитати у квадратних дужках: спочатку вказують номер джерела зі списку використаної літератури, а потім через кому – його сторінку, наприклад, [6, с.147]. Взагалі, цитатами не слід надуживати, особливо громіздкими.
Якщо важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки.
Кожний розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними.
Висновки – самостійна частина реферату, в якій потрібно висвітлити такі аспекти:
– оцінити ступінь досягнення мети і виконання завдань роботи;
– перерахувати і стисло охарактеризувати відомі наукові підходи досліджених проблеми, а також виділення нових аспектів, дискусійних питань, що підлягають подальшому вивченню;
– визначити, що є цінним у реферованих роботах, що вимагає додаткового аналізу й уточнення, а що викликає сумніви.
Обсяг висновків – 1-2 сторінки.
Список використаної літератури оформлюється відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”. До списку використаних джерел мають бути внесені лише безпосередньо використані в рефераті праці в алфавітному порядку (за прізвищами та ініціалами авторів). Монографії та збірники, що не мають на титульному аркуші прізвища автора (авторів), вносяться до загального списку за алфавітним розміщенням заголовка.
Додатки містяться після «Списку використаних джерел». Це можуть бути таблиці, схеми, ілюстрації, фото, словник термінів та інші матеріали, що доповнюють основний текст реферату. Додаток є бажаною, але не обов'язковою частиною реферату.
Порядок захисту реферату передбачає:
– повідомлення про актуальність теми реферату, характеристика мети і завдання роботи, отримані результати, висновки;
– відповіді студента на запитання викладача й однокурсників.
Під час захисту реферату інформацію, вміщену у додатках роботи, можна подати аудиторії на плакатах, слайдах, моніторі комп'ютера. Ілюстративний матеріал повинен не дублювати, а доповнювати текст реферату.
Реферат оцінюється за такими критеріями: самостійність, творчий підхід до розкриття проблеми, відображення власної позиції; відповідність змісту темі, глибина її розкриття, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; дотримання вимог щодо оформлення реферату.
Додаток А. Зразок титульного аркуша реферату
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КПІ»
ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ТА РЕДАГУВАННЯ
Реферат
з кредитного модуля «Основи професійної діяльності»
Тема_________________________________________________________
Виконавець:
студент гр.
 |
(прізвище та ініціали)
Викладач
 |
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали)
Київ-200_
Семінарнські заняття 2-4. Видатні діячі української науки, літератури, культури про сутність роботи редактора, видавця
(семінар проходить у формі озвучення та обговорення рефератів, підготовлених кожним студентом про одну , окремо взяту песоналію із запропонованого списку)
У рефераті висвітлити:
Особливості співпраці обраної персоналії з видавництвами,
редакціями, редакторами.
Творчі й політичні колізії, які виникали у зв‘язку з публікацією або не публікацією творів.
Творча лабораторія автора: варіанти переробок, редагувань
самого себе або з допомогою професійних редакторів і
взаємостосунків, думок, конфліктів.
Цитати з листів, щоденників, статей, творів, що мають
відношення до праці редактора, видавця, або які характеризують ставлення автора до цієї професії, його роздуми і міркування з приводу цього.
Рекомендовані персоналії та література до семінарських
занять :
Ваплітянський збірник. Вид.
2-ге, доповнене, за ред. Ю. Луцького. –Видання Канад. Ін-ту Укр. Студій, 1977. (Листи укр.
письменників -П. Тичини, М. Бажана, Ю. Яновського, М. Хвильового, І. Дніпровсього, М. Куліша –з архіву А. Любченка).
Гоголь Микола
Гоголь М. Выбранные места из переписки с друзьями // Полн.
Собр. Соч. –Л. Изд-во АН СССР, 1952. –Т. 8.)
Переписка Н. Гоголя. В двух томах. –М.: Худож. лра, 1998.
Грабовський Павло.
Грабовський Павло. Листи // Твори у 2-х томах. –К.: Дніпро, 1964. –Т. 2.
Антоненко-Давидович Б.
