Загальне поняття про синоніми
Розділ 1. Синонім як лексична одиниця
Найбільш поширене у сучасному мовознавстві визначення синонімів формулюється так: синоніми – це близькі або тотожні за своїм значенням слова, що позначають одне поняття, але відрізняються одне від одного: 1) відтінками в лексичному значенні; 2) своїм емоційним забарвленням; 3) належністю до певного стилю; 4) своєю вживаністю; 5) здатністю вступати в сполучення з іншими словами.
За іншими довідниками також маємо:
«Синоніми - це слова однієї частини мови, які позначають одне і те ж але відрізняються один від одного відтінками лексичного значення і вживанням у мові. Синоніми в мові утворюють угрупування слів і словосполук, що носять системний характер.» [6]
Синонімами називають слова з рівним значенням (М. Марузо), з схожим значенням (Л. Р. Зіндер, Т. Ст. Строєва), слова, що позначають одне і теж поняття або поняття дуже близькі між собою (А.П. Евгеньева), слова з’єднаним або дуже близьким предметно-логічним змістом (К.В.Архангельська), слова, однакові по номінативній відносності, але, як правило, що розрізняються стилістично (А.А. Реформатський), слова, здатні у тому ж контексті або в контекстах, близьких по сенсу, замінювати один одного(Л.А. Булаховський).
Синонімічнийряд — це група слів (синонімів), що об'єднані спільним основним значенням. Синонімічні ряди об'єднують слова з гранично близькою семантикою, що належать до однієї частини мови. Синонімічні ряди не замкнені, вони можуть постійно поповнюватися новими словами, втрачати застарілі слова.
Синонімічні слова групуються в синонімічний ряд навколо стрижневогослова, або домінанти. Стрижневе слово є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим.
Синонімічні ряди до різних синтаксично диференційованих значень розкривають закономірності семантичної структури полісемічного слова, що служать теоретичною основою подальших лексикографічних розробок.
Синонімія — це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі.
А також синоніми – це творчо осмисленні складники мовної цілості. Вони виникли як результат добору досконалих форм вираження думок і почуттів. Через те й користування ними не автоматизується. Синоніми задовольняють прагнення людини до влучності й краси мовлення. Саме в синонімах приховані найбільш “інтимні” особливості лексичної системи, її комунікативні та виразові можливості. Мудре й виразне слово знайшло свою опору синонімічній формі. Недооцінка чи занедбання синонімічних багатств мови ведуть до неї знебарвлення.
Лексична синонімія (від гр. Cunonumia, sunonumos-однойменність, однойменний) – специфічне явище, прямо протилежне омонімії. Якщо для омонімів характерними є різні значення виражені тотожніми формами, то синонімія означає семантичну тотожність чи близькість двох або кількох різних за звуковим складом слів. Вивчення основних питань в синонімії без посередньо пов’язане з науковим осмисленням семантичних категорій – лексичного значення слова, полісемії та стилістичних явищ умови.
1.2 З історії питання.
Слово синонім грецького походження й дослівно означає "однойменний". Тобто це слова, що мають спільність значення, але відрізняються відтінками значень чи стилістичними забарвленнями, наприклад: szybko, energiczno, gałopem, dunamiczno i t.d. Отже, синоніми мають дві суттєві властивості. З одного боку, вони подібні, близькі, а з другого - значеннєві відтінки й стилістичне забарвлення їх не збігаються, не роблять їх однаковими.
Синонімія - це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі.
Декілька синонімів, що мають одне спільне значення, називаються синонімічним рядом. Ряд має одне стрижневе, опорне слово, що виражає найзагальніше значення й не має стилістичних відтінків. Воно ще називається семантичною домінантою і об'єднує навколо себе інші стилістично забарвлені синоніми.
У лінгвістичній науці вивчення синонімів почалося дуже давно, тому накопичилася велика кількість спеціальних робіт, багато з яких містять цікаві думки і тонкі спостереження.
Ще стародавні греки, що пильно вивчали синоніми, прийшли до висновку, що в них полягає багатство мови: достаток думок в словах і різноманітність виразів.
Римські учені усвідомили не тільки схожість слів-синонімів, але і відмінність між ними. Так, наприклад, Квінтіліан писав: «Але оскільки у
різних речей назви різні - або точніші, або красивіші або виразніші, або краще звучні, - те всі вони мають бути не тільки відомі, але і поготові і, так би мовити, на вигляді, щоб, коли вони знадобляться тому, хто говорить, можна було легко відібрати з них якнайкращі». [1, 46]
У XVIII ст. успішно працювали над визначенням природи синоніма французькі учені. У 1718 р. вийшла в світ об'ємна і вельми значна за змістом праця Жірара під назвою «Правильність французької мови або Різні значення слів, що можуть бути синонімами». [2, 27]
Француз Бозе зібрав і видав в одній книжці французькі синоніми; через декілька років абат Рубо видав «Великий синонімічний словник».
