Традиції вручення Нобелівської премії
Вінницький державний педагогічний університет
Ім. М. Коцюбинського
Інститут математики, фізики і технологічної освіти
Кафедра фізики і методики викладання фізики, інформатики, астрономії
Курсова робота на тему:
«Лауреати Нобелівської премії в області фізики»
Виконали студенти V курсу
спеціальності «Математика»
Ласкорунська Наталя Іванівна
Осьмірко Марина Олександрівна
Науковий керівник Дідовик М. В.
Вінниця 2011р
Зміст
Вступ………………………………………………………………..……..3
1. Історія виникнення премії……………………………………….…...4
- Традиції вручення Нобелівської премії……………………….…….5
- Підстави для вручення Нобелівської премії…………………….…6
- Номінація та присудження премії…………………………………..6
- .Процес вибору лауреата ……………………………..……………...9
- . Лауреати Нобелівської премії у бувшому СРСР….…………… .14
Висновок…………………………………………………………………………22
Література…………………………………………………………………….39
Вступ
Завданнями курсової роботи є систематизація отриманих відомостей з цієї теми, їх поглиблення ; розвиток навичок самостійної роботи з науковою і довідковою літературою, матеріалами періодичних видань, джерелами статистичної інформації тощо; отримання досвіду їхнього практичного використання ; отримання навичок проведення самостійного аналізу й узагальнення теми, обґрунтування ; отримання навичок , відстоювання власної точки зору; проаналізувати різні інформаційні джерела; визначити і порівняти існуючі підходи с певної проблеми та зробити узагальнюючі висновки, сформувати власне бачення; оцінити перспективи розвитку та подальшого дослідження цієї теми .
Звичайно, на нашу, думку, прикрим випадком є виключення математиків із рядів претендентів на премію, адже математики роблять не абиякий внесок у наукові досягнення.. Цікавим є перегляд біографії самого автора премії та причини її виникнення; вивчення історії виникнення ; представлення фотографій лауреатів, коротких біографій; їх заслуг та винагород . Також но за мету поставлено ознайомитись із науковцями із колишнього СРСР, їхніми заслугами та біографіями. Заплановано у цій роботі показати усіх лауреатів премії , починаючи з першого. Також важливим завданням є дізнатися про традиції та місця вручення нагороди: де проходить церемонія, хто на неї запрошується, хто вручає та в якій кількості премію.Пошук цікавих фактів щодо цієї премії є також одним із завдань цієї курсової роботи.
1. Історія виникнення премії
Альфред Нобель, шведський винахідник і фабрикант склав заповіт, де наказав створити фонд, відсотки з якого будуть видаватися у вигляді премії тим, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки, у відповідність із заповітом, ділилися на 5 рівних частин, які призначаються для заохочення відкриттів у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру (Нобелівська премія миру). Виняток — математики. Це пов'язано із сумною історією кохання Альфреда. Дівчина, яку він кохав вийшла заміж за математика. Саме через це Нобелівська премія не поширюється на цю галузь науки. 1900 року був створений Нобелівський комітет, який виплачує премії. Вручення премій почалося 1901 року.
За час існування премії було введено лише одне нововведення: 1968 року Шведський банк з нагоди свого 300-річчя запропонував виділити гроші на премію з економіки. За традицією, премії з фізики, хімії, медицини, літератури і економіки вручає в Стокгольмі в Концертному залі король Швеції.
Нобелівська премія — одна з найпрестижніших міжнародних премій.
Сума премії непостійна, вона змінюється в залежності від доходів Нобелівського фонду. Заснована згідно з заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропаАльфреда Бернарда Нобеля, який винайшов динаміт. Весь свій статок (близько 31,5 млн шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, річний прибуток від цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності.
Нобель помер 1896 року, після чого парламенти Швеції та Норвегії (які тоді утворювали міждержавний союз) протягом 4 років (до 1900 року) узгоджували конкретні умови нагородження.
Традиції вручення Нобелівської премії.
Нобелівські премії (за винятком премії миру та премії з економіки) вручаються щороку під час урочистої церемонії в Стокгольмі(Швеція) 10 грудня — в роковини смерті Альфреда Нобеля. Напередодні лауреати читають нобелівські лекції.
Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом. Грошова частина премії переказується лауреатам згідно з їхніми побажаннями. Того ж вечора у Стокгольмській ратуші проходить Нобелівський бенкет за участю короля і королеви Швеції, членів монаршої родини, нобелівських лауреатів, глави уряду Швеції, голови риксдагу, видатних учених, громадських діячів..
Нобелівську премію миру у присутності короля Норвегії і членів королівської сім'ї того ж дня 10 грудня вручає в Осло голова норвезького Нобелівського комітету. Премія миру включає диплом лауреата, медаль і грошовий чек. Прийняття рішення про присудження премії миру довірено норвезькому Нобелівському комітету, члени якого обираються стортингом(парламентом Норвегії) з числа норвезьких громадсько-політичних діячів, але вони повністю незалежні від Стортингу в ухваленні рішення про лауреата. Премія миру може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям.
Перша церемонія вручення Нобелівських премій відбулася 10 грудня 1901.
Підстави для вручення Нобелівської премії Нобелівські премії вручаються за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або крупний внесок в культуру або розвиток суспільства в наступних номінаціях: Нобелівська премія з літератури - з 1901 (Швеція); Нобелівська премія з фізіології та медицині - з 1901 (Швеція); Нобелівська премія з фізики - з 1901 (Швеція); Нобелівська премія з хімії - з 1901 (Швеція); Нобелівська премія миру - з 1901 (Норвегія); Нобелівська премія з економіки - з 1969 (Швеція). В даний час грошова винагорода лауреатам Нобелівської премії становить 10 мільйонів шведських крон (близько 1,5 мільйона доларів США). У 1900 році був заснований Фонд Нобеля - приватна незалежна неурядова організація зі стартовим капіталом 31 мільйон шведських крон (ця сума еквівалентна приблизно сьогоднішнім 1,5 мільярда шведських крон). Перші лауреати Нобелівської премії отримує 150 000 крон. В даний час капітал фонду зріс майже до 3 мільярдів шведських крон (приблизно 450 мільйонів доларів США). 4 Номінація та присудження премії
Нобелівська премія присуджується щорічно за досягнення у таких галузях:
Фізика — з 1900, Швеція
Хімія — з 1900, Швеція
Медицина та фізіологія — з 1900, Швеція
Економіка — з 1969, Швеція
Література — з 1900, Швеція
Захист миру — з 1900, Норвегія
В галузі фізики й хімії: члени (у тому числі іноземні) Королівської академії наук Швеції; члени Нобелівських комітетів з фізики та хімії; лауреати Нобелівських премій в області фізики та хімії; постійно й тимчасово працюючі професори фізики та хімії університетів і вищих технічних шкіл Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії,Норвегії, а також Каролінського інституту (Стокгольм); завідувачі відповідних кафедр щонайменше у 6 університетах або інститутах, обраних Академією наук; інші вчені, від яких Академія вважає за необхідне прийняти пропозиції. Вибір осіб повинен бути зроблений до кінця вересня кожного року.
Цікаві факти про Нобелівську премію
| Країни, у яких найбільше нобелівських лауреатів (Станом на 5 жовтня 2007) | Кількість |
| США | |
| Великобританія | |
| Німеччина | |
| Франція | |
| Швеція | |
| Швейцарія | |
| Росія (СРСР) | |
| Австрія | |
| Італія | |
| Канада | |
| Нідерланди |
Від часу присудження перших премій (10 грудня 1901 р.) і до 2005 року включно її лауреатами стали 755 осіб (34 жінки та 721 чоловік), а також 18 організацій. Жінки двічі ставали лауреатами в галузі фізики (1903, 1963), тричі — з хімії (1911, 1935, 1964), 7 разів — в галузі медицини, 10 — з літератури, 12 — в галузі миру.
Досі наймолодшим нобелянтом є Вільям Лоренс Брегг,
який у 25 років отримав премію з фізики (разом з батьком, 1915).
За всю історію існування Нобелівської премії від неї відмовились 6 лауреатів. 1938 року німець Ріхард Кун відмовився (за наполяганням влади Німеччини) від премії з хімії, але згодом отримав диплом і медаль. Наступного року цей вчинок повторили два його співвітчизники: лауреат з хімії Адольф Бутенандт і лауреат з медицини Ґергард Домаґ. Крім того, від Нобелівських премій відмовились Борис Пастернак (в галузі літератури, 1958; спочатку прийняв премію, але під тиском влади СРСР був змушений відмовитися), Жан-Поль Сартр (премія з літератури 1964 року) і Ле Дюк То, нобелівський лауреат премії миру 1973 року.
