Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
у ст. 197–1 кк встановлено кримінальну відповідальність за два
хоч і взаємопов’язані, але самостійні склади злочину: 1) самовільне
зайняття земельної ділянки (ч. 1); 2) самовільне будівництво будівель
або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч. 3).
Безпосередній об’єкт злочину – охоронювані законом про кримі-
нальну відповідальність суспільні відносини власності (а також
користування) щодо земельних ділянок (ч. 1) та відносини в сфері
будівельної діяльності (ч. 3). Предметом злочину виступають земель-
ні ділянки будь-якої категорії, а також будівлі та споруди.
Об’єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки
полягає у вчиненні дій по фактичному заволодінню та використанню
земельної ділянки особою, якій така ділянка не передавалася у влас-
ність чи користування. Дії можуть полягати в огородженні ділянки,
встановленні охорони, вирощуванні рослин, розміщенні на ній буді вельних матеріалів чи іншого майна тощо. Злочин вважається закінче-
ним з моменту фактичного заволодіння земельною ділянкою або почат-
ку експлуатування її, тим самим власнику (законному володільцеві)
заподіяно значної шкоди (у сто і більше разів перевищує неоподаткову-
ваний мінімум доходів громадян). Якщо завдано шкоди на меншу суму,
особа підлягає адміністративній відповідальності за ст. 53–1 купаП.
З огляду та тривалу в часі та багатоетапну процедуру виділення
земельних ділянок, оформлення юридичних прав на неї і одержання
правовстановлюючих документів, зазначимо, що кримінально караним
є заволодіння без укладання відповідного правочину (наприклад, дого-
вору оренди) або одержання рішення уповноваженого органу (місце-
вої ради народних депутатів) про виділення земельної ділянки. у разі
заволодіння земельною ділянкою до завершення процедури оформ-
лення юридичних прав на неї, особа може підлягати адміністративній
відповідальності.
Об’єктивна сторона самовільного будівництва (ч. 3 ст. 197–1 кк)
полягає у здійсненні будівництва лише на самовільно зайнятій земель-
ній ділянці. інші випадки самовільного будівництва на земельних
ділянках, що перебувають у власності, законному користуванні
особи розглядаються як адміністративні правопорушення. самовіль-
ний характер будівництва полягає у виконанні будівельних, монтаж-
них робіт по зведенню будівель, споруд на земельних ділянках, які
не призначені для такої мети, без одержання відповідних дозволів та
затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних
норм і правил.
Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного
віку.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, однак
ставлення до наслідків може полягати і в формі непрямого умислу.
обов’язковою складовою умислу є усвідомлення особою неправомір-
ності власних дій щодо земельної ділянки та будівництва.
Кваліфікуючими ознаками самовільного зайняття земельної
ділянки (ч. 1 ст. 197–1 кк) є:
– вчинення діяння особою, раніше судимою за злочин, передба-
чений ст. 197–1 (ч. 2);
– вчинення діяння групою осіб (ч. 2);
– вчинення діяння щодо земельних ділянок особливо цінних
земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму вико-
ристання земель (ч. 2).
Кваліфікуючими ознаками самовільного будівництва буді-
вель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч. 3 ст.
197–1 КК) є:
– самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно
зайнятій земельній ділянці особливо цінних земель, земель
в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-
захисних зонах чи зонах особливого режиму використання
земель (ч. 4);
– діяння вчинене особою, раніше судимою за такий саме злочин
або злочин, передбачений частиною третьою статті 197–1 (ч. 4).