З німецьких учених XVIII ст. синонімами цікавилися Аделунг і Ебергардт, з англійських - Джонсон.
Першою російською працею, що якоюсь мірою зачіпає проблему синоніма, був «Лексикон слов’яноросійський і імена тлумачення», складений П. Бериндой. Він вийшов в Києві в 1627 р.
Серйозного наукового значення цей «Лексикон» не має, але представляє інтерес для лінгвіста як перша спроба роботи над синонімами.
У XVIII-XIX рр., грунтуючись на вченні М. В. Ломоносова про три стилі
російські філологи зробили ряд спроб: теоретичні і практичні розробки проблеми синоніма, що позначилося в появі цілого ряду теоретичних статей, публікації спостережень, заміток, переліків окремих синонімічних рядів, у виданні словників.
Н. Ібрагимов в своїй статті «Про синоніми» визначає синоніми як «назви однієї і тієї ж речі в різних її стосунках, - суть слова що мають значення між собою загальне і власне кожному порізно» [3, 35-41].
Також він робить спробу обгрунтувати походження в мові синонімів. Синоніми Н. Ібрагимов
розглядає як доказ багатства мови, як засіб уникнення повторення, досягнення рими, поліпшення складу і стилістичної диференціації.
У 1818 р. співробітник Московського суспільства любителів російської словесності Петро Калайдович видав «Досвід словника російських синонімів». Цей словник складається з 77 словникових статей, слова розташовані не за абеткою. Єдиного принципу в тлумаченні синонімів автор не дотримується: загальне пояснення значень слів, що входять в одну словникову статтю, дається рідко; як правило визначаються тільки відмінності між словами-синонімами, значення їх прикладами не підтверджується.
Великий інтерес для лінгвіста представляє передмова до «Досвіду словника російських синонімів». Відносно питання про походження синонімів, автор намагається довести, що синоніми не є однозначними словами. Він зазначає що поняття про речі висловлюються, але якщо кожну річ можна розглядати зі багатьох різних сторін, у відношенні і зв'язку її з іншими речами, то і поняття про неї можуть мати різні образи виразу, а вирази ці - різні ступені значення, так само як один колір може мати багато відтінків. Від цього розгляду речей з'явились в кожній мові синоніми. Синоніми, що містять в собі загальне значення, мають щось приватне, що відрізняє їх від інших слів такого ж походження. Отже, ні в одній мові немає синонімів, що вміщають в собі одне і те ж поняття в обмеженому сенсі. [4, 63-70]
Цитуючи вислови французького ученого Дюмарсе про те, що марно мати безліч слів вирази одного поняття, і про необхідність слів окремих для всіх понять схожості, що мають зв'язок між собою, Калайдовіч приводить і свої докази, розвиваючи далі думки Дюмарсе: «Якби існували синоніми однозначні, тоді б мова, як перший засіб повідомляти свої думки іншому, була б скрутна для пам'яті; бо один тільки слух відчував би різницю в словах-синонімах, а розум не міг би бачити ні сили виразу, ні зв'язку багатьох знаменувань, ні різноманітних ступенів одного і того ж поняття... Синоніми, що містять в собі одну силу знаменування, у скорому часі повинні вийти з вживання як слова даремні; але треба зазначити: всі синоніми в мові уживаються. Ось доказ різниці їх сенсу»[5, 17-20].
У першій третині XX ст. вийшли синонімічні словники Н. Абрамова [8], і Ст. Д. Павлова-Шишкина і П. А. Стефановського. Ці словники не внесли нічого нового ні в теоретичну розробку проблеми синонімів, ні в методику побудови синонімічних словників і виявилися ще менш придатними для практичного використання, ніж словники XIX ст. Це були переліки синонімічних (причому дуже часто неправильно складених) рядів без жодних тлумачень і ілюстрацій.
Таким чином, до другої половини XIX ст. в області синоніміки був зроблений цілий ряд вірних і цікавих спостережень:
1)синоніми визначалися як слова, близькі, але не тотожні за значенням (серед синонімів були виділені ті, що називають одну і ту ж річ);
2)було встановлено, що синоніми є показником розвиненості мови, її багатства, гнучкості, служать для різноманітності вираження думки;
3)було відмічено також, що слова-синоніми розрізняються стилістично ступенем ознаки, здатністю поєднуватися з тим або іншим колом слів; що область синоніміки - слова з відвернутим значенням.
У другій половині XIX ст. інтерес до синонімії, як і до всіх лексикологічних проблем, різко знизився і поновився лише в XX ст.