Двічі лауреатами Нобелівської премії ставали Марія Склодовська-Кюрі (1903 — з фізики та 1911 рік — з хімії), Лайнус Полінг (1954 — з хімії, 1962 — премію миру), Джон Бардін (1956 та 1972 — з фізики), Фредерик Сенгер (1958 та 1980 — з хімії). Міжнародний комітет Червоного Хреста отримував премію тричі, Комісія ООН з біженців — двічі.
Процес вибору лауреата
Нобелівський комітет висилає близько 3000 форм встановленого зразка для заповнення відомим ученим, яких Нобелівський фонд визнав гідними для участі у виборах лауреата премії (вересень року, що передує врученню премії).
Нобелівський комітет обробляє отримані вже заповнені форми (останній термін отримання - 31 січня) і відбирає кандидатів, згаданих хоча б кілька разів, звичайно 250-350 вчених (лютий). Нобелівський комітет пропонує спеціально відібраних експертам оцінити роботи кандидатів на премію (березень - травень). Нобелівський комітет складає повідомлення Шведської королівської академії наук на підставі отриманих від експертів відгуків. Повідомлення підписується всіма членами комітету (червень - серпень). Нобелівський комітет подає своє повідомлення в академію; повідомлення обговорюється на 2 засіданнях економічної секції академії (вересень). Королевська Шведська академія наук вибирає лауреата більшістю голосів; вибір вважається остаточним і не підлягає обговоренню, оголошується лауреат премії (жовтень). Лауреат отримує премію на урочистій церемонії в Стокгольмі разом з лауреатами з інших наук (10 грудня).
Список лауреатів
І
| Нобелівська премія з фізики, 1900-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Вільгельм Конрад Рентген | Німеччина | «У знак визнання надзвичайно важливих заслуг перед наукою, що виявилися у відкритті променів, названих згодом на його честь». | |
| Гендрік Антон Лоренц | Нідерланди | «За видатні заслуги в дослідженнях впливумагнетизму на радіаційні явища». | |
| Пітер Зееман | Нідерланди | ||
| Антуан Анрі Беккерель (1/2 премії) | Франція | «У знак визнання його видатних заслуг, що виявилися у відкритті спонтанної радіоактивності». | |
| П'єр Кюрі йМарія Кюрі (по 1/4 премії) | Франція | «За видатні заслуги в спільних дослідженнях явищрадіації». | |
| Джон Вільям Стретт (лорд Релей) | Великобританія | «За дослідження густини найпоширеніших газів і за відкриття аргону в ході цих досліджень». | |
| Філіп Едуард Антон фон Ленард | Німеччина | «За роботи з дослідження катодних променів». | |
| Джозеф Джон Томсон | Великобританія | «У знак визнання заслуг в області теоретичних й експериментальних досліджень електропровідності в газах». | |
| Альберт Абрахам Майкельсон | США | «За створення точних оптичних інструментів іспектроскопічних і метрологічних досліджень, виконаних з їхньою допомогою». | |
| Габрієль Ліппман | Франція | «За створення методу фотографічного відтвореннякольорів на основі явища інтерференції». | |
| Гульєльмо Марконі | Італія | «За видатний внесок у створення бездротової телеграфії». | |
| Карл Фердинанд Браун | Німеччина |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1910-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Ян Дідерик ван дер Ваальс | Нідерланди | «За роботу над рівняннями агрегатних станів газів та рідин». | |
| Вільгельм Він | Німеччина | «За відкриття в області законів, що керують тепловим випромінюванням». | |
| Нільс Густав Дален | Швеція | «За винахід автоматичних регуляторів, що використовуються у сполученні з газовими акумуляторами для джерел світла на маяках ібуях». | |
| Гейке Камерлінг-Оннес | Нідерланди | «За дослідження властивостей речовини при низьких температурах, які привели до отримання рідкого гелію». | |
| Макс фон Лауе | Німеччина | «За відкриття дифракції рентґенівських променів у кристалах». | |
| Вільям Генрі Брегг йВільям Лоренс Брегг | Великобританія | «За заслуги в дослідженні структури кристалів за допомогою рентгенівських променів». | |
| Премія не присуджувалась. | ||||
| Чарлз Гловер Баркла | Великобританія | «За відкриття характеристичного рентгенівського випромінюванняелементів». | |
| Макс Карл Еріст Людвіг Планк | Німеччина | «У знак визнання його заслуг у розвитку фізики завдяки відкриттюквантів енергії». | |
