Психологічні ознаки праці (Є. О. Климов)
Клімов стверджує, що під працею в контексті псих праці розуміють - функціонуючу психічну систему, яка характеризується 4 ознаками. Ці ознаки слід оцінювати і осмислювати в сукупності деякої активності людини, яка може бути віднесена до поняття праці тільки в тому випадку, якщо їй може бути в тій чи іншій мірі приписана кожна з чотирьох ознак. Якщо хоча б одна з ознак не може бути приписана, то дана активність поки не є працею в психологічному сенсі слова.
Ознаки за Климовим:1) свідоме передбачення соціально-цінного результату. Щоб діяльність можна було назвати трудовою, передбачений результат повинен мислитися як цінний для широкого колективу, тобто як соціально-цінний, а також як такий, що має позитивну цінність. Діяльність не може бути охарактеризована як праця в психологічному значенні цього терміна, якщо усвідомлення соціальної цінності її результату не виступає у даної людини як суттєвий регулятор її активності.Клімов виділяє структуру першої ознаки праці та розрізняє в ній три компоненти, які приймає як відносно самостійні: а) більш-менш ясне знання про продукт діяльності, б) більш-менш чітке усвідомлення його соц.. цінності і в) більш-менш виражений афективний тон відповідних знань, уявлень, образів.2) усвідомлення обов'язковості досягнення соціально фіксованої цілі. Діяльність стає працею тоді, коли при інших рівних умовах є не тільки ідея обов'язковості, а й зовнішні по відношенню до S форми фіксації цілей його діяльності та форми соц. санкціонування, схвалення цих цілей. У типовому випадку це завдання, сформульовані, затверджені відповідальними представниками суспільства, виробничого колективу, так звані виробничі завдання (документовані або усні), плани, програми (більш-менш деталізовані або узагальнені).Для того щоб діяльність могла бути віднесена до категорії праці (в контексті психології!), цілі її повинні бути або звичайним, зовнішнім чином визнані, відзначені у відповідній соціальній групі (у сім'ї, у навчально-виробничому, трудовому співтоваристві), або логічно підпорядковані якимось суспільно важливим цілям (хоча б для самого суб'єкта діяльності, який цю логічну залежність розуміє).Структура другої ознаки:має когнітивний і афективно-вольовий компоненти. Когнітивний компонент виражається в усвідомленні суб'єктом більшої або меншої відповідальності перед людьми. Афективно-вольовий компонент - в емоційних реакціях, станах, відносинах, пов'язаних з параметрами "стабільності - мінливості" умов і процесів здійснення діяльності, які співвідносяться з її метою. Людина не просто пам'ятає, знає і розуміє, яка мета задана, але її турбують, хвилюють факти збігу або неузгодженості здійснення, напрямки діяльності з її ідеальним планом.3) свідомий вибір, застосування, вдосконалення або створення знарядь і засобів діяльності. У праці передбачаються знання можливостей та обмежень, варіантів застосування знарядь, засобів праці і, отже, відповідний вибір.Має три компоненти: когнітивний (знання засобів праці, їх тонкощів), операторний (володіння засобами праці) і афективний (відповідні емоційні переживання, стани).4) усвідомлення міжлюдських виробничих залежностей, відношень ("живих" і упредметнених). Практично завжди якщо не об'єкти, то речові знаряддя, засоби, умови праці приховують в собі упредметнені міжлюдські відносини: інструменти кимось зроблені, кимось доставлені, матеріали кимось здобуті, підготовлені, виготовлені, умови праці кимось організовані, підтримуються в нормі та ін. Працівник розуміє, подумки бачить і чітко відчуває всю зазначену вище матеріалізовану працю, розуміє приховані у заготівлі, в напівпродукті упредметнені відносини між людьми. Четверта психологічна ознака праці має когнітивні і афективні компоненти (знання про відповідні міжлюдські відносини і той чи інший емоційний супровід їх).