Норми та нормативи, їх види і призначення

 

Приблизний перелік норм і нормативів, що використовуються у поточному плануванні, їх призначення та відповідальні за організацію нормування відділи наведені у таблиці 2.1.

Система трудових нормативів - це сукупність реґламентованих витрат праці на виконання різноманітних елементів і комплексів роботи персоналом підприємства. У планово-економічній діяльності підприємств усіх форм власності застосовують різноманітні трудові показники, до складу яких відносяться наступні норми і нормативи: норми часу, норми виробітки, норми обслуговування, норми чисельності, норми управління, нормовані виробничі завдання. До норм витрат робочого часу відносяться нормативи тривалості трудових процесів, трудомісткості робіт і чисельності працівників.

 

 

Таблиця 2.1 – Норми та нормативи і їх призначення в поточному плануванні.

Найменуван- ня норм і нормативів Відділи, відповідальні за організацію розробки норм і нормативів Призначення норм і нормативів
Норми витрат живої праці
Норми витрат часу на різні види виробів і робіт (технологічна трудомісткість Відділ головного технолога та заробітної плати Для розрахунку чисельності виробничих робітників і фонду заробітної плати
Норми обслуговування устаткування і робочих місць Відділи: праці і заробітної плати, головного технолога Для визначення чисельності працюючих і фонду заробітної плати
Норми витрат часу за повною трудомісткістю виготовлення продукції Відділи: праці і заробітної плати, головного технолога Для розрахунку загальної чисельності працюючих і фонду заробітної плати, виробничої потужності підприємства

 

 

Продовження таблиці 2.1

Коефіцієнти виконання норм Відділ праці та заробітної плати Для розрахунку чисельності виробничих робітників
Норми матеріальних витрат
Норми витрат сировини й основних матеріалів для окремих видів виробів Відділи: головного технолога і головного металурга Для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах
Нормативи і норми витрат допоміжних матеріалів для технологічних цілей Відділи: головного технолога і головного металурга Для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах
Норми витрат матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби Відділи: головного механіка, головного енергетика Для розрахунку потреби в матеріальних ресурсах на ремонтно-експлуатаційні потреби
Норми витрат палива, електроенергії, інших видів енергії на технологічні цілі Відділи: головного технолога, головного енергетика Для розрахунку потреби в паливі і різних видах енергії

 

 

Продовження таблиці 2.1

Норми витрат палива, електроенергії, інших видів енергії для комунально-господарських потреб Відділи: головного технолога, головного енергетика Для розрахунку потреби в паливі і різних видах енергії
Норми витрат напівфабрикатів і комплектувальних виробів, що надходять зі сторони Відділи: головного технолога, головного конструктора, головного механіка, головного енергетика, транспорту Для розрахунку потреби в напівфабрикатах і комплектувальних виробах
Норми витрат інструменту Відділи: головного технолога, головного механіка, інструментального господарства Для розрахунку потреби в інструменті
Нормативи відходів та втрат Відділи: головного техно-лога і головного металурга Для розрахунку потреби матеріальних ресурсів
Норми і нормативи використання засобів праці
Коефіцієнт використання середньорічної потужності Відділи: головного технолога, головного механіка Для розробки плану виробництва і реалізації обсягу продажу

 

Продовження таблиці 2.1

Питома вага встановленого устаткування Відділи: головного технолога, головного механіка Для розрахунку виробничих потужностей
Норми зйому продукції з одиниці устаткування, годинної продуктивності агрегатів, апаратів, а також режими їх роботи в плановому періоді, норми зйому продукції з 1м2 виробничої площі Плановий відділ, виробничо-диспетчерський відділ, відділ головного технолога, відділ праці та зарплати Для розробки балансу завантаження устаткування, розрахунку виробничої потужності й оцінки ступеня використання основних засобів
Коефіцієнт змінності роботи устаткування Плановий відділ, відділ головного технолога, головного механіка Для розрахунку виробничих потужностей
Норми трудомісткості ремонту одиниці устаткування (одиниці ремонтної складності) Відділ головного механіка Для складання графіка планово-попереджувально-го ремонту

 

 

Продовження таблиці 2.1

 

Норми і нормативи організації виробництва
Норми виробничих запасів сировини, матеріалів, палива Відділи: головного технолога, головного металурга, виробничо-диспетчерського і матеріально-технічного забезпечення Для складання плану матеріально-технічного забезпечення і розрахунку нормативу оборотних засобів
Фінансові норми і нормативи
Норматив оборотних засобів, рівень рентабельності, норма амортизаційних відрахувань, податки Фінансовий відділ, плановий відділ, відділ маркетингу Для розробки фінансового плану
Норми і нормативи, що характеризують якість готової продукції
Норми вмісту корисної речовини в продукті, норми точності розмірів, надійності, довговічності Відділи: головного технолога, головного конструктора, маркетингу, управління якістю продукції Для сертифікації продукції, для розробки плану продажу продукції, плану якості продукції

