Техніка вправлення гострого заднього вивиху нижньої щелепи
Матеріальне забезпечення: бинт марлевий середній або широкий нестерильний.
Вимоги до лікаря:
Хворий сидить у кріслі, що максимально опущене, або на низькому стільці, при цьому спина хворого повинна обпиратися о стіну - потилиця хворого повинна мати міцну спору. Голову хворого фіксують вертикально підголівником або її тримає помічник лікаря. Лікар розміщується спереду від постраждалого Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися декілька нижче (до 10 см), ніж рівень кистей опущених рук лікаря - тоді створюються умови для повного розслаблення жувальних м'язів хворого при мінімальному зусиллі лікаря.
Методика проведення:
1. Лікар розміщує великі пальці обох рук у присінку порожнини рота пацієнта на зовнішньої поверхні альвеолярних відростків нижньої щелепи у третіх молярів та на зовнішні косі лінії нижньої щелепи.
2. ІІ-V пальцями міцно охоплює кут та тіло нижньої щелепи ззовні та з низу.
3. Поступово натискаючи великими пальцями на тіло нижньої щелепи до низу, лікар послаблює скорочені жувальні м'язи.
4. Натисканням пальців обох рук на кут та тіло нижньої щелепи ззаду до переду, лікар висовує тіло щелепи у перед, чим зміщує суглобові головки нижньої щелепи в суглобові ямки скроневих кісток.
5. Вправлення головок суглобових відростків супроводжується характерним звуком і швидким та щільним рефлекторним змиканням щелеп.
6. З метою обмеження рухів в скронево-нижньощелепному суглобі та попередження повторного вивиху лікар фіксує нижню щелепу на 3-4 тижня тім'яно-підборідною бинтовою пов'язкою або давлючою пращоподібною пов'язкою.
7. Хворому рекомендують обмежувати відкривання рота, другу щелепну дієту строком на 10-15 діб та протизапальні знеболюючи препарати.
8. При неможливості розтягнути скорочені жувальні м'язи лікар повинен зробити двобічну анестезію за Берше або за Берше-Дубовим.
Техніка вправлення застарілого переднього вивиху нижньої щелепи (за Попеску)
Матеріальне забезпечення: марлеві серветки великі, бинт марлевий середній або широкий нестерильний.
Вимоги до лікаря:
Хворий лежить на операційному столі або кушетці на спіні. Голову хворого тримає помічник лікаря Лікар розміщується з права та попереду від постраждалого. Нижня щелепа пацієнта повинна знаходитися на рівні ліктьового суглобу опущеної руки лікаря. Рот пацієнта максимально відкритий.
Методика проведення:
1. Лікар заводить туго звернути марлеві валики (діаметр 1,5-2 см) в порожнину рота пацієнта та розташовує їх між жувальних поверхонь верхніх та нижніх корінних зубів, а при їх відсутності - між альвеолярних відростків нижньої та верхньої щелеп з обох сторін.
2. Долонею правої руки лікар міцно охоплює підборіддя ззовні.
3. Поступово та безперервно натискаючи долонею на підборіддя з низу до гори, лікар створює ричав для розтягування скорочених жувальних м'язів пацієнта та опускання суглобових головок нижньої щелепи нижче суглобових бугорків.
4. Далі лікар пальцями охоплює підборіддя та тіло нижньої щелепи. Натисканням долонь на тіло щелепи та підборіддя спереду до заду (від груднини до верхньої щелепи) лікар зміщує суглобові головки нижньої щелепи в суглобові ямки скроневих кісток.
5. Вправлення головок суглобових відростків супроводжується характерним звуком, швидким та щільним змиканням щелеп.
6. З метою обмеження рухів в скронево-нижньощелепному суглобі та попередження повторного вивиху лікар фіксує нижню щелепу на 3-4 тижня тім'яно-підборідною бинтовою пов’язкою або давлючою пращоподібною пов'язкою. При вивихах нижньої щелепи, що рецидивують, лікар здійснює лігатурне зв'язування зубів. Після зменшення болю пацієнту виготовляють апарати, що обмежують відкривання рота.
7. Хворому рекомендують обмежувати відкривання рота, другу щелепну дієту строком на 10-15 діб.