| Йоханнес Штарк | Німеччина | «За відкриття ефекта Доплера в канальних променях і розщеплення спектральних ліній в електричному полі». | |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1920-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Шарль Едуард Гільйом | Швейцарія | «Як визнання його заслуг перед точними вимірами у фізиці - відкриття аномалій у нікелевих сталевих сплавах». | |
| Альберт Ейнштейн | Німеччина | «За заслуги перед теоретичною фізикою й особливо за відкриття законуфотоелектричного ефекту». | |
| Нільс Бор | Данія | «За заслуги в дослідженні будови атомів і випромінювання, що випускається ними». | |
| Роберт Ендрюс Міллікен | США | «За експерименти з визначення елементарного електричного заряду й вивчення фотоелектричного ефекту». | |
| Манне Сігбан | Швеція | «Відкриття й дослідження в області рентгенівської спектроскопії». | |
| Джеймс Франк | Німеччина | «За відкриття законів зіткнення електрона з атомом». | |
| Густав Людвіг Герц | Німеччина | ||
| Жан Батист Перрен | Франція | «За роботу з дискретної природи матерії й особливо за відкриттяседиментаційної рівноваги». | |
| Артур Голлі Комптон | США | «За відкриття ефекту, названого його ім'ям». | |
| Чарльз Томсон Різ Вільсон | Великобританія | «За метод візуального виявлення траєкторій електрично заряджених частинок за допомогою конденсації пари». | |
| Оуен Вільямс Річардсон | Великобританія | «За роботи з терміольних досліджень, і особливо за відкриття закону, що носить його ім'я». | |
| Луї Віктор де Бройль | Франція | «За відкриття хвильової природи електронів». |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1930-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Чандрасекара Венката Раман | Індія | «Роботи з розсіювання світла й за відкриття ефекту, названого на його честь». | |
| Премія не присуджувалась. | ||||
| Вернер Карл Гейзенберг | Німеччина | «За створення квантової механіки, застосування якої привело, до відкриттяалотропних форм водню». | |
| Ервін Шредінгер | Австрія | «За відкриття нових продуктивних форм атомної теорії». | |
| Поль Адріен Моріс Дірак | Великобританія | ||
| Премія не присуджувалася | ||||
| Джеймс Чедвік | Великобританія | «За відкриття нейтрона». | |
| Віктор Франц Гесс | Австрія | «За відкриття космічних променів». | |
| Карл Девід Андерсон | США | «За відкриття позитрона». | |
| Клінтон Джозеф Девіссон | США | «Експериментальне відкриття дифракції електронів в кристалах». | |
| Джордж Томсон | Великобританія | ||
| Енріко Фермі | Італія | «За докази існування нових радіоактивних елементів, отриманих при опроміненні нейтронами, і пов'язане із цим відкриття ядерних реакцій, що викликані повільними нейтронами». | |
| Ернест Орландо Лоуренс | США | «За винахід і створення циклотрона, за досягнуті за його допомогою результати, особливо за отримання штучних радіоактивних елементів». |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1940-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Премія не присуджувалася | ||||
| Премія не присуджувалася | ||||
| Премія не присуджувалася | ||||
| Отто Штерн | США | «Внесок у розвиток методу молекулярних пучків і відкриття та вимірмагнітного моменту протона». | |
| Ісідор Айзек Рабі | США | «За резонансний метод вимірів магнітних властивостей атомних ядер». | |
| Вольфганг Паулі | Австрія | «За відкриття принципу заборони Паулі». | |
| Персі Вільямс Бріджмен | США | «За винахід приладу, що дозволяє створювати надвисокі тиски, і за відкриття, зроблені у зв'язку із цим, у фізиці високих тисків». | |
| Едвард Віктор Епплтон | Великобританія | «За дослідження фізики верхніх шарів атмосфери, особливо за відкриття так званого шару Еплтона». | |
| Патрік Мейнард Стюарт Блекетт | Великобританія | «За вдосконалення методу камери Вільсона й зроблені у зв'язку із цим відкриттями в області ядерної фізики й космічної радіації». | |
| Хідекі Юкава | Японія | «За пророкування існування мезонів на основі теоретичної роботи з ядерних сил». |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1950-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Сесил Френк Павелл | Великобританія | «За розробку фотографічного методу дослідження ядерних процесів і відкриттямезонів, що був здійснених за допомогою цього методу». | |
