Електромагнітне випромінювання – це розповсюдження енергії вимушених коливань елементарних частинок відносно їх стабільного положення в статичній рівновазі незбуреного середовища
ФІЗИЧНА СУТЬ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
Ці коливання утворюють так звані електромагнітні хвилі, а простір їх розповсюдження становить електромагнітне поле.
Джерелом електромагнітних хвиль є змінний електричний струм, який протікає по провіднику, розташованому в даному середовищі.
Відомо, що навколишнє середовище утримує безліч елементарно заряджених частинок, які у звичайних умовах знаходяться у електростатичній рівновазі. Але, якщо в таке середовище внести провідник, по якому протікає електричний струм, то це середовище втрачає статичну рівновагу, і в ньому виникають електромагнітні хвилі.
Так, електричний струм, протікаючи по провіднику утворює магнітне поле, силові лінії якого замикаються навколо провідника, і поширюються від нього концентричними кільцями, а їх напрямок дії визначається правилом правого гвинта (правило буравчика).
Це правило говорить про наступне: якщо провідник розташувати так щоб електричний струм протікав у напрямку від нас, то силові лінії його магнітного поля будуть направлені по ходу часової стрілки, і навпаки, якщо електричний струм буде протікати по провіднику в напрямку до нас – то силові лінії магнітного поля будуть направлені проти ходу часової стрілки.
Силові лінії магнітного поля, поширюючись від провідника, діють на елементарні частинки зовнішнього середовища і примушують їх рухатися у протилежному напрямку від напрямку протікання електричного струму в провіднику. А направлений рух елементарних частинок становить електричний струм зміщення зовнішнього середовища, який утворює своє магнітне поле. Ці процеси повторюються, утворюючи послідовні ланки загального електро-магнітного поля.
Тобто, вторинне магнітне поле (Н2), утворене електричним струмом зміщення (Ē2), з однієї сторони спричиняє опір поширенню первинного магнітного поля (Н1), а з іншої сторони утворює послідуючу ланку електромагнітного поля (Ē3Н3), і так далі. Таке поширення електромагнітного поля відбувається у всі сторони від джерела його виникнення.
 |
Таким чином, електромагнітне поле – це коливання в одній і тій же площині елементарних частинок зовнішнього середовища, яке графічно зображається у вигляді затухаючого хвильового процесу вектора електростатичного поля (Ē).
 |
Основними характеристиками електромагнітного поля є:
– швидкість розповсюдження (С) – близько 300000 км/с;
– частота коливань (f) – відповідно частоті змінного електричного струму, який утворює це електромагнітне поле (Гц);
– довжина хвилі (λ) – відстань між двома сусідніми однаковими значеннями коливань (м; см);
– період повторення (Т) – зворотна величина частоти коливань:
 |
В залежності від частоти і довжини хвилі електромагнітне поле поділяється на діапазони:
| Назва діапазону | Діапазон частот ( f ) | Довжина хвилі ( λ ) | Назва діапазону (довжини хвилі) |
| Низькі частоти (НЧ) | 0,003 – 0,3 Гц 0,3 – 3,0 Гц 3,0 – 300 Гц 300 Гц – 30 кГц | 107 – 106 км 106 – 104 км 104 – 102 км 102 – 10 км | Інфрачервоні Низькі Промислові Звукові |
| Високі частоти (ВЧ) | 30 – 300 кГц 300 кГц – 3 МГц 3 – 30 МГц | 10 – 1 км 1 км – 100 м 100 м – 10 м | Довгі (кілометрові) Середні (гектасетрові) Короткі (декаметрові) |
| (УВЧ) | 30 – 300 МГц | 10 м – 1 м | Ультракороткі |
| Надвисокі частоти (НВЧ) | 300 МГц – 3 ГГц 3 – 30 ГГц 30 – 300 ГГц | 1 м – 10 см 10 – 1 см 1 см – 1 мм | Дециметрові Сантиметрові Міліметрові |
В залежності від потужності джерела випромінювання електромагнітні хвилі розповсюджуються до сотень кілометрів і наводять електричний струм зміщення у металевих стержнях антен. Ці антени приєднані до приймачів які проводять обробку наведеного в них електричного струму і відтворюють корисний сигнал, закодований в них. Таким чином сигнал передається на значну відстань без застосування дротових мереж зв’язку. Це явище застосовується в радіомовленні, телебаченні, радіолокації, радіонавігації, і тд.