Отже, короткий огляд літератури по лексичній синоніміці дозволяє звести що все існує в наукових роботах, допомозі, статтях різноманіття визначень синонімів до двох:
1. Синоніми - слова різнозвучні, близькі, але не тотожні по своєму значенню. Це визначення синонімів склалося в кінці XVIII ст. і дожило до наших днів. Цілий ряд учених, наприклад А.М. Земський С.Е. Гачків, М.В. Светлаєв [9], А.І. Ефімов [10], А.Н. Гвоздев [11], Л.А. Булаховський [12] і ін. дотримуються цього визначення синонімів.
2. Синоніми - слова, що позначають одне і те ж явище об'єктивної дійсності, але значення, що розрізняються відтінками стилістичною приналежністю і так далі. Цього погляду дотримуються учені: Р.А. Будагов , що видно із дослідження перекладних словників [13], Н.М. Шанський, якого досліджувала Новикова О.О. [14], Е.М. Галкина-Федорук [15].
Класифікація синонімів.
У лексикології існують різні класифікації синонімів, від узагальнених до більш детальних. Станіслав Семчінський серед синонімів виокремлює абсолютні та відносні синоніми. [17] Останні відрізняються один від одного певними відтінками значення або ж своїми експресивно – емоційними відтінками значення або ж своїм експресивно-емоційним забарвленням. До окремих слів синонімами можуть виступати цілі словосполучення – фразеологічні одиниці, наприклад:
zmięty - jak psu z gardła wyciągnięty, umrzeć - ducha wyzionąć, wahać się - bić się z myślami та інші.
Повним синонімам властивий абсолютний збіг лексичних значень, у зв`язку з чим вони класифікуються також у абсолютні, семантично тотожні: słowo – wyraz. Неповні синоніми характеризуються певними відмінностями, які виявляються у так званих відтінках лексичних значень: mówić – pleść językiem.
З погляду на кількість спільних контекстів у польській мові вирізняють два типи синонімів:
1)синоніми ближчі (які вживаються у великій кількості контекстів), наприклад: radosny –wesoły, szacunek- poważanie, aktywny- energiczny.
2)синоніми дальші (які можна вжити лише в невеликій кількості випадків), наприклад: czarny- kruczy (можна вживати лише з словом włosy: krucze włosy).
Також виділяють такі види синонімів:
1)семантичні синоніми- це близькозначні слова, які різняться між собою побічними значеннями або значеннєвими відтінками. Наприклад: deszcz- ulewa, mrzawka, kapuśniak.
Ці слова відрізняються своїми значеннєвими відтінками. Так,
Ulewa- to gwałtowny deszcz,
Mrzawka- to bardzo drobny deszcz,
Kapuśniak- to gęsty deszcz.
2)стилістичні синоніми- це слова, близькі за значенням, але вони відрізняються експресивним забарвленням і стилістикою, хоча також можуть відрізнятися і за значенням. Вони, в свою чергу, поділяються на такі групи:
· хронологічні синоніми (коли зіставляються застарілі і сучасні слова), наприклад:
Szef- pryncypał, zeszyt- kajet, niegdyś- ongiś.
· територіальні синоніми (коли зіставляються загально польські слова та діалектизми), наприклад: torebka- tytka, jasny- światły, arbuz- kawon, czajnik- sagan.
· синоніми, які вживаються в різних середовищах (зіставляються загальнопольські слова та слова, які побутують у різних середовищах, серед людей різних професій), наприклад: wykonać- odwalić, ukraść- zwędzić, jechać- posuwać.
· стильові синоніми (коли зіставляються слова з різним стильовим забарвленням), наприклад: prowadzić- wieźć, granice- rubieźe, niebieski- lazurowy.
· експресивні синоніми (відрізняються емоційним забарвленням), наприклад: pijak- moczygęba, pięknie- super, gazeta- piśmidło.
З погляду на форму синоніми поділяються на:
1)різнокореневі синоніми (burza- nawalnica)
2)спільнокореневі синоніми (głowa- główka, głowina, bóty- bótki, bóciki)
Висновки :
Синонімія— це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі.
Стилістичні синоніми розрізняються за сферою вживання, емоційним забарвленням, образністю тощо. Крім постійних, усталених у лексичній системі синонімів, існують також так звані контекстуальні, тобто слова, які лише в одному якомусь контексті, лише тимчасово виступають як синоніми. До окремих слів синонімами можуть виступати цілі словосполучення – фразеологічні одиниці.
У слов`янських мовах переважають словотворчі синоніми і тривале співіснування таких утворень наявне в їх семантиці поряд із спільним основним значенням додаткових самостійних значень чи то їх відтінків або можливістю вживання в різних контекстах. У мов слов’янського походження, до яких відноситься й польська мова, більш розвинуто словотворення за допомогою суфіксального, префіксального та суфіксально-префіксального способу творення слів.
Розділ 2.