| Джон Дуглас Кокрофт | Великобританія | «За дослідницьку роботу з перетворення атомних ядер з допомогою штучно прискорених атомних частинок». | |
| Ернест Томас Синтон Волтон | Ірландія | ||
| Фелікс Блох | США | «За розвиток нових методів для точних ядерних магнітних вимірів і пов'язані із цим відкриття». | |
| Едвард Міллс Перселл | США | ||
| Фріц Церніке | Нідерланди | «Премія за обґрунтування фазово-контрастного методу, особливо за винахід фазово-контрастного мікроскопа». | |
| Макс Борн | Великобританія | «За фундаментальні дослідження із квантової механіки, особливо за йогостатистичну інтерпретацію хвильової функції». | |
| Вальтер Боті | ФРН | «За метод співпадання для виявлення космічних променів і зроблені у зв'язку із цим відкриття». | |
| Вілліс Юджин Лемб | США | «За відкриття, пов'язані з тонкою структурою спектра водню». | |
| Полікарп Куш | США | «За точне визначення магнітного моменту електрона». | |
| Джон Бардін | США | «За дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту». | |
| Волтер Хаузер Браттейн | США | ||
| Вільям Бредфорд Шоклі | США | ||
| Лі Цзундао | КНР | «За передбачення при вивченні так званих законів парності, про незбереження симетричності (хіральність), що привело до важливих відкриттів в галузі квантової механіки». | |
| Чженьнін Янг | КНР | ||
| Павло Олексійович Черенков | СРСР | «За відкриття й тлумачення ефекту Черенкова». | |
| Ілля Михайлович Франк | СРСР | ||
| Ігор Євгенович Тамм | СРСР | ||
| Оуен Чемберлен | США | «За відкриття антипротона». | |
| Еміліо Джино Сегре | Італія |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1960-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Дональд Артур Глазер | США | «За винахід бульбашкової камери». | |
| Роберт Хофштедтер | США | «За основні дослідження з розсіювання електронів на атомних ядрах і пов'язаних з ними відкриттів в області структури нуклонів». | |
| Рудольф Людвіг Мессбауер | ФРН | «За дослідження резонансного поглинання гамма-випромінювання й відкриття у зв'язку із цим ефекту, що носить його ім'я». | |
| Лев Давидович Ландау | СРСР | «За його піонерські теорії конденсованих середовищ й особливо рідкого гелію». | |
| Юджин Пол Вігнер | США | «За внесок у теорію атомного ядра й елементарних часток, особливо за допомогою відкриття додатка фундаментальних принципів симетрії». | |
| Марія Гепперт-Маєр | США | «За відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра». | |
| Ганс Єнсен | ФРН | ||
| Чарлз Хард Таунс (1/2 премії) | США | «За фундаментальні роботи в області квантової електроніки, що призвели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі». | ||
| Микола Геннадійович Басов(1/4 премії) | СРСР | ||
| Олександр Михайлович Прохоров (1/4 премії) | СРСР | ||
| Синітіро Томонага | Японія | «За фундаментальні роботи із квантової електродинаміки, що мали глибокі наслідки для фізики елементарних часток». | |
| Джуліан Швінгер | США | ||
| Річард Філліпс Фейнман | США | ||
| Альфред Кастлер | Франція | «За відкриття й розробку оптичних методів дослідження резонансів Герца в атомах». | |
| Ганс Альбрехт Бете | США | «За внесок у теорію ядерних реакцій, особливо за відкриття, що стосуються джерел енергії зірок». | |
| Луїс Волтер Альварес | США | «За винятковий внесок у фізику елементарних часток, зокрема за відкриття великого числа резонансів, що стало можливим завдяки розробленій ним техніці з використанням водневої бульбашкової камери й оригінальному аналізу даних». | |
| Маррі Гелл-Ман | США | «За відкриття, пов'язані із класифікацією елементарних часток й їхніх взаємодій». |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1970-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Ганнес Альфвен | Швеція | «За фундаментальні роботи й відкриття в магнітній гідродинаміці й плідні застосування їх у різних областях фізики». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Луї Ежен Фелікс Неель | Франція | «За фундаментальні праці й відкриття, що стосуються антиферомагнетизму й феромагнетизму, які спричинили важливі застосування в області фізики твердого тіла». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Денніс Габор | Великобританія | «За винахід і розробку голографічного методу». | |
|