 

 

Норматив часу – це розрахункова величина часу необхідна для виконання окремих елементів роботи, операцій. Розробляються нормативи основного, допоміжного часу, часу на відпочинок, нормативи підготовчо-заключного часу, часу на обслуговування робочих місць відповідно до типу і методів організації виробництва. Норматив чисельності використовується для визначення кількості працівників, регламентує їх чисельність для виконання одиниці обсягу роботи чи окремої функції. Норма виробітку – це обсяг роботи в натуральних одиницях, який необхідно виконати за одиницю часу. Норма обслуговування – це регламентована кількість одиниць устаткування, апаратів, площ, які повинні обслуговуватися одним робітником чи групою робітників за одиницю робочого часу (зміну, місяць)

З метою вдосконалення внутрішньовиробничого планування усі норми і нормативи доцільно також ділити на дві взаємозв’язані групи - норми витрат праці і норми результатів праці, що вперше в своїх роботах довів Б.М.Генкін [8. С.44].

До норм, які характеризують кінцеві результати праці, відносяться перш за все норми виробітки і нормовані виробничі або планові завдання. Норми результатів праці звичайно встановлюються на підставі норм витрат праці.

Розрахунок технічної норми штучного часу tшт на операцію здійснюється за наступними формулами:

а) для умов одиничного і дрібносерійного виробництва (хв./ шт.):

tшт = tоп [1 + (k/ 100)], (2.1)

де tоп - норма оперативного часу; k – коефіцієнт додаткового часу на підготовчо-заключні роботи, на обслуговування робочого місця та відпочинок, у відсотках до оперативного часу;

б) для умов серійного виробництва ( хв./ шт.):

tшт = tоп [1 + (a + b + g)/ 100], (2.2)

де a - відношення часу технічного обслуговування робочого місця до оперативного, %; b - відношення часу організаційного обслуговування до оперативного, % ; g - додатковий час на відпочинок, %;

в) для умов крупносерійного і масового виробництва ( хв./ шт.):

tшт = tоп [1 + ( b + g)/ 100] + tмаш.a/100. (2.3)

У серійному виробництві вводиться поняття штучно-калькуляційної норми часу, яка включає підготовчо-заключний час:

tштк = tшт + tпз/n, (2.4)

де tпз - норма часу на підготовчі та заключні роботи в зв’язку з переходом на обробку наступної партії ; n – кількість деталей в партії.

В умовах масового виробництва tпз = 0, в умовах одиничного він враховується загальним коефіцієнтом k [20. С.87].

Матеріальні нормативи – це важливіша складова частина планово-економічної нормативної бази підприємств і фірм, яка характеризує в умовах ринку величину витрат основних виробничих ресурсів на виготовлення продукції, виконання робіт і послуг з врахуванням діючих законів попиту і пропозиції. До них відносяться: норми витрат предметів праці; норматив використання ресурсів, який визначається коефіцієнтом, що характеризує відношення корисно витраченого матеріалу до встановленої норми; нормативи витрат засобів праці і виробництва, які визначають потребу підприємства в робочих місцях, виробничій площі, технологічному оснащенні, регулюючому і мірильному інструменті на виконання встановленого обсягу робіт або послуг.

До важливіших нормативів, які характеризують плановий або фактичний рівень використання основних засобів праці і виробництва, відносяться такі показники, як режим роботи обладнання, коефіцієнти змінності і завантаження верстатів, нормативи фондовіддачі і рентабельності основних засобів, коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного використання обладнання, норми простою обладнання. Основними ремонтно-експлуатаційними нормами є: тривалість міжремонтних періодів, норми простою устаткування в ремонті, тривалість ремонтного циклу структура ремонтних циклів, вартість ремонтної одиниці, трудомісткість ремонту, витрати матеріалів на ремонтні роботи та інші.

До матеріальних нормативів, які використовуються в процесі внутрішньофірмового планування, відносяться також норми поточних, технологічних і страхових запасів матеріалів, нормативи незакінченого виробництва, готової продукції і оборотних засобів, показники організації виробництва і якості продукції.

До норм матеріально-енергетичних витрат у видобутку нафти і газу відносяться норми витрачання насосних штанг і штангових свердловинних насосів, клинових ременів для приводу промислових машин та механізмів, роликові ланцюги, стальні канати, реагенти для боротьби з гідратоутворенням, корозією, для зневоднення нафти, електроенергії для насосних установок, компресорів та інших потреб, палива в печах комплексних установок з підготовки нафти та інші норми.

