ТЕМА: ІСТОРІЯ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ТА МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ В УКРАЇН
Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра історії України
«Затверджую»
Проректор з навчальної роботи
__________ проф. Воробйов А.М.
«___» _______________ 200_ р.
Методика вивчення історії
Програма навчального курсу
(за вимогами кредитно-модульної системи)
підготовки студентів за напрямом 0203 «Гуманітарні науки»
спеціальності 6.020302 «Історія»
Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Рівне – 2008
ББК 83.3(0)р
М 34
УДК 94 (073)
Методика вивчення історії.Програма навчального курсу (за вимогами кредитно-модульної системи) підготовки студентів за напрямом 0203 „Гуманітарні науки” спеціальності 6.020302 „Історія” освітньо-кваліфікаційний рівень „бакалавр”. - РДГУ,2008.- ___ с.
Укладач:старшийвикладач кафедри історії України РДГУ Бондар І.В.
Рецензенти: Пальчевський С.С., доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки РДГУ
Ладиченко Т.В., кандидат історичних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплін НПУ імені М.П.Драгоманова
Затверджено на засіданні кафедри історії України РДГУ( протокол № 1 від 2 вересня 2008 р.)
РДГУ, 2008
Семінарські заняття
Семінарські заняття – це вид аудиторного навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань тем, попередньо визначених робочою програмою. Планується у формі бесіди, дискусії, обговорення та рецензування есе, рефератів, доповідей, прес-конференцій, „круглих” столів тощо.
Широко застосовуються методи проблемного викладу, проблемної ситуації, різних завдань та задач моделюючого характеру, тестів, учбових кросвордів, ділових ігор, дебатів, методи проектів тощо. Впровадження даних методів дозволяє розвивати мислення, ініціативу, стимулювати генералізацію ідей, значно активізують студентську аудиторію. Розв’язуючи проблемні завдання студенти поступово набувають необхідних сучасному педагогу професійних знань, умінь та навичок. Особливістю є створення умов:
- мотивації навчальної діяльності студентів, установки на „включеність” студентів у навчальний процес, теоретичної та практичної спрямованості, значущості прогнозованих результатів;
- інтенсивної взаємодії учасників навчального процесу на рівні „викладач-студент”, „студент-студент”, „студент-група”;
- необхідності створення у навчальному процесі проблемних ситуацій, що підвищують інтерес до предмету та, що особливо цінно, мотивацію ставлення до майбутньої професії, до набуття досвіду творчої діяльності. Проблемні ситуації – ключові для формування конструктивної професійної поведінки, пов’язаної з використанням певним професійних умінь;
- умов максимального наближення до реальної професійної діяльності.
Основним різновидом навчання історичних дисциплін та методики викладання історії є комунікативно-діалогове, тобто побудоване на діалозі, що є основним елементом роботи зі студентами. Слід відзначити важливість самостійної індивідуальної та групової роботи студентів з предметів та здійснення ними творчо-пошукової та дослідницької діяльності. Під час практичних та лабораторних занять важливим є розподіл між членами групи функцій для широкого і якісного виконання комплексних завдань. З метою поглиблення і розширення теоретичних знань з певної теми та формування професійних вмінь викладачами застосовуються різноманітні навчальні ситуації, під час яких студенти вдосконалюють навички групової роботи і вміння працювати з різноманітними джерелами інформації. Для підвищення зацікавленості викладачі надають заняттям характер своєрідного змагання (вирізняють студентів за швидке та якісне виконання різноманітних завдань тощо).
Та нажаль є необхідність більш широкого ознайомлення викладачів з окремими освітніми технологіями, створення належних умов для підвищення професійної кваліфікації. Більш широке впровадження інноваційних технологій у навчальний процес вимагає значного покращення матеріально-технічної бази.
Семінарське аняття № 1
ТЕМА: ІСТОРІЯ ШКІЛЬНОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ ТА МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ В УКРАЇН
МЕТА:Визначити особливості становлення вітчизняної методичної науки та розвитку історичного шкільництва на Україні від найдавніших часів до наших днів. З’ясувати основні етапи даного становлення, ознайомитися з провідними педагогами-новаторами та їх педагогічним спадком.