| Джон Бардін | США | «За створення теорії надпровідності, яку зазвичай називають теорією БКШ». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Леон Ніл Купер | США | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Джон Роберт Шріффер | США | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Есакі Леон (Лео) | Японія | «За експериментальні відкриття туннельних явищ в напівпровідниках інадпровідниках». | |
| Івар Йевер | Норвегія, США | ||
| Брайан Девід Джозефсон | Великобританія | «За теоретичне передбачення властивостей струму, що проходить через тунельний бар'єр, зокрема явищ, загальновідомих нині за назвою ефектів Джозефсона». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Мартін Райл | Великобританія | «За піонерські дослідження в області радіофізики». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Ентоні Хьюіш | Великобританія | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Оге Нільс Бор | Данія | «За відкриття взаємозв'язку між колективним рухом і рухом окремої частки в атомному ядрі й розвиток теорії будови атомного ядра, що базується на цьому взаємозв'язку». | |
| Бен Рой Моттельсон | Данія | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Лео Джеймс Рейнуотер | США | ||
| Бертон Ріхтер | США | «За основний внесок по відкриттю важкої елементарної частки нового типу». | |
| Семюел Тінг | США | ||
| Філіп Воррен Андерсон | США | «За фундаментальні теоретичні дослідження електронної структури магнітних і неупорядкованих систем». | |
| Невілл Френсіс Мотт | Великобританія | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Джон Ван Флек | США | ||
| Петро Леонідович Капиця | СРСР | «За його базові дослідження й відкриття у фізиці низьких температур». | |
| Арно Аллан Пензіас | США | «За відкриття мікрохвильового реліктового випромінювання». | |
| Роберт Вудро Вільсон | США | ||
| Шелдон Лі Глешоу | США | «За внесок в об'єднану теорію слабких й електромагнітних взаємодій між елементарними частками, у тому числі передбачення слабких нейтральних струмів». | |
| Абдус Салам | Пакистан | ||
| Стівен Вайнберг | США |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1980-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Джеймс Вотсон Кронін | США | «За відкриття порушень фундаментальних принципів у розпаді нейтральних K-мезонів». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Вал Логсден Фітч | США | ||
| Ніколас Бломберген | США | «За внесок у розвиток лазерної спектроскопії». | |
| Артур Леонард Шавлов | США | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Кай Сігбан | Швеція | «За внесок у розвиток електронної спектроскопії з високою роздільною здатністю». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Кеннет Вільсон | США | «За теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Субраманьян Чандрасекар | Індія, США | «За теоретичні дослідження фізичних процесів, що грають важливу роль у будові і еволюції зірок». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Вільям Альфред Фаулер | США | «За теоретичне й експериментальне дослідження ядерних реакцій, що мають важливе значення для утворення хімічних елементів Всесвіту». | |
| Карло Руббіа | Італія | «За вирішальний внесок у великий проект, здійснення якого привело до відкриття квантів поля W й Z - носіїв слабкої взаємодії». | |
| Симон ван дер Мер | Нідерланди | ||
| Клаус фон Клітцинг | ФРН | «За відкриття квантового ефекту Хола». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Ернст Руска | ФРН | «За роботу над електронним мікроскопом». | |
| Герд Бінніг | ФРН | «За винахід скануючого тунельного мікроскопа». | |
| Генріх Рорер | Швейцарія | ||
| Георг Беднорц | ФРН | «За важливий прорив у фізиці, що виразився у відкритті надпровідності в керамічних матеріалах». | |
| Александр Мюллер | Швейцарія | ||
| Леон Ледерман | США | «За метод нейтринного променя й доказ двоїстої структури лептонів за допомогою відкриття мюонного нейтрино». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Мелвін Шварц | США | ||
| Джек Стейнбергер | США | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Норман Рамзей | США | «За винахід методу роздільних коливальних полів і його використання у водневомумазері й інших атомних годинниках». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Ганс Демельт | США | «За розробку методу втримання одиночних іонів». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Вольфганг Пауль | ФРН |