Розрахунок величини норм матеріально-енергетичних витрат здійснюється з врахуванням факторів, які здійснюють найбільший вплив на величину витрат , та конкретних умов експлуатації нафтових і газових свердловин та інших видів основних засобів. Наприклад, для видобутку нафти і газу із свердловин витрати матеріалів нормуються в розрахунку на одну свердловину. До таких норм відносяться норми витрат насосних штанг і штангових насосів. При нормуванні витрачання цих матеріалів на обладнання свердловин та на їх заміну в діючих свердловинах враховуються такі фактори, як середня глибина спуску штангового насосу; агресивність і корозійність середовища , в якому працюють штанги; частота проведення підземних і капітальних ремонтів свердловин, солянокислотних обробок, гідророзривів пласта та інших технічних заходів; коефіцієнт експлуатації насосного фонду свердловин на плановий рік; середній термін служби свердловинного насоса..

Нормування витрат електроенергії здійснюється з врахуванням таких факторів як потужність двигунів та інших електроустановок, часу їх роботи, коефіцієнту використання встановленої потужності. Ці норми встановлюються як на одиницю вилученої із свердловини рідини, так і на 1 т підготовленої нафти. Крім цього на одиницю продукції нормується витрачання реагентів, палива та інших матеріалів.

В експлуатаційному і розвідувальному бурінні застосовують норми витрачання обсадних труб для кріплення свердловини; насосно-компресорних та нафтопровідних труб для облаштування свердловин та монтажу бурових; тампонажного цементу для кріплення свердловин; клинових ременів для приводу бурових машин; стальних канатів та тормозних колодок для лебідок бурових установок; доліт для проходки свердловини. Для промивних рідин нормується витрачання хімічних матеріалів, в тому числі каустичної соди, кальцинованої соди, карбоксиметилцелюлози, бурого вугілля, глинопорошку та інших матеріалів [22 С. 6].

 

2.4 Методи розробки планових нормативів і норм

 

Нормативні матеріали, які застосовуються при плануванні, в умовах ринку повинні орієнтувати кожне підприємство на одержання високих кінцевих результатів своєї виробничо-господарської діяльності. А для цього самі норми і нормативи повинні відповідати багатьом вимогам сучасного ринку. Перш за все за своєю величиною вони повинні бути науково обґрунтованими і прогресивними, реальними і стабільними, об’єктивними і динамічними, єдиними і рівнонапруженими, а також доступними і зручними в розрахунках. Цим вимогам найбільш відповідають нормативи, розроблені на підставі аналізу і проектування змісту і технології робіт. Розглянемо основні методи розробки норм і нормативів за ступенем зменшення їх точності і обґрунтованості: від наукових, уточнених, до дослідних, укрупнених [7 С. 34].

1. Метод наукового обґрунтуваннянорм і нормативів дозволяє врахувати при їх встановленні комплекс технічних, організаційних, економічних, соціальних та інших факторів, які мають найбільший вплив на величину розроблених норм і нормативів.

Суть наукового обґрунтування заключається у виборі її оптимального значення при різних варіантах комбінування ресурсів, які використовуються

2. Аналітично-розрахунковий метод оснований на поділі робіт, що виконуються, і ресурсів, які використовуються, на складові елементи, на аналізі умов і складу робіт і ресурсів проектуванні раціональних варіантів використанні предметів праці, засобів виробництва і робочої сили і розрахунку потреби у відповідних ресурсах для конкретних умов підприємства. У сучасному виробництві даний метод має найбільше розповсюдження.

3. Аналітично-дослідницький метод застосовується для обґрунтування необхідних норм в умовах діючого виробництва на підставі проведення спостережень і експериментів.

4. Експериментальний або експертний, метод розробки норм заключається у визначенні витрат праці, сировини і матеріалів на підставі даних виміру корисного їх витрачання, витрат і відходів, які визначені в лабораторних або виробничих умовах. На виробництві експертними вважаються також норми, встановлені на підставі досвіду майстрів, менеджерів, технологів або інших спеціалістів.

5. Звітно-статистичний – це метод, який полягає в тому, що норми витрат виробничих ресурсів встановлюються на підставі звітних або статистичних даних за минулий період. Звітно-статистичні норми не сприяють ефективному використанню обмежених виробничих ресурсів і повинні замінюватися аналітично-розрахунковими або іншими обґрунтованими нормативами.

 

 

ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

Основна метавивчення теми полягає в оволодінні механізмом складання планів організаційно-технічного розвитку, зорієнтованих на підвищення ефективності, зміцнення конкурентоспроможності підприємства.

Основні поняття:комплексне планування технічного розвитку, створення та освоєння нових видів продукції, впровадження прогресивної технології, механізація та автоматизація виробництва, вдосконалення організації виробництва та управління, наукова організація праці, модернізація основних засобів, оптимізація умов праці, технічний рівень, організаційний рівень,концепція життєвого циклу, ефективність виробництва.