ПЛАН
1. Історія шкільної історичної освіти та методики викладання історії в Україні з найдавніших часів до початку ХХ ст.
2. Історія шкільної історичної освіти та методики викладання історії в Україні у 20–50-ті рр. ХХ ст.
3. Історія шкільної історичної освіти та методики викладання історії в Україні в 60-ті – 80-ті рр. ХХ ст.
Основні поняття: шкільна істрична освіта, етапи її розвитку, методика вивчення історії, предмет та завдання.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Ознайомитися з одним із шкільних підручників ХІХ – першої половини ХХ ст., зробити йому характеристику на основі порівняння з сучасними підручниками з аналогічних курсів.
РЕФЕРАТИ:
1. Історія шкільної історичної освіти та методики викладання історії в Україні в період національно-визвольних змагань українського народу (1917-20 рр.).
2. Історія шкільної історичної освіти та методики викладання історії в середовищі української діаспори.
3. Історія шкільної історичної освіти та методики викладання історії в школах національних меншин України.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:Підготовка даної проблеми передбачає огляд шкільної історичної освіти та методики викладання історії в Україні в різні періоди історії в такій послідовності: характеристика системи освіти та наявних історичних курсів історії, опис пануючої методики навчання та характеристика наявних навчальних посібників, ознайомлення з педагогічними ідеями провідних вітчизхняних методистів.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Булда А. Питання професійної підготовки учителя історії в період націонално-визвольних змагань українського народу (1917-1920 рр.). // ІВШУ. – 1998. -№ 1. – С. 52-55.
2. Дятлова О. Суспільствознавство як інтегрована дисципліна у програмах української школи 20-30-х років. // ІВШУ. – 2000. -№ 1. – С. 47-49.
3. Кинкулькин А.Т. Академик двух академий: Милица Васильевна Нечкина. // ПИВШ. – 2001. - №7. – С. 58-65.
4. Кулікова Л. Гімназія як символ кращих традицій у вітчизняній освіті. // ІВШ. – 2000. - №4. – С. 8-14.
5. Народное образование в СССР. Сборник документов 1917-1973. - М., Просвещение, 1974.
6. Освіта і педагогічна думка України у період імперіалізму. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні / поч. ХХ ст./ – К., 1991.
7. Пироженко Л. З історії навчальної книги в Україні. // ІВШ. – 1997. - №11. – С. 9-11.
8. Пироженко Л. Автори перших популярних книг з історії України та їх творчий доробок (кінець ХХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.). Част.І. О.Я Єфіменко // ІВШ. – 1998. - №4. – С. 10-14.
9. Пироженко Л. Автори перших популярних книг з історії України та їх творчий доробок (кінець ХХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.). Част.ІІ. Г.О. Коваленко // ІВШ. – 1998. - №9. – С. 6-9.
10. Пироженко Л. Автори перших популярних книг з історії України та їх творчий доробок (кінець ХХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.). Част.ІІІ. М. С. Грушевський. // ІВШ. – 1999. - №3. – С. 16-19.
11. Пироженко Л. Автори перших популярних книг з історії України та їх творчий доробок (кінець ХХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.). Част. ІV. М. М. Аркас. // ІВШ. – 1999. - №4. – С. 16-19.
12. Пироженко Л. Вклад Івана Крип’якевича в популяризацію історії України. // ІВШ. – 2000. - №8. – С. 11-14.
13. Пироженко Л. Г. М. Хоткевич та його “Історія України”. // ІВШ. – 2000. - №4. – С. 15-17.
14. Пироженко Л. Н.Я. Григоріїв – автор навчальних книг з історії України. // ІВШ. – 2000. - №2. – С. 2-6.
15. Пироженко Л. Навчальні книги з історії України в період відродження української державності та націоналної школи (1917-1920 рр.). // ІВШ. – 1999. - №8-9. – С. 5-8.
16. Учительский катехизис. // ПИВШ. – 1991. – №4. – С. 107-112.
17. Ушаков А.В. Первое учебное пособие для педучилищ по отечественной истории. // ПИВШ. – 1997. - №3. – С. 57-67.
18. Шугаєва Л. Шкільна освіта України польсько-литовської доби. // ІВШ. – 1997. - № 6. – С. 5-8.
Семінарське заняття № 2