І
| Нобелівська премія з фізики, 1990-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Лауреат на nobelprize.org | Джером Фрідман | США | «За піонерські дослідження глибоко непружного розсіювання електронів на протонах і зв'язаних нейтронах, істотно важливих для розробки кваркової моделі у фізиці часток». | |
| Генрі Кендалл | США | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Річард Тейлор | Канада | ||
| П’єр Жиль де Жен | Франція | «За виявлення того, що методи, розвинені для вивчення явищ упорядкованості в простих системах, можуть бути узагальнені на рідкі кристали й полімери». | |
| Жорж Шарпак (Григорій Харпак) | Франція | «За відкриття й створення детектерів часток, зокрема багатодротової пропорційної камери». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Рассел Халс | США | «За відкриття нового типу пульсарів, що дало нові можливості у вивченні гравітації». | |
| Джозеф Тейлор мол. | США | ||
| Бертрам Брокхауз | Канада | «За створення нейтронної спектроскопії». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Кліффорд Шалл | США | «За створення методу нейтронної дифракції». | |
| Мартін Перл | США | «За відкриття тау-лептона». | |
| Фредерік Рейнс | США | «За експериментальне виявлення нейтрино». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Девід Лі | США | «За відкриття надплинності гелію-3». | |
| Дуглас Ошеров | США | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Роберт Ричардсон | США | ||
| Стівен Чу | США | «За створення методів охолодження й уловлювання атомів лазерним променем». | |
| Клод Коен-Таннуджи | Франція | ||
| Вільям Філіпс | США | ||
| Роберт Лафлін | США | «За відкриття нової форми квантової рідини ( при низьких температурах і сильному магнітному полі) у частки з новими властивостями, що мають, зокрема, дробовий електричний заряд». | |
| Хорст Штермер | Німеччина | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Денієл Цуї | США | ||
| Герард 'т Хоофт | Нідерланди | «За прояснення квантової структури електрослабких взаємодій». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Мартін Вельтман | Нідерланди |
І
| Нобелівська премія з фізики, 2000-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Жорес Іванович Алфьоров | Росія | «За розробки в напівпровідниковій техніці». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Герберт Кремер | Німеччина | ||
| Лауреат на nobelprize.org | Джек Кілбі | США | «За дослідження в області інтегральних схем». | |
| Ерік Корнелл | США | «Досягнення у вивченні процесів конденсації Бозе-Ейнштейна в середовищі вироджених газів і за початкові фундаментальні дослідження характеристикконденсатів». | |
| Карл Віман | США | |||
| Вольфганг Кеттерле | Німеччина | ||
| Раймонд Девіс молодший | США | «За створення нейтринної астрономії». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Масатосі Косіба | Японія | ||
| Ріккардо Джакконі | США | «За створення рентгенівської астрономії й винахід рентгенівського телескопа». | |
| Олексій Олексійович Абрикосов | Росія, США | «За створення теорії надпровідності другого роду та теорії надплинності рідкого гелію-3». | |
| Віталій Лазарович Гінзбург | Росія | |||
| Ентоні Леггет | Великобританія, США | ||
| Девід Гросс | США | «За відкриття асимптотичної свободи у теорії сильних взаємодій». | |
| Лауреат на nobelprize.org | Девід Політцер | США | ||
| Френк Вільчек | США | ||
| Рой Глаубер | США | «За внесок в квантову теорію оптичної когерентності; за внесок у розвиток лазерної високоточної спектроскопії і техніки прецизійного розрахунку світлового зрушення в оптичних стандартах частоти» | |
| Лауреат на nobelprize.org | Джон Голл | США | ||
| Теодор Генш | Німеччина | ||
| Джон Матер | США | «За відкриття анізотропії і чорнотільної структури енергетичного спектру космічного фонового випромінювання». | |
| Джордж Смут | США | ||
| Альбер Фер | Франція | «За відкриття ефекту гігантського магнетоопору» | |
| Петер Грюнберг | Німеччина | ||
| Макото Кобаясі | Японія | «За встановлення походження симетрії, що передбачає існування в природі щонайменше трьох сімейств кварків» | |
| Тосіхіде Масукава | Японія | ||
| Йоїчіро Намбу | США | «відкриття механізму спонтанного порушення симетрії на субатомному рівні» | |
| Чарлз Куен Као | Гонконг, Великобританія, США | «За революційні відкриття стосовно передачі світла оптоволоконними лініями для оптичного зв'язку» | |
| Віллард Бойл | Канада, США | «За винахід напівпровідникової схеми для отримання зображень - ПЗЗ-сенсора» | |
| Джордж Сміт | США |
І
| Нобелівська премія з фізики, 2010-і | ||||
| Рік | Лауреат | Країна | Обґрунтування | |
| Андрій Гейм | Нідерланди | «за експерименти з двовимірним матеріалом графеном». | |
| Костянтин Новоселов | Росія | |||
| Сол Перлматтер | США | «за відкриття прискореного розширення Всесвіту за допомогою спостережень над далекими надновими». | |
| Браян П. Шмідт | Австралія | ||
| Адам Рісс | США |
6. Лауреати Нобелівської премії у колишньому СРСР
Премія з фізики 1958
Павло Черенков
(1904-1990)
За відкриття і тлумачення ефекту Черенкова
Російський фізик Павло Олексійович Черенков народився в Новій Чигли районі Воронежа. Його батьки Олексій і Марія Черенкова були селянами. Закінчивши в 1928 р. фізико-математичний факультет Воронезького університету, він два роки працював учителем. У 1930 р. він став аспірантом Інституту фізики і математики АН СРСР у Ленінграді і отримав кандидатську ступінь у 1935 р. Потім він став науковим співробітником Фізичного інституту ім. П.М.Лебедєва у Москві, де й працював в подальшому.
Черенков був обраний членом-кореспондентом АН СРСР в 1964 р. і академіком в 1970 р. Він тричі лауреат Державної премії СРСР, мав два ордени Леніна, два ордени Трудового Червоного Прапора та інші державні нагороди.
Ілля Франк
(1908-1990)
За відкриття і тлумачення ефекту Черенкова
Російський фізик Ілля Михайлович Франк народився в Санкт-Петербурзі. Він був молодшим сином Михайла Людвиговича Франка, професора математики, і Єлизавети Михайлівни Франк. (Граціановой), по професії фізика. У 1930 р. він закінчив Московський державний університет за спеціальністю «фізика», де його вчителем був С.І. Вавилов, пізніше президент Академії наук СРСР .Франк отримав численні нагороди Радянського уряду, включаючи Ленінську премію, два ордени Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, орден Жовтневої Революції, а також золоту медаль Вавилова Академії наук СРСР. Він був обраний академіком АН СРСР у 1968 р.
Ігор Тамм
(1895-1971)
За відкриття і тлумачення ефекту Черенкова
Російський фізик Ігор Євгенович Тамм народився на узбережжі Тихого океану у Владивостоці в сім'ї Ольги (уродженої Давидової) Тамм і Євгенія Тамма, інженера-будівельника. У 1913 р. він закінчив гімназію в Єлисаветграді (нині Кіровоград) на Україну, куди сім'я переїхала в 1901 г . У 1953 р. Т. був обраний дійсним членом Академії наук СРСР. Він був також членом Польської академії наук.Американської академії наук і мистецтв і Шведської фізичного товариства. Він був нагороджений двома орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора і був Героєм Соціалістичної Праці. У 1929 р. Т. написав популярний підручник «Основи теорії електрики», який багаторазово перевидавався.
Премія з фізики 1962
Лев Ландау
(1908-1968)
За його піонерські теорії конденсованих середовищ і особливорідкого гелію
Радянський фізик Лев Давидович Ландау народився в сім'ї Давида та Любові Ландау в Баку. Його батько був відомим інженером-нафтовиком, які працювали на місцевих нафтопромислах, а мати - лікарем. Вона займалася фізіологічними дослідженнями
Крім Нобелівської і Ленінської премій Л. були присуджені три Державні премії СРСР. Йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1946 р. він був обраний до Академії наук СРСР. Своїм членом його обрали академії наук Данії, Нідерландів і США, Американська академія наук і мистецтв.Французьке фізичне товариство, Лондонське фізичне товариство і Лондонське королівське товариство.
Премія з фізики 1964
Микола Басов
(1922-2001)
За фундаментальні роботи в галузі квантової електроніки, якіпривели до створення випромінювачів і підсилювачів налазерно-мазерного принципі
Російський фізик Микола Геннадійович Басов народився 14 грудня 1922 року в селі (нині місті) Усмань, поблизу