200 листів Б. Антоненка-Давидовича / Передмова Дм. Чуба.
Мельборн (Австралія): Ластівка, 1986.
Драй-Хмара М.
Драй-Хмара Михайло. Листи // ЗНТШ. Т. СХСУІІ –Михайло
Драй-Хмара. З літературно-наукової спадщини. –Нью-Йорк
-Париж-Сідней-Торонто, 1979.
С. Русова,
Зайченко І., Рахно О., Листи Олександра та Софії Русових до
Михайла та Віри Коцюбинських // Київська старовина (журнал). –1999. -No5.
Орест Михайло
Із листів Михайла Ореста до Алли Вівчинської // Сучасність.
–1997. –Ч. 9.
Кобилянська Ольга.
Кобилянська О. Листи // Твори. Т. 5. –К.: Держлітвидав, 1963.
Кобилянська О. Слова зворушеного серця: Щоденник. Автобіографії. Листи. Статті та спогади. –К.: Дніпро, 1982.
Коцюбинський Михайло
Коцюбинський М. Листи // Твори в шести т. –К.: Вид-во АН
УРСР. –Т. 5, 1961. Т. 6, 1962.
Зайченко І., Рахно О., Листи Олександра та Софії Русових до
Михайла та Віри Коцюбинських // Київська старовина (журнал). –1999. -No5.
Кримський Агатангел.
Кримський А. Листи // Твори в 5-ти т..–Т. 5. Кн. 1-2. –К.: Наукова думка, 1973.
Куліш Пантелеймон.
Куліш П. Листи до М. Д. Білозерського / Упорядк. О. Федорука. –Львів Нью-Йорк: Вид-во М. Коць, 1997.
Лисенко Микола.
Лисенко М. В. Листи –К.: Мистецтво, 1964.
Морачевский Юліан.
Морачевський Ю. Листи // “Любов”ю кривди не вчиню”.
–
Львів: Оріяна Нова, 1995. –С. 94-168.
Ольжич Олег
Ольжич О. Листи // Незнаному воякові. К: Фундація ім. О.
Ольжича, 1994.
Світчличний Іван
Світличний І. Голос доби. –Кн. 1. “Листи з “Парнасу”.
–К.: Сфера, 2001.
Стефаник Василь
Стефаник В. Листи // Твори. –К.: Дніпро, 1964.
Стус Василь
Стус В. Листи до рідних // В. Стус. Твори в 4-х т., шести книгах. –Львів: Просвіта, 1997.
–Т. 6 (додатковий). Кн. 1.
Стус В. Листи до друзів і знайомих // Твори в 4-х т. –Львів, 1997. -Т.6 (додатковий). Кн. 2.
Тесленко Архип
Тесленко А. Листи // Повне зібрання творів. –К.: Наук. думка,
1967.
Тичина Павло
Тичина Павло. Листи // Зібрання творів у 12-ти т. -Т. 11.
–К.: Наукова думка, 1990.
Українка Леся
Українка Леся. Листи// Зібрання творів у 12-ти т. –К.: Наукова думка, 1978 (Т. 10 і 11), 1979 (Т. 12).
Франко Іван
Франко І. Листи // Зібрання творів у 50-ти т. –
К.: Наукова думка, 1986. –Т. 48-50.
Додатковий перелік персоналій:
Л. Глібов, О. Гончар
Є. Гребінка, Д. Донцов
Б. Лепкий
М. Костомаров,
М. Драгоманов,
Ю. Федькович, М. Павлик
Марко Вовчок, О. Маковей
І. Нечуй-Левицький,
І. Багряний
І. Тиктор
Є. Чикаленко, С. Єфремов Б. Грінченко,В. Винниченко, В. Доманицький
Джерельна база:
-передусім –листування, епістолярія, щоденники, публіцистика, автобіографії;
-твори самих авторів (бажано повне зібрання, де поміщаються
варіанти, редакції, примітки, передмови, післямови, але не
однотомники);
-монографії, збірники про життєвий і творчий шлях цих діячів;
-інша література з цієї проблеми.