ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Загальні правила оформлення
Курсова робота повинна бути оформлена акуратно з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 см). В окремих випадках таблиці і ілюстрації можна представляти на листах формату A3.
Курсова робота може бути:
- виконана на комп'ютеріз використанням шрифту Times New Roman тестового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. (Міжрядковий інтервал встановлюється у вікні «Відступи і інтервали» команди «Абзац» меню «Формат»);
- надрукована машинописним способомчерез два міжрядкові інтервали, шрифт друку повинен бути чіткий з однаковою щільністю тексту, стрічка - чорного кольору середньої жирності;
- написана чітким, розбірливим почеркомчорним чорнилом (пастою чорного або синього кольору), тридцять рядків на сторінці.
Текст пишуть або друкують, залишаючи поля таких розмірів: з лівого боку - не менше 20 мм, з правою - не менше 10 мм, зверху - не менше 20 мм, знизу - не менше 20 мм, верхній колонтитул - 1,25 мм (допустимими є поля : ліве - 30 мм, праве - 15 мм, нижнє - 20 мм, верхнє - 20 мм)
Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору. При цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
На ПК формули друкують в редакторі Microsoft Equation.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання курсової роботи, можна виправити стиранням або замальовуванням штрихом (білою фарбою) і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагмента малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
Текст основної частини курсової роботи розділяють на пункти (за бажанням або необхідністю - підпункти) відповідно до плану, узгодженого з керівником.
Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» пишуть або друкують великими буквами симетрично до тексту. Заголовки пунктів - маленькими буквами (окрім першої великої) з абзацного відступу (абзацний відступ встановлюється рівним 1,27 або 1,3 у вікні «Відступи і інтервали» команди «Абзац» меню «Формат» MS Word). Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.
НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ:
- перенесення слів в заголовку розділів і підрозділів;
- розміщення назви розділу, підрозділу (пункту, підпункту) в нижній частині сторінки, якщо після неї надруковано (написано) тільки один рядок тексту.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом повинна дорівнювати 3 - 4 інтервалам основного тексту (один вільний рядок), між підпунктами – 6 – 8 інтервалів (два вільні рядки). Приклад оформлення приведений в додатку С.
Кожну структурну частину (ВВЕДЕННЯ, пункти основної частини, ВИСНОВОК, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) роботи починають з нової сторінки.
У загальний об'єм роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці і малюнки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки вказаних елементів курсової роботи підлягають нумерації на загальних підставах.
Нумерація
Нумерацію сторінок, пунктів (підпунктів), малюнків, таблиць, формул указують арабськими цифрами без знаку №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульний лист, який включають в загальну нумерацію сторінок, але не проставляють його номер. Наступні сторінки нумерують в правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини роботи, як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВОК, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера (не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «6. ВИСНОВОК»). Проте, всі листи, на яких розміщені вказані структурні частини, нумерують в звичайному порядку.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту. Номер підпункту складається з номера пункту і порядкового номера підпункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера підпункту повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підпункт другого пункту). Потім в тому ж рядку йде заголовок підпункту.
Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки) і таблиці необхідно розташовувати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають в загальну нумерацію сторінок. Таблиці і рисунки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадки в тексті або додатках.
Примітки до тексту або таблиць, в яких указують довідкові та пояснюючі дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному листі декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1....
2....
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку. Для того, щоб виділити примітки від іншого тексту їх слід подавати 12 розміром шрифту.
Після передруку рукопис курсової роботи треба ретельно вичитати. Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень повинна бути мінімальною: на одній сторінці не більше двох виправлень від руки чорнилом чорного кольору.
При використанні ПК, переносячи файл курсової роботи з одного комп'ютера на іншій для розпечатування (якщо в цьому є необхідність), обов'язково потрібно перевірити на перегляді всі сторінки файлу, аби не допустити зрушення тексту, таблиць, рисунків та не порушити розташування матеріалу.
Ілюстрації
Зміст ілюстрацій повинен доповнювати текст роботи, поглиблювати розкриття сутності явища, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них повинне бути посилання з коментарем. Вибір типу ілюстрації залежить від змісту матеріалу і поставленої мети.
Схема - це зображення, яке передає за допомогою умовних позначок без збереження масштабу основну ідею якого-небудь пристрою, споруди або процесу і показує взаємозв'язок їх головних елементів.
Діаграма - один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно демонструють і аналізують статистичні дані. Відповідно формі побудови розрізняють діаграми плоскі, лінійні й об'ємні. У курсових і дипломних роботах найчастіше використовують лінійні діаграми, а з площинних – стовпчикові і секторні.
Результати обробки числових даних можна представляти у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин і їх співвідношень через геометричні фігури, крапки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. На графіку слід подавати лише умовні буквені позначки, прийняті в тексті. Написи, які стосуються кривих і крапок, залишають тільки в тих випадках, якщо їх не багато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку приводять в підписі під рисунком.
Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові розділення на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, у межах яких розглядається дана функціональна залежність.
Всі види ілюстрацій (графіки, схеми, діаграми і так далі) позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно у межах пункту, за винятком ілюстрацій, представлених в додатках.
Номер ілюстрації складається з номера пункту курсової роботи і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого пункту). Якщо в роботі представлена одна ілюстрація, то її нумерують за загальними правилами.
Назву ілюстрації розміщують після її номера. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснюючими даними (підрисуночний підпис). Експлікація (уточнюючий підпис до ілюстрації) будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносяться в підпис, супроводжуючи їх текстом. Слід пам'ятати, що експлікація не замінює загальної назви сюжету, а тільки пояснює його.
Приклад ілюстрації приведений в додатку Т.
Не слід оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що поміщається в підписи. У тому місці, де указується тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках - (Рис. 3.1). Якщо посилання розташоване на одній сторінці, а ілюстрація - на іншій сторінці, то посилання має вигляд (див. рис.3.1) або пояснення вигляду: «...як це видно з рис. 3.1», або «... як це показано на рис. 3.1».
Кількість ілюстрацій в роботі визначається її змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту роботи ясності і конкретності.
Таблиці
Цифровий матеріал, що використовується в курсовій роботі, доцільно оформляти в таблицях. Таблиця - це спосіб представлення інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями.
По змісту таблиці поділяються на аналітичні та неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться в текст словами: «таблиця 2.2 дає можливість зробити висновок, що...», «з таблиці 2.2 видно, що...» і так далі. Часто такі таблиці дозволяють виявити й сформулювати певні закономірності.
До неаналітичних таблиць відносяться ті, які містять переважно необроблені статистичні дані, необхідні лише для представлення інформації або констатації певного стану речей.
Якщо таблиця поміщається на сторінці, то її небажано переносити. Якщо таблицю все ж таки необхідно перенести, то на першій сторінці повинні залишитися номер таблиці, заголовок, головка таблиці, номери граф і не менше двох-трьох рядків. Переносити один-два рядки таблиці не допускається.
Зазвичай таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка (назви), боковика, заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків (основної частини, тобто прографки).
Таблиці нумерують послідовно (за винятком тих, які розміщені в додатках) в межах пункту. У правому верхньому кутку розміщують напис "Таблиця" з вказівкою її номера, який складається з номера пункту і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка: наприклад, "Таблиця 2.3" (третя таблиця другого пункту); нижче розміщується назва таблиці.
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назва і слово "Таблиця" починають з великої букви. Назву не підкреслюють.
Заголовок кожної графи в головці таблиці повинен бути якомога коротше. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф. Необхідно виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
Заголовки граф пишуть з великої букви, підзаголовки - з маленької, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними реченнями. Заголовки (як підлеглі, так і головні) повинні бути максимально точними і простими. У них не повинно бути слів або одиниць вимірювання, які повторюються.
Вертикальні графи нумерують в тих випадках, якщо в тексті на них є посилання, або якщо таблицю частково переносять на наступну сторінку, а також при виконанні розрахунків по даним, які розміщені в різних графах. Достатньо обережно слід відноситися також до вертикальної графи «Примітки». Така графа потрібна лише тоді, якщо містить дані, які стосуються більшості рядків таблиці.
У таблицях слід обов'язково відзначати одиницю вимірювання. Якщо показники таблиці мають різні одиниці вимірювання, то для них виділяється колонка (графа). Якщо одиниці вимірювання однакові для всіх показників таблиці, вони указуються над таблицею в правому верхньому кутку в дужках під заголовком таблиці. Одиниці вимірювання повинні вказуватися відповідно до стандартів.
Якщо текст в таблиці повторюється і складається з двох та більш слів, при першому повторенні його замінюють сполученням "те ж", а далі - лапками. Не дозволяється ставити лапки замість цифр, що повторюються, знаків, математичних символів. Якщо цифрові або інші дані відсутні, то ставлять пропуск.
Цифри в графах таблиці слід указувати так, щоб відповідні розряди чисел по всій колонці були розміщені один під одним. Потрібно дотримуватися однакової кількості десяткових знаків для всіх значень цифрових величин в одній графі.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку. В цьому випадку назву розташовують тільки над її першою частиною, а над подальшими частинами пишеться: наприклад, "Продовження табл. 2.3" або «Закінчення табл.1.2». Таблицю з великою кількістю граф можна розділяти на частини і розташовувати одну під однією в межах тієї ж сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку для кожної частини таблиці повторюють її голівку, в другому - боковик. Якщо головка (або боковик) громіздка (-ий), її (його) можна не повторювати. У такому разі нумерують графи (рядки) і переносять їх нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.
Таблицю розташовують після першої згадки про неї в тексті (на тій же або наступній сторінці) так, щоб її можна було читати без повороту курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.
Посилання в тексті на таблицю пишуть скорочено: наприклад, "в табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблицю потрібно вживати скорочене слово "дивися": наприклад, "див. табл. 1.2".
Всі наведені в таблицях дані повинні бути достовірними, однорідними і порівняними. У основу їх групування беруться лише істотні ознаки.
Приклад оформлення таблиці наведений в додатку У.
Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Почнемо з розміщення формул в тексті курсової роботи.
Великі, довгі і громіздкі формули, які мають в складі знаки суми, множення, диференціювання, інтеграції розміщують на окремих рядках. Для економії місця декілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під інший. Невеликі і нескладні формули, які не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.
Правила пунктуації в тексті з формулами. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) якщо в тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) якщо цього вимагає побудова тексту, який передує формулі.
Знаками препинання (розділовими знаками) між формулами, які йдуть одна за одною і невідокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
Знаки препинання (розділові знаки) між формулами, які розміщені на окремих рядках і об'єднані фігурною дужкою (парантезом), ставлять усередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна знаки препинання не ставити.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта записують з абзацного відступу. Перший рядок пояснення починають із слова «де» без двокрапки.
Рівняння і формули треба відокремлювати від тексту вільними рядками. Вище і нижче за кожну формулу залишають по одному вільному рядку. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в другий рядок після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
Посилання на формули в курсовій роботі оформляють порядковим номером формули: наприклад, "у формулі (3.1)".
Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують в межах пункту. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в тексті. Номер формули складається з номера пункту і порядкового номера формули в пункті, між якими ставлять крапку.
Номер формули ставлять біля правого поля сторінки в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього пункту). (Від формули до кінця абзацу перехід здійснюється за допомогою клавіші Tab).
Номер, який не поміщається в рядку з формулою, переносять в наступний ряд нижче за формулу. Номер формули при її перенесенні поміщають на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках та об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), розташовується вправо від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і обернене у бік номера.
Приклад оформлення формул наведений в